"В ДНЯХ ЮНАЦТВА СВОГО"

"І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: "Для мене вони неприємні!" (Екл. 12: 1).
Всі ті з Господніх дітей, котрі рано віддали Йому свої серця і довірили свій шлях Його керівництву, можуть дати свідоцтво про численні благословення, як наслідок цього раннього початку на правильному шляху. І ми раді бачити між нами деяких дуже молодих людей, які тепер чинять перші кроки на дорозі життя. Всім таким юним пілігримам ми хочемо сказати: Нехай Бог благословить вас! Ви рушаєте в дорогу як молоді воїни хреста, і ми хочемо, щоб ви були відважними і правдивими воїнами, щоб ви пам'ятали, що першим обов'язком воїна є послух Вождеві - Ісусу Христу. Прикладайте пильну увагу і намагайтеся зрозуміти, чого Він бажає від вас, а тоді будьте дуже швидкими до послуху, чи здатні чи не здатні ви збагнути мудрість Його керівництва.
Для багатьох є проблемою, в якому віці дитина може віддати своє серце Богу і бути повністю посвяченою Йому. Однак Писання робить дуже ясним факт, що вони можуть і повинні бути посвячені Господу через своїх батьків перед своїм народженням або навіть перед своїм зачаттям, що таким чином їхні передродові впливи могли забезпечити їм розумове і духовне насліддя, яке матиме тенденцію до побожності, що з першими проблисками інтелекту цю схильність потрібно починати розвивати і надихати до життєвості, до дієвого благочестя, так щоб від найніжнішого віку малюки могли з розумінням похвалювати батьківську угоду цілковитого посвячення Богу. Цього від них потрібно сподіватися і до цього їх потрібно скеровувати якомога раніше.
В Святому Письмі ми маємо багато визначних прикладів такого раннього посвячення. Про Івана Христителя сказано, що його батьки "обоє були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні", і що Іван був даний їм у відповідь на молитву - "і наповнився Духом Святим ще з утроби матері" (Луки 1: 6, 15, 44, 66, 80). Павло схожим чином був обдарований від свого народження (Гал. 1: 15; Дії 26: 4, 5) і був ревним для Бога задовго до свого навернення з юдаїзму до християнства (Дії 22: 3, 4). Так само було з Тимофієм (2 Тим. 1: 5; 3: 15), з Самуїлом (1 Сам. 1: 11, 24-28; 2: 11, 18, 19) та Мойсеєм (2 М. 2: 1, 2).
Ті, хто таким чином рано посвятився Господу, уникають багатьох пасток і багатьох скрутних ситуацій, які в пізніших роках для так багатьох приносять страждання і горе. Їм не потрібно пожинати гіркого врожаю, що завжди випливає з веселого життя в молодості. Вони не бачать в своїй натурі аж так багато протилежного то?му, щоб жити благочестиво. І в старших літах вони мають силу характеру, народжену з тривалої самодисципліни та стриманості, і всі благословенні переваги давнього знайомства з Богом, з вказівками Його Слова і керівництва Його милосердного провидіння.
Якою мудрою є порада: "Пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні". Ці злі дні гіркого розчарування та відчаю ніколи не прийдуть на тих, котрі в юності передали свої дороги Господу і довірили Йому керівництво їхніми стежками. Його шляхи є шляхами радості, і всі Його стежки є миром. Вони в жодному значенні не є гладкими і легкими дорогами, але вони завжди є мирними і радісними, тому що Той, Хто сказав: "Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе" (Євр. 13: 5), - завжди є присутній, щоб потішити, благословити і вчинити так, щоб всі речі працювали разом для добра тих, хто любить Бога, - покликаних згідно Його постанови.
Ті з посвячених, котрі мають під своєю опікою дітей і молодь, мають багато праці, щоб сформувати їхнє спрямування і скерувати їх до Христа, розставляючи довкола них впливи свого власного посвяченого життя, передаючи їм такі вказівки, які їхня власна знайомість з правдою і більш зрілий досвід та погляди можуть дати. Такі зусилля, властиво спрямовані на молодих, не є даремними.
Нехай вони бачать в вашому прикладі і навчанні те, як виразно є проведена лінія між посвяченим віруючим і світом; що немає жодного компромісу з світом; що наслідувати Христа означає відректися світу з усіма його амбіціями, розвагами, приємностями і товариськими відносинами. Нехай вони бачать марноту світських насолод і розумно використовують нагоди, щоб звертати увагу на незадоволення і стурбованість тих, хто женеться за оманою, і на спокій та радість тих, хто залишив світ, щоб іти за Христом. Корисно також говорити іншим, як милостиво Господь провадить нас, розповідати про різні критичні хвилини на нашій дорозі, де дружній посох Доброго Пастиря не дав нам збитися на хибний шлях; або, коли ми заблудилися, Його милосердя лагідно йшло за нами і повернуло назад до Його кошари; як Він захищав нас від зла, потішав нас в горі, насичував наші спраглі душі радістю Його спасіння і посадив разом з Ним на небесних місцях.
Перш ніж розум стає наповнений легковажністю цього світу, він легко провадиться мудрістю й люблячими серцями; і ніхто не повинен втрачати цих дорогоцінних можливостей, які через кілька років можуть принести рясні плоди на славу Учителя. Однак нашою метою не є відвернути святих вбік від великої праці збирання врожаю дозрілої пшениці цього віку до менш важливої праці навчання підростаючого покоління, - але, швидше, вказати на попутні привілеї дуже багатьом, котрі інакше могли б не помітити їх. Багато посвячених батьків мають ці привілеї щодня; і багато інших входять в контакт з молодими і забувають дозволяти своєму світлу світити на них під хибним враженням, що від них не можна очікувати розуміння або наявності яких-небудь духовних прагнень.
Це є великою помилкою припускати, що молодь повинна спочатку бігти з світом в перегонах гордості, амбіції, легковажності і нерозсудливості, а потім повинна бути навернена до Бога. Працею тих, хто має справу з ними, є, наскільки можливо, захистити їх від таких впливів і допомогти їм зосередити свої уподобання і надії в Бозі, перш ніж світ накине на них свої заманливі чари.
Для всіх дорогих дітей та юнацтва, котрі віддали свої серця Богу, і котрі намагаються щоденно наслідувати Ісуса, "Вартова Башта" посилає своє вітання. Ми знаємо деяких дуже малих дітей, котрі люблять Ісуса і котрі не соромляться захищати Ісуса серед інших дітей, котрі не люблять Його або не намагаються подобатися Йому; і котрі є відважними і правдивими для Бога, навіть коли однокласники сміються з них і вважають диваками через те, що вони говорять їм про добру новину царства. І ми радіємо, бачачи деяких молодих, котрі відважно відрікаються світу і його амбіцій та насолод, а серед найбільш вірних з них тих, котрі посвятили своє життя Господу. Деякі з наших помічників, а також багато здібних розповсюджувачів літератури є досить молодого віку.
Нехай добра праця поступає вперед в глибшому і ширшому напрямку. Нехай молодь радіє перспективами подальшої діяльності і великою користю в Господній службі; нехай ті, що є зрілого віку, відважно і мудро витримують тягар і спеку цього дня, виконуючи доблесну службу як ветерани Господньої армії; нехай пілігрими похилого віку, опираючись на посох божественної правди і радіючи в її непохитності, стоять як вогні маяка для інших, а в кінці своєї дороги зможуть засвідчити: "Я змагався добрим змагом, віру зберіг".