НЕМА ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ, АНІ ЖІНОЧОЇ В ХРИСТІ ІСУСІ
Галатів 3: 28

Вищесказані слова апостола часто цитують, щоб довести щось далеке від того, що він мав на увазі. Ми не звинувачуємо тих, хто неправильно вживає цю цитату, і не приписуємо їм, що вони стараються спотворювати Святе Письмо; радше ми визнаємо щирість їхнього наміру, але припускаємо, що вони або не є доскіпливими дослідниками Біблії, або в зіпсутті їхні здібності логічно мислити зазнали серйозної шкоди, і вони ще не переконалися, що мають цей недолік і не навчилися, як виправити його, щоб мати духа здорового розуму при вивченні цього уривку Святого Письма. Клас, про який ми говоримо, здається, уявляє, що апостол має на увазі, що після того, як ми стали Господнім народом, після того, як ми вчинили повне посвячення Йому, немає більше ніякої різниці між чоловічою і жіночою статтю, що між віруючими можна обійтись без звичайних відмінностей статі, що чоловіки можуть поводитися з жінками так, ніби вони є чоловіками, а жінки можуть поводитись з чоловіками так, ніби вони є жінками. Це дуже неправильне розуміння, повністю протилежне тому, що мав на увазі апостол у цитованих словах. Скрізь, де ігноруються відмінності статі, існує небезпека для морального стану всіх, кого це стосується.

Аргумент апостола, взятий як цілість, не може властиво бути пояснений як заохочення до якого-небудь нехтування відмінностями статі. Чоловік християнин повинен бути не менше чистий і стриманий, ніж тоді, коли він був світською людиною. Вищі ідеали його нового споріднення з Господом повинні чинити його більш обачним, більш благородним, більш обережним в усіх напрямках пристойності і справжньої зрілості в слові, в думці і в поведінці. Жінка християнка повинна бути не менш чистою в думці, в слові, в поведінці, ніж вона була перед тим, як прийшла до споріднення з Христом. Апостол вживає образ чистої діви. Слово діва означає цнотлива, а слово чиста натякає на дуже специфічний рід чистоти, непорочності, обачності – відокремлення від всього, що могло б забруднити незаплямлені шати приписаної Христової праведності.

Ми добре розуміємо почуття, які ведуть до цього неправильного розуміння слів апостола. Ми допускаємо, що чиста любов до Господа Ісуса, яка ввійшла у посвячене серце, провадить до щораз більшого відділення його від світу, світськості і гріха, і що вусики сердечної прихильності природно шукають якоїсь іншої опори, якоїсь іншої спільності, і що спільність духовно зріднених розумів в Христі стає головною притягальною силою. Ми добре розуміємо також, що хоча це притягання притаманне всім, хто належить Господу, однаково чоловічій та жіночій статі, однак неминуче існує особлива привабливість однієї статі для іншої, яка не нищиться перетворенням нашої любові і тяжінням від світських до небесних речей. Радше небесний розум, діючи через людський мозок, і далі оцінюватиме привабливість протилежної статі. Ми погоджуємось також, що родинна спорідненість, яка існує між членами церкви, представлена словами брат і сестра, означає дуже близьке і дуже миле споріднення, і що Святе Письмо дозволяє це – що ми повинні вважати нашого Господа Ісуса нашим старшим братом і нашим Нареченим, і кожного іншого братом чи сестрою в Господі.

Ми не заперечуємо властивого визнання цих умов милого споріднення; ми не заперечуємо властивої радості цього духовного споріднення; ми просто застерігаємо проти будь-якої тенденції до ігнорування чи відкидання відмінностей і бар’єрів, які навіть природа накладає на нас у відношеннях між статями. Між братами і сестрами, рідними по крові, повинна бути дійсно тепла приязнь, але ніколи ігнорування відмінностей статі. Сестра завжди повинна вважатися сестрою, брат повинен завжди вважатися братом, сором’язливість і чистота повинна завжди пильнувати щасливість споріднення. І це повинно бути не меншим правилом між тими, хто став новим створінням в Христі Ісусі, для кого "стародавнє минуло, ото сталось нове". Радше вони повинні бути більше на осторозі, пам’ятаючи, що спільність є тільки духовною, а не тілесною.

Це справжній ключ для посвячених до правильного розуміння слів апостола. Коли в іншому місці він говорить: "А ви не в тілі, а в дусі", – то ніхто не розуміє, що він має на увазі, що ми не маємо тіла, і що тілу не треба віддавати належне, управляти ним і тримати під контролем. Дуже відмінною є його думка, що ми, як нові створіння, більше не маємо бути керовані і контрольовані земними інтересами, а головним чином духовними інтересами. Ми маємо дві точки зору, обидві правдиві.

(1) З точки зору світу і з нашої власної дійсної точки зору, ми все ще є в тілі; ми все ще маємо його слабкості і вади, з якими треба боротися, проти яких треба воювати, які треба перемогти.

(2) З точки зору Господа ми більше не є людськими, чи тілесними, істотами, а духовними істотами – інакше кажучи, Він поступає з нами згідно з нашою новою постановою, нашим новим становищем наново зачатих створінь в Христі. Він не судить нас згідно з слабкостями і недоліками тіла, а згідно з бажаннями і намірами нового розуму. Але новий розум, безсумнівно, буде контролювати тіло в міру своєї можливості, і ніщо не може бути більш нерозумне для нього, ніж ігнорування тілом і виставлення себе на особливу спокусу тіла через неправильне розуміння слів апостола: "Нема чоловічої статі, ані жіночої... у Христі Ісусі".

Що апостол мав на увазі? Ми відповідаємо: наука полягає в тому, що Бог приймає всіх тих, хто приходить до Нього через Христа без різниці щодо раси, чи багатства, чи рабства, чи пошани між людьми, чи відмінностей статі. В Христі ми є одне – інакше кажучи, зі Своєї точки зору Бог вважає нас одним і має благословення для кожного і для всіх в божественному приготуванні. Візьмімо решту слів виразу апостола, "нема раба, ані вільного... у Христі Ісусі". Він не має на увазі, що невільник, який приходить до споріднення як член тіла Христа, повинен вважатися вільною людиною, і що він повинен використовувати свій час і т.п., нехтуючи бажаннями свого пана. Навпаки, апостол говорить: "Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся, щоб бути вільним". Інакше кажучи, не вважай, що свобода необхідна для твого духовного блага; Господь здатний благословити тебе і привести до перемоги рабом, мов би ти був паном і багачем.

Дійсно, в деяких відношеннях для здобуття характеру, необхідного для участі в царстві, становище раба може бути більш сприятливе, ніж було б становище пана. Однак раб повинен був знати, що стосовно його надій на місце в майбутньому царстві Господь не братиме до уваги його рабство; він матиме такий же, якщо не кращий, шанс для честі в царстві, як тоді, коли б він був паном, тому що умови життя справді є проти багатих, мудрих, шляхетних, великих. Так само юдей і грек: юдей не повинен був думати, що із-за ласки, дарованої його народу в минулому, він і далі матиме привілейоване місце в церкві і в наступаючому царстві; грек не повинен був думати, що із-за відкинення від ласки юдей буде в немилості в очах Господа щодо місця в царстві. Обоє повинні були знати, що Бог не зважатиме на їхні природні відмінності мови, спадковості і т.п., і нагородить кожного згідно з його вірністю як члена тіла Христа, незалежно від народження, чи становища, чи статі, чи національності.

Ми не обговорюємо природні відмінності між чоловічою і жіночою статтю; ми обговорили це питання в іншому місці і показали, що Господь пристосував одну стать до іншої, так що одна є доповненням іншої. Ми не обговорюємо тут публічні служіння в церкві, і до якої міри вони доступні чоловічій та жіночій статі згідно з божественним розпорядженням – божественним Словом. Цією темою ми займемось в іншому місці. Ми тут особливо стараємося показати, що слова апостола в нашому вірші не мають жодного відношення до якихось земних інтересів і зв’язків Божого народу – що вони просто стосуються нашого становища перед Господом і наших надій та перспектив щодо царства слави, до якого ми були покликані і задля якого стараємося вчинити наше покликання і вибрання міцним. Слова апостола, якщо правильно їх розуміти, заспокоюють нас всіх, запевнюючи нас, що коли ми осягнемо місце в царстві, то це не буде за рахунок нашої статі, раси чи становища як людських істот.