[R4287]
УРОК ТВЕРЕЗОСТІ ХРИСТИЯНСТВА
ІСАЇ 28: 1-13

“Але вмертвляю й неволю я тіло своє” (1 Коринтян 9: 27).

Наша лекція стосується природного Ізраїлю й того, як він сп’янів від гордості та добробуту і через це отримав попередження про майбутнє падіння. Тільки ті, хто визнає існування духовного, позаобразного Ізраїлю, здатні оцінити численні обітниці Старого Завіту. Апостол Петро каже, “що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам” (1 Петр. 1: 12). Тому той, хто просто читає пророцтва Старого Завіту про тодішні й майбутні події та умови, не отримує справжнього наставлення і благословення, призначених Господом.

Застосовуючи цю лекцію до духовного Ізраїлю, так званого християнського світу, ми знаходимо подібні висловлювання про п’янство, які мають на увазі сп’яніння облудами, фальшивими доктринами й теоріями. Ми читаємо, що жінка, одягнена в кармазин, тримала в руці п’янку чашу, якою “напоїла всі народи” (Об. 17: 2; 18: 3). Це образне вживання слова “п’яниця” більш помітне в Ісаї 51: 17; 63: 6; Єр. 46: 10 і 51: 57. Блювота, згадана тут, також є образною, як ми це побачимо. Ми не заперечуємо, що в давні часи нетверезість була поширеним явищем і що вона поширена у християнстві тепер. Ми лише вказуємо на те, що Господь згадує не стільки буквальних п’яниць, скільки тих, хто в наш час перебуває в стані розумового та морального сп’яніння.

Як добробут призвів до сп’яніння гордістю, так і добробут християнства протягом минулого століття призвів до великої хвалькуватості, гордості та самовпевненості. Одна конфесія хвалиться тим, що вона будує нову молитовню для кожного дня в році. Інші хваляться сумами, які вони витрачають на різні місії, і всі разом вони вітають себе тим, що навертають світ до Христа. Та вони, здається, мало усвідомлюють, що якби всі язичники навернулися до того ж стану, який панує в християнстві, то це означало б, що їх потрібно навертати знову й знову. Гірше того, це означало б, що ще більший відсоток людей, ніж зараз, потрапляв би до в’язниць і психіатричних лікарень. Вони, здається, не усвідомлюють, що за їхніми власними статистичними даними кількість язичників удвічі більша, ніж століття тому.

“ПОПАДАЛИ НАВЗНАК, ЗЛАМАНІ, ВПАЛИ ДО ПАСТКИ”

Ці слова з останнього вірша нашої лекції нагадують нам подібні слова з Псалмів, коли їх застосувати до спотикання й втрати Божої милості природним Ізраїлем, відколи той відкинув Христа у першому приході (Рим. 11: 9; Пс. 69: 22). Наша лекція стосується падіння Вавилону (християнства) тепер, у кінці цього віку, у часі другого приходу нашого Господа.

З цього погляду ми розглядаємо Боже пророцтво про загибель Великого Вавилону, матері блудниць, і її дочок, різних вавилонських систем, які виникли з неї. У віршах 3 і 4 сказано, що корона гордості швидко зів’яне, а краса цієї великої системи, яку людська винахідливість побудувала й назвала християнством, буде подібна до в’янучої квітки і, мов ранній плід, швидко зникне. Але “того дня Господь сил стане пишним вінцем та діадемою окраси для останку Свого народу” (Хом.). Земна краса сучасних церковних систем зникне, однак для останку вірних Господь стане ще славнішим, бо в цей день останок, “Мала Черідка”, особливо благословенна Господом, зможе побачити широту, висоту і глибину Божої любові, яка перевершує всяке розуміння. Більше того, цей клас матиме дух розсудливості, справедливості й рівноваги розуму щодо дивовижних подій, які відбуваються, тому не буде захоплений зненацька у День Господа, який прийде як злодій і пастка на більшість, на світ в цілому. Крім того, Господь у цей день для цього класу [R4288] буде силою й потугою, що дозволить їм “відбити супротивника від брами” (вірш 6, Гиж.). І хоча зовні можуть бути конфлікти, внутрішньо вони матимуть мир.

“У ПОСТАНОВАХ СВОЇХ СПОТИКАЮТЬСЯ”

Повертаючись до номінальної системи, яка має впасти, пророк звертає увагу на те, що священники й пророки Церкви потрапили в облуду через сп’яніння від фальшивої доктрини. Через це “блудять вони у видіннях, у постановах своїх спотикаються”. Вони спотикаються не ногами, а розумом. Буквальна гульня, безсумнівно, завдала б їм набагато меншої шкоди, ніж розумове сп’яніння, під впливом якого вони знаходяться, тому що від першого набагато легше втекти, ніж від останнього. Сп’яніння від чаші, якою були напоєні всі народи, впливає на різних людей. Напоєні нею думають, що вони ось-ось навернуть світ, замість того, щоб пам’ятати, що Відкупитель, а також апостоли, сказали, що наш Господь прийде у Своєму другому приході і прийме Свою Наречену до Себе, встановить Своє Царство і потім підкорить світ (1 Кор. 15: 23-25). Їхнє сп’яніння від облуди веде їх до страху, що Всевишній призначив, що весь світ, крім “Малої Черідки”, вибраних, приречений на чистилище або вічні муки. Ті, хто протверезів від цієї фальшивої доктрини, схильні до сп’яніння духом світу і змішаними напоями Еволюції, Вищої Критики, Агностицизму, Християнської Науки, Нової Теології тощо, і це останнє сп’яніння набагато гірше за перше. Усіляке таке сп’яніння облудами спотворює судження й заважає правильному баченню божественного Слова й простоти Євангелія, якого святий Павло не соромився.

“СТОЛИ СКРІЗЬ ПОВНІ БЛЮВОТИННЯ” (Хом.)

Не можна припустити, що всі столи народу Ізраїлю були буквально повні блювотиння, і не було жодного чистого місця. Малися на увазі не буквальні столи. У Римлян 11: 9 апостол, говорячи про ізраїльтян, сказав: “Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату”. Ізраїльтяни мали лише один стіл, стіл божественної правди, який Бог накрив для них і на який щедро поставив Свої милостиві обітниці з Закону та пророцтв. Ізраїльтяни спотикалися об ці обітниці і ставали гордими та марнославними, уявляючи, що Божа ласка не омине їх, і таким чином вони спотикалися як народ і залишили шлях для нас, язичників, щоб ми наблизилися до Бога, щоб ми мали доступ до духовного столу, накритого “цінними та великими обітницями” Божої благодаті та Правди.

Наша лекція стосується столів, тоді як Ізраїль мав лише один стіл. Сьогодні християнство розділене на різні секти й групи, і кожна з них має своє середовище, яке називає Господнім столом. Кожна стверджує, що її доктринальний стіл божественно забезпечений. Досліджуючи ці столи-віровчення, ці сповідання віри, ми бачимо, що вони дійсно представляють своїм прихильникам певні біблійні істини, які, на жаль, настільки змішані й поєднані з людськими традиціями середньовіччя, що стали шкідливими, а від деяких з них навіть нудотно! Жоден з них не представлений у привабливій, апетитній формі. Те, що є правдою про одного, є правдою про всіх, – з невеликими змінами. Наші пресвітеріанські друзі на своєму столі виставляють особливі страви, такі як “Суверенна Благодать”, “Божественне Передбачення”, “Призначення”, “Вибір” і “Відкинення”. У всіх них міститься елемент істини, але, на жаль, у тому стані, в якому вони були приготовані в середньовіччі, вони настільки змішані з закваскою жінки, що тепер повністю ферментували і стали шкідливими!

Методистський стіл дещо інший. Він не містить особливих страв, які полюбляють кальвіністи, натомість має страви під назвами “Вільна Благодать”, “Божа Любов”, “Шанс для всіх” тощо. Та коли ми приглядаємось до цих страв, наше розчарування неможливо виразити словами. Страва “Вільна Благодать” просто означає, що Бог не має ні волі, ні сили у справі спасіння людства і, роблячи все можливе, врятує лише жменьку святих, тоді як більша частина людства буде вічно втрачена. Страва під назвою “Божа Любов”, після ретельного вивчення, виявляється лише заявою про готовність Бога проявити любов до Своїх святих і “Малої Черідки”, але для більшості людства Він приготував вічні муки як вираз любові до Своїх ворогів, що суперечить Його настановам Своїм святим, що вони повинні любити своїх ворогів і робити їм добро!

Глянувши на третю страву, щоб побачити, який шанс надається всім, ми бачимо, що, позбавлена відмовок, вона насправді означає не шанс, а неминучість вічного осуду та тортур для кожного члена людства, крім небагатьох, які в цьому житті чують про “єдине Ім’я”, приймають пропозицію Євангелія і беруть свій хрест, щоб іти за Христом.

Римо-католики та греко-католики теж мають свої столи, і, на відміну від попередніх, ці столи, мабуть, не такі вже й погані. Їхньою головною стравою є “Чистилище” і його викупна ознака, якою вони пишаються, – що смаження, варіння й тушкування не будуть нескінченними, але, завдяки літургіям, індульгенціям, папським ювілеям тощо сотні й тисячі років, які людство має провести в цьому жахливому місці, можуть бути дещо скорочені.

Наші баптистські друзі мають на своїх столах ті самі страви, що й пресвітеріани та конгрегаціоналісти – “Вибрання”, “Призначення” тощо з вічними муками для невибраних, – але вони мають одну велику головну страву, на яку вони звертають особливу увагу і яку доводять до нашого відома. Вона має назву “Занурення у воді”. Однак замість того, щоб розширити коло вибраних, ця страва серйозно його звужує, стверджуючи, що хоча вибрані будуть спасенні, а всі невибрані – втрачені, існує додатковий тест, згідно з яким всі вибрані повинні бути занурені у воді, щоб поповнити ряди Церкви Христа, яка, на їхню думку, є єдиною, хто спасеться.

БІЛЬШЕ НЕ ПИШАЮТЬСЯ СВОЇМИ СТОЛАМИ

Були часи, коли кожна конфесія пишалася своїм столом і публічно рекламувала свої різноманітні страви та християнську силу й підбадьорення, які можна було отримати від них; однак ті часи минули. Вони більше не хваляться своїми доктринальними стравами. Вони соромляться своїх видінь і пророцтв – того, що колись вважали чудовим і таким проголошували. Тепер, замість того, щоб хвалитися ними, вони намагаються їх приховати. Їхня нудота від власних доктринальних критеріїв яскраво зображена Господом у словах Пророка, коли він каже, що “столи скрізь повні блювотиння й посліду: нема чистого місця” (вірш 8, Хом.).

Який жаль, який жаль! Редактор і, можливо, більшість читачів цього журналу колись сиділи за цими столами. Але, дяка Богу, ясніше світло на Його Слово привело нас до того, що ми відкинули і вивергнули ці жорстокі перекручення божественного характеру та плану, які колись нас п’янили! Наші дорогі друзі з пресвітеріанської конфесії відчували таку огиду до Вестмінстерського Визнання, що накинули на нього нове сукно і прийняли дуже коротке й безбарвне віросповідання для публічного представлення. Однак вони зробили помилку, дозволивши бруду старого столу залишитися. Вони повинні були позбутися всього й шукати Господа та Його Слова для кращої духовної їжі, яку Він так охоче дає. Дяка Богу, що деякі з нас усвідомили готовність Господа накрити для нас свіжий стіл безпосередньо з Його Слова, наповнений справжніми обітницями Писань, надзвичайно великими й дорогоцінними! Як же радіють наші душі, і як ми бажаємо завжди залишатися за цим столом, ласуючи “новим і старим”! Ми бачимо, як для нас збулася обітниця нашого Господа, що під час Його другого приходу, якщо ми почуємо стукіт Його присутності й відкриємо свої серця вірою, щоб прийняти Його, Він увійде й посадить нас за стіл, щоб прийти й послужити нам “новим і старим”! Який багатий, благословенний бенкет ми мали! Єдине, що викликає в нас сум, здається, є те, що наші дорогі друзі далі тримаються столів і конфесійних назв, які вони відкидають у дусі, і відмовляються йти з нами й мати участь у Господніх щедротах, “які задовольняють наше прагнення, як ніщо інше”.

“КОГО ВІН ХОЧЕ ВЧИТИ ЗНАННЯ?”

Справа в тому, що християнство збилося зі шляху і спотикається, оскільки сп’яніло від неправди, і доречним є запитання: як Господь може виправити його і навчити його знання? – замінити неуцтво й забобони на знання. У Євангелії Христа Він дав нам найбільш славне послання, “велику радість, котра буде всім людям” (Гиж.). Але кому Він дасть це зрозуміти? – ось запитання пророка. Відповідь така: “Відставленим від молока чи від перс повідлучуваним” – тим, які вже не є немовлятами в Христі, а готові харчуватися твердою їжею божественного Слова.

На жаль, багато з них, прокинувшись від сп’яніння неправдою, схильні спотикатися, потрапляючи в агностицизм у різних його формах. Вони не бажають шукати послання Господа так, як Він бажав його дати – “Трохи тут, трохи там”. Вони хочуть відкрити Біблію й прочитати з неї, прямо й чітко, те, що буде гармонійним і розумним. Але Божий шлях не такий. Вони повинні прийняти Правду так, як Він її дає: “Трохи тут, трохи там”. Вони повинні бути готові прийняти послання Правди й Благодаті (адже воно Господнє) з інших вуст, ніж вуста їхньої власної конфесії, і з тих джерел, звідки вони не очікували його отримати. Той, хто справді голодний Правди й щирий, повинен бути таким чином виділений і відокремлений від інших. Такою є Божа воля, адже Він шукає тих, хто не йде за людськими традиціями, а слухає і йде за голосом правдивого Пастиря. [R4289]

ВОНИ НЕ ХОТІЛИ СЛУХАТИ

Боже послання до Його народу призначене для тих, хто має “вуха, щоб слухати”, а не для інших. До вух, що чують, Він каже: “Слідуйте за Моїм голосом, хто б його не проголошував і чиїми б устами він не лунав, вивчайте Мою Правду і черпайте з неї духовну силу” – “заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там”, і це дасть вам відпочинок, мир та задоволення. Це той відпочинок, який Він дарує втомленим, і це те відсвіження, яке Він приготував для справжніх овечок. Інші не будуть слухати. Дух світу і його різноманітні п’янкі зваби манять їх і тримають. Тому останнє послання Господа до них таке: через відкидання ними Правди в тій формі, в якій Він її представив, вони “попадають навзнак, будуть зламані й впадуть до пастки й зловляться”. Але “Мала Черідка”, яка приймає божественні умови, отримує багаті благословення. Вона – Його коштовності, які Учитель зараз полірує і незабаром переведе у славу Першим Воскресінням, щоб вони стали співспадкоємцями в славному Тисячолітньому Царстві й у кінцевому підсумку врятували весь світ людства, який прагне божественної милості, щоб звільнитися від сліпоти, сп’яніння й облуд нашого противника, диявола.

“ВМЕРТВЛЯЮ... Я ТІЛО СВОЄ”

Наш заголовний текст сам по собі є великою лекцією. Він звертає нашу увагу на факт, що, подібно до апостола, ми повинні вважати себе Новими Створіннями в Христі Ісусі, для яких “стародавнє минуло, ото сталось нове”. Тому Нове Створіння повинно постійно стежити за старою природою, її бажаннями й почуттями, повинно постійно тримати їх під контролем, підкоряти новій природі (тоді як вищий закон повинен поступово привести її до повного підкорення), далі сподіваючись і молячись про славне завершення Першого Воскресіння, коли Нове Створіння, новий розум, воля, одягнеться в духовне тіло. Таке вмертвляння тіла включатиме мудрість і контроль щодо того, що ми їмо, що ми п’ємо і в що ми одягаємось, а також щодо кожного нашого вчинку, слова й думки.

Ті, хто вибрав сьогоднішню лекцію, тому що вона сприятиме справі повної тверезості, безсумнівно мали чудові наміри... Очевидно, що весь Господній святий народ повинен відчувати глибоке, повне співчуття, зацікавлення кожним кроком у напрямку стримування великого дракона-алкоголю, який вже завдав стільки шкоди і який, як можемо очікувати, буде повністю підконтрольний лише тоді, коли Царство Месії проявить свою силу й сатана буде зв’язаний. Тож, хоча ми не можемо відволікатись від ще важливішого послання про Царство, ми, безумовно, можемо висловити свою симпатію до всіх, хто виступає проти цього дракона і знаходиться на боці Господа та загальної праведності.

R4287 (1908 р.)