[R4336]
ОГЛЯД УРОКУ

Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили” (Дії Апостолів 8: 4).

Урок охоплює перші десять років історії Церкви, починаючи з вознесіння нашого Господа. Цікаво відзначити простоту Божественного устрою. Ми не знаходимо згадок про пап, кардиналів, архієпископів, докторів богослов’я чи преподобних. Навпаки, навіть про апостолів написано, що вони були “невченими та простими”. Справді, терміни “євангеліст”, “пастор”, “учитель”, “старійшина”, “диякон”, “апостол” – це єдині титули, визнані в Церкві, згідно з новозавітними записами. І всі ці терміни прямо або побічно означають служіння, а не владу чи гідність. Зауважте ще раз, що в той період, коли Церква в дитячому віці розвивалася під Божественним керівництвом, не згадуються ярмарки, фестивалі, вечері або вистави для збору грошей на платню або на будівництво церков; мало того, жодна з цих речей ніколи не згадується в Новому Завіті – речей, які сьогодні, мабуть, складають головну частину “церковної діяльності”. Церковною діяльністю тоді була “проповідь Слова”. Хіба не очевидно, що великі зміни в цих питаннях не сприяли духовному розвитку?

Ми вітаємо наших читачів з тим, що, маючи спільну віру та служіння, ми особливо відрізняємося від більшості християн сьогодення і в зазначених аспектах схожі на ранню Церкву. Як і в них, у нас немає сформульованого віровчення поза Біблією. Як і в них, у нас немає церковних “посадових осіб” або “керівників”. Як і вони, ми приділяємо мало уваги церковним будівлям, але задовольняємося тим, що збираємося в приватних будинках, або в громадських будівлях, які використовуються по-іншому в будні дні, або у вже побудованих і посвячених синагогах, якщо вони надаються в наше розпорядження, або в “горішніх кімнатах”. Як їхньою, так і нашою головною справою є “проповідь Слова” – не проповідь самих себе, не проповідь людських теорій і традицій, не теософії, не філософії, не еволюції, не “знання, неправдиво названого так”, і навіть не суспільних реформ, якими б гарними вони не були. Як і вони, ми проповідуємо інколи у вуличних конках, ефіопам чи білим, багатим чи бідним, фарисеям і докторам Закону, а також біднякам усіх націй, мов, сект і партій. Як і вони, ми знаємо Правду, і Правда зробила нас вільними, і нам приємно допомагати іншим здобути таку саму свободу від невігластва, забобонів і підступів противника. [R4337]

Як і вони, ми сподіваємося на Царство дорогого Божого Сина і на перспективу участі в цьому Царстві під час другого приходу нашого Господа. Як і вони, ми почули добру звістку великої радості, що буде всім людям, і ми раді пожертвувати часом, енергією, силами, грошима, впливом – усім, заради привілею бути співпрацівниками разом з Богом у покликанні класу Нареченої, у підготовці до Царства дорогого Божого Сина. Як і їм, нам не потрібні стимули у вигляді імені, слави, платні, почестей від людей. Як і вони, ми раді зустрічатися один з одним, і тим більше, чим ближче цей день. Нам не потрібні опери, не потрібні оплачувані співаки, не потрібні естрадні вистави з кафедри, щоб привабити нас. Як і вони, ми голодні й спраглі Правди, і, скуштувавши доброго Божого Слова та ставши причасниками святого Духа, ми виявляємо, що з отриманням сили наш апетит продовжує зростати, і ми дедалі більше й більше прагнемо Хліба, що зійшов з небес, і Води Життя.

Щоправда, є зміни, адаптація до нашого часу та сучасних умов. Ми не носимо ні тюрбанів, ні довгих халатів, ні сандалій. Ми не подорожуємо ні на верблюдах, ні пішки, ні на вітрильних суднах. Ми користуємося друкарським верстатом, поштою, різними засобами швидкого пересування тощо. Ми проводимо більшу частину євангелізації за допомогою друкованих сторінок, публічних видань, матеріалів для волонтерів, роботи розповсюджувачів тощо. І все ж це не відмінності, а адаптація тих самих принципів до нашого часу.

Праця, виконана в Юдеї протягом тридцяти семи років після розп’яття нашого Господа, що завершилася зі зруйнуванням Єрусалиму в 70 р. н. е., була для цього народу жнивною працею. Протягом цього часу, можемо бути впевнені, кожне зерно “пшениці” було відокремлене від полови й зібране в клуню – вищу, євангельську епоху, – у духовно зачатий стан. Ці жнива поширилися за межі Палестини, але навіть тоді вони завжди були “юдеєві ж перше”, аж до 70 р. н. е.

Схожа праця, Жнива цього віку, як ми розуміємо, ведеться від 1878 року й закінчиться у 1914 році, з початком великого часу утиску для християнства, що відповідає, в позаобразі, утиску, який знищив юдейський народ. Там жнивна праця відбувалася в радіусі всього кількох сотень миль. Сьогоднішні жнива простягаються по всьому цивілізованому світу, охоплюючи близько десяти тисяч миль. Оскільки женців мало, то необхідно, щоб Господь надав надзвичайні знаряддя, які зараз є в нашому розпорядженні, для поширення послання про Жнива – для збору пшениці. Хіба ми не можемо сказати, що Господь використовує винаходи наших днів, щоб забезпечити все необхідне для цієї жнивної праці, щоб кожне пшеничне зерно в усьому світі було віднайдене й зібране до клуні більш піднесеної, небесної епохи? Ми віримо, що принцип, зазначений у нашому заголовному вірші, як і раніше, актуальний – що Господь не бажає, щоб Його посвячений народ, приходячи до світла Теперішньої Правди, демонстративно збирався в особливих містах, штатах тощо, а радше хоче, щоб він був розпорошений по всьому світу, щоб скрізь проповідувалась Правда, щоб він мав неоціненний привілей проголошувати її, служити їй з наміром благословляти, повчати й спрямовувати себе, і щоб він готувався до участі в славі Царства.

Дорогі брати, Той, Хто був з ранньою Церквою і спрямовував її, з такою ж владою перебуває з нами. Той, Хто керував у той час жнив, керує й зараз, і продовжуватиме керувати Своєю працею до кінця. Ми можемо стикатися з такими ж особами, як Юда, котляр Олександр, Янній та Ямврій, але Господь у змозі зробити так, щоб усе це послужило нам на добро і щоб через усе це сповнилися Його милостиві обітниці. Він може допустити гоніння, тюремне ув’язнення або щось на кшталт того, але давайте ніколи не сумніватися в присутності та силі нашого Господа.
Славні результати з лишком компенсують випробування й труднощі.

R4336 (1909 р.)