ПАМ’ЯТКА, КВІТЕНЬ 14

Після шостої години вечора в неділю 14 квітня, читачі цього журналу в усіх куточках світу зберуться як еклесії Христа, щоб пригадати Його смерть з «прісним хлібом» та «плодом виноградним» – як символами Його зламаного тіла і пролитої крові. «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18: 20).
Ми наполягаємо, щоб ніхто з жодних причин не нехтував цим щорічним привілеєм. В цьому святкуванні є особливе благословення. Якщо ви схильні відчувати знеохочення, йдіть, скуштуйте зламану хлібину, просячи Господа про відсвіження усвідомлення вашого виправдання, про відсвіження оцінювання вашого посвячення бути зламаними (пожертвуваними) з Ним, як такі, що вважаються членами одного хліба – Його Церкви, Його Тіла. Коли ви споживаєте «цю чашу», пам’ятайте, що вона говорить про страждання нашого Господа за нас, про те, що Він скуштував смерть за кожну людину. Пам’ятайте також, що в цьому полягає «наш високий поклик» – «терпіти з Ним, щоб також царювати з Ним». В цьому значення Його слів «пийте з неї всі». Апостол каже, що це – спільнота Його страждань (1 Кор. 10: 16).
Не забуваймо, що Пам’ятка не має вартості (а то й гірше), якщо вона не сприймається і не оцінюється саме так. Але нехай ніщо нас не стримує – ні гріхи, ні холодність, ні відчуття негідності. Йдіть до Господа і очистіть сумління від усіх ваших недоліків. Йдіть до ваших братів, чи до будь-кого іншого, кому ви завдали зла, і вчиніть повне визнання, чи вони визнають вашу вину, чи ні. Залагодьте справи з вашим Господом і, наскільки можливо, з кожною людиною, а тоді споживайте – присвоюйте собі ці щедроти, які Господь вчинив для всіх, котрі їх приймають, тепер чи згодом, «часу свого».
Такий самоаналіз і таке очищення, як пам’ятаємо, були показані в Пасхальному образі, даному юдеям. Перш ніж вони зібралися їсти своє Пасхальне ягня, вони скрізь в усіх своїх помешканнях вишукували все, що містило квас чи гниль, кістки, скоринки, будь-що. Все це спалювали – знищували. Тому ми повинні виконати позаобраз і «очистити стару розчину» злоби, заздрості, ненависті, незгоди (1 Кор. 5: 7, 8).
Але пам’ятаймо, що цієї розчини гріха не можна позбутися повністю, якщо вона не буде спалена, і спалити її може тільки любов – небесна любов, любов Бога. Якщо ця любов розлита в наших серцях, вона поглине все протилежне – заздрість, ненависть, лихослів’я тощо. Відкиньте все це, наполягає апостол, одягніться в Христа і будьте наповнені Його Духом. Не знеохочуйтесь. Справді, по часу ви мали б бути вже значно далі – ближче до досконалої любові. Але засвойте урок і почніть знову з новою рішучістю і більшим розумінням факту, що самі, без допомоги Учителя, ви б ніколи не змогли осягнути нагороду. Він знає це краще, ніж ви, і говорить: «Без Мене нічого чинити не можете ви». Отець розпорядився так про нас, бо це було нам необхідно. «Будь дуже відважний», – ось слово Учителя до всіх, котрі прагнуть і стараються бути класом, названим «Переможці».

ВАШ СУПРОТИВНИК ДИЯВОЛ

Здається, спокуси будуть спеціально дозволені в цю пору року. «Корінь гіркості», здається, проростає і росте завжди, але в цю пору з десятикратною силою. Пам’ятаймо, що Любов, а не Знання, є останньою пробою нашого учнівства. «Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного». Оскільки апостоли не мали достатньо любові один до одного, вони сперечалися, хто має бути найбільшим в Царстві, і були такі рішучі не поступитися один одному, що забули також помити ноги Учителю, і дали Йому нагоду навіть у малих речах бути слугою всіх. Цей поганий дух – цей брак Господнього Духа – вчинив їх податливими для впливу противника і привів Юду до зради, а Петра до відречення від Господнього Помазанця.
Тому бережіть себе, пильнуйте, моліться і будьте дуже покірні і дуже люблячі, щоб не впасти в спокусу. Ймовірно, ніколи відтоді наш великий противник не був більш енергійний, ніж тепер, щоб шкодити, чи заманювати, чи спричиняти спотикання послідовників Ісуса.
R4153 (1908 p.)