[R4313]
БІЛЬШІ ДІЛА ЧИНИТИМЕТЕ ВИ
ДІЇ АПОСТОЛІВ 3: 1-16

“І через віру в Ім’я Його вздоровило Ім’я Його того, кого бачите й знаєте” (Дії Апостолів 3: 16).

Наш урок розповідає про одне з найвизначніших чудес, дарованих Господом на початку цього віку. Петро та Іван були Божими знаряддями, які вмить зцілили чоловіка вірою. Чоловік, який був калікою від народження і не міг ходити, став здоровим. Єдиною силою, яка була задіяна, була сила віри з боку апостолів, бо зцілений чоловік, наскільки нам відомо, не знав ні про Ісуса, ні про те, що апостоли – Його представники. Не слід також розуміти апостольський наказ “Подивися на нас” як здійснення ними якогось гіпнотичного впливу. Навпаки, сила, якою вони зцілювали, була тією самою силою, якою їхній Учитель зцілював протягом трьох з половиною років Свого служіння. Свідчення в кількох словах було таким: “Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!” (Дії 3: 7).

БАЖАННЯ БУТИ ЗЦІЛЕНИМ

Мабуть, ніколи в історії людства не було такого часу, коли б людство виявляло більше бажання фізичного зцілення, ніж сьогодні. Ми також не можемо звинувачувати бідне, стогнуче створіння в бажанні мати полегшення. Однак із жалем відзначаємо, що слова нашого Господа на адресу 5000 осіб, яких Він чудесним чином нагодував хлібом і рибою, все ще залишаються значною мірою актуальними. Він сказав їм, що вони шукали Його, щоб наїстися даром, а не через любов до правд, які Він проповідував. Він також сказав їм: “Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець” (Ів. 6: 27).

Тож сьогодні ми могли б лише побажати, щоб голодні та спраглі отримали справжнє полегшення, яке Бог дав і якого потребуємо всі ми – полегшення від гріха й смерті. Словом, ми можемо побажати, щоб було більше усвідомлення хвороби душі від гріха й того, що є лише один Добрий Лікар, Який може зцілити цю недугу й завдяки служінню Якого ми можемо зцілитися. Зверніть увагу на факт, що деякі сильні омани підкріплюються твердженням, що вони можуть полегшити фізичний біль. Так твердить спіритизм – що хворобу можна зцілити за допомогою медіумічних сил, під чиїмсь контролем. Мормони стверджують, що вони можуть зцілювати хвороби чудесним чином. Так стверджують “Християнська Наука” (Christian Science), “Рух Зцілення Розуму” (Mind Cure Movement), “Люди Віри у Зцілення” (Faith Cure People), “Божественні Цілителі” (Divine Healers) тощо. Деякі з цих назв використовуються лише як прикриття і вдавання, натомість інші використовують їх з повною вірою в те, що вони мають якесь надприродне походження. Ставлення громадськості здається наступним: “Дайте нам зцілення. Дайте нам полегшення від наших болів і страждань. Якщо це від Бога, ми раді. Якщо це від противника, як ви стверджуєте, ми все одно приймаємо це, хоча знаємо, що воно суперечить божественній волі”.

Ці зцілення розуму, ці гіпнотичні зцілення настільки проникли в церкви усіх конфесій, що служителі всіх конфесій стурбовані, не знаючи, що робити. Домінуюча ідея багатьох з них: нашу організацію потрібно зберегти за будь-яку ціну. Як бізнесмен купує товар, який можна продати, так і церкви, на їхню думку, повинні постачати публіці все, що вона вимагає, інакше громада зменшиться, інакше не вдасться назбирати на платню для служителя, а вся конфесія розпадеться. Тому служителі відчувають, що для власного збереження й збереження організації, яку вони представляють, вони повинні задовольняти попит публіки, так само як директор театру відчуває, що повинен задовольняти вимоги глядачів.

“РУХ ЕММАНУЇЛА”

У цей сприятливий момент, коли служителі перебувають у розгубленості, а громади вимагають фізичного зцілення, даючи зрозуміти, що вони не будуть служити Богові, Який дозволяє їм мати недуги й відчувати немочі людського роду, на авансцену виходить “Рух Еммануїла” (Emmanuel Movement). В якийсь момент він завоював загальну прихильність, оскільки значною мірою уникає безглуздя “Християнської Науки”, яке натякає, що не існує ні хвороби, ні болю, ні смерті. “Рух Еммануїла” визнає хвороби й прагне полегшити їх, і тут він, безумовно, знаходиться попереду інших. Започаткований у Бостоні, він, після більш ніж річного успіху, став предметом уваги служителів усіх конфесій. Друкуються книги, які навчають, як налагодити ці фізичні зцілення, запроваджені для церков усіх конфесій. У різних коледжах організовано спеціальні курси з метою навчити тих, хто готується до служіння, проводити такі зцілення. Справи пішли вперед з дивовижною швидкістю. Наскільки великими будуть їхні масштаби через кілька років, важко сказати. Ми не маємо задоволення від простого пошуку недоліків. Якби ми вважали ці різноманітні зцілення невинними, а то й божественними, як дехто вважає, ми б або співпрацювали з ними, або принаймні нічого не говорили проти них, так само як ми відмовляємося обговорювати різні школи медицини, вважаючи, що кожна з них представляє ті чи інші вміння, корисні для людства.

Але в цих різних методах лікування фізичних недуг, які зараз пропагуються в усьому християнському світі, ми бачимо велику й серйозну небезпеку. Бачачи це, ми вважаємо своїм обов’язком підняти загальний голос до тих, хто має вуха, щоб почути це послання. Наш протест полягає в тому, що це не такі чудеса, які творив наш Господь і Його апостоли. Щоправда, є певна схожість, так само як електричні дугові лампи наших днів дуже нагадують сонячне світло. На нашу думку, багато з тих, хто асоціюється з різними методами зцілення розуму, зцілення вірою, християнською наукою, гіпнозом і т. д., мають добрі наміри, цілком добросовісні, але є цілком ошукані. Наскільки ми розуміємо, вони зцілюють не Божественною силою, а силою противника, якому Господь дозволяє використовувати ці засоби для того, щоб відвернути Господній народ і світ від духовних речей та потреби в них, а також від духовного зцілення. Ми добре розуміємо, що, пишучи це, ми стаємо на непопулярному боці, але наш обов’язок є перед Господом, перед Правдою і перед тими, хто має вуха, щоб слухати, і хто бажає почути Господнє послання.

ГІПНОТИЗМ НАДАЄ ВІДТІНКУ ВСІМ ОБМАНАМ

Зрозумійте нас правильно. Ми не заперечуємо, що вилікуватись можна, або що деякі способи й теорії є достатньо легітимними. Ми стверджуємо, що Правда і раціональність, пов’язані з цими системами, є лише солодкою оболонкою, яка ховає отруту. Отрута, пов’язана з усіма цими системами, є отрутою противника, силою впалих ангелів, реалізованою в її найвитонченішій формі, а саме – розумового навіювання, гіпнозу. Це раціональне підсолоджування полягає у виявленні доброзичливого ставлення до знедолених: у визнанні того факту, що страх є однією з найпотужніших причин людських клопотів і що [R4314] віра в Господа чи диявола, якщо вже на те пішло, заспокоює розум, знімає нервову напругу й таким чином полегшує усунення болю. Вчення “Спокій тобі, душе затривожена”, безумовно, є добрим і мудрим, особливо коли воно ґрунтується на біблійній вірі в Ісуса як нашого постійного помічника в години скрути, коли воно сприяє вірності та послуху Йому. Дух спокою і “миру з Богом”, якщо він побудований на фальшивих доктринах, хибних навіюваннях і гіпнотичних впливах, заважає душі належним чином наблизитися до Життєдавця й відкриває шлях для атак противника.

Як “Християнська Наука” і “Рух Зцілення Розуму” спотворюють розум і тим самим знищують здатність логічно мислити, так і гіпноз підриває волю, послаблює її та готує ґрунт для подальших вторгнень з боку впалих духів. На нашу думку, християнство таким чином допускає підрив віри й сили волі й готується до великого дня утиску, яким цей вік завершиться через кілька років, який стане результатом втручання злих духів у людські справи через заплутування людської волі, ослабленої гіпнозом. Ми застерігаємо всіх бути обережними щодо цих сучасних чудотворців і звертаємо увагу на те, що їхня діяльність повністю відрізняється від усього, що записано у Святому Письмі.

ЧУДЕСНЕ СТАНОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ

Чудеса, які творив наш Господь і Його учні, мали певну причину. Вони були для становлення Церкви, як свідчення про Господа. Без них християнство не зростало б так швидко. Ці чудеса припинилися, коли Церква достатньо утвердилася. Чудесні дари Духа, зцілення тощо були витіснені духовними дарами, або плодами святого життя. Апостол каже: “Якщо будуть чудодійні мови, то вони припиняться”. Так само й з усіма іншими дарами, в тому числі зі зціленнями. Фізичне зцілення було замінене на духовне зцілення. Так сповнилися слова нашого Господа: “Той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця”. Хіба розумний християнин, що пережив відкриття очей свого розуміння, буде заперечувати той факт, що він отримав набагато цінніший дар, ніж відкриття своїх природних очей? Хіба глухий, який має вуха розуміння, відкриті для духовних речей, не буде стверджувати, що він отримав більше благословення, ніж відновлення слуху шляхом фізичного зцілення? Хіба той, хто скуштував Хліба, що зійшов з неба, і отримав духовну силу, не усвідомлює, що його благословення набагато більше, ніж благословення тих, кого Ісус нагодував п’ятьма ячмінними хлібинами й трьома маленькими рибами?

Хто, осягнувши зцілення душі, не усвідомлює, що зцілення почуттів його серця має для нього набагато більшу цінність, ніж зцілення будь-якої земної хвороби? Хто, народжений у гріху й зачатий у беззаконні, усвідомивши прощення своїх гріхів і отримавши благодать, завдяки якій може йти слідами Ісуса, не оцінює це як чудо, більше від того, про яке ми говорили на нашому уроці? Але дехто скаже: “Краще мати і духовне, і фізичне зцілення. Хіба Ісус не дарував і те, й інше, і чи не повинні ми очікувати й того, й іншого?”

Ми відповідаємо, що Ісус не давав обох, а лише фізичне зцілення. Лише після того, як Він завершив Свою жертву й вознісся на висоту, щоб з’явитися в присутності Бога за нас, хтось із нас міг отримати святий Дух. І тільки після цього можна було зрозуміти духовні речі, Божі глибини. Саме з цієї причини проповіді нашого Господа, як правило, обмежувалися земними речами. Він сказав: “Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?” (Ів. 3: 12). Ще Він сказав: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам” (Ів. 16: 12, 13). Апостол говорить нам, що “людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно... А нам Бог відкрив це Своїм Духом” (1 Кор. 2: 14, 10).

МОВНІ ЗНАРЯДДЯ НАШОГО ГОСПОДА

Саме тому в писаннях апостолів ми знаходимо деякі з найбільш корисних духовних настанов, без яких ми не змогли б отримати таку велику міру духовної поживи з висловлювань нашого Господа, які були в притчах і неясній мові, таким чином зарезервованих для майбутнього використання святими.

Під образом Лаодикійської Церкви Господь змальовує нам останній етап євангельської Церкви. Він представляє її словами: “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого”. Номінальне християнство було схильне хвалитися своїми багатствами вченості, майна, інтелекту та впливу, своїм високим моральним статусом. Єдине, чого воно прагнуло, – це сили зцілення, і тепер воно хапається за неї на свою подальшу шкоду, на збільшення своєї гордості та хвалькуватості й на те, щоб ще більше віддати себе під владу темряви.

Зверніть увагу, наскільки відрізняється погляд Господа на Лаодикійську Церкву від того, який вона має про себе. Він говорить: “А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити” (Об. 3: 17, 18).

Ми повинні глянути з Господнього погляду, щоб побачити, яким є справжнє багатство, справжнє джерело щастя й радості в Господі. Ми повинні мати відкриті очі й не бути обманутими нашим великим противником у цей час. Пам’ятаймо слова нашого Господа з цього приводу, Його натяк на те, що під час Його другого приходу багато хто буде хвалитися своїми ділами й силою зцілення, кажучи: “Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?” (Мт. 7: 22). Але Господь сказав таким: “Я ніколи не знав вас” – “Я вас не визнаю. Ви не маєте жодного права називати себе Моїми учнями”.

Пам’ятаймо, дорогі друзі, що Господні благословення для апостолів не мали характеру збереження від хвороб чи нещасть, а навпаки. У нас є записи про кількох відомих братів у Церкві, але немає жодних записів про те, щоб хтось із них був чудотворним цілителем. Зцілення, які були вчинені, були як знак для тих, хто був поруч. Ми маємо записи про лиха, допущені на нашого Господа, на апостолів і на Церкву того часу – ненависть світу, зрив їхніх планів, жорстокі висміювання, побої, корабельні аварії, небезпеки серед лжебратів, голод, спрага тощо. Якщо Бог таким чином виявляв Свою милість до нашого Господа і найвпливовіших членів Його Церкви та їхніх помічників, то що ми повинні вибрати для себе? Якщо ми дозволимо Господу вибрати за нас нашу частку, Він, без сумніву, дасть нам подібні випробування в цьому часі, а також славу, честь і безсмертя згодом. Якщо ж ми намагатимемося вибирати власний шлях, противник спробує ввести нас в оману, і ми, можливо, будемо позбавлені деяких фізичних страждань чи труднощів, які могли б бути для нашого вічного добробуту. Вибираймо краще, молімось про духовне і працюймо для нього, а в земних справах приймаймо те, що Отець наш вважає за найкраще!

R4313 (1909 р.)