ЖИТТЄДАЙНИЙ ПОТІК
Єзекіїля 47: 1-12

“І хто хоче, хай воду життя бере дармо!” (Об’явлення 22: 17).

Пророцтво Єзекіїля повне символів і цілком слушно назване Об’явленням Старого Завіту. Воно було написане у Вавилоні халдейською мовою. Єзекіїль був одним з полонених Юди, забраних до Вавилону царем Навуходоносором під час першого нападу, коли він посадив на престолі Седекію, і одинадцять років перед його наступним нападом, коли було зруйноване місто. Серед полонених, забраних у той час, було багато знатних осіб із юдейського народу, князів та вельмож, найвідоміших і найкращих. Забираючи їх, цар, очевидно, мав намір зміцнити власну імперію, бо з полоненими не поводилися як з рабами, але давали їм велику свободу, і деякі з них, як, наприклад, Даниїл, піднялися до надзвичайно почесного становища в царстві. Єзекіїль мав багато свободи, і його пророкування було звернене до юдеїв у вавилонському полоні – до вигнанців. Господнє свідоцтво через цього пророка, безсумнівно, мало намір підбадьорити і потішити тих з його народу, які були справжніми ізраїльтянами, і розпалити іскру віри, яка ще залишалася в їхніх серцях. Це мало дати їм, як і Даниїлові, сподівання на повернення Божої милості та закінчення полону з кінцем призначених сімдесяти літ спустошення землі.
Речі, описані в нашій лекції (як про них чули юдеї на вигнанні), очевидно, змальовували події, які мали відношення до земного Єрусалима і до благословень юдеїв як народу. Про відновлення Єрусалима та Храму говорилося виразно і однозначно, тому серця полонених, мабуть, тріпотіли від радості, коли вони думали про майбутні благословення, і це підбадьорювало їхню віру та надію. Та оскільки пророцтво Єзекіїля було Господнім Словом, воно навряд чи стосувалося благословень, які народ отримав під час свого повернення з вавилонської землі, бо провіщення пророцтва Єзекіїля ніколи не виконалися. Отож, вони, безсумнівно, належать до майбутнього. Духовні ізраїльтяни здатні розуміти, що пророцтво стосувалося не тільки буквального Ізраїлю, але й духовного, не тільки визволення з буквального Вавилону, але й з містичного “Вавилону великого, матері блудницям” (Гиж.), чия влада незабаром буде цілковито повалена як передумова для повного звільнення всіх справжніх ізраїльтян та встановлення Царства (Об. 18: 1-24).

РІКА ЖИТТЯ

Наша лекція особливо стосується одного з видінь Єзекіїля, яке згадувало появу чудової ріки, води якої принесуть розквіт та життя землі Палестини та Мертвому морю замість засухи, спустошення та смерті. Загальноприйнята інтерпретація цієї лекції полягає в тому, що Євангеліє представлене рікою, яка зараз вже частково тече і приносить життя. Ми не можемо прийняти такої інтерпретації з кількох причин: по-перше, опис настільки нагадує благословення Тисячолітнього віку з Об. 21: 1-27 та 22, що не залишає сумнівів, що мова йде про те саме. В Об’явленні бачимо, що Церква є Нареченою, а прославлена Церква символічно показана як небесний Єрусалим та ріка води життя; що листя є для зцілення народів, а плоди – для їх підтримки; що вода цієї ріки є водою життя, живою водою. Тож немає сумніву, що ці дві ріки ідентичні. А оскільки Церква ще не завершена і, отже, не прославлена, то ріка життя ще не виходить від прославленої Церкви, і вся річ повинна бути в майбутньому.
Така ж думка міститься в лекції, яку пропонує Єзекіїль. Спочатку він бачить Храм, потім його очам з’являється слава Господа, Який входить у Храм через східну браму. Після Господа брама зачиняється. Це представляє зачинення дверей в кінці віку, як наш Господь зобразив у притчі про десять дів. Двері будуть замкнені, слава Господня увійде в Храм. Після замкнення брами пророк бачить, як вода тече з-під порога. Лекція цього надзвичайно виразна і зрозуміла: доки слава Господня не увійде в Його Храм, доки Церква не буде прославлена, доки брама не буде назавжди замкнена, вода життя не потече.
Потік швидко набирав сили. Спочатку він був струмком, але швидко наповнився водою по кістки; трохи далі – глибиною по стегна, а ще далі людина вже не могла перейти його вбрід. Це показує стрімке зростання благословень від Господа, коли настане Його час. Однак, як ми звернули увагу, жодної такої ріки життя в даний час ще немає. Наш Учитель сам є авторитетом, і Його слова до учнів звучать так: “Вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”. Наше запрошення – не пити з ріки життя, а стати джерелом води життя, започаткованим у нашому серці через отримання святого Духа. Як вже згадувалося, коли ріка життя потече від прославленої Церкви, Дух і Наречена скажуть світу: ”Прийди”. Тоді той, хто захоче, зможе прийти, натомість тепер ніхто “не може до Мене [Христа] прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його”.

РАДІСНА КАРТИНА

Так от, Бог зберігає рясні благословення для всього людства на той день, коли Його Царство буде встановлене між людьми, на день Еммануїла. Реституція того часу зображена в листях дерев, натомість велика кількість вказівок та пожива – розумова, моральна та фізична – представлена в плодах цих дерев. Більше того, скрізь, куди потече вода цієї ріки, вона принесе життя, аж врешті впаде у Мертве море, від чого вода останнього стане придатною. Риба добре почуває себе в морській воді, але вода Мертвого Моря в п’ять разів більше насичена сіллю, тому риба, взята зі Середземного моря і випущена в Мертве море, гине за кілька хвилин. Звідси його назва – Мертве море.
Нас зовсім не здивує, якщо на початку Тисячолітнього віку не тільки народ Ізраїлю отримає благословення від Господа, втрачене на початку Євангельського віку, і стане Його представницьким народом у світі (у той час Церква вже буде забрана зі світу, стане прославленими духовними істотами), але й в Господньому провидінні стануться чудеса, і Мертве море матиме сполучення зі Середземним, або ж, можливо, оживиться такою рікою, яка описана Єзекіїлем як образ символічної ріки життя, що тече з Нового Єрусалима. Та як би ми не були зацікавлені думкою про буквальне виконання пророцтва, нас більше цікавить виконання його як символу, як відповідника ріки з Об’явлення. Зі символічної точки зору Мертве море представляє мертвий світ, а життєдайна вода майбутнього представляє силу воскресіння нашого Господа та Церкви, яка проявиться між людьми під час Тисячолітнього віку. Як говорить апостол, для поган це буде означати воскресіння з мертвих.
Хоча так приємно і відсвіжуюче дивитись у майбутнє і думати про прийдешні благословення, важливо взяти для себе практичні уроки і застосувати їх, дбаючи про те, щоб зробити все від нас залежне і вчинити наше покликання ти вибрання певним, щоб належати до цього класу Нового Єрусалима, прославленої Нареченої, від якої потече ріка води життя. Без сумніву, так воно і буде, бо так провістило Слово Господа. Та питання в тому, чи ми або інші зможемо бути Господніми служителями, слугами, почесними знаряддями, щоб благословення Господа наповнили цілу землю? Чим більше ми любимо славні перспективи, виставлені для нас у Слові, тим більше будемо прагнути мати частку сьогодні в стражданнях Христа, у тому, щоб класти наше життя за братів, а в майбутньому мати частку в славі Христа в благословенні всіх народів землі.

R3624 (1905 р.)