ВІН ВДОСКОНАЛИВ ОСВЯЧЕНИХ
Євреїв 10: 1-14

Святий Павло в цьому вірші намагається показати євреям, що жертви тельців та козлів, виконувані якийсь час, прийшли до завершення; що на заміну юдейському священству прийшло вище священство – Христос та Його члени, “царське священство”. Він показує нашого Господа, Котрий звертається до Отця в цій справі: “Жертви й приношення [тельців та козлів] Ти не схотів [вони не задовольняють вимог Твого закону про викупну ціну за грішників], але тіло Мені приготував... Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже”. Тоді, каже апостол, Він відміняє (відсуває вбік) перше, тобто образні жертви Угоди Закону (тельців та козлів), щоб поставити (на це місце) друге – прообрази цих жертв.

Як Отець приготував особливе тіло для нашого Господа Ісуса, яке було досконале, невинне, не занечищене і придатне як жертвоприношення за нас, так Він і приготував Тіло Христа в плоті, в більшому масштабі, для жертви, передбачивши наше виправдання Його кров’ю. Як каже апостол: “Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа”. Додаючи: “Через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої” (Рим. 5: 1).

Ми здобуваємо цю благодать – цю участь в славі Христа в Його царстві, в Його природі, – в результаті того, що наше виправдання дає нам можливість статися членами Первосвященика, учасниками Його жертви. Святий Павло згадує це в іншому місці, кажучи виправданим: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя [ваше виправдання], повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу” (Рим. 12: 1). Тут сказано, що ми є учасниками цієї жертви і наша жертва є прийнятна для Бога і рахується Ним святою завдяки нашій вірі та взаємостосункам з Великим Первосвящеником, Котрий прийняв нас як Свої члени і жертвує нас як члени, тобто частини, самого Себе. В згоді з цим читаємо в нашому вірші: “У цій волі ми освячені [відділені як святі та посвячені співучасники жертви з нашим Господом] жертвоприношенням тіла Ісуса Христа”.

Аргумент апостола полягає в тому, що одним жертвоприношенням Христос удосконалив назавжди тих, котрі освячені. Завдяки Його заслузі тепер проти нас не існує звинувачень і ніщо не заважає нам прийняти ласкаве запрошення терпіти з Ним як Його члени, представляючи наші тіла як живу жертву через заслугу Його жертви.
Під Новою Угодою Бог усуне гріхи Ізраїлю та Юди і всіх, хто прийде до єдності з Ним під цією Угодою. І коли це скасування гріхів настане, воно буде доказом того, що жертвоприношення Дня Поєднання закінчились, як це стверджує апостол в вісімнадцятому вірші. Скасування гріхів ще не відбулося для Ізраїлю та для світу, бо жертвоприношення за гріхи ще не завершилось – Христос далі приносить Себе в жертву. Великий День Примирення ще не завершився, хоча це майже сталося.

В зв’язку з цим зауважмо слова Апостола, що маючи довір’я до заслуги Христової жертви за нас, “ми маємо відвагу [сміливість] входити до святині”. Хто входив до Святая Святих в образі? Сам Первосвященик, раз в рік в День Примирення. Хто в позаобразі ввійде в Святая Святих в кінці позаобразного Дня Примирення? Позаобразний Первосвященик – Ісус (Голова) та Церква (Його Тіло). Завдяки нашій вірі та слухняності в цьому напрямку ми є прийняті як члени Тіла Первосвященика, котре Він складає в жертву, щоб ми могли також мати надію ввійти остаточно в Святая Святих як Його члени. І туди ми вже ввійшли вірою.