ПРАВЕДНІСТЬ З ЗАКОНУ І ПРАВЕДНІСТЬ З ВІРИ

Хоча церква не розвивається під Угодою Закону – ні під старою Угодою Закону, ні під Новою Угодою (Закону) – однак вона міряється стандартом божественного закону; як говорить апостол, праведність Закону виконалась на нас, що ходимо не за тілом, а за духом (Рим. 8: 4).

Юдей під Угодою Закону був нездатний виправдатися, тому що він був нездатний виконати букву цього закону і тому що Мойсей, посередник цієї Угоди Закону, не мав жодної заслуги, чи ласки, щоб уділити людям, яка звільнила б їх від букви Закону і вчинила б дух цього Закону дієвим для їхнього виправдання.

Нова Угода (Закону), подібно до старої, вимагатиме послуху букві закону Бога, а не тільки його духу. Правилом цієї Угоди буде: "Той, хто виконує його, буде ним жити". Тоді, яка перевага виникатиме під Новою Угодою (Закону) понад і крім тої, якою втішався юдей під старою Угодою Закону?

Ми відповідаємо, що різниця буде в тому, що Нова Угода (Закону) матиме кращого Посередника, котрий матиме право на протязі існування Тисячолітнього царства навчати, карати, нагороджувати, допомагати, піднімати всіх, хто буде слухатись Його, так що при завершені Тисячолітнього віку всі, хто бажає вічного життя, всі, хто цінує праведність, або хто навчився б цінувати її, будуть приведені – розумово, морально і фізично – до того досконалого стану, яким Адам втішався, але який втратив через гріх, і який Христос відкупив через жертву Самого Себе.

Посередництво буде продовжуватись тисячу років, і при його завершенні світ буде переданий під юрисдикцію Небесного Отця – Христос "передасть царство Богові й Отцеві" (1 Кор. 15: 24). Вони будуть передані досконалими розумово, фізично, морально і будуть всі такими, як був Адам, до того ж з досвідами, отриманими через панування зла і через наступне панування праведності. Таким чином стара Угода Закону і Нова Угода (Закону) мають певні пункти схожості, і ми бачимо, що відмінність між двома полягає в тому, що, як зазначає св. Павло, Нова Угода (Закону) має кращого Посередника, котрий є здатний скасувати минулі гріхи, забрати кам'яне серце і через реституційні процеси відновити серце м'ясне. Крім того, Він буде наставляти людей до того стану, в якому вони зможуть, якщо захочуть, дотримуватись Божественного Закону досконало як в букві, так і в дусі.

Це було загублене з-перед очей в середніх віках. Справжня ціль цього Євангельського віку – вибір членів прообразного Мойсея, прообразного Посередника Нової Угоди (Закону) – таємниці – стала затемнена. Не визнавався жодний майбутній вік для благословення Ізраїлю і світу. Замість цього Нову Угоду вважали лише іншою назвою Авраамової Угоди, тоді як насправді Нова Угода повинна бути додана до неї.

З НАМИ СПРАВА Є ІНШОЮ

Угода, під якою ми стали Авраамовим Насінням – тобто Авраамова Угода (Угода Сари), не мала жодного приготованого закону і жодного посередника. Це була одностороння угода, і вона не потребувала жодного посередника. Вона була вчинена з особою, яка вірила Богу, яка була виправдана зі своєї віри, і чия віра була випробувана через діла послуху аж до міри здатності. Цьому випробуваному, перевіреному чоловікові, Аврааму, Бог дав велику обітницю: "Благословляться в тобі всі коліна землі, і у насінні твоєму" (Кул.). Це була угода, до якої на підтвердження була додана клятва. Ця обітниця і ця клятва стали нашою міцною потіхою, якорем нашої надії, тому що ми стали з'єднані з Христом як Його члени – члени духовного насіння Авраама, яке повинно благословити природній Ізраїль і світ через довго-обіцяну Нову Угоду (Закону), для якої ми вчинені здібними служителями, тобто слугами.

До Христа первісна Угода прийшла з "доданим" Законом, і Він успадкував її через послух законові. Він тепер приймає нас окремо і побіч закону на умові віри і послуху по мірі нашої здатності. Нам праведність Закону є порахована виконаною, коли ми ходимо не за тілом, а за духом закону, тому що ми таким чином доводимо, що якщо б ми мали досконалу здатність, то ми дотримувались би божественного закону досконало. І ми, котрі були прийняті як члени тіла Христа, ввійшли в угоду жертви, яка стосується земної природи, щоб бути відбитком нашого Відкупителя по мірі нашої здатності – в серці, в волі і, наскільки можливо, в ділах.

Якщо після такого випробування ми виявимося вірними, Бог прийме нас повністю і обдарує нас духовним тілом, подібним до тіла нашого Відкупителя. Отже, як нові створіння в Христі, ми можемо бути духовним насінням Авраама і членами тіла великого Посередника, великого Пророка, Священика, Царя і Судді, Котрий на протязі Тисячолітнього віку, під Новою Угодою (Закону), запечатаною Його кров'ю, встановить праведність на землі і підніме охочих і слухняних з людства з гріха, деградації і смерті до гармонії з Богом і до вічного життя.

Запитують: під якою угодою є виправдане царське священство, церква первороджених? Ми відповідаємо: ні під якою угодою. Наше виправдання, подібно до Авраама, є через віру. Як написано: "Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. Та не написано за нього одного, що залічено (праведність) йому, а за нас, – залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого" (Рим. 4: 3, 23-25).

Св. Павло в зв'язку з цим вказує на те, що Авраам не був виправданий через обрізання, бо він був виправданий через віру і порахований праведним до того, як йому був даний знак обрізання. Схоже, він не був виправданий через угоду, вчинену з ним, а угода була вчинена з ним через його віру і його виправдання через віру. І так само є з кожним з нас, котрі пораховані Авраамовим насінням. Будучи виправданими з віри, ми є обдаровані привілеєм стати мертвими з Христом і таким чином стати членами Його тіла, духовного насіння Авраама, чиє обрізання є обрізанням серця (Гал. 3: 29).