НАМЕТ ЗБОРІВ
2 М. 40: 1-13, 34-38

"Тоді хмара вкрила намет зборів, і слава Господня сповнила храмину" (вірш 34, Хом.)
Наші Веріянські вивчення Намету ознайомили нас з основними рисами цієї лекції. З книжки "Намет образом кращих жертв" ми довідалися про форму, розміри, конструкцію і т.п. Намету, який Бог наказав ізраїльтянам через їхнього посередника Мойсея побудувати для поклоніння Йому. Цей Намет можна було переносити, і він у всіх відношеннях підходив для сорокарічної подорожі в пустині, про яку Господь передбачив, що має бути їхнім уділом як народу. Щоразу, коли вони таборували, Намет зводився як осередок табору, і шатра ізраїльтян групувалися довкола нього: насамперед покоління Левія, яке оточувало його безпосередньо, поділене на різні родини; за Левитами знаходились покоління Ізраїля - три покоління на північ, три покоління на південь, три покоління на схід і три на захід. Покоління Йосифа, поділене на дві частини, Єфрема і Манасію, утворювало повних дванадцять поколінь без Левитів.
Стовп хмари вдень і стовп вогню вночі продовжував бути відображенням того, що Господь був з Своїм вибраним народом, і ця хмара і вогняний стовп, очевидно, були пов'язані з Наметом в тому значенні, що її відгалуження, тобто підніжжя опускалось з хмари до Намету. Коли вона піднімалась, то це вказувало їм, що настав час для подорожі. Вони йшли за хмарою: коли вона затримувалась, вони відпочивали, зводили свій табір, і між хмарою та Наметом, як попередньо, встановлювався зв'язок. Таким чином перед Ізраїлем постійно був вияв Бога і Його охорони та опіки над ним як Його народом. Вони запрагнули ідола, щоб той ішов перед ними і щоб служив їм зовнішнім виявом Бога; вони були покарані за ідолопоклонство, якого допустились, зробивши золотого тельця; вони засвоїли урок і покаялись, і Бог дав їм те, що запланував раніше, - щось набагато вище на знак доказу Своєї присутності посеред них і Його керівництва їхніми справами.

НАЙПЕРШЕ БОГ

З улаштування Намету і його відношення до табору Ізраїля можемо бачити, що лекція для Ізраїля мала полягати в тому, що Бог є перший - що релігія є осередком всіх прагнень та діяльності. Всі покоління були споріднені з Наметом, тому що він представляв Бога, і всі вони були споріднені одне з одним, тому що вони - кожен і всі - оточували і були прямо пов'язані з цим Наметом Бога. Тут вони зустрічалися і тут зосереджувалися всі їхні інтереси. І так повинно бути з духовним Ізраїлем, з будь-ким, будь-де і будь-коли. Кожний, хто приходить до гармонії з божественним улаштуванням, виявить таку саму дію божественного провидіння, яка приведе його до сполуки з усіма іншими, котрі є в спільності з Отцем і Його славним планом.
Марно сподіватися мати порядок в церкві або злагоду з братами, якщо не визнається такий спільний осередок. Коли всі звертаються до Господа за керівництвом, тоді всі є готові бути веденими Його провидінням - чи коли треба йти, чи коли треба залишатись на місці. Коли всі звертаються до Господа, шукаючи для себе законів, правління і керівництва в усіх життєвих справах, тоді всі можуть бути в згоді один з одним, як ті, що визнають один і той самий центральний критерій божественного поєднання. Але якщо цей центральний авторитет буде знехтуваний (або відповідно до того як він буде нехтуватися), то буде незгода і протиріччя. Без сумніву, це становить трудність для багатьох з Господнього народу, які прагнуть миру та згоди і мають добрі наміри в серці. Їм не вдається визнати Господа і Його Слово своїм критерієм і їм не вдається звертатися лише до цього критерію в випадку невизначеності.

ЛЮДСЬКИЙ МОЗОК УЛАШТОВАНИЙ СХОЖИМ ЧИНОМ

Не стверджуючи, що френологія (дослідження характеру людини на основі будови людського черепа - прим. ред.) досягла досконалого розвитку - не стверджуючи, що хто-небудь навчився безпомилково читати по формі людського черепа різні риси характеру, відображені в ньому, до того ж визнаючи, що таке читання характеру може бути помилковим, особливо в випадку тих, чиї характери стали перемінені відновленням їхнього розуму через сплодження з Святого Духа, - все ж таки можемо припустити, що френологія, наскільки ми зрозуміли, вповні підтверджує образ, даний нам в улаштуванні Намету Ізраїля, оточеного табором.
Отже, якщо уявити собі людський череп розгорнутим на площині, то побачимо, що центральна частина буде відповідати Наметові і його подвір'ю, бо в самому центрі голови вгорі знаходиться ділянка духовності, а прямо перед нею знаходиться ділянка побожності. Ця остання ділянка властиво відповідала б подвір'ю, а попередня - Святая. Щоб ввійти до Святая та Святая Святих, необхідно було пройти подвір'я; отож, щоб ввійти в стан властивого оцінювання серцем духовних речей, необхідно проникнутися благоговінням, пошаною до Бога, які провадитимуть нас до поклоніння Йому і старання пізнавати і чинити Його волю.
Довкола цих двох центральних ділянок розташовані інші, які добре відповідають різним родам покоління Левія - священного покоління, посвяченого для служби Богові на подвір'ї та в Наметі. Ці ділянки представляють віру, надію, доброзичливість, добросовісність, стійкість і т.п., а далі поза ними знову йдуть різні ділянки розуму, які мають відношення переважно до земських речей. Усі ці (самі по собі корисні і цінні) ділянки потребують бути контрольованими і керованими з центру. Так само, як в таборі Ізраїля, центр, тобто Намет, не був контрольований поколіннями, а, навпаки, покоління були контрольовані і керовані з Намету. Отже всі таланти і якості розуму й тіла, які ми посідаємо і всі з яких є представлені в нашому мозку, повинні бути підпорядковані і проваджені нашою пошаною до Бога і нашим духовним сприйняттям Його волі щодо нас, волі, яка повинна бути виражена в першу чергу за посередництвом ділянок доброзичливості, віри, надії, сумління і т.п.

ІЛЮСТРАЦІЯ НАВЕРНЕННЯ

Отже, таким чином можна зобразити філософію того, що зветься наверненням. Дякувати Богу, що не було обов'язковим розуміти філософію навернення для того, щоб мати і втішатися цим благословенням, інакше дуже небагато були б благословенними. Але для деяких буде корисно проаналізувати філософію навернення і побачити, якою чудовою і якою розсудливою є ця справа. Звичайна людина, "без Бога і без надії в світі" є схожа на ізраїльтян, на натовп юдеїв в Єгипті - неорганізованих, невідповідних, невільників гріха, які були під наглядом єгиптян і не знали як звільнитися. Першим кроком до порядку є слухання Господнього Слова, яке спрямовує нашу дорогу з рабства до обіцяної землі. Це включає визнання Мойсея, призначеного Богом провідника, і послух йому, щоб утікати від гріха.
Повинен пройти деякий час (хвиля чи рік), в якому поневолений усвідомить, що його звільнення є довершене Богом через великого позаобразного Мойсея, і таким чином він є остаточно приведений до слухання закону, до розуміння, що, незважаючи на те, що все його минуле забуто, він не зміг би досконало дотримуватись божественного закону внаслідок слабкостей своєї плоті. Для цього його увагу звернено на божественне улаштування, тобто, що всім тим, хто посвячує себе Господу, буде дане сплодження з Святого Духа, і вони будуть введені в досі незнані милості і благословення Господа, матимуть Його допомогу. Це і є навернення - прийняття Господа і Його волі замість самоволі - в усіх справах життя: повне посвячення Господу серця і життя, часу і талантів і визнання Христа нашим Головою або Первосвящеником, нашим Заступником або помічником в усіх тих справах.
Перетворення, яке тоді наступає, відповідає впорядкованому розташуванню поколінь відносно Намету. Намет був визнаний центром табору, і кожне покоління мало своє місце стосовно нього - одні тут, інші там. Вже не було жодної плутанини, коли одне покоління вибирає те чи інше розташування, часом в більш привілейованому місці, а часом в менш. Від цього часу кожне покоління мало своє власне місце, свою власну відповідальність і своє власне споріднення з Наметом.

ПОРЯДОК Є ПЕРШИМ НЕБЕСНИМ ЗАКОНОМ

Так само є з наверненим серцем і розумом. Раніше в центрі всього, керуючи усім, було інколи самолюбство, інколи сумління, інколи це була жадібність, інколи надія, а ще інколи різні ділянки зосереджувались довкола страху. Але тепер, коли серце є віддане Господу, визнання отримав Його порядок і Його улаштування, і різні прикмети розуму і тіла, представлені в нашому мозку, є впорядковано розташовані відносно центрального органу, який відтоді стає панівним і завжди займає видне авторитетне становище. Для правдиво наверненого, посвяченого християнина центром, з якого виходитимуть всі розпорядження життя, мусить бути духовність, яка відповідає Святая і Святая Святих в центрі ізраїльського табору.
Це означає пошанування до Бога. Відтоді різні органи повинні шукати керівництва цього спільного центру. Жадібність може казати, яким чином можна набути багатство, але не має жодного права діяти, доки в першу чергу не отримає повідомлення від духовності і побожності. Це право має пройти перше слухання (зображене в левитах): своє слово на рахунок того, чи жадібність може здобути вирішальний вплив, має сказати доброзичливість, а також сумління, віра і надія. А доброзичливість, віра, надія та сумління, перш ніж дати дозвіл жадібності чинити так, як вона пропонує, обов'язково питатимуть Господа про Його волю або думку відносно цієї справи через побожність та духовність.
Ще однією з прикмет, які звикли інколи займати панівне становище, керуючи іншими, є войовничість, але тепер її відсунуто на відповідне їй місце позаду, подалі від центру. Вона не може діяти без дозволу, а дозвіл може прийти лише через доброзичливість, віру, надію, сумління і т.п. Ті, в свою чергу, повинні запитати в побожності і духовності, чи властивою річчю було б для войовничості підперезатися своїм мечем і починати військові дії, і що са?ме і скільки вона може робити в кожному випадку. Якщо причина буде доброю, то буде дано дозвіл, а якщо причина буде поганою, в дозволі буде відмовлено, і орган стійкості слідкуватиме, щоб рішення центрального судді було виконане всіма наступними ланками.
Наприклад, якщо войовничість пробудилася і бажає в якій-небудь формі співпрацювати з самолюбством або жадібністю, то рішенням центрального судді буде: "Ні!" Войовничість ніколи не може бути вжита самолюбно; але якщо войовничість підніметься разом з добросовісністю на захист віри, раз даної святим, то рішенням центрального судді буде: "Так! Ревно борись за віру, раз дану святим". Однак доброзичливість і любов, обережно співпрацюючи, будуть детально приглядатися до неї, щоб войовничість, навіть захищаючи віру, дану святим, не вживала грубої та агресивної форми дій, але була під наглядом доброзичливості та любові.
Не дивно, що світські люди були вражені, помітивши таку радикальну зміну характеру і життя з боку декого з тих, хто приходить до гармонії з Господом через повне посвячення для Нього свого серця, тих, чиї розуми були перебудовані, перетворені шляхом відновлення їхньої волі - через віддання всіх якостей їхнього серця й розуму під контроль Господа і в згоду з Господом. Часом ми говоримо про навернення, що воно мов би зробило чудо, тому що його діяльність вчинила дивовижну зміну в наших серцях, в житті і в почуттях через приведення їх під нове управління, під контроль Господнього духа, духа любові, духа мудрості, духа здорового розуму.

СЛАВА ГОСПОДНЯ СПОВНИЛА НАМЕТ

Коли був збудований Намет і шатра ізраїльтян розташувались відносно нього впорядкованим чином, то першою важливою подією, як подає наш уривок, було те, що Бог його визнав. Про це говориться в тридцять четвертому вірші нашого тексту такими словами: "Тоді хмара вкрила намет зборів, і слава Господня сповнила храмину" (Хом.). Його названо Наметом згромадження або, ще правильніше, шатром зборів не тому, що ізраїльтяни збиралися там як громада, не тому, що це був дім їхніх зібрань, а тому, що вони були святим, відокремленим домом або народом Бога, і в цьому Наметі, в центрі їхнього табору Бог зробив місце Свого перебування, і са?ме тут Він зустрічався з дітьми Ізраїля, зустрічаючись і спілкуючись з їхніми представниками з покоління Левія, через яких, за допомогою Урім і Туммім, передавалась божественна воля. Застосовуючи це тепер особисто до нас, як духовних ізраїльтян, скажемо: коли відбулося наше навернення, то воно означало не тільки впорядкування нашого розуму в згоді з Господом, розміщення духовності й побожності першими - в центрі наших впливів, - але воно означало щось більше від цього.
Все це ми мали робити і справді робили під керівництвом Господнього Слова. Але далі Бог зробив щось більше, щось дуже потрібне для нас, а са?ме - ми були знову сплоджені Богом через Його Святого Духа до новизни розуму. Іншими словами, Бог визнав серце, яке таким чином підпорядкувало себе згідно божественної вказівки Слова. Він оселився в нас, і Господь поблагословив і освітив наше місце зустрічі з Ним, представлене в органі духовності. Слава Господа наповнила нас. Ми до певної міри усвідомили, що ми прийняті Господом, і від того часу з нами було освічення Святого Духа, повсюдна допомога й керівництво: стовп хмари благословив нас вдень, заслонюючи нас від речей, які були б надто тяжкі для нас; вогняний стовп - вночі, даючи нам освітлення в темряві і охоронну, захисну міць Того, Хто пообіцяв, що всі речі працюватимуть разом для нашого добра, тому що ми належимо Йому, любимо Його, поставили Його на перше місце в нашому серці і таким чином знаходимося серед покликаних Його постановою. Таким чином нова воля, віддана Богу і навчена Його Словом, може, як священик в кожному з нас, мати сполуку з Отцем в заслузі великої жертви примирення.
І ця нова воля, посвячена, помазана, відлучена, може давати мудрі вказівки Бога всім іншим органам нашого тіла, вказуючи, що? кожний з них може, а чого не може робити; як кожний може або не може співпрацювати з іншими; який з них повинен бути вгамований і коли; який потрібно вдосконалювати і як, щоб ціле тіло могло бути наповнене світлом, наповнене порядком і божественним благословенням, щоб ми, як Божий народ, могли переходити з ласки в ласку, від знання до знання, від сили в силу і могли бути приготовані до вічних умов за Йорданом в обіцяній землі, до якої ми подорожуємо, - в небесному місті.

А ТАКОЖ ОБРАЗ МАЙБУТНЬОГО

Це розпорядження щодо Намету не було назавжди. Воно швидше зображувало умови цього Євангельського віку, принаймні що стосується Церкви - царського священства, якому тепер дозволено ввійти в Святая і Святая Святих як членам великого Первосвященика, Ісуса, і яке на протязі Тисячолітнього віку буде з Ним провадити всіх Божих людей, які хочуть бути приведеними до великого вічного відпочинку, який залишається для них. Протягом Тисячоліття всі, котрі бажають стати правдивими ізраїльтянами, прийти до повної гармонії з Господом, знайдуть своє місце в божественному плані: насамперед царське священство, найближче до Господа, якраз при самих воротах Його ласки, так як священики розташовувались безпосередньо перед входом на подвір'я Намету; після них прийде велика громада, яка загально представлена в Левитах. У належному часі всі народи землі прийдуть до гармонійного порядку - всі дивлячись на Бога, всі намагаючись поступати в світлі Божої ласки. Остаточно не буде більше ні стогону, ні крику, ні смерті, тому що всі прихильники гріха будуть відтяті другою смертю, а всі інші прийдуть до повної гармонії з Богом завдяки служінню священства.