[R4348]
“ЧИНІТЬ ПРОСТІ СТЕЖКИ НОГАМ ВАШИМ”
ЄВРЕЇВ 12: 13

Коли апостол каже: “Чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило”, – що він має на увазі? Він не має на увазі, що ми повинні буквально розчищати стежки, і не має на увазі наші буквальні ноги. З цим погодяться всі. Очевидно, вчення апостола полягає в тому, що кожна Господня вівця має ту чи іншу земну ваду (недосконалість), внаслідок якої кульгавість заважає їй впевнено йти слідами нашого Господа. Він закликає, щоб ми, пізнавши свої слабкості, фізичні та розумові, намагалися відповідно будувати свій життєвий шлях, щоб бути здатними долати його труднощі та облоги з боку противника. Ми чинимо прості стежки, обираючи такий шлях, який не буде надмірно загострювати й збуджувати наші слабкості, а отже, робити нас ще більш кульгавими. Ми повинні прагнути подолати кульгавість, і для цього повинні не тільки молитися “Не залиш нас у спокусі”, але й намагатися всіляко уникати спокус. Як ми це робимо? Відповідаємо: через прояв нашої волі, нашої рішучості, – через розумові постанови, тобто, іншими словами, через складання обітів, урочистих обіцянок Господу щодо нашої рішучості обирати правильний напрямок. Отже, кожен, хто дотримувався настанов апостола з нашого тексту, склав обіти Господу, які він повинен вірно виконувати, якщо має вийти переможцем і отримати Божественне схвалення.

Господь не покладає на нас цих обітів, наказуючи нам робити так, а не інакше. Це означало б поставити нас під закон і завадило б нам приносити жертви як позаобразне священство. Тому Господь лише в загальних висловах звертається до Свого народу, вказуючи йому на правильну стежку й залишаючи за ним справу складання обітів відповідно до його потреб, і виконання цих обітів, а отже,  і поступу в благодаті, знанні та розвитку характеру. Хто не побачив для себе потреби чинити постанови, складати обіти Господеві, той ще не визнав першого принципу християнського розвитку. Той, хто під час нападу ворога виявляє, де його стіна найслабша, і якнайшвидше лагодить слабкі місця, той робить це завдяки рішучості перед Господом, завдяки обітам. Хто не виявив слабких місць у своєму характері, той справді сліпий і “короткозорий”. Хто не намагався виправити свої слабкості шляхом постанов Господу, обітів Господу, той ще не розпочав того розвитку характеру, який повинен бути завершений, перш ніж такого можна буде назвати переможцем.

Дозвольте представити два діалоги, які стосуються цього питання розвитку характеру за допомогою обітів, тобто постанов:

Брат А – Чи ти склав Обіт, який нещодавно був запропонований нам у WATCH TOWER?

Брат Б – Ні. Мені здається, що яким би корисним він не був для інших, для мене він таким не буде.

А – А може стара людина бунтує проти того, щоб її надто міцно прив’язували?

Б – Сподіваюся, що це не так. Мені здається, що я вже роблю практично все, що передбачено Обітом, а отже, мені немає потреби його складати. Що стосується першої частини – про молитву, щоб Божа воля ретельніше контролювала моє життя, – то я це роблю. Другої частини я вже дотримуюся повною мірою, щодня пам’ятаючи про моїх дорогих співпрацівників у жнивній праці й намагаючись повніше оцінювати свої власні привілеї в ній. Що стосується третьої частини, то я, безумовно, намагаюся щодня ретельно перевіряти свої думки, слова і вчинки, як це, на мою думку, повинен робити кожен християнин. А як ми можемо робити інакше? Що стосується четвертої частини, то я вже давно вирішив не мати нічого спільного з окультизмом і спіритизмом, визнавши, що вони пов’язані з противником. Я давно дотримувався духа цієї частини і, можу сказати, що і його букви, за винятком згадки про перебування в кімнаті наодинці з особою протилежної статі, з широко відчиненими дверима. Я не завжди дотримувався цього порядку, але можу зізнатися, що це було б дуже добрим загальним правилом, якого варто було б дотримуватися, і що це врятувало б багатьох від неприємностей і, можливо, було б корисним для мене самого.

А – У такому разі, брате Б, наскільки я тебе розумію, ти вже прийняв ці різні частини Обіту як постанови Господу в розумі, в їхньому дусі, і навіть у букві. Різниця, здається, полягає в тому, що ти склав окремі обіти по кожному пункту, тоді як WATCH TOWER об’єднала ці різні пункти в один Обіт!

Б – Можливо, це правильний спосіб викласти справу, але, зрозумій мене, я не зв’язую себе зобов’язаннями щодо майбутнього, а просто маю цей ідеал перед очима як правильний шлях. Потім, коли кожна справа постає переді мною, я вирішую її по суті, і, відповідно, якщо хочеш знати, приймаю рішення щодо цього випадку, тобто даю обіт щодо цієї справи, що я буду слідувати таким-то шляхом.

А – Зрозуміло, дорогий брате, такий спосіб дозволяє тобі багато разів на день складати обіти й багато разів на день приймати рішення. Мабуть, у тебе надзвичайно врівноважений розум, і тобі не важко розпізнати принципові речі в усіх життєвих справах, тому ти можеш вирішувати кожну малу справу, що постає перед тобою, швидко, вчасно й правильно, і твій розум не схильний відходити від принципів праведності навіть під тиском спокус. Якщо це так, то я бачу, що твій план перевіряти кожну малу річ, коли вона з’являється, і давати обіт, тобто приймати рішення, по кожному пункту і таким чином складати багато обітів протягом одного дня, може бути, очевидно, досить безпечним для тебе, але чи буде це найбезпечнішим і найкращим для всіх, як ти думаєш? Напевно, ми з вами знаємо деяких дорогих Богові осіб, які не дуже швидко застосовують принципи й доктрини в життєвих справах; деякі з них, цілком ймовірно, недостатньо врівноважені й вагаються перед лицем спокус. Чи не було б мудро для таких осіб складати свої обіти з холодним розумом, у згоді з Божественною волею, коли не налягають спокуси, і таким чином скеровувати свої кроки не лише на цей день і цю мить, але й на всі майбутні дні свого життя? Хіба це не було б у повній згоді з закликом апостола з нашого тексту: “Чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило”? Далі, дорогий брате, якщо ти вже визнаєш ці принципи у своєму повсякденному житті, то чи не залишаєш ти відчиненими двері для противника, через які він колись може вдертися до тебе і спотворити твоє судження в певного роду спокусах, про які ми не можемо зараз детально здогадуватися?

Якщо ти вже зв’язаний принципами, які містяться в цьому Обіті, як ти кажеш, то чи не було б для тебе припасуванням зброї прийняти Обіт і таким чином звільнити себе від нескінченної кількості роздумів, питань і рішень, залишених на найбільш незахищений і несприятливий момент, коли перед тобою Ворог зі своїми спокусами? До того ж дорогий брате, оскільки св. Павло стверджує про свою готовність вчинити постанову, тобто дати обіт, не їсти більше м’яса, якщо таким чином він допоможе слабшому братові, то чи не було б це цінним міркуванням для нас щодо цього Обіту й допомогою у визначенні того, що найкраще зробити, щоб допомогти братам, особливо якщо ми відчуваємо, що ворог нападає на черідку, і пам’ятаємо [R4349], що частиною нашої Угоди з Господом є не тільки допомога братам у такій незначній справі, як ця, але й, якщо цього вимагатиме необхідність, віддавання свого життя за них?

Брате В, а що ти думаєш про Обіт? Чи визнав ти його перед Господом як свій? Чи він став твоєю урочистою постановою перед Господом, що ти будеш дотримуватися різних пунктів, викладених у запропонованому Обіті?

В – Ні-ні, я не приймав його. Зізнаюся, що боюся його – боюся, що не зможу його дотримуватися.

А – Дорогий брате, мене дивує твоє висловлювання. Хіба ти не вчинив, наскільки мені відомо, повного посвячення свого життя, своїх прав, своїх свобод, всього себе Господеві аж до смерті? Якщо так, то цей Обіт, ця Постанова, яку ти, напевно, також символізував у хрищенні, і яка, отже, називається твоїм Обітом при хрищенні, все ще залишається на тобі і є всеосяжною? Якщо ти зможеш дотриматись цього Обіту, то, безумовно, не матимеш особливих труднощів у дотриманні Обіту, запропонованого в WATCH TOWER. Скажи, будь ласка, які риси здаються тобі такими обтяжливими, такими неможливими? Напевно, не перша? [R4349]

В – Ні; я, звичайно, хочу, щоб Божа воля все більше і більше панувала у моєму серці й у моєму смертному тілі.

А – Мабуть, ти не заперечуєш і другий пункт Обіту – як і те, що ти посвячений Господу і насолоджуєшся світлом нинішньої жнивної праці та своїми привілеями, пов’язаними з нею і з усіма дорогими співробітниками! Ти, безсумнівно, пам’ятаєш про це кожного дня або принаймні повинен пам’ятати. Якщо ти цього не робиш, то втрачаєш благословення. Я раджу тобі вирішити це негайно й уважно звернути увагу на благословення, яке таким чином ти отримаєш, коли будеш думати про працю Господа і Його народу, а також про твої власні привілеї та можливості у жнивах. Багато повідомляють, що вони отримують благословення саме в цьому напрямку – що коли вони щодня думають про свої привілеї на жнивному полі, це зміцнює їхні рішення й надає їм відваги, щоб запустити серп Правди. Скажи мені, дорогий брате, що ти не заперечуєш, а повністю схвалюєш цю особливість Обіту.

В – Звісно, коли ти так кажеш, я частково згоден. Але припустімо, що я колись не зможу так думати й молитися чи то через забудькуватість, чи через хворобу, чи ще через щось?

А – Якщо ти будеш марити або лежати без свідомості, так що не зможеш ні думати, ні молитися, ти не будеш нести за це відповідальності. Так само, якщо, попри твої найкращі зусилля або рішення, ця річ вислизне з твоєї уваги, ти не будеш нести відповідальності, тому що жодна людина не може робити понад свої можливості, а Обіт чітко говорить про речі, які є розумно можливими завдяки Божій помічній благодаті. Однак, склавши Обіт, ти, безсумнівно, побачиш, що живеш у тій вищій атмосфері, в якій навряд чи зможеш забути про жнивну працю і про співпрацівників, так само як і про їжу. Все більше і більше це стане частиною твого життя і допоможе піднятися думками від земних речей до небесних і часто переставляти свої почуття із земного на те, що вгорі. Поглянь тепер на третю частину Обіту. Без сумніву, дорогий брате В, у цій частині немає нічого, чого б не схвалювало твоє серце. Хіба ти вже не вирішив звернутися до Бога й не пообіцяв Йому ретельно перевіряти свої думки, слова та вчинки, щоб краще служити Йому і братам? Я дуже сподіваюся на це, дорогий брате, бо інакше як би я міг вважати тебе посвяченим християнином?

В – О, так. Я згоден, що це все дуже добре, але чи можу я пильнувати кожну думку, слово і вчинок?

А – Пам’ятай, дорогий брате, що ти, як Нове Створіння, маєш ворога, який весь час перебуває поруч з тобою – твоє старе “я”. Це старе “я” хотіло б захопити тебе, Нове Створіння, зненацька, щоб ти не так пильно стежив за кожною думкою, кожним словом, кожним вчинком. Саме це старе “я” зараз бореться з Обітом і каже: “Не зв’язуй себе ще міцніше, у тебе і так мало свободи”. Не звертай уваги на слова старої людини, дорогий брате. Натомість прислухайся до Господнього голосу. Через апостола Господь каже нам вбити стару людину. “Отож, умертвіть ваші земні члени” (Кол. 3: 5). Велика частина твоїх труднощів, дорогий брате, і труднощів усіх, хто намагається ходити вузькою дорогою, полягає в тому, що стара людина волає і хоче зберегти свободу й життя, але це суперечить інтересам Нового Створіння, щоб на неї звертали будь-яку увагу. Скажи їй відразу, що ти думав, що вона давно померла і похована, і тільки зараз дізнався, що це не так, і що цим Обітом ти маєш намір вбити її та прибити кришку її труни. Це твоїй старій людині не подобається Обіт, дорогий брате, а не тобі, Новому Створінню, яке неодмінно повинно схвалити його як допомогу для себе і для всього дорогого дому віри.

Брате В, я розумію, що ти говорив прикрі речі на адресу тих, хто склав Обіт – що ти і думав зле, і говорив зле, і діяв неналежним чином. Дорогий брате, це, звичайно, не ти, Нове Створіння, а старе створіння командувало. Як добре було б для тебе, якби ти склав Обіт і таким чином закарбував у своєму розумі правило ретельно перевіряти кожну свою думку, слово і вчинок! Марно молитися: “Не залишай нас у спокусі, але визволи нас від лукавого”, – якщо в той час, коли Господь показує нам, як відвернути спокусу і поставити бар’єр між собою і лукавим, ми відмовляємося прислухатися до Його порад.

Я не думаю, що четверта частина Обіту неможлива для тебе, дорогий брате В, або що ти насправді вважаєш її нерозумною, з огляду на те, що ми знаємо про нашого противника і його різні хитрощі, і що Святе Письмо говорить нам про його більшу силу в кінці цього часу Жнив. Ти, звичайно, не вважатимеш розумним бути необережним стосовно конкретних пасток, які, як ми знаємо, вже розставлені та наживлені на гачок для світу й Церкви в “годину спокуси”, яка зараз прийшла на весь світ. Напевно, ти згоден з тим, що є тільки два вожді, Господь і противник, і що частиною нашого обов’язку, якщо ми хочемо бути вірними воїнами хреста, є протистояти тактиці й прийомам сатани будь-якого роду, форми і вигляду, чи не так?

В – Звичайно, так, дорогий брате А. І я вважаю, що не можу придумати жодних заперечень з цього приводу.

А – Тепер, брате В, ми підійшли до останнього пункту Обіту. Твоє заперечення має бути саме тут, або ти не маєш жодного. Яке заперечення? Ти кажеш, що боїшся, що не зможеш його виконати. Моя думка, дорогий брате, якраз протилежна – що не треба боятися, якщо ти не виконуєш його. Ти боїшся, що не зможеш завжди поводитися з особами протилежної статі наодинці так, як ти це робиш на людях, у присутності Господнього народу? Якщо ти маєш слабкості в цьому плані, дорогий брате, то це саме те місце, яке тобі потрібно зміцнити саме таким Обітом, як цей.

В – Я боюся, що забуду, а якщо й згадаю, то не зможу витримати випробування.

А – Дорогий брате, цей Обіт може скласти тільки Нове Створіння. Старе створіння ніколи цього не зробить. Нове Створіння вирішує зробити все можливе, вирішує перед Богом, що в міру своїх можливостей воно буде дотримуватися цього порядку. А Бог у відповідь каже Новому Створінню: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. Що ж тоді залишається, дорогий брате? Нічого, хіба що брак віри з твого боку, щоб прийняти необхідну благодать і силу, або брак рішучості, що означало б брак посвячення, що означало б, що ти живеш, нехтуючи своїм первісним обітом посвячення, обітом хрищення. Неодмінно, дорогий брате, виправ це. Виявляй віру й рішучість дотримуватися своєї первісної угоди, дотримуватися того, щоб утримувати свою людську волю мертвою. Цей Обіт, безсумнівно, допоможе тобі у дотриманні такої рішучості, а якщо так, то допоможе тобі вчинити міцним своє покликання та вибір. Без такої рішучості, мабуть, ти ніколи не зможеш вчинити його міцним.

Так ось, щодо останньої фрази Обіту. Які тут можуть бути заперечення? Чи є вони взагалі?

В – Моя гордість трохи заперечує проти цієї пропозиції, хоча я визнаю, що ця річ була б запобіжником і що під її дією, без сумніву, багато хто вберіг би себе від необережності, тенденція якої не була б духовною, а радше в напрямку тілесності.

А – Що ж, мій любий брате В, твої два аргументи проти є найсильнішими аргументами на користь Обіту. Якщо у тебе є якась гордість з цього приводу, то втихомирюй її, умертвляй. “Тож покоріться під міцну Божу руку”. Зроби це заради інших, якщо не заради себе, хоча ти визнаєш, що потребуєш цього для себе. Що стосується другого пункту, який ти навів, то, безумовно, це аргумент на користь Обіту. Це – барикада, яка стоїть між Господнім народом і особливою спокусою. Якби це врятувало від біди того, за кого помер Христос, то чи не варто було б нам усім скласти такий Обіт? Але запевняю тебе, дорогий брате В, що в мене є відомості, які змушують мене думати, що сотні з-поміж Господнього народу були б захищені цим Обітом і були б ближче до Господа, “під крильми Його захований”, а, отже, далі від великого Противника, Птахолова з 91-го псалма. Закликаю тебе, дорогий брате, скласти Обіт, проте не як новий, оскільки твій первісний обіт посвячення був всеосяжним, ствердним. Цей же Обіт у певному сенсі є заперечним. У ньому ми формулюємо перелік деяких речей, яких ми не будемо робити, бо вважаємо, що їх уникнення наблизить нас до Господа і відділить від влади противника, а також зробить нас більш готовими надавати допомогу братам, які, як і ми самі, з труднощами підіймаються на Сіонську Гору по вузькій дорозі.

Не складайте Обіт для того, щоб догодити брату Расселу, ані не беріть його як [R4350] фетиш чи талісман, щоб відвернути ворога, але складайте його з розумом, як перед Господом, і використовуйте свій вплив на його користь серед усіх дорогих братів у Христі. У цьому є благословення, і чим швидше ви складете його, тим швидше ви розділите це благословення, про яке вже розповідають багато інших. “Чиніть прості стежки ногам вашим”.

R4348 (1909 р.)