НЕ БУДЬТЕ ЗАБУДЬКУВАТИМИ ЧИТАЧАМИ

Нас вразили несподівані висловлювання деяких осіб (які мали б знати краще) про наші недавні представлення теми Угод. Вони заявляють, що ми тепер суперечимо нашим попереднім представленням і т. п. У відповідь на їхні абсурдні твердження двоє наших читачів попросили опублікувати ще раз наведену нижче статтю, скопійовану слово в слово з видання за березень 1880 року. Радимо також прочитати книжку “Тіні Намету Образом Кращих Жертв”, вперше опубліковану в тому ж році. Коли ми бачимо, як особи, що опираються “Обітниці”, сліпнуть духовно до речей, які, за їхніми словами, вони бачили роками, це дає нам ще більше поваги до цієї Обітниці. Практично кожен, хто опирається Угодам, опирається цій “Обітниці”. Ми представили “Обітницю” як допоміжну постанову, зовсім не сподіваючись, що вона викличе таку ворожість, що принесе поділи, та, очевидно, таким був намір Господа (1 Кор. 11: 19). Читаємо цю статтю.

ТРИ ВЕЛИКІ УГОДИ

Угода – це ратифікований договір, що не допускає змін. Бог уклав багато угод з людиною (1 М. 6: 18; Єр. 33: 20 і т. д.). З них особливо виділяються три, з якими пов’язані найкращі інтереси людства.
(1) Угода Бога з Авраамом. Ця Угода, здається, охоплює та містить у собі благословення для природних тілесних потомків, а також для вищого, духовного Насіння, “яке є Христос”, “а коли ви Христові [Тіло], то ви Авраамове насіння й за [цією] обітницею спадкоємці”. Якщо тримати цю думку в розумі, вона допоможе нам збагнути повне значення цієї Угоди. Духовне насіння назване “насінням, яке благословить”, яке буде, як “зорі на небі”. Пророцтво каже, що “будуть сяяти... ті, хто привів багатьох до праведності, немов зорі, навіки віків” (Дан. 12: 3). Ісус називав Себе “зорею ясною і досвітньою”. Ця думка, здається, мала більше ваги та значення для древніх, які дивилися на зорі з благоговійною шанобливістю, переконані, що ті керують долею людей та народів. Тому частина Угоди, представлена в зорях, мабуть, має на увазі небесних правителів – Христа та Його Наречену. Натомість природні нащадки, очевидно, були згадані, коли мова йшла про “великий народ”, що мав оволодіти “цією землею”, Ханааном, названий як “морський пісок”. “Морський пісок” представляє земних людей, так само як зорі представляють небесних істот. Давайте розглянемо цю Угоду. Бачимо, що вона містить дві складові і визнає тілесний та духовний Ізраїль (1 М. 12: 2, 3; 13: 14-16; 15: 18 та 22: 16-18). Павло запевняє нас, що “Насінням”, про яке йде мова в цій Угоді, є Христос (Гал. 3: 16). Тілесний Ізраїль втратив добірну, найкращу частку Угоди – духовну. Павло каже (Рим. 11: 7): “Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані”. Однак втрата цієї кращої частки не відділяє їх цілковито від того, щоб мати якусь частку в цій Угоді. “Бо не хочу я, браття,.. щоб були ви високої думки про себе [думаючи, що уся Божа милість та угода забрана від них і віддана вам], щоб ви не знали цієї таємниці,.. що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган”, тобто, поки Наречена, вибрана з поган, не буде завершена. “І так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова”. “Це ЗАПОВІТ ЇМ ВІД МЕНЕ, коли відійму гріхи їхні” (Рим. 11: 25).
Хоча протягом 1800 років вони вважалися ворогами, сліпими до Євангелія, проте вони далі улюблені заради батьків, бо дари й покликання Божі незмінні (в. 29), тобто ці земні благословення такі ж певні для них, як духовні – для нас, бо так Бог обіцяв, так ствердив Угодою і ніколи не змінюється. Отже, бачимо ширину та велич Божого плану та порядку: Бог відкинув на деякий час природне насіння, щоб духовне могло отримати розвиток і, своєю чергою, стати знаряддям благословення природного, коли вони отримають милість через вашу милість, і коли “прийде з Сіону Спаситель [духовний Ізраїль – Церква] і відверне безбожність від Якова [тілесного Ізраїлю]”. Коли ми це бачимо, то бачимо повноту цієї Угоди, яку було дано Аврааму. Це показує, що мав на увазі Бог, коли обіцяв, що насіння Авраама стане могутнім, здобуде брами своїх ворогів (місце влади та впливу) і буде настільки вищим від інших, що зможе “благословити всі покоління землі”. “О глибино багатства, і премудрості, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав?”.

УГОДА ЗАКОНУ

Угода Закону є другою Угодою, яку ми збираємося розглянути. На відміну від Авраамової, вона мала умову і була двосторонньою, тобто була укладена між Богом та Ізраїлем. На основі її умов Бог зобов’язувався виконати певні речі, якщо Ізраїль виконає свої. Угода з Авраамом була безумовною. Бог сказав: “Я зроблю...” і т. д., і хоча вона вважалася Авраамовою, проте Авраам жодним чином не ніс зобов’язання (обрізання було встановлене після Угоди (Рим. 4: 10)). У своїй суті ця угода була не Авраамова, а Божа, і з цієї причини вона не мала посередника. (Посередник – той, хто знаходиться між сторонами договору, або контракту, обов’язок якого – стежити, щоб обидві сторони виконали свою частину угоди). Замість цього Бог поклявся Собою, що Він виконає Свою Угоду (див. форму клятви 1 М. 15: 8-18 та Єр. 34: 18-20). “Закон” називається угодою (порівняйте Гал. 3: 17 та 4: 24). Він був переданий у руки посередника, Мойсея (5 М. 5: 5), що доводить наявність умов, які треба було виконати, адже “посередник не є для одного” (Гал. 3: 20), тобто він не потрібний там, де контракт укладає лише одна сторона, як у випадку з Авраамовою Угодою.
Угода (Закон) не була частиною першої Угоди, ані не була укладена з людьми світу. Вона була укладена тільки з тілесним Ізраїлем: “І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до нього... «Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві. Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, АЛЕ З НАМИ самими, що ми тут сьогодні всі живі»” (5 М. 5: 1-5).
Те, що Десять Заповідей (передусім) і церемоніальний закон (додатково) становили цю угоду, ясно з прочитаного упродовж решти цього розділу. Сьогодні роблять різницю між моральним і церемоніальним законом, але її роблять люди. Натомість Бог називав їх одним словом – “Закон”. Ця Угода Закону, очевидно, передбачалася як благословення для Ізраїлю, та насправді ізраїльтяни, увійшовши під неї, засудили себе, бо написано: “Проклятий [засуджений] усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!”. Отже, Бог ніколи не сподівався, що вони матимуть користь з цієї Угоди, оскільки “жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним”. Якою ж тоді була мета цієї Угоди? Вона мала на меті дві речі: по-перше, вона продемонструвала, що тілесна людина, як грішна істота, не могла жити в згоді з Богом, не могла поводитися праведно або бути праведною; по-друге, вона підтвердила та проілюструвала, що досконала людина може виконати досконалий Божий закон, як це зробив Ісус і став спадкоємцем (законно і за благодаттю) усього, що пропонували обидві Угоди.
(2) Закон “був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була” (Гал. 3: 19). Бог знав, який час найвідповідніший, і “як настало ж виповнення часу,.. послав Свого Сина”. Закон був даний, бо ще не настав відповідний час для розвитку “насіння”, яке згадувалося в Авраамовій Угоді, а також мав на меті не дати Ізраїлю деградувати так, як інші народи, і стримувати їхню тілесну природу, а також виховувати самоконтроль і т. д. Таким чином, він був “педагогом”, який, показуючи їхні слабості, готував їх до прийняття Ісуса Христа, Який мав виправдати їх від того, що закон засуджував (Гал. 3: 24). І він це робив. Коли прийшла пора для насіння, він приготував декого до прийняття Ісуса.
(3) Він був вжитий як образ, але не Авраамової, а Нової Угоди, щоб проілюструвати дію та умови цієї угоди, як ми це скоро побачимо.

“НОВА УГОДА”

Вона не раз згадується у Святому Письмі. Не треба помилково думати, немовби це Божа угода з нами – “Насінням”. Ні, вона була частиною Авраамової Угоди, і хоча між ними є згода, вони не є одним і тим самим, “Нова Угода” не укладена з Церквою. Вона не вступить у дію, допоки духовне насіння, а також тілесні діти не заволодіють тим, що їм обіцяно під Авраамовою Угодою.
Вона, як і Закон, що був її тінню, її образом, є між Богом та тілесними людьми – світом. Тож якщо ця Угода є між двома сторонами (Богом і світом), то повинні бути умови, які їх зобов’язують; повинен бути посередник (як в образі), відповідальний за виконання умов обома. Хто ж тоді має бути посередником Нової Угоди? Нехай відповість Павло: “Ісус, посередник нового завіту” (Євр. 12: 24, Хом.). Так, Ісус, наш Голова, Він і тільки Він, може стояти без осуду перед праведним Божим Законом. Бог визнає Його за Свого святого Сина, відокремленого від грішників, і людство може (і незабаром зуміє) визнати Його за свого Господа, тепер високо звеличеного, хоча свого часу “страдника, знайомого з хворобами”, Який “за благодаттю Божою смерть скуштував за всіх”, а тепер є “вірним Первосвящеником”, здатним співчувати. Тільки через Нього світ може примиритися з Богом, бо Його великою працею є Примирення. У цій праці Він задіє Свою випробувану та вірну Наречену. Якими ж є умови цієї Нової Угоди? Умовою, як і в образі, є Закон – чини і живи. Бог ніколи не може бути стороною угоди, яка визнає гріх.
Досконала праведність (“будьте досконалі”) завжди була умовою, на якій Бог визнає Своїх дітей або спілкується з ними. Християни в теперішньому віці, хоча особисто недосконалі, вважаються досконалими, бо заховані в Христі і, як члени Його Тіла, вкриті Його шатами праведності. Та в грядущому віці вже не буде потрібна приписана праведність іншого, бо “кожен за гріх свій помре” (не за гріх Адама), або ж, навпаки, житиме завдяки власній праведності (досконалому послуху).
Може виникнути запитання: яким чином новий вік під Новою Угодою відрізнятиметься від Юдейського віку під Угодою Закону? Якщо умовою життя є слухняність досконалому Божому Закону, то чи не закінчиться все так, як під Угодою Закону, коли всі були засуджені під нею на смерть? Ні, – відповімо ми, – проблема була не в Законі, а в людині. Людина у своєму деградованому, недосконалому стані не могла виконати Закон, “що мав би бути... на життя” (Хом.). Умова цієї Нової Угоди з боку Бога полягає в тому, що людина буде приведена до стану, в якому зможе слухатися досконалого Закону і завжди виконувати його у своєму серці, як написано: “Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт... Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїлю, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом... Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха”. “Тими днями не скажуть уже: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах, бо кожен за власну провину помре” (Єр. 31: 31).
“І складу їм заповіта того дня з польовою звіриною, і з птаством небесним, та з плазуючим по землі, і лука й меча та війну знищу з землі” (Ос. 2: 20; див. також Єр. 32: 37-41; Єз. 37: 26). Бачимо виразно, що Нова Угода ще є в майбутньому, і має настати велика зміна в умовах Ізраїлю, який, знаходячись попередньо під Законом, не міг його виконати. Проблема була в тому, що “батьки [Адам та його наступники] їли неспіле, а оскома в синів на зубах”, так що вони не могли виконати Закон Бога. Був запроваджений День Примирення (Євангельський вік), під час якого вони, а також усі люди, є відкуплені від гріха та прокляття через Ісуса Христа, Який за благодаттю Божою смерть скуштував за кожну людину. Людина Ісус Христос, свята, невинна, відокремлена від грішників, стала прокляттям за нас, стала гріхом за нас (тобто з Нею поводилися як з грішником), хоча не знала гріха. Відповідно, після Євангельського віку, коли вони дарма виправдаються через Христа і повернуться до стану безгрішної досконалої людини, ця Нова Угода набуде сили. З цією думкою погоджуються слова Павла (Рим. 11: 27): “І це [Новий] заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні”.
Народи також отримають благословення під цією Новою Угодою, стаючи “дочками” Ізраїлю. “І дам їх тобі за дочок, але не з твого [старого] заповіту” (Єз. 16: 61).
Ми побачили, що кожна Угода, в якій на обидві сторони покладені зобов’язання, має посередника – когось, хто знаходиться між ними і гарантує виконання її умов. І як Мойсей був посередником під Угодою Закону, так “Ісус – Посередник Нової Угоди”.

“ІСУС – ПОСЕРЕДНИК НОВОЇ УГОДИ”

До Нього Бог звертається за виконанням Закону, і до Нього Ізраїль та світ звернеться за тим, щоб мати змогу виконати її умови. Пам’ятаймо, що ми, євангельська Церква, не приходимо до Христа під Новою Угодою, ані під “старою”, тобто Угодою Закону, а під Угодою, старшою від кожної з них (Гал. 3: 17), Авраамовою Угодою, як частина “Насіння”. “А коли ви Христові [Тіло], то ви Авраамове насіння й за [цією] обітницею спадкоємці” (Гал. 3: 29).
Як образна Угода, тобто Угода Закону (або “заповіт” – те саме грецьке слово), була скріплена, тобто запечатана, Мойсеєм (її Посередником) кров’ю тельця та козла щорічно, так “Нова Угода” запечатана кров’ю “кращих жертв” (у множині), які вони представляли, а саме: Христа – Голови та Тіла.
Мойсей взяв пучок ісопу, вовняну червону нитку і покропив для скріплення кров’ю, змішаною з водою, книгу (образ Закону) і весь народ (див. Євр. 9: 19). Так само Нова Угода має бути скріплена кров’ю. Для цього посередник “Нової” віддає Свою кров (життя) – Голови та Тіла – під час цього євангельського дня жертвування. Скоро, коли закінчаться кращі жертви, народ буде покроплений цією кров’ю очищення і чистою водою Правди. Буде покроплена книга (Закон) і народ, приводячи народ до згоди з Богом і, відповідно, до згоди з Його Законом. На зубах більше не буде оскоми. Якщо люди будуть робити добро, їх більше не буде супроводжувати зло, “усі бо вони будуть знати Його [Господа] від малого та аж до великого з них”, і “земля буде повна пізнання Господнього”.
Хто кропитиме після завершення жертв? В образі це був Мойсей; у позаобразі це буде великий Пророк і Посередник: “Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме! І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу” (Дії 3: 22). Це пророцтво стосується “Часу Відновлення всього” і Петро цитує його як відповідне.
Пророк (учитель) – “Христос” (Голова і Тіло) – зараз перебуває в процесі “підняття” (до влади), і скоро почнеться праця кроплення та очищення людства. Душа (особа), яка б тоді не послухалася і не очистилася, буде знищена. У тому віці грішник, навіть столітній, буде позбавлений життя, хоча, маючи стільки років, він буде тільки “дитиною” (Іс. 65: 20).

ТРИ ДРУЖИНИ АВРААМА

Давайте коротко розглянемо ці угоди, проілюстровані в образі (алегорії) (Гал. 4: 22: 31). Павло пояснює, що дружина Авраама, Сара, була образом Угоди, укладеної з Авраамом і пов’язаної з “Насінням”. Минали роки, а дитини не було. Тоді вони почали думати про виконання цього якимось іншим шляхом, тож Агар зайняла місце дружини й народила сина, який, очевидно, мав бути спадкоємцем. Так і первісна Божа обітниця мала на увазі Христа, але Він народився лише у “своєму часі”. Між тим був даний “Закон” на Сінаї, очевидно, займаючи місце Угоди, і під Угодою Закону відбувся розвиток тілесного насіння – тілесного Ізраїлю. Та Авраамова Угода не зазнала невдачі, і, після того як Угода Агар породила тілесний Ізраїль (зображений Ізмаїлом), народилося справжнє насіння Авраама та спадкоємець під першою Угодою (Сари), а саме, Ісус Христос та члени Його Тіла, духовний Ізраїль.
Саме так пояснює виконання образу Павло, говорячи тільки про два насіння, природне та духовне, і про дві Угоди, під якими вони з’явилися. Однак, як дізнаємося, Бог має укласти “Нову Угоду” “по цих днях”. Ми, зрозуміло, запитуємо, чому ця Нова Угода не показана образно в дружині, як попередні дві? Та, дослідивши, бачимо, що вона теж була так проілюстрована. Повертаючись до 1 М. 24: 67, читаємо, як Ісак забрав Ревеку до намету Сари, і вона стала його дружиною і т. д., що ілюструє, як наш Небесний Наречений прийме Свою Наречену в кінці її подорожі і введе (забере зі Собою) у володіння усім, що обіцяно першою Угодою (Сари). Читаємо: “А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура”, яка ілюструє Нову Угоду настільки виразно, наскільки це може зробити образ.
Кожна з перших двох Угод принесла одного потомка. Перша – “наслідника всього” (Ісака – духовний Ізраїль), а друга – тілесний Ізраїль, улюблений ради Отця. Натомість Нова Угода (Кетура) привела шістьох синів, яких, якщо взяти разом зі сином Агар, було сім – повне число, яке показує, що всі тілесні діти отримають розвиток під Угодами Агар та Кетури (Угодою “Закону” та “Новою Угодою”). Ім’я Сара означає “Княжна”, Агар означає “Втеча, вигнана”, Кетура означає “Кадило, запашна”, і всі ці імена мають глибоке значення.
Бачимо, як наша (Царська) Угода виблискує яскравіше, ніж інші! Не забуваймо, що ми повинні померти з Ісусом, якщо маємо ЖИТИ і брати участь у славній праці кроплення та очищення світу в наступному віці. “Щоб через смерть,.. покликані прийняли обітницю вічного спадку” (Євр. 9: 15).

R4370 (1909 р.)