ТВЕРДО СТОЯТИ БІЛЯ МЕТИ

Без сумніву, божественна освіта має позначку, мету, яку треба досягти, щоб бути придатним належати до Церкви в славі. Коли на початку ми підкорили нашу волю Господу, існувала вимога, щоб посвячення було цілковите, тобто щоб воно було досконалою жертвою нашої волі Господній волі; але наша воля ще не була біля мети, тобто критерію досконалої любові. І якщо б наш досвід, уявімо собі, обірвався через смерть відразу після нашого посвячення, ми б не могли вважатися «гідними царства», тому що нагорода не є обіцяна посвяченому, а «тому, хто переможе». Так само у випадку Учителя, нашого предтечі, було необхідно, щоб Він страждав і таким чином довів, що Він гідний увійти в Свою славу. Словом, якщо дитина не може закінчити школу в той день, в який вона йде до школи, тим більше не можемо ми, котрі вступаємо в школу Христа.
Швидкість поступу в засвоєнні уроків залежить в значній мірі від нашого темпераменту і нашої ревності. Дехто, очевидно, чинить стільки поступу за один рік, скільки інші роблять за двадцять років, а дуже багато взагалі ніколи не закінчать школу – ніколи не досягнуть мети, рівня, який вимагає Бог, – досконалої любові. Боже Слово, наш підручник, інформує нас, що «любов є виконанням Закону» (Рим. 13: 10); що «ціль... наказу – любов від чистого серця і доброго сумління» (1 Тим. 1: 5). «Тож усі, хто досконалий [хто має досконалу волю, є біля мети досконалої любові], думаймо це» (Фил. 3: 15-17).
Тих, хто «так пізнав Христа», Він навчив розуміти зміст (1) вдосконаленої любові до Бога, яка спонукувала б їх працювати і набиратися сміливості в Його службі; (2) вдосконаленої любові до «братів», яка спонукувала б класти навіть саме життя в служінні їм; (3) вдосконаленої любові до світу і навіть до ворогів, яка дозволяла б робити добре тим, хто ненавидить нас, хто злісно нас використовує і облудно наговорює на нас всяке зло.
На жаль! Ми не можемо припускати, що багато посвячених досягли цього критерію, тобто мети; тож ми мусимо сподіватися, що лише деякі закінчили школу як «гідні царства». Звідси також припущення Святого Письма, що на відміну від Малої Черідки переможців, котрі дійсно досягнуть мети, визначеного критерію, «Натовп Великий» не закінчить школу – залишиться на другий рік. Однак добре було б пам’ятати, що ця «мета», критерій любові є не по тілу, а по розуму, по серці. Як говорить апостол: «Ви не можете робити того, що хотіли б». Наші тілесні недоліки інколи відразу штовхають нас до неґречного слова або вчинку, які, якщо воля шкодує, не будуть залічені нам, ані не відкинуть нас від мети і люблячого прийняття нашим Господом, який ця мета уособлює.

«ЩОБ ТВОГО ВІНЦЯ НІХТО НЕ ЗАБРАВ»

Вираз «Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав», мабуть, логічно стосується особливо тих, котрі досягли мети, досягли критерію досконалої любові, а не просто тих, котрі зробили перший крок посвячення, вступили в школу Христа. Слова «тримай, що ти маєш», натякають на попереднє зусилля і певний здобуток, і що цей здобуток мав відношення до права на вінець; що досягнуте треба обов’язково втримати, щоб остаточно здобути цей вінець. Чітким також є натяк, що твердо стояти можливо тільки коштом суворої боротьби.
Для декого, хто помилково припускав, що потрібно тільки посвячення, або що досягнення мети, тобто критерію досконалої любові, покладе край боротьбі, ця думка може здатися новою і дещо несподіваною. Очевидно, найсуворіші битви, проби, спокуси атакують тих, котрі є біля цієї мети, і це погоджується з обітницею нашого Учителя, що ми не будемо «випробовуватися більше, ніж можемо знести». Хто твердо стоїть біля мети, той повинен знести найбільше і такий буде найбільш суворо випробуваний. Закликом для таких є: «Пильнуйте, стійте, будьте мужні». Оскільки вони вже більше не «немовлята в Христі», вже більше не «діти», їхня особлива проба є як осіб, міцних у Господі, зодягнених в повну Божу зброю. Ще раз послухаймо Слово: «Виконавши все, стійте!» Ці слова не стосуються лише вступу в школу чи початку забігу, вони найбільше відносяться до тих, котрі досягли критерію досконалої любові. Ті, хто «виконав все», хто досягнув мети характеру і «зодягувся в повну зброю», є тими, котрим дано пересторогу, попередження міцно «тримати», твердо «стояти» і «боротись доброю боротьбою».

“І ХТО ВСТОЯТИ МОЖЕ?”

Ці фундаментальні істини були правдою і стосувалися Господнього народу протягом Євангельського віку. Ось чому говориться про вузьку дорогу і невелику кількість тих, хто знайшов її і крокував нею, – а саме, про малу черідку. Але зараз це застереження актуальне більше, ніж будь-коли досі, і стосується значно більшого числа Господнього народу, ніж коли-небудь в минулому, бо ми знаходимося в «жнивному» часі, в якому йдеться перш за все про дозрівання та збирання. Мабуть, саме з цієї причини так багато Писань пов’язують наш час зі згаданими пересторогами. Наприклад, ми читаємо: «Візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати» (Еф. 6: 13).
Логіка цієї ситуації натякає, що протягом кількох найближчих років прийдуть найсуворіші випробування і найвитонченіші проби нашої любові: (1) До Бога, яка представлена нашою любов’ю до Його Правди і пошаною до Його імені; (2) нашої любові до Господніх братів; (3) нашої любові до наших ворогів. І коли «брати» (від яких так багато можна було б сподіватися) стають нашими ворогами, проба нашої любові буде ще суворішою. З огляду на це, «якими мусимо бути в святому житті та в побожності ми»? Дивлячись на важливість ситуації, якими «пильними» всі ми повинні бути! Як ретельно повинні ми перевіряти кожний наш вчинок, кожне слово і думку! Наші думки вимагають нашої особливої уваги, тому що ми суджені на основі думок та намірів серця. З них виходять слова і вчинки. Як часто амбіція ховає свої заздрісні бажання під маскою обов’язку! Скільки вогнищ «Святої Інквізиції» були підпалені смолоскипом «обов’язку»! Нехай кожен з нас буде на осторозі. Ми можемо обманути себе чи інших, але не Бога, Котрий говорить: «Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Хто чинить правду, той праведний» – а не той, хто просто говорить. Той, чиї вчинки і слова є люблячі, лагідні, милі, тактовні в умовах випробування, дає доказ, що він зачатий Богом любові і значно розвинувся на подобу Христа! Подумайте про любов нашого Господа до Своїх ворогів і Його терпеливість до них, коли вони хулили Його: «Зійди з хреста!» Подумайте, як Він, коли Його ганьбили і лихословили, не ганьбив і не лихословив у відповідь! Подумайте, яким лагідним був Його докір підступному Юді, і як Він лише натякнув на докір Петрові, котрий відрікся від Нього з клятьбою! Безперечно, в Його випадку Любов була готова покривати численні провини. Не будьмо тими, хто легко ображається, ані тими, хто має безжалісного духа. Давайте з духом великодушності і прощення скажемо з апостолом: «Мене нічого не зрушить», – щоб відступитися від досконалій любові. Вона вкорінюватиметься і утверджуватиметься щораз більше в міру випробування. Пильнуймо також проти духа, який заздрить почестям, привілеям і благословенням, які даровані іншим. Навпаки, маймо так багато духа любові, щоб радіти з усіма, хто радіє в Господі, і сумувати з усіма, хто в біді. Відчуття хоча б охолодження почуттів через успіх брата чи брак зацікавлення його благополуччям є знаком серйозної небезпеки – того, що ми губимо мету. Це повинно нас насторожити і провадити до поновленої активності.
R4153 (1908 p.)