[R4286]
ІНАВГУРАЦІЯ ЦАРЯ МИРУ
1 ЦАРІВ 1:32-40, 50-53

“Знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею” (1 Хронік 28: 9).

Ім’я Соломон означає “мирний”. Пророк Натан, який був його наставником, називав його Єдід’я, що означає “Улюблений Єговою”. Очевидно, він успадкував певні природні риси, які були для нього великою перевагою, і завдяки особливому божественному благословенню отримав титул “мудрець”. Один письменник пише про нього:

“Його батьківська спадщина була надзвичайно впливовою в декількох напрямках. Його батько Давид був у зрілому віці; його мати була онукою князя Ахітофела, чиї поради “були такі певні, як питати про Боже слово”. Таким чином, він успадкував від матері проникливість, енергійний розум, розсудливість і, можливо, якусь чуттєву слабкість; від батька – вдумливість, літературний смак, уміння керувати й інтерес до релігії. Його зовнішність та обличчя, мабуть, мали витончені риси всіх дітей Давида; і, якщо вірити опису в Піснях Пісень, він був гарний, з густим волоссям, темним, як крило ворона, з золотистим блиском, стрункий і показний”.

Соломонові було близько двадцяти років, коли він почав царювати. Його батькові, царю Давидові, було близько сімдесяти років. Той був досить слабкий, і всім ставало очевидно, що незабаром потрібно буде знайти наступника трону. Старший син Давида, Амнон, був убитий Авесаломом, наступним за віком, натомість останній був убитий у битві під час зчиненого ним бунту. Наступним за віком, “очевидним спадкоємцем”, був Адонія, який, мабуть, розумів, що його батько, цар, заздалегідь вирішив, що його наступником буде Соломон, і тому намагався перешкодити цьому, захопивши царство під приводом, що його батько вже занадто старий, щоб керувати справами.

Коли Адонія вирішив, що його план готовий, він запросив своїх прихильників разом з усіма синами царя, крім Соломона, які, здавалося, поділяли його заздрість, на великий бенкет у царському саду. Тут, серед веселощів свята, пролунав заздалегідь домовлений вигук: “Хай живе цар Адонія!” Йоав, умілий воєвода царя Давида, який вже був у похилому віці, та Авіятар, первосвященник, були серед його поплічників. Так у родині Давида зародилася друга змова.

“ГОСПОДНЄ ЦАРСТВО”

“У всіх помислах його немає Бога” (Гиж.), – пише пророк. Це було правдою і щодо змови Авесалома, і знову щодо змови Адонії. Вони не враховували, що царство Ізраїлю було особливим, наділеним владою від Господа, відмінним від інших царств, і, як говорить Писання, було Божим Царством. Читаємо слова Давида: “А зо всіх моїх синів, бо багатьох синів дав мені Господь, то Він вибрав сина мого Соломона, щоб сидів на троні Господнього царства над Ізраїлем”. Якби змовники усвідомили, що вони насправді намагаються втрутитися в божественні плани, то, безсумнівно, жодна з цих спроб не була б зроблена. Божий народ сьогодні повинен бути пильним, щоб розпізнавати волю Господа в усіх життєвих справах. Ми повинні знати, що мудрість і сила Господа супроводжують інтереси Духовного Ізраїлю в усіх його справах таким чином і в такій мірі, що людські змови і протистояння можуть завдати лише шкоди тим, хто їх розпалює. Хоча Господь може дозволити їм зайти далеко й досягти видимого успіху, як у випадку змови первосвященників, книжників і Юди проти нашого Господа, або у випадку змови Авесалома і його спільників проти царя Давида, але всім, хто має віру, дається запевнення, що “тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре”, і що це завжди має бути правдою про весь Господній народ, як сказав Ісус до Пилата: “Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було”. Отець не дозволить нічого, що завадило б Його славним планам. Він запевняє нас у цьому, кажучи: “Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав”.

СОЛОМОН ВИБРАНИЙ, ПОМАЗАНИЙ, ПРОГОЛОШЕНИЙ

У належний час божественне провидіння привернуло увагу царя Давида до змови Адонії – вчасно, щоб вжити необхідних заходів для виконання божественної волі. Наш урок розповідає про те, як Давид покликав іншого священника, пророка Натана, та іншого воєначальника, Бенаю, і послав їх разом зі своїм сином Соломоном до долини біля міських воріт, неподалік від місця, де пізніше Ісус їхав на ослі. Соломону було наказано їхати на білому мулі самого царя Давида, що саме по собі проголошувало його призначеним наступником Давида. З цим особливим посланцем вирушили дві групи царської охорони, керетяни та пелетяни. Після помазання пролунав звук сурми, проголошуючи Соломона царем, і народ одностайно підтвердив це гучними вигуками та радістю. Так Соломон був урочисто введений до палацу, де він правив спільно зі своїм батьком Давидом протягом приблизно шести місяців аж до смерті останнього.

МУДРІСТЬ І ПОМІРКОВАНІСТЬ СОЛОМОНА

Для таких важких обов’язків, які на нього покладалися, цар був дуже молодою людиною, та його поміркованість свідчила про те, що він був не тільки врівноваженим, але й добре вихованим. Соломон народився, коли його батькові було 53 роки, і той, безсумнівно, з досвіду зрозумів, що був занадто поблажливим до решти своєї сім’ї. Давид не виховував їх з достатньою строгістю. Він не усвідомлював до кінця, як важливо виховувати на вказівках і настановах Господа. Великі державні справи вимагали його уваги, і діти були залишені на піклування інших, не таких побожних, як цар. Релігійний з юності, він, здається, думав, що його діти матимуть подібні прикмети серця й розуму. Та він, мабуть, не усвідомлював достатньо деморалізуючого впливу багатства й земних почестей – що вони не сприяють благочестю, а, навпаки, виховують гордість, світськість, безбожність.

У міру того як Давид все більше шанував Господа, усвідомлював помилки, допущені у вихованні інших своїх дітей, і бажав, щоб його наступник на троні шанував Господа і просував інтереси релігії, це, безсумнівно, спонукало царя передати свого сина Соломона під особливу опіку пророка Натана, щоб той підготував його до праведного служіння Господу і Його царству і до того, щоб збудувати храм Господу, який Давид мав намір збудувати, але не отримав дозволу. Пророк Натан знав про задум збудувати храм і про Божу обіцянку, що він повинен бути збудований спадкоємцем Давида, і що Соломон був обраний Господом і царем. Можемо уявити собі вірність пророка у вихованні князя Соломона для обов’язків становища, яке він мав зайняти.

Про Адонію написано: “Батько ж його поки жив, ніколи не картав його” (1 Цар. 1: 6, Хом.). Напевно, він був розпещеною дитиною і був радий, що батько ніколи не віддав його під опіку такого релігійного наставника, як пророк Натан. Він, мабуть, вважав, що Соломону свідомо створюють утруднення, що він позбавлений певних задоволень і “розгульного життя” і загалом має занадто багато обмежень. Однак Соломон, здається, був дуже задоволений цим, що добре ілюструє той факт, що гілку, яку потрібно зігнути, слід нагинати якомога раніше. Ми хотіли б донести цей урок до всіх батьків і опікунів – що їхні підопічні потребують нагляду і люблячого релігійного догляду, і що помилкою є дозволяти марнувати ранні роки життя через неуважність і відсутність виховання, а потім очікувати добрих результатів. [R4287]

МИ ГОТУЄМОСЯ, ЩОБ БУТИ НА ТРОНІ

Наш Отець є Великим Царем, і Він обіцяв, що Христос сяде на Його троні, а ми запрошені стати частиною Христа, Помазаника, Месії. Чи варто дивуватися, що нам потрібна підготовка до цього важливого становища; чи варто дивуватися, що ми підлягаємо дисципліні й нам представлені вимоги, вищі від тих, яким підлягають усі, хто не передбачений для цього високого становища! Безумовно, розпорядження нашого Отця, Великого Царя, є мудрими і праведними. Тому ті, хто є в єдності та згоді з Ним, будуть прагнути навчитися уроків і зробити необхідні приготування до почестей Царства. Вони не повинні дивуватися, якщо їх виженуть із товариства та гостин такі як Авесалом та Адонія. Їх, від Голови до останнього члена Тіла, можуть зневажати й лихословити їхні амбітні брати, але якщо вони мають божественну милість, то їм належить не лише помазання, але й прийняття на престол. “Випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення”; “Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”.

НАШ ЗАГОЛОВНИЙ ТЕКСТ

“Знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею”. У цих словах виражені найкращі побажання. Зовнішнє служіння не є достатнім у наших відносинах з Господом. “Ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”. Перед чудовим початком Соломона на високій посаді та в Божій милості, яка прийшла до нього, були роки навчання. Під керівництвом пророка й за порадами свого батька він зміг пройнятися духом задуму свого батька щодо будівництва великого храму в Єрусалимі, який би поставив релігію, справжню релігію й поклоніння Богу, на найвище місце в очах народу Ізраїлю. Він з розумінням сприйняв дух свого батька, який розумів, що весь народ Ізраїлю буде особливо благословенний, якщо поставить Бога й поклоніння Йому понад усі інші речі та інтереси. Йому розповіли про запаси матеріалів і багатств, зібраних його батьком для потреб храму й посвячених цій службі. У цих речах Соломон знайшов багаті можливості для прояву свого інтелекту та амбіцій у правильному та корисному напрямку, що наблизило його до Господа та навчило, як йому, наступнику свого батька, краще служити Господу та його народу Ізраїлю.

Отже, бачимо, що коли ми шукаємо Господа всім серцем як “дорогі діти” і з охочим розумом, Він відкриває нам Свої великі плани та цілі щодо майбутнього. Він відкриває нам Свій задум мати храм, приготування, які вже зроблені для цього, як і коли він буде збудований і його мету: благословення всіх поколінь землі. На кожному кроці цього шляху, у міру того як великий Божий План Віків стає нам щораз ближчим, це служить для нашого подальшого розвитку й підготовки до участі в цьому Храмі й Царстві.

РОЗУМНА ПОМІРКОВАНІСТЬ СОЛОМОНА

Наш урок завершується розповіддю про великодушність Соломона стосовно свого брата Адонії. Здається, у ті часи в інших царствах було заведено, що як тільки цар вступав на престол, інших, хто міг стати його суперниками і супротивниками, страчували. Адонія, ймовірно, судив про Соломона по собі й дійшов висновку, що його життю загрожує небезпека, тож він схопився за вівтар у дворі Намету, як за безпечне місце, доки не отримає від царя повідомлення, що йому не буде завдано шкоди за бунт, який він майже зчинив. Слова Соломона до нього, як і поведінка, були мудрими й доброзичливими: “Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре”; і коли він з’явився перед Соломоном, той сказав йому: “Йди до свого дому”. Іншими словами, за минуле не буде дано жодного покарання, а щодо майбутнього, він повинен вести себе добре. Доброта завжди є добрим знаком, де б вона не проявлялася, і для дітей Небесного Царства вона є незамінною якістю, як сказав наш Учитель: “Щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних”.

Бог має намір в остаточному підсумку знищити всіх нечестивих, і Він проявляє Свою теперішню доброту й милосердя до Своїх ворогів і ворогів праведності, бо невігластво і слабкість мають таку владу над людською сім’єю, що люди не несуть такої відповідальності, як несли б, маючи повне світло й повну спроможність. Тільки коли ми отримуємо це широке бачення, на якому наголошує Боже Слово, ми можемо проявляти повне любові добросердя до всіх людей і навіть до наших ворогів, усвідомлюючи, що вони, як і ми, оточені слабкостями, неміччю і невіглаством, які значною мірою контролюють їхню відповідальність, і Бог улаштував так, щоб покрити їх і врешті-решт усунути завдяки заслузі нашого Відкупителя. Як Він великодушно не надає значення цим успадкованим вадам, так само повинні чинити й ми – усі, хто має Його дух і керується Його Словом.

R4286 (1908 р.)