"СИДИТЬ ОДЯГНЕНИЙ І ПРИ СВОЄМУ РОЗУМІ"
Марка 5: 1-20
"Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою".
Ті, хто заперечує особистість сатани, логічно повинні заперечувати також особистість демонів, так часто згадуваних в Святому Письмі, а також в цій лекції. Св. Письмо ясно представляє князя демонів, сатану, і його підданих, коли звертається до них як до особистостей розумних і тямучих. Ми усвідомлюємо витонченість аргументів, якими ті, котрі не вірять в духовних істот, невидимих для людей, заперечують інтелект, який не можна розпізнати п'ятьма людськими відчуттями; однак, безперечно, їм важко "бити ногою колючку" – чесно мати справу з божественними свідоцтвами і при цьому триматися своєї позиції.
Божий народ вважатиме за краще бути покірним; не намагатиметься бути мудрішим понад те, що є написано; визнаватиме, що їхнє знання є обмежене; і прийматиме божественне свідоцтво без його спотворення і перекручення, не пояснюючи його неправильно – згідно їхнього неуцтва. Їхнє заперечення полягає в тому, що ці люди були просто божевільними, а не опанованими демонами – що коли б демони опановували людей, то ми повинні б сподіватися подібного опанування сьогодні. Ми відповідаємо, що, на наш погляд, велика частина тих, які названі божевільними, є в цьому стані, тому що вони біснуваті, тобто опановані демонами – злими духами – колишніми ангелами, які не зберегли свого початкового стану (Юди 6).
ОДЕРЖИМИЙ ДЕМОНАМИ
Опис стану цього бідного чоловіка є даний надзвичайно яскраво. В наші дні є багато подібно одержимих демонами, ув'язнених в психіатричних лікарнях, в оббитих повстиною палатах, де вони не можуть завдати шкоди ні собі, ні іншим. Мало-хто ознайомлений з тим, до якої міри безумство має владу над людством навіть в цивілізованих країнах. Якщо порівняно малий штат Південна Кароліна має в своїх психіатричних лікарнях 1247 пацієнтів, то уявіть собі, як багато їх є в психіатричних лікарнях найбільш заселених штатів і скрізь по світу. Бідні створіння! Коли б ми мали силу, щоб наказати демонам вийти з них! І які ми щасливі, що ще зовсім недовго, і Той, Хто має силу, законну владу звільнити людство від сили гріха, сатани і смерті, застосує її – коли сатана буде зв'язаний, а суд над упавшими ангелами виконається так, як провістив апостол (1 Кор. 6: 3). Ми не можемо вгадувати, як багато або як мало з цих зіпсутих духів під милостивими впливами будуть звільнені зі свого ганебного стану, але ми можемо радіти, що Господь подбав про їхній суд, їхнє випробування, їхню пробу, і що Його милосердя є достатнім для звільнення всіх, котрі під повною нагодою покажуть цілковите навернення до праведності.
Оскільки в ті часи не було психіатричних лікарень, маніяки, біснуваті були піддані особистій опіці їхніх приятелів і, як ми розповідали в одній з наших лекцій, часто мали зв'язані руки й ноги, але показували дивовижну силу, розриваючи окови і пута, втікали з дому і тинялися навгад по горах, печерах і відкритих гробах з вапнякової породи тієї місцевості.
Вірш 6 говорить, що цей чоловік побачив Ісуса здалека і прибіг, щоб зустріти Його. Він мусів бачити, як човен перепливає Галілейське озеро, тримаючи курс до берега неподалік від нього, тому що маємо твердження, що він перестрів Ісуса відразу, як Той вийшов із човна (вірш 2). Цілком ймовірно, що учні були вельми стурбовані, побачивши божевільного, який побіг до них, коли човен причалив, і, безперечно, вони були здивовані, коли він впав на коліна і вклонився Ісусу, крикнувши гучним голосом: "Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, – не муч Ти мене!" Очевидно, що Ісус вже почав наказувати нечистому духу вийти з цього чоловіка, і це моління не мучити було, мабуть, проханням про відстрочку, не надто велику поспішність. Інший опис говорить: "Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?" Інший подібний вираз є: "Ти прийшов погубити нас".
Думкою, очевидно, було б, що демони розуміли, що Бог призначив час, який позначив би обмеження їхніх свобод і можливостей мучити людство через вплив на розум, як в цьому випадку. Фальшивий доказ, виставлений в цьому виразі, тобто припущення, що втручання в їхнє докучання людству було б ущемленням їхніх прав, їхніх свобод, виглядає дивним. Однак ми знаємо, що є багато людей, котрі мають такі самі спотворені поняття про свої права, свої свободи – мов би вони можуть зазіхати на права інших, обкрадати інших, вводити інших в оману, щоб нашкодити їм. Сьогодні для людей звично заявляти, що коли їм перешкоджають грабувати і різними способами шкодити своїм ближнім, то це є посяганням на їхні права і свободи. Коли великі корпорації, прикидаючись, що вони є громадськими служителями, привілейованими державою, використовують свої можливості для загальної шкоди, всупереч громадському добробуту, вони також викрикують: "Облиште нас – ви втручаєтесь в наші законні права".
ЩО СПІЛЬНОГО МІЖ НАМИ?
Вираз "Що до мене Тобі?" можна передати більш буквально –"Що спільного між нами?". Дійсно, нічого спільного немає між Сином Божим та Його місією і демонами та їхніми ділами; і весь християнський люд, котрий розпізнає працю цих демонів через спіритичні медіуми, гіпноз, медитацію, "Християнську науку" і т.п., повинен бути на осторозі; ніхто не повинен мати з цим нічого спільного. Вони повинні пам'ятати, що немає нічого спільного між Господом і цими силами – що мати яку-небудь справу з ними, означає нехтувати божественною порадою і ризикувати своїм спокоєм і всіма своїми найкращими інтересами.
Прохання демона, очевидно, призупинило наказ Господа, і Він запитав, яке його ім'я. Ми небезпідставно можемо припустити, що Господь знав, що цей чоловік був опанований легіоном, великою кількістю упавших духів, однак Він вибрав цей спосіб висловлення питання задля Своїх учнів та інших, котрі скупчилися довкола. Все, що ми знаємо на цю тему, приводить до підтвердження думки, що злі духи не мають особливого задоволення в своєму власному товаристві, що вони позбавлені будь-якої спільності з святими ангелами, і тому вони особливо прагнуть мати контакт з людьми і добиватися панування над людськими істотами, яких можуть використовувати як свої знаряддя, і через яких можуть діяти і входити в контакт з іншими.
Безсумнівно, Бог так улаштував людський розум, що він є невразливий на атаки цих злих духів, крім випадків, коли деякі спеціальні обставини можуть дати їм нагоду: очевидно, воля особистості повинна дати згоду на деяку міру співпраці з ними. Можемо ствердити, що ніхто б не погодився на це, якщо б не мав повного знання про те, що він робить, але задоволення злими думками, практика порочних звичок, здається, до значної міри ламає волю і відкриває злим духам вхід, щоб мати контроль над волею, а через неї над розумом та тілом.
З того, що ми бачимо, і з того, що говорить Святе Письмо, маємо всі підстави сподіватися, що в недалекому майбутньому відбудеться більш шалений натиск цих злих духів на людство. Згідно нашого розуміння, гіпнотизм, зцілення розуму і т.п. вже у великій мірі діють в цьому напрямку – доводячи людську волю до такого стану, в якому вона буде податлива на впливи цих злих духів. Ми віримо, що впливи спіритизму, "Християнської науки" і теософії всі співпрацюють в тому ж напрямку. Плоди будуть жахливі! Дяка Богу, що панування сатани і його прибічників буде коротким! Ми наближаємось до часу, коли сатана повинен бути зв'язаний на тисячу років, щоб він не міг зводити і мучити людство, доки тисяча років не закінчиться (Об. 20: 2, 3).
СВИНІ, ОПАНОВАНІ ДЕМОНАМИ
Вчені вважають, що ця частина краю в більшості була заселена чужинцями, власниками великих стад свиней. В той час як євреї не їли свинячого м'яса, чужинці їли, особливо римські воїни, і, без сумніву, годівля свиней в цій місцевості мала бути дуже прибутковим заняттям, внаслідок чого, можливо, юдеї в тій місцевості були прихильні до нього, будучи більше чи менше зацікавлені його процвітанням, так як багато фермерів є зацікавлені процвітанням пивоварень, винокурень і т.п., тому що знаходять через них ринок збуту своїх урожаїв та інші вигоди завдяки грошам, пущеним таким чином в обіг.
Неподалік було стадо свиней чисельністю близько двох тисяч. (З цього можемо припускати, що в цій околиці дійсно займались свинарством, і що там могли бути численні стада – такі ж великі або й більші). Демони, які опанували цього чоловіка, благали Ісуса, щоб, при можливості, Він не виганяв їх, щоб не прирікав їх на безодню – на другу смерть, на повне знищення, а, якщо можливо, дозволив їм залишитися в цій околиці, навіть якщо Він вимагатиме, щоб вони вийшли з цього чоловіка. Вони просили дозволу ввійти в гурт свиней, який був неподалік, і Господь їм дозволив.
За юдейським законом свині були нечистими, і, можливо, тому їх вважали контрабандним товаром, а знищення їх було дозволеним. У всякому випадку можемо знати, що наш Господь не порушив жодного принципу справедливості, дозволяючи демонам ввійти в свиней. І тут ми запитали б тих, які признають правдивість цього оповідання, але заперечують одержимість, тобто заперечують, що цьому чоловіку докучали злі духи, – ми запитали б їх, яким чином вони спробують пояснити перенесення хвороби розуму від людини до гурту з двох тисяч свиней? Це неможливо пояснити, хіба що припущенням, що цей чоловік був опанований легіоном злих духів, і що замість нього ці злі духи опанували свинями, один дух на кожну свиню.
Якими б не були надії демонів щодо цих тварин, вони, очевидно, не справдились. Людина, з її вищим організмом, без сумніву, є здатна витримати набагато більші розумові муки, аніж німі створіння. Вплив на головний мозок свиней був такий, що вчинив їх скаженими, і в своєму безумстві ціле стадо кинулось з крутого берега і втопилося в морі.
Це чудо оздоровлення, як також дозвіл демонам ввійти в свиней, безперечно, мало на меті і було допущене, щоб показати людям тієї місцевості владу Господа над злими духами, щоб довести також факт, що це були злі духи, які виявили себе через поведінку свиней, в яких вони ввійшли. І ми віримо, що ця лекція більш особливо була призначена для Господнього народу Євангельського віку, ніж для тих, котрі були свідками чуда і його наслідків.
Ми можемо уявити собі свинопасів, які ледве врятували життя від шаленого бігу скажених звірів до моря. Ми можемо уявити їхній страх, замішання і поспішність, з якою вони бігли сказати власникам стада, що трапилось, – щоб звільнити себе від відповідальності і сказати їм, що чоловік, котрий спричинив труднощі, був ще неподалік, на місці. Однак це зайняло трохи часу, поки власники і пастухи і, як говорить один з описів, всі люди міста прийшли туди, де був Ісус. Прибувши, вони побачили біснуватого, що сидів біля Ісусових ніг "одягнений і при своєму розумі". В своєму безумстві він зривав з себе одяг і все інше, але тепер панував мир і спокій.
БЛАГАЛИ ЙОГО, ЩОБ ПІШОВ
Як це чудо вплинуло на людей? Чи вони раділи і прославляли Бога, що один з їхніх ближніх був звільнений з-під влади демонів? Безперечно, це було б властивою поведінкою, природною для людей з правильним складом розуму, якими ці люди не були. Навпаки, замість любові та співчуття, в їхніх серцях панувало самолюбство, тому вони не привітали Ісуса, як свого приятеля і спасителя, і не сказали: "Давай, Учителю, у нас є й інші бідні люди, яким докучає диявол, вижени злих духів також і з них. У нас є інші, які є хворі і потребують Твого оздоровлення. Всім нам потрібні Твої вказівки, щоб ми могли відкинути діла темряви і одягнути шати світла і праведності". Замість того, щоб міркувати таким чином, води дивились на цю справу з протилежного боку, з боку самолюбства. Втрачено дві тисячі свиней, знищено власність вартістю кілька тисяч доларів. Якщо цей чоловік залишиться і вижене якихось більших бісів, дозволяючи їм ввійти в інші стада свиней, це може викликати крах всієї комерції цього заможного краю.
Саме це є аргументацією великої частини людства відносно торгівлі спиртним і його виробництва. Править самолюбство. Світ, безперечно, не голосуватиме за нову епоху, за правління Христа і зв'язування сатани, і тому вони не є охочі співпрацювати для свого власного визволення. Допомога їм повинна прийти іншим шляхом – через падіння теперішніх інституцій і встановлення царства Божого дорогого Сина в силі і великій славі, через зв'язування сатани, підняття всіх принижених і просвітлення всього світу.
Який додатковий доказ потрібний нам, що ці люди, претендуючи бути вибраним народом Бога, заявляючи про надію на прихід Месії і Його царство, вчинили таке визнання лише своїми устами, і що воно не походило від серця? Вони більше полюбили дороги гріха, ніж обіцяні дороги праведності. Наш Господь не нав'язував їм Себе – разом з Своїми учнями Він знову ввійшов до човна, щоб покинути їхній край. Ще не прийшов час, щоб силою встановити царство. Це було відкладене аж обрання, вибір вірних закінчиться: вибір справжніх ізраїльтян з-посеред природного Ізраїлю і, в кінцевому результаті (через сплодження з Духа), з-посеред всіх народів, людей, племен і язиків, до яких Боже послання любові і милосердя буде послане. Незабаром цей вибір буде завершений, і почнеться правління Месії.
Хоча не було б правдою говорити, що все людство є опановане бісами, опановане цими злими духами, цими демонами (і ми дякуємо Богу, що це не так), однак було б правдою сказати, що через впливи зла все людство стало більше чи менше опановане духом демонів, духом самолюбства, духом гріха, відчуження від Бога. З цієї точки зору весь світ є трохи божевільний – одні більше, другі менше.
Апостол підтверджує цю думку, говорячи про тих, котрі прийняли Христа і отримали Його Духа, новий розум, що вони мають "духа здорового розуму" (2 Тим. 1: 7). Він, таким чином, має на увазі, що попередньо в них не було здорового розуму, а нездоровий. Бідолашний чоловік, з якого був вигнаний легіон бісів, є найбільшим прикладом всіх, з кого дух зла є вигнаний силою правди. Ми, дякувати Богу, не є такі хворі, як він! Ні! Але все-таки, доки ми не отримали нового розуму Христа, доки старі речі не проминули і всі речі не стали новими, доти ми по-справжньому не впали до ніг Ісуса, одягнені і при здоровому глузді (2 Кор. 5: 17). Дяка Богу за одежу, яку ми маємо в Христовій шаті праведності, яка покриває наші плями, недосконалості, зморшки гріха і рани, які ми самі собі наносимо. Дяка Богу, що це припинилось, що ми можемо тепер бачити речі з кращої точки зору, лише з точки зору правди.
З усіх людей тієї околиці лише цей оздоровлений чоловік оцінив Ісуса. Вони хотіли, щоб Він пішов, але цей бідолашний чоловік благав Господа, чи не міг би він піти з Ним, чи не міг би він стати одним з Його учнів. Як зворушливо! Що за образ ми маємо на тих, котрі тепер одержали духа здорового розуму, котрі тепер прагнуть бути з Господом, котрі тепер прагнуть бути Його учнями, проголошувати про Нього іншим, котрі тепер цінують Його, натомість інші не цінують. Як сказав апостол: "Отож бо, для вас, хто вірує, Він – коштовність" (1 Петр. 2: 7). Можливо, цей чоловік боявся, щоб демони знову не опанували його, або, соромлячись своєї попередньої поведінки в житті і своїх давніх приятелів, думав знайти нових; але ми вважаємо більш ймовірним те, що він бажав бути свідком Господа щодо великого благословення, яке отримав через Нього.
"ЙДИ ДО ДОМУ СВОГО, ДО СВОЇХ"
Хоча Ісус і відхилив прохання, Він не зневажив посвячення, а послав цього чоловіка назад до його дому і до його приятелів, кажучи: "Їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою". І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались. Ми не знаємо, скільки людей в результаті цього проповідування остаточно стали Господніми учнями – після П'ятидесятниці, після запровадження епохи Духа, під владою і проводом якого всі справжні ізраїльтяни знайшлися і були запечатані Правдою як послідовники Господа. Ми можемо розсудливо припустити, що ця праця принесла певний плід. Дійсно, виглядає, що в цьому випадку наслідком подорожі нашого Господа було навернення лише однієї особи, біснуватого, однак Його подальша праця там відбувалася через цього чоловіка.
Ми вдячні Богу, що кількість опанованих злими духами є порівняно мала, ми вдячні Йому також за те, що з-поміж усіх нездорового розуму ми й інші, котрі почули Його послання, що проникло крізь нього, виправились, що ми прийшли до ніг Ісуса одягнені і при здоровому глузді. Чи ж Він не має праці до виконання і для нас? Якщо ми не можемо бути апостолами, щоб йти Його слідами, то ми можемо, принаймні, йти за прикладом цього звільненого від демонів чоловіка: ми можемо піти до наших домів і до наших приятелів і свідчити там про Господа і Його могутню силу в нас. Ми можемо таким чином звіщати чесноти Того, Хто покликав нас з темряви до Свого дивного світла; ми можемо таким чином бути співпрацівниками з Богом в служінні правді, в служінні примирення, розповідаючи, які великі речі Господь зробив для нас. Крім того, ми радіємо, що Він змилувався над нами, простив наші гріхи і, коли ми посвятилися, прийняв нас за синів, прийняв нас до небесної родини, зробив нас спільниками Його Святого Духа, і наказав нам проголошувати радісну новину Його ласки.
Дійсно, здавалося б, що кожен, хто таким чином отримав Божі ласки, не повинен отримувати їх намарно – що всі так вшановані повинні бути пробуджені до новизни життя і завзяття в Господній службі. Одне з найкращих свідоцтв, яке ми будь-коли чули, про силу християнського способу життя та його впливу на інших, дала одна жінка, яка просила згадати її в молитві, що вона могла ясно бачити і йти вслід за правдою. Потім ми запитали її, чому вони запрагнула пізнати правду, і вона відповіла: "Жінка мого брата прийняла цю правду, і її поведінка в житті від того часу переконала мене, що в релігії Ісуса є сила, якої я попередньо не усвідомлювала. На протязі багатьох років я була агностиком, невіруючою, і такими є мої друзі та колеги. Я вважала, що в релігії немає нічого, крім неуцтва і забобонів, але коли жінка мого брата прийняла погляди "Зоріння", це зробило таку велику зміну в її житті, вся її поведінка так змінилась, що я сказала собі: "Це сила. В релігії Ісуса мусить бути правда, бо я бачу докази цього в житті цієї жінки, і я хочу такого ж для себе".
О, коли б всі ми могли бути старанними, щоб бути вірними управителями Божих милостей, вірними представниками нашого великого Відкупителя – не лише свідкуючи нашими устами, але й в усіх справах життя свідкуючи, що тепер ми є здравомислячі, що тепер ми маємо духа здорового розуму, що ми любимо те, що правильне і правдиве, благородне і добре, що ми ненавидимо і живемо в протистоянні то?му, що є грішне і протилежне розуму Господа і дорогам праведності.