СЛОВО “ПОСЕРЕДНИК”, ВЖИТЕ ПО-РІЗНОМУ

Звертаємо вашу увагу на використання нами слова Посередник у сьомій лінійці статті “Повернення Ковчега”, стор. 308, видання WT за 15 жовтня. Там ми cказали, що “священник, який прислуговував, діяв як посередник між Богом і народом”. Було би краще, коли б ми вжили в цьому випадку інше слово, наприклад, Заступник. Строго кажучи, Угода Закону була з’єднуючою ланкою між Богом та природним Ізраїлем, а Мойсей був Посередником цієї Угоди. Священик, загалом не був Посередником. В умовах Угоди Закону, якої Мойсей був посередником, священик, який прислуговував, був заступником, приятелем і представником ізраїльтян перед судовою лавою Божественної Справедливості.
Це добре ілюструє неуважність, з якою ми і майже всі християни звикли вживати слово Посередник. Наприклад, у Викладах Святого Письма, том 5, ми не раз згадували нашого Господа як “Посередника Примирення”. Це цілком правильно, якщо виходити зі загальних правил нашої мови, які ми всі використовуємо. Однак останнім часом цей журнал намагався звернути увагу Господнього народу на факт, що Біблія вживає слово Посередник у конкретному значенні, і наполягав, щоб усі дослідники Біблії прийняли суто біблійний погляд і вживали це слово Посередник тільки з такої точки зору.
Вищенаведена поправка показує, як важко будь-кому з нас позбутися тієї чи іншої звички. Вживання слова Посередник у Святому Письмі обмежується посередництвом в Угодах між Богом та людиною. Суть у тому, що Бог, Який є святий і жодною мірою не збирається потакати гріху, не тільки засудив його в батькові Адамі та його роді, але й припинив усяке спілкування з грішниками, яких Справедливість засудила на смерть. Тим не менше, Бог у Своєму милосерді вже подбав про поєднання між Собою і тими з людського роду, хто запрагне спільності з Ним на основі праведності.

ТРИ ВЕЛИКІ УГОДИ

Божественний задум накреслений у трьох великих Угодах. Перша, всеосяжна, була укладена з Авраамом. Друга, або Угода Закону, була укладена з Ізраїлем на горі Сінай. Вона не анулювала (не відсувала убік) першу Угоду, а була тільки додана до неї, певною мірою ховаючи, мов за завісою, багатші благословення для ізраїльтян. Їхня Угода Закону, яка, як вони думали, буде їм на життя, навпаки, як виявилося, засудила їх на смерть як негідних життя. Бог алегорично ілюструє ці дві Угоди на прикладі двох дружин Авраама, про що пояснює св. Павло в Гал. 4: 1-31. Первісна Угода була представлена в Сарі, дружині Авраама, тоді як Угода Закону була представлена в Агарі, невільниці, а не законній дружині. Як Сара була неплідна довгий час, так Божа Угода з Авраамом була неплідна. Угода Закону (рабства), представлена в Агарі, привела на світ юдейський народ, алегорично представлений Ізмаїлом, який, однак, не міг бути спадкоємцем первісної Угоди. Як Агар та її син згодом були покарані за пиху та суперечки і врешті вигнані, так юдейський народ, що розвивався під Угодою Закону, був позбавлений Божественної милості, як про це говорили слова Учителя: “Ось ваш дім залишається порожній для вас!”.
Як Сара довго була неплідною – поки в Агари не народився син і не став переслідувати, – так Авраамова Угода, яка мала привести на світ Месію, довго була неплідною. Ця Угода Сари дала Господа Ісуса і різних членів Його Тіла, які вже перейшли до слави. “Насіння Авраама”, “Насіння Обітниці” незабаром повністю народиться, коли останній член Вибраної Церкви, яка є Тілом Месії, вистоїть у випробуваннях і знайдеться за завісою, завершуючи Перше Воскресіння “первістка – Христа”. Не робімо в цьому помилки, але послухаймо слів апостола: “А ви, браття, діти обітниці за Ісаком”, – обіцяне Насіння, через яке (разом з нашим Господом і Головою) Бог благословить “всі племена землі” (Гал. 3: 29).

НОВА УГОДА – КЕТУРА

Тримаймо це виразно перед очима і пам’ятаймо, що досі було тільки дві Угоди: стара, тобто первісна, і Угода Закону, додана через чотириста тридцять років (Гал. 3: 17).
Під ними розвивалися два класи: природній Ізраїль та духовний Ізраїль. Та алегорія продовжується: “І вмерла Сарра”, і Авраам взяв собі іншу дружину, Кетуру, яка представляла іншу Угоду, названу у Святому Письмі Новою Угодою. Авраам мав багато дітей від Кетури, які зображують багатьох Божих дітей через Нову Угоду в Тисячолітті. Та ніхто з цих дітей не був спадкоємцем. Написано: “І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові”. Тож діти Кетури отримали своє благословення через Ісака і представляють реституційний клас Тисячоліття, який отримає благословення через позаобразного Ісака, Христа. Дві речі треба тримати в розумі, а саме: по-перше, Кетура не стала дружиною, тобто Угодою, доки Ісак не справив весілля, яке образно зображувало весілля, союз Христа і Церкви в кінці цього віку. По-друге, Авраам не одружився з Кетурою, доки не померла Сара. Іншими словами, Нова Угода, зображена Кетурою, не стане дружиною, тобто Угодою, доки первісна Угода, представлена Сарою, не приведе Насіння, Месію, через яке діти Кетури, підлеглі Нової Угоди, повинні отримати своє благословення. Із цього для всіх повинно бути зрозуміло, що Месія, Христос, Голова і Тіло, не є нащадком Нової Угоди, Кетури, а нащадком старої, первісної Угоди – Сари. Перша згадка про Нову Угоду (Єр. 31: 31) була пророчою – давала зрозуміти юдеям, що Бог збирається дати їм Угоду, кращу від Угоди Закону, яка стала рабством і була на смерть. Те, що обітниці Нової Угоди не мають відношення до первісної Угоди, представленої Сарою, є очевидним не тільки з факту, що вона називається новою, але й із того, що вона мала принести земні багатства, благословення, Реституцію і т. д., тоді як первісна Угода мала привести Духовне Насіння.
Ось обітниця Нової Угоди: “І викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті... і ваших гріхів не згадаю Я більш”. Це буде надзвичайно велика річ для Ізраїлю і потім для всього світу. Вона означатиме для них реституцію і діятиме весь Тисячолітній вік, у кінці якого вже не буде камінних сердець, а людство підніметься зі стану гріха та смерті до повної досконалості людської природи, образу Бога в плоті, маючи серце, повне співчуття, любові та доброти, серце з плоті.
Інша відмінність між нашою Угодою (первісною) та іншими двома, полягає в тому, що обидві Угоди – Закону та Нова – мають Посередника, тоді як наша Угода (первісна) не має жодного Посередника – не потребує жодного.
Св. Павло звертає увагу на те, що Мойсей був посередником Угоди Закону і що первісна Угода, Угода Сари, не потребувала жодного Посередника (Гал. 3: 19, 20). Нова Угода, натомість, повинна мати Посередника, як на це виразно вказує Святе Письмо: “Тому Він [Христос] Посередник Нового Заповіту [Угоди]” (Євр. 9: 15; 12: 24). Ця Нова Угода протиставляється Угоді Закону, а Христос, Посередник Нової Угоди, протиставляється Мойсею, Посереднику Угоди Закону, показуючи, що Нова Угода краща від Угоди Закону, бо має кращого Посередника (Євр. 8: 6) і приходить на зміну Угоді Закону, але не є кращою від первісної Угоди, Угоди Сари.
Перш ніж ми розгледіли біблійне вчення “Плану Віків”, яке показує Вік Закону, Вік Євангелія і Вік Тисячоліття, а також їхню різну працю, ми не могли знайти місця на майбутнє для обітниць стосовно Нової Угоди і тому разом з іншими пристосовували їх до себе та до цього Євангельського віку, цілковито випускаючи з уваги різні вірші Писання, які цьому суперечать. З нашого боку було дуже непослідовним цитувати на одному подиху слова апостола, що ми є членами Насіння, Ісака, дітьми старої, первісної Угоди, і тоді, на наступному подиху, вважати, що ми маємо користь з Нової Угоди. Проблемою всього цього була нездатність виразно зрозуміти “таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим” (Кол. 1: 26).
Коли б ми вивчали Господнє Слово більш освяченим чином, ми б швидше позбулися помилок Середньовіччя і збагнули б заново апостольське вчення, що “Таємницею” є Церква, вибрана з юдеїв та поган, яка має бути Тілом Христа, співспадкоємицею з Ним під Угодою Авраама і всієї Його спадщини. Тільки ті, які розуміють цю правду, яка далі є “Таємницею” для світу та номінальної церкви, готові зрозуміти “Божественний План Віків” у цілому.

КРОВ НОВОЇ УГОДИ

Коли наш Господь запропонував Своїм учням першу Пам’яткову Вечерю, Він сказав про чашу: “Це кров Моя Нового Заповіту [Угоди], що за багатьох проливається на відпущення гріхів”. Зауважте, що кров Нової Угоди була пролита за багатьох, за весь світ, та тільки деякі, “Мала Черідка”, учні, “Тіло Христа”, були запрошені пити з неї, мати участь з Ним у цій чаші. Протягом 1800 років ця чаша переходила до всіх посвячених. Хто відмовився пити з неї, тих імена були витерті зі згортку Вибраних, класу Нареченої, Царського Священства. Той, хто п’є з неї, має обітницю частки зі своїм Господом і Головою у всій Його великій праці як Насіння Авраама. Тому наш Господь запитав учнів, які хотіли сидіти на Його Престолі: “Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?” (Мр. 10: 38). Чи будете виконувати угоду жертвування до самої смерті, яку ви уклали і завдяки якій вважаєтеся членами Мого Тіла? Якщо таке ваше бажання, Я випробую вас, щоб зробити ваше покликання та вибрання міцним.
Ті, кому дано знати “Таємницю“ Божого Царства (і ніхто інший), можуть бачити, що весь цей Євангельський вік, від часу хрищення нашого Господа в Йордані дотепер і до завершення Церкви, є одним великим Днем Примирення, одним великим Днем Високого Поклику до Царства, одним великим Днем участі в Стражданнях Христа, щоб ми могли також мати частку в Його майбутній славі.
Тому все, що ми повинні робити, це “доповнювати недостачу скорботи Христової” (Кол. 1: 24). Коли вся ця скорбота доповниться, прийде славна праця Тисячолітнього віку. Ця праця прийде під Новою Угодою. Ізраїль перший буде брати в ній участь, а тоді всі народи. Світ у наступному віці матиме благословення не під нашою Угодою Сари, Насіння якої – духовне, так само як наше благословення тепер не є під Угодою Кетури, Новою Угодою, насіння якої – природнє, земне.
Коли наш Господь сказав, що ця чаша є кров’ю Нової Угоди, ми повинні розуміти, що це, перш за все, Його чаша, а потім – наша, Його Тіла, тих, які ділять її та п’ють разом із Ним. Іншим нічого не залишиться пити з неї потім, адже Він повелів: “Пийте з неї всі” (з англійської можна також перекласти як “Пийте з неї все” – прим. ред.). Отже, це була, перш за все, кров (смерть) нашого Господа, потрібна для запечатання Нової Угоди. Однак на основі Божественного порядку потрібна також кров (смерть) Його Церкви. Звідси бачимо, що Нова Угода не може бути запечатана, завершена, стати дієвою, доки всі “члени Тіла” не помруть, доки “кращі жертви” Великого Первосвященика не завершаться. Тому цілком властиво згадувати смерть, кров нашого Господа як кров Нової Угоди, навіть якщо вона буде застосована не раніше, аж Він принесе всіх членів Свого Тіла на жертву. Тоді Він застосує усю кров, усю жертву, усю заслугу смерті як Свою власну на користь світу і запечатає Угоду з Богом на користь людей. Після запечатання Угоди з Отцем Христос зі Своєю Церквою одразу почне велику працю примирення світу, відновлення світу до гармонії з Отцем.
При цьому зауважте, що досі були скасовані тільки гріхи Церкви; і хоча смерть нашого Господа містила достатньо заслуги за гріхи всього світу, заслуга ще не застосована за нікого, окрім віруючих. Тому читаємо, що наш Господь піднявся на висоту, щоб там “з’явитись тепер перед Божим лицем за нас” – віруючих. А оскільки Він не застосував цієї заслуги Своєї жертви за невіруючих, то читаємо, що “весь світ лежить у владі злого” (WTB). Усе це повною мірою відповідає жертвам за гріх Дня Примирення: перша була за дім віри, Церкву, Царське Священство, а друга – за весь народ, який представляв усе людство, світ. Нехай ніхто не приходить до помилкового висновку, що Церква виконує якусь працю жертвування Богу. Ми за плоттю мертві, але як Нові Створіння, ми є членами Тіла Первосвященика. Жертвує Первосвященик, і Голова цього Священика представляє ціле Тіло. “Маємо Заступника перед Отцем”.
Пам’ятайте, що наша Угода, первісна Угода, не має жодного Посередника, та й не потребувала жодного, бо не намагалася погодити бунтарів з Божественною Угодою, як це пропонує зробити Нова Угода. “Світ лежить у владі злого” (WTB) (у притчі сказано: “Не хочемо, щоб він був над нами царем”) і буде потребувати сильних обмежень, присилування та шмагання у Тисячолітті, щоб це змусило людей бути слухняними. Написано: “Схилиться кожне коліно... і визнає... кожен язик”. Це буде лише вступним кроком, щоб запровадити царювання праведності, щоб усі скуштували благословень Божественного правління і всі бажаючі могли прийти до згоди з ним. Для цього потрібен Посередник, і Месія, Голова і Члени, буде цим Посередником, Якому буде переданий контроль над усім світом під час Тисячоліття, так що навіть охочі та слухняні будуть безпосередньо передані Отцю не раніше, аж у кінці цього Посередницького царювання.
Та наскільки все інакше зараз! Як тільки наші очі побачили “Агнця Божого, що на Себе гріх світу бере”, як тільки наші вуха почули послання Божої любові, нас не треба було присилувати. Навпаки, коли Отець притягнув нас до Христа, коли ми прийняли Христа і виправдалися вірою в Його кров, Христос одразу представив нас Отцю і закликав віддати Отцю наші тіла. Коли ми це зробили, ці жертви були прийняті в Улюбленому, і ми були зачаті святим Духом, ставши дітьми Бога, співспадкоємцями нетлінної спадщини з Ісусом Христом, нашим Господом.
Ці Нові Створіння, прийняті Богом, не потребують Посередника. Ми потребували крові Вічної Угоди і все ще потребуємо Заступника перед Отцем через ненавмисні слабості плоті. Тому радіймо постійно з нашим Відкупителем і Заступником, без якого не можемо зробити нічого. Радіймо, що в Господньому задумі Чоловік Ісус Христос, Посередник між Богом і людьми (світом), вважає нас Своїми членами, щоб ми були учасниками з Ним у Його великій праці примирення світу. Радіймо, що Господь зробив нас “здатними служителями Нового Заповіту [Угоди]”, що тепер нам дозволено прислуговувати, служити разом з нашим Господом і класти своє життя, готуючись бути служителями, слугами цієї Нової Угоди для всього світу в другому приході нашого Господа.
Тоді настане позаобраз Мойсея – запровадження Угоди Закону. Мойсей зійшов з Гори від Господньої присутності з накидкою на обличчі і покропив кров’ю увесь народ. Так і ми, зазнавши зміни до славного рівня духовних істот, будемо заховані від людського зору і, діючи через стародавніх гідних та інших, продемонструємо всім людям, всьому світу, факт, що Божественна Справедливість отримала відшкодування, і ми покропимо їх, очистимо їх, виправдаємо їх і приведемо до згоди з Господом під час Тисячоліття.

R4309 (1909 р.)