СУБОТА ПОСТАЛА ДЛЯ ЧОЛОВІКА
Мт. 12: 1-13

"Тому можна чинити добро й у суботу" (в. 12).
Деякий час служіння нашого Господа приваблювало. "Багато людей залюбки Його слухали" і "дивувались словам благодаті, що линули з уст Його". Але незабаром книжники і фарисеї, видатні люди суспільства і релігії того часу і тієї країни, почали відчувати заздрість до Нього. Поведінка і науки нашого Господа дуже відрізнялися від їхніх, які в значній мірі були просякнуті лицемірством. Чим більшою ставала популярність нашого Господа серед людей, тим більшою була заздрість тих, котрі вважали себе релігійними юдеями, які знають і шанують Бога. Вони зневажали інших, називаючи їх митниками і грішниками. Вони, очевидно, розуміли, що хоча обітниці були для їхнього народу як цілості, однак, коли настане час для встановлення царства, лише справжні ізраїльтяни будуть прийняті до участі в ньому. Вони лестили собі, що вони будуть цим привілейованим класом, і, відповідно, трималися подалі від "багатьох людей".
Існує велика схожість між класами книжників та фарисеїв за днів нашого Господа і так званих ортодоксальних християн сьогодення. В деяких віровизнаннях особливо проявляється той самий дух погорди до тих, які є осторонь загальновизнаних культів. Ми не хочемо сказати, що не було жодного доброго фарисея, і ми не хочемо сказати, що немає добрих людей поміж тими, хто визнає ортодоксальні погляди сьогодні. Зовсім не так. Але ми дійсно заявляємо, що ортодоксальні, соціальні і фінансові напрямки справді чітко позначують і розділюють людей. Ми вважаємо, що Господь не є шанувальником багатства чи людей, але що Він дивиться на серце, і що чистий в серці і щирий в посвяченні є прийнятний для Нього, незалежно від кольору шкіри чи соціального або іншого становища між людьми. В теперішньому часі бачимо, що правда підбирає колоски скрізь – збираючи деяких з-посеред багатих та інтелігентних, деяких з-посеред зовні побожних і вимогливих, деяких з-посеред бідних і деяких "митників і грішників".

НЕБАГАТО ВЕЛИКИХ, МУДРИХ, ТОБТО САМОВПЕВНЕНИХ

Варте уваги, що досить багато читачів Watch Tower є в’язнями в тюремних установах. Ці люди стали злочинцями, перебуваючи під традиційним людським вченням класу книжників і фарисеїв сьогодення; пізніше вони виявили, що Господь є коштовністю їхніх душ, і що Його правда освячує їхні розуми і серця. Повідомлення, отримане з в’язниці, Колумбус, Огайо, від брата, котрий служить там як довічно ув’язнений за злочини, які здійснив до того, як його очі були відкриті на теперішню правду, говорить про працю, виконану в цій в’язниці на протязі минулого року. Понад сто п’ятдесят копій першого Тому (і кілька наступних томів) були в обігу в цій в’язниці, крім тисяч брошур і екземплярів Watch Tower. Зараз ми маємо тринадцять постійних читачів Watch Tower в цьому закладі. Протягом року там відбулося чотири публічних зібрання, крім численних приватних конференцій на теми чудової Євангелії Божого дорогого Сина.

"ПОВСТАЛА НЕЗГОДА В НАРОДІ З-ЗА НЬОГО"

Від того часу, протягом служіння нашого Господа книжники, фарисеї і законники постійно противилися Йому. І варто зауважити, що їхні нападки на нашого Господа привели до проголошення деяких найбільш цінних правд Його служіння. Хтось сказав про це: "Кремінь протистояння викресав божественний вогонь, який ніколи не переставав горіти. Це схоже до гарматного пострілу ворога на Севастополь, який відкрив джерело холодної води для обложеного гарнізону". І так є і надалі: ті, хто сьогодні чинить напад на правду, спричинює лише те, що її краса і гармонійність стає ще більше видимою для тих, чиї очі розуміння є відкриті і чиї серця є у належному стані, щоб оцінювати правду. Таким чином відтоді служіння нашого Господа і служіння всього Його вірного народу було чимось на зразок випробування. Світло сяяло в темряві, і темрява опиралася йому і не поглинула його, але все-таки отримала докір від нього.
Наша лекція говорить нам дещо про це протистояння. Фарисеї, які були несправедливі в справах свого щоденного життя, і котрих наш Господь проголосив готовими пожерти доми вдовиць (користуючись нагодами дешево купити їх на вимушеному продажі і т.п.), і про котрих Він сказав, що вони чинять довгі молитви, щоб люди бачили і могли навчитися релігійності, – ці самі люди були великими прихильниками Суботнього дня, і, будучи серед найлютіших Господніх противників, вони придиралися до найбільш розсудливого пояснення закону про Суботу. Поведінка нашого Господа і мова щодо Суботи показують, що Він дивився на цю справу швидше з точки зору принципу, а не формальностей.

БОЖІ ЗАКОНИ МАЮТЬ НА МЕТІ БЛАГОСЛОВЕННЯ

Субота постала для чоловіка – постала для користі людства, для фізичного, розумового і морального відпочинку людей, відновлення їхніх сил і підкріплення. Фарисеї дивились на цей день так, ніби Бог особливо бажав, щоб дотримувалися Суботнього дня, і для цієї цілі спеціально створив людину. Очевидно, вони помилялися, а наш Господь мав правильне розуміння Закону і безпомилково його виконував.
Коли учні і Господь проходили засіяними ланами і були голодні, вони розтирали зернята в руках, щоб відділити полову, здували її і їли зерно. Під строгим поглядом, який розвинули фарисеї, це було пораховане як молотьба і просіювання зерна і заборонялось як порушення дня священного відпочинку. Наш Господь захистив учнів від звинувачень і на доказ вказав цим фарисеям як Давид, коли був переслідуваний царем Саулом, дістав від священика прісні хліби на Суботній день, і що це було явним порушенням закону, який забороняв, щоб хто-небудь інший, крім священика, їв цей хліб. Наш Господь хотів, щоб Його слухачі зрозуміли, що незвичайні ситуації виправдовували відхилення від правила. Це сталося по-необхідності – це сталося, щоб зберегти життя.
Інша ілюстрація, яку Він дав, була про служіння священиків в храмі кожного Суботнього дня, і як Закон в цьому випадку передбачив працю, яку вони виконують, а отже, що така праця не могла вважатися оскверненням Суботи. Потім Він звернув увагу на факт, що ці учні, котрі були з Ним і служили Йому, виконували ще більш посвячену працю, ніж священики і левити в храмі, тому що Він – представник Отця – був більший, ніж храм: отже будь-що, зроблене як необхідність в службі Учителю, не повинно вважатися порушенням закону про Суботу.
Повернувши справу на обвинувачів, наш Господь сказав, що вони не розуміють принципів, які лежать в основі божественного розпорядження, інакше вони не шукали б звинувачення проти невинних. Він хотів дати їм зрозуміти, що вся трудність лежить в їхніх серцях. Вони мали злі думки, хотіли знайти винних і помилялися, а якщо б їхні серця були в належному стані, вони були б повні почуття милосердя і жалості.

ДУХОМ БОЖОЇ ВИМОГИ Є МИЛОСЕРДЯ

Ця вдача вишукування недоліків, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, показує поганий стан серця – стан, проти якого кожен з Господнього народу повинен бути на осторозі. Цей дух не є духом милості, доброти і любові, який, як пояснює апостол, не думає лихого. Цей дух не є в згоді з Божим характером, тому що, як пояснює наш Господь, Бог бажає швидше милості, ніж жертви, і ті, котрі готові засуджувати інших, дають доказ, що їм бракує Господнього духа милості і прощення.
Це був проступок, в якому наш Господь звинуватив двох Своїх найшляхетніших учнів в ранньому періоді їхнього учнівства. Коли люди Самарії відмовилися продати учням їжу, тому що Господь не зупинявся у них і не чинив між ними чудес, як чинив між юдеями, учні, Яків та Іван, обурилися і сказали Господу: "Хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх?" Але Ісус відповів: "Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати". І так є з усіма Господніми учнями: їхнє постійне дослідження повинно спричиняти усунення цієї надто строгої схильності до осудження і нищення інших людей, коли вони бажають милості для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми мусимо сподіватися від Нього милості лише в тій мірі, в якій проявляємо цю чесноту до інших.

КРИТИКА БЕЗ ЛЮБОВІ ПСУЄ РОЗУМ

В якості ілюстрації цієї схильності до вишукування недоліків і того, як вона впливає на людину, розповідається історія про одну юну леді, яка якось висловила Хогарту, великому сатирику, своє бажання навчитися малювати карикатури. Хогарт відповів: "Нажаль, це не той дар, якому можна позаздрити. Прийміть мою пораду і ніколи не малюйте карикатур. Практикуючи це протягом довгого часу, я втратив здатність насолоджуватися красою. Я ніколи не бачу облич, а лише перекошені лиця, і ніколи не маю радості бачити в людському обличчі божественність". І так є з тими, хто без співчуття вишукує і критикує недоліки інших; вони стають такими спеціалістами в цьому, що ніколи не бачать добрих рис, а тільки пороки. Таким чином вони шкодять своїй власній щасливості, а також щасливості інших. Це добре, що ми здатні зауважувати недоліки – що ми не є повністю засліплені щодо них, але тут ми можемо добре застосувати наш річний вірш і пам’ятати, що найбільш корисним для нас є зауважувати в інших хоч щось правдиве, хоч щось справедливе, гідне поваги, чисте, миле, ніж зауважувати і думати про їхні недоліки і неблагородні якості.

"БО СИН ЛЮДСЬКИЙ ГОСПОДЬ І СУБОТІ"

Насправді ми не вважаємо, що це означає, ніби наш Господь твердив, що має повноваження відкинути Суботній день, який Бог призначив для юдеїв в законі – в десятьох заповідях. Насправді ми розуміємо, що це означає, що як представник Отця, як великий Учитель Він мав право пояснити, в чому полягає властиве дотримання Суботи. Для всіх, які прийняли Його, Його слово на цю тему буде містити найвищий закон – найвище пояснення божественного закону, набагато вищого будь-яких достоїнств, правил і норм юдейського Талмуду, тобто системи пояснень і означень закону. Для Його послідовників Його слова, як і раніше, містять найвищий закон, і через Його милість ми є здатні збагнути значення Його вислову, що всі десять заповідей містяться в одному слові, Любов – найвища любов до Бога і любов до нашого ближнього.
Цілком можливо, що ця розмова про Суботу і оборона Господом Своїх учнів відбувалася по дорозі до синагоги. Частиною фарисейського розуміння справ було, що жоден справжній юдей не повинен їсти жодної поживи, доки не піде до синагоги і не помолиться. Можливо, цим пояснюється те, що учні були голодні і їли зрілі зерна по дорозі.
В синагозі був чоловік, що мав суху руку, і юдеї хотіли знайти підставу, щоб звинуватити Господа перед зібранням. Господь запитав, чи годиться оздоровляти в Суботу, чи ні? А оскільки наш Господь оздоровив не працею рук, а лише словом Своїх уст, то цілком очевидна причіпка з боку Його противників. Їхні серця були слабі, хоча зовні вони доводили більш строге дотримання божественного закону. Навчімось з цього, що небесному Отцю не до вподоби бачити, як ми захищаємо те, що вірою вважаємо правильним, маючи причепливий і несправедливий склад розуму. Милість, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних ізраїльтянах, і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми.
Наш Господь швидко відповів на питання і показав слабкість Своїх опонентів. Вони досить добре знали, що в Мойсеєвому законі немає нічого, що можна було б пояснити як заборону витягати вола чи осла з ями в Суботу, хоча б навіть це вимагало значних зусиль – багато роботи для кількох чоловіків. То ж яким нерозумним з їхнього боку було вишукувати хиби в нашому Господі, Котрий одним словом міг усунути хворобу і допомогти одному з їхніх братів з насіння Авраама. Після того як наш Господь так докорив їм і пояснив, що законно робити добро в Суботу, Він оздоровив каліку.
Тут у нас немає місця, щоб входити в дискусію про дотримання Суботи сьогодні – щоб вказати на відмінність між сьомим днем, Суботою, який Господь дав юдейському народу і тільки йому, і християнським привілеєм, яким ми втішаємось в теперішньому часі, привілеєм в перший день тижня вшановувати і прославляти Господа, вивчати Його Слово, привілеєм бути вільними в цей день від ділових турбот і відповідальностей. Однак ця тема досить детально розглянута в Томі VI.