ЗНАННЯ І ВІРА ВІДНОСНО ХРОНОЛОГІЇ

Один дорогий брат запитує, чи ми можемо бути цілковито впевнені, що хронологія, подана в Викладах Святого Письма, є правильною і що жниво, яке почалося в 1874 році, закінчиться в 1914 році під час всесвітнього горя, яке повалить всі теперішні інституції і після якого наступить панування праведності Царя Слави та Його Нареченої, Церкви? (Питання подане в 1907 році).
Відповідаємо, як ми це часто робили раніше в наших журналах і говорили усно та в листах, що ми ніколи не вважали наші підрахунки безпомилково правильними; ми ніколи не заявляли, що вони були знанням або грунтувались на незаперечних доказах, фактах, знанні; нашим твердженням завжди було, що вони грунтуються на вірі. Ми представляли докази якнайвиразніше і подали висновки віри, отримані з них, і запропонували іншим приймати їх настільки, наскільки з ними може погодитися їхнє серце та розум. Багато хто перевіряв ці докази і прийняв їх; інші, такі ж здібні, не прийняли їх. Ті, котрі були здатні прийняти їх вірою, здається, отримали особливі благословення, не лише по лінії гармонії пророцтв, але по всіх інших лініях ласки і правди. Ми не осуджуємо тих, котрі не можуть розуміти, але радіємо з тими, чия розвинена віра принесла їм особливі благословення - "очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують".
Можливо деякі, котрі читали наші журнали, представляли наші висновки більш рішуче, ніж ми; проте, якщо так, то це на їх власну відповідальність. Ми наполягали і далі наполягаємо, щоб дорогі Божі діти уважно читали те, що ми представили, - Святе Письмо, застосування і пояснення - і тоді формували свої власні погляди. Ми не переконуємо, ані не наполягаємо на наших поглядах, як на безпомилкових, і ми не б'ємо і не ображаємо тих, котрі з нами не погоджуються, а вважаємо "братами" всіх освячених віруючих в дорогоцінну кров. З другого боку, ті, котрі не погоджуються з нами, б'ють нас і погано говорять про нас, бо ми не відносимось привітно до того як вони намагаються "молотком і кліщами" витягнути скалку, яку, як їм здається, вони бачать в наших очах розуміння. Вони є нашими критиками, котрі завжди претендують на безпомилковість. В покорі ми йдемо далі, слідуючи за прикладом апостола і словами: "Ми віруємо, тому то й говоримо" - незалежно від того, чи інші слухають, чи стримуються слухати. Чи не є це в згоді з Духом Христа? Чи не є це в згоді також з вказівками Господа: "Не забороняйте йому" (Марка 9: 39) і "Що до того тобі? Ти йди за Мною" (Івана 21: 22). Однак деякі зупиняються на дріб'язковому питанні, з яким не погоджуються, і здається уявляють, що вся жнивна праця має бути повалена або принаймні зупинена, доки вони не отримають своєї йоти чи титли задовільно виправленою. Такі, очевидно, з малих горбків роблять гори і забувають про те, що коли теперішній рух поміж Господнім народом є працею жнив, тобто в загальному під Господнім наглядом, то відповідальним є Господь, а не вони, і можемо бути певні, що Його цілі будуть досягнуті Його найкращим способом без найменшого порушення букви чи духа Його наказів.
Знову повертаючись до питання хронології, цитуємо 2-й том, стор. 36, останній абзац, де сказано: "Починаючи від питання "Скільки часу минуло від створення людини?", ми повинні відчувати і відчуваємо довір'я, що Той, Хто дав пророцтва і сказав, що в часі кінця вони повинні бути зрозумілими, подав у Своєму Слові відомості, необхідні для того, щоб ми могли бути здатні точно визначити місце цих пророцтв. Однак кожний, хто сподівається знайти ці речі викладеними так ясно, що вони будуть переконливими для пересічного читача або нещирого скептика, буде розчарований. Божі часи і пори є дані таким чином, щоб вони були переконливими лише для тих, котрі через знайомство з Богом є здатні розпізнати притаманні Йому методи. На доказ цього сказано: "щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова" (2 Тим. 3: 17). Такі добре знають, що всіма стежками, якими Отець їх провадить, вони повинні ходити вірою, а не видінням. Сподіваємось, що всім, котрі є приготовані так ходити, ми будемо здатні на кожному кроці показувати вагомі вислови Божого Слова - надійний фундамент для розумної віри".
Далі в цьому розділі ми показали, що багато ланок хронології в релігійній і світській історії є "розірвані, перекривають одна одну і такі заплутані, що на їх основі ми не можемо прийти до жодного конкретного висновку і змушені, як це зробили інші, підсумувати, що нічого певного не можна було знати на цю тему, коли б не Новий Заповіт, який заповнив прогалини"(стор. 46, перший абзац). Таким чином ми намагалися довести, що хронологія не може бути збудована на фактах, а може сприйматися лише вірою. Однак ми знову радимо відновити читання 2-го тому в цілому. Якщо через ці ради деякі втратять віру в нашу хронологію, то інші, більш численні, віримо, вельми зміцнять свою віру в неї.
Знову нагадуємо вам, що невиразні пункти хронології є доповнені різними пророцтвами, які сплітаються з нею таким дивовижним чином, що віра в хронологію стає майже знанням, що вона є правильна. Зміна одного року позбавила б гармонії чудові паралелі, тому що деякі пророцтва беруть відлік від часу до н.е., деякі - від часу н.е., а деякі залежать від обох. Ми віримо, що згідно Божого задуму ці пророцтва мали бути зрозумілими у "своєму часі". Ми віримо, що ми дійсно розуміємо їх тепер - і вони промовляють до нас через цю хронологію. Чи ж вони таким чином не запечатують хронологію? Вони промовляють до віри, а не навпаки. Наш Господь проголосив, що "розумні зрозуміють"; і Він сказав нам "пильнувати", щоб ми могли знати; і ця хронологія переконує нас (тих, котрі можуть сприймати і дійсно сприймають її вірою), що притча про Десять Дів є тепер в процесі виконання, - що її перший крик був почутий в 1844 році, а її другий крик: "Ось молодий!", присутній - у 1874 році. Саме ця хронологія, а не жодна інша, збудила нас до очищення наших ламп згідно з Господньою обітницею, даною через апостола: "А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій". Якщо наша хронологія не є достовірна, то ми не маємо жодного уявлення, де ми знаходимося і коли настане ранок. Хронологія єпископа Ушера, як ми показали (2-й том, стор. 48), розташовує кінець шести тисяч років майже на століття раніше???, а це розладнало б кожне пророче застосування, яке ми побачили і яке використали. І коли ми говоримо "наша" хронологія, то просто маємо на увазі хронологію, яку ми використовуємо, тобто біблійну хронологію, яка належить всім з Божому народу, котрі схвалюють її. Справа в тому, що практично в формі, представленій нами, її використовували раніше, так само, як різні пророцтва, які використовуємо ми, були вжиті адвентистами з іншою метою; і так само, як різні доктрини, які ми визнаємо і які здаються нам такими новими, свіжими і відмінними, в подібному вигляді визнавались давно: наприклад - вибір, вільна ласка, реституція, оправдання, освячення, прославлення, воскресіння.
Праця, до якої Господу вподобалось вживати наші скромні таланти, є менше працею започаткування, а більше працею реконструкції, узгодження, приведення до гармонії. Боже Слово, велична арфа, з якої тепер лине така дивна музика, була розстроєна. Одне віровизнання мало одну струну, інше віровизнання іншу - вибір, вільну ласку, хрищення, другий прихід Христа, пророчі часи і т.д. Вони бренькали, кожний на своїй струні, доки всі не відчули огиду до цього різноголосся і не стали майже готові для спокою припинити це - як вони опісля фактично й зробили. Тоді прийшов Господній час для приведення старої арфи до порядку, щоб її використовували Його найбільш вірні послідовники. До якої б міри великий Учитель не вжив кого-небудь з нас, щоб перетягнути струни і настроїти арфу, або щоб привернути увагу Його "братів" до гармонії і краси мелодійних звуків, які линуть з неї на славу Всемогутнього, вихваляймо Його за великий привілей потіхи і використовуймо цей привілей.
Факт, що ми досягли такої гармонії саме у властивому, згідно нашої хронології, часі - в часі, який обіцяв наш Господь, коли говорив, що до тих, котрі будуть готові і негайно відчинять на Його стук, Він "ввійде і буде вечеряти з ними", що Він "підпережеться [стане їхнім слугою] і, підійшовши, буде їм послуговувати" (Луки 12: 37) - є доказом для нас, що часи особливих рис пророцтв, як ми їх зрозуміли, є правильними. Отже ми складаємо подяку великому Головному Слузі Його Церкви за гармонійне світло теперішньої правди. І чи не повинні ми задуматися над тим, що хронологія, яка мала так багато до справи з цим світлом, також є від Нього?
Але давайте припустимо випадок, далекий від очікуваного нами: припустимо, що 1915 рік промине з спокійними подіями в світі, з доказами, що ще не всі "вибрані" стали "перемінені" і без відновлення природного Ізраїля до ласки під Новою Угодою (Рим. 11: 12, 15). Що тоді? Чи не було б це доказом хибності нашої хронології? Напевно, що так! Чи не було б це доказом болючого розчарування? Звичайно, що так! Це спричинило б непоправну руїну для паралелей епох, для Ізраїльського "подвійно", і для підрахунків Ювілею, і для пророцтва Даниїла про 2300 днів, і для епохи, названої "Часи поган", і для 1260, 1290 та 1335 днів, в останньому з яких, показуючи початок "жнива", так добре здійснилося передбачення: "Благословенний той, хто чекає і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п'яти день!" Нічого з цього надалі не було б дійсним. Який би це був удар! Одна зі струн нашої "арфи" була б повністю розірвана!
Однак, дорогі друзі, наша арфа і надалі мала б співзвучними всі інші струни, а цим ніяка інша громада Божих людей на землі не може похвалитися. Ми могли б і надалі шанувати Бога, Такого великого і славного, що ніхто інший не може порівнятися з Ним. Ми й далі повинні бачити велич Його спасіння в Христі Ісусі - "викуп за всіх". Ми й далі повинні розуміти дивовижність "захованої таємниці", нашу спільність з нашим Відкупителем в "Його смерті" і також в "Його воскресінні" до "слави, честі і нетління" - до божественної природи.
Тому, улюблені, якщо б виявилося, що наша хронологія є цілком неправильна, то ми могли б зробити висновок, що все рівно у всіх відношеннях ми мали велику користь з неї. Якщо коштом осягнення наших славних надій і теперішніх радостей в Господі повинно бути таке розчарування, якого побоюються наші друзі, то ми повинні радіти і вважати цей кошт дешевим! Якщо Господь бачить, що для пробудження "Дів" потрібно тимчасово дозволити на фальшиву ноту труби, то сприймаймо це з радістю, як одне з "усього", що працює разом на добро для тих, які люблять Бога, - для покликаних Його постановою. Однак не забуваймо, що притча показує, що друге пробудження Дів не було помилкою! Молодий прийшов! "Мудрі діви" мали потрібну віру, щоб йти за Ним. Інші, надто мудрі по-світськи, не мали достатньо віри і втратили високі почесті, надані класу нареченої, однак є привілейовані згодом бути її подругами на "весільній вечері Агнця".
Найкращим засобом, найкращими ліками проти отруєння віри в теперішню правду є пильний перегляд представленого в Викладах Святого Письма. Якщо це не допоможе, то ми не знаємо, що порадити. Однак не забуваймо, що були умови, які передували нашому входу в світло, і що цих умов потрібно дотримуватись, якщо ми хочемо залишитись в світлі. Тому, якщо все або якась частина світла стає темрявою, нашим першим питанням повинно бути: "Чи я живу відповідно до умов моєї угоди - самовідречення і самопожертвування?" Якщо виявимо в собі охолодження, то можемо знати, що ми знайшли справжню причину наших труднощів, і тоді ми повинні негайно "звернутися до Господа в молитві".