[OV4]
ЧОМУ ТАЄМНИЦЯ?

Побачивши, у світлі розуму, що в нас є особистісний Творець, нескінченний у мудрості, справедливості, любові та силі, і ствердивши, що Біблія є Об’явленням Божественного Задуму, виникає закономірне запитання: чому вона аж настільки є Книгою притч, символів і неясних висловлювань? Чому все не настільки ясно і зрозуміло, щоб мандрівник не блукав у ній? Чому доктори богослов’я вважають, що все в ній спантеличує, є таємничим, незбагненним? Чим можна виправдати таємниці в стосунку до теми, якою всі повинні цікавитися? Відповідь на ці запитання відкриває зовнішні двері до храму Правди, до правильного розуміння Біблії як Божого Слова. І ми відзначили на початку, що Біблія найбільш виразно признає себе Книгою Таємниць. Чотири Євангелія Нового Завіту, які вважаються найпростішою і найзрозумілішою частиною Книги, і є здебільшого записами діл і слів нашого Господа, говорять, згідно з Пророцтвами, що Великий Учитель сам виголошував Своє послання в притчах і неясних висловах, і що “без притчі нічого Він їм не казав”, щоб “почули слухом, і не зрозуміли, дивилися оком, і не побачили” (Мт. 13: 14).

Куди б ми не вирушили, чи то в язичницькі, чи в цивілізовані землі, ми бачимо, як розумні люди об’єднуються в різні таємні товариства. Вони справді приділяють особливу увагу деяким загальним цілям, яким ці товариства начебто служать, але не хочуть, щоб громадськість про них знала. Їхні секрети ретельно охороняються ефесами, знаками, паролями та клятвами. Для такої секретності теж є причина. Це робиться для того, щоб методи і діяльність цих товариств не стали відомі тим, хто їм не симпатизує, хто може спробувати перешкодити їм. А що ми скажемо, якщо побачимо, що наш Творець зі схожих причин приховав від відчуженого людства багато зі Своїх задумів? І зовсім не дивно дізнатись, що тим, хто перебуває в повній згоді зі своїм Творцем, має бути дароване знання про Божественні задуми, приховані від інших? Ми вважаємо, що такими є факти – що так говорить Біблія. Одним словом, з погляду Святого Письма Єгова Бог був організатором найвидатнішого таємного товариства, відомого [OV5] людям до цього часу! Юдейська церква була свого роду Молодшим Орденом і підготувала шлях для Євангельської Церкви, яка впродовж майже дев’ятнадцяти століть становила велике Божественне Таємне Товариство. Щоправда, до неї багато приєдналось на словах, які є лицемірами і не мають жодного відношення до цього Товариства, його привілеїв, його благословень і його таємниць. Є й такі, що зробили перший крок, піднялись на перший щабель, і їм, отже, випала честь знати зачатки Божественного Задуму. Інші піднялись на другий і на наступні щаблі, зросли в благодаті та знанні, ставши мудрими мудрістю, що згори. Давайте покажемо на підставі Біблії, що такі таємниці Божественного Задуму існують, і що вони виявлені одним і недоступні розумінню інших. Хіба Святе Письмо не стверджує, що “Таємниця Господня – з тими, що бояться Його, і заповіта Свого Він відкриває їм”? (Пс. 25: 14, Гиж.). Чи не говорить св. Павло про “таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим”? (Кол. 1: 26). Добре зверніть увагу на те, що ця таємниця стає відомою не світові, а святим, до того ж настільки, наскільки вони є святими. Ще раз зверніть увагу на те, що наш Відкупитель, звертаючись до Отця, сказав: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби” (Мт. 11: 25, 26). Прислухайтеся до Його слів знову, коли Його учні запитали, чому Він говорить до людей притчами й неясними висловами. Він відповів: “Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли” (Мр. 4: 11, 12). Існує істотна відмінність між діяльністю Господнього Таємного Товариства і товариств у світі. Останні зазнають великих труднощів зі збереженням своїх таємниць, тоді як перше не має жодних труднощів.

Господній народ має пораду не розсипати своїх перел знань перед свинями не тому, що останні можуть зрозуміти і спотворити Божественні Задуми або розкрити Божественну Таємницю, а тому, за Його словами, “щоб вони... обернувшись, не розшматували й вас”. Звичайно, Божий народ може розповідати все і скрізь, як йому подобається і в міру своїх знань, про Божественні Таємниці, але при цьому треба знати, що ніхто не може зрозуміти ці таємниці, окрім втаємничених, духовно зачатих. Зверніть увагу на ясний вираз апостола з цього приводу: “А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно”. “А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього... але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу... А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини” (1 Кор. 2: 6, 7, 10, 14).

Продовжуючи, апостол показує необхідність у такій таємничості Божественного Задуму: коли б він був знаний людям, то натрапляв би на перешкоди. Він каже, що ніхто з князів чи відомих людей світу не розуміє цієї Божої мудрості, бо, якби вони знали, то не розіп’яли б Господа слави. З ними є так, як провістив пророк Ісая (Іс. 64: 4). “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!  А нам Бог відкрив це Своїм Духом... А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, що й говоримо не вивченими словами людської мудрості, але вивченими від Духа святого” (1 Кор. 2: 8-13).

Будемо вважати, що ми з’ясували нашу точку зору: що існує таємниця, пов’язана з Божественним задумом, що вона може бути зрозуміла настільки, наскільки хтось приходить до згоди з Богом, і повністю зрозуміла лише духовно зачатими та цілковито розвиненими Божими святими. Можемо продовжити, щоб показати з Біблії, що об’явлення цієї таємниці навіть “святим” мало бути поступовим, унаслідок чого таємниці, [OV6] секрети стануть “своєчасною поживою” для дому віри (Мт. 24: 45). Наприклад, наш Господь під час Свого першого приходу заявив Своїм послідовникам: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести” (Ів. 16: 12). Разом з тим Він пообіцяв, що в майбутньому, у свій час, ці приховані речі будуть поступово виявлені відповідно до потреб Його послідовників. Повне пізнання Господньої таємниці обіцяне не раніше кінця цього Євангельського віку, коли при сурмленні сьомої символічної сурми “довершиться Божа таємниця”, яку Він приховував від заснування світу (Об. 10: 7). Наш Господь вказав на це кульмінаційне знання, коли сказав Своїм послідовникам, що в майбутньому святий Дух “що має настати, звістить” (Ів. 16: 13). Відповідно св. Павлу були дані особливі видіння й об’явлення не тільки для його користі, але й для благословення, підбадьорення й допомоги всім членам Церкви Христа, Божого Таємного Товариства. Хоча апостол каже нам, що об’явлені йому таємні речі було заборонено розголошувати, проте, за Божественним наміром, дане йому знання значно висвітлило його писання і зробило їх особливо корисними для святих упродовж усього віку. А писання св. Павла, слід пам’ятати, становлять більшу половину Нового Завіту. Так Бог подбав про комору духовної поживи, щоб поступово роздавати її Дому Віри протягом усього віку як “харч у пору” – роздавати святим Духом. Крім того, ми пам’ятаємо, що Закон і Пророцтва, дані образному Ізраїлеві, були зодягнені в образну, символічну мову і також становили “харч” для Дому Віри, розуміння й засвоєння якого відбуватиметься поступово, у міру того, як святий Дух спрямовуватиме Дім Віри і даруватиме потрібне просвітлення, щоб духовно зачаті могли зрозуміти “Божі глибини”. Більше того, писання св. Павла є ключем до розуміння багатьох рис образної Угоди Закону. Цей принцип збереження в таємниці Божественного задуму і одночасного надання ключа до його розуміння, який відкриє його відповідного часу, нагадує нам замок з годинниковим механізмом, який зараз широко використовують для захисту сейфів у банках. Комбінація не діятиме до відповідного часу, після чого вона стає доступною для тих, хто її знає і буде використовувати. В якості ілюстрації зверніть увагу на подію з життя Даниїла і на Божественне послання до нього. Пророк отримав видіння, частина якого була йому пояснена, натомість інша частина його стурбувала. Він каже, що благав Господа у пості і молитві кілька тижнів, після чого отримав подальше тлумачення частини цього пророцтва. А щодо решти йому було сказано: “А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця [до часу кінця теперішнього порядку речей]. Багато-хто дослідять її [бігатимуть туди-сюди за допомогою пари та електрики], так розмножиться знання [шляхом обов’язкової освіти]... А розумні [з небесною мудрістю] зрозуміють” (Дан. 12: 4, 9-10). Як наступну ілюстрацію, згадайте слова нашого Відкупителя до учнів, коли вони запитали Його під час першого приходу: “Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?” Він їм відказав: “То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй” (Дії. 1: 6, 7). “А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець” (Мт. 24: 36).

Тут немає нічого, що вказувало б на те, що Син ніколи не дізнається про час, або що ангели на небі ніколи не дізнаються про час, або що люди ніколи не дізнаються про час. Просто час для зрозуміння ще не настав. Він далі був у руках Отця, необ’явлений навіть Синові. Ще одна ілюстрація того факту, що з нашою темою – Божественним Планом – пов’язані великі таємниці, показана в Книзі Об’явлення. Сама по собі ця Книга повна знаків і символів, вочевидь призначених для того, щоб відгородити її таємниці від усіх, окрім певного класу, святих, і навіть від них, доки не прийде час [OV7] виявити ці таємниці. Зверніть увагу на слова: “Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає [розуміє] слова пророцтва” (Об. 1: 3). Вже саме його читання принесе благословення, а відколи його таємниці поступово зникають, його розуміння принесе ще більше благословення. Ще раз зверніть увагу на слова у вступі до Книги про її таємничий і символічний характер. Її назва, Об’явлення, означає розкриття і має на увазі щось приховане. Початкове речення звучить так: “Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав [відкрив це в символічній формі] і послав Своїм ангелом” (Об. 1: 1).

Ми завершуємо це свідоцтво про таємницю, секрет, що вкриває Божественний задум, описом п’ятого розділу Об’явлення. Тут чудова символіка показує нашого Творця, Єгову, на Його Престолі Слави. Він тримає в руці сувій рукопису, списаний усередині та зовні й запечатаний сімома печатками. Цей сувій зображував Божественний Задум для нашого роду, але жодна печатка ще не була зламана. Це підтверджує слова нашого Відкупителя, що Отець тримав усе про Свій Божественний Задум у Своїх руках, у Своїй владі. Потім ми чуємо, як у всьому небі залунало: “Хто гідний розгорнути книгу і зламати печатки її”, дізнатись її таємниці і удостоїтись честі довести їх до завершення? Запанувало мовчання – тиша на небі! Мабуть, не знайшлося нікого гідного такої високої честі пояснити і виконати Божественний Задум. Об’явитель Іван каже: “І плакав я гірко”. Він відчував великий сум від того, що мудрий і милосердний Задум Всемогутнього повинен залишатися запечатаним і невиконаним, тому що не знайшлося когось здібного для цього. Але сцена змінилася. Ангел, торкнувшись Об’явителя, сказав: “Не плач! Ось Лев, що з племені Юдиного, корінь Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її”. Св. Іван витер сльози і поглянув. Перед його очима постала нова символічна картина. Він побачив агнця, ніби заколеного, якому було довірено сувій, і почув у символі голос усього небесного війська, що проголошував Божу Волю: “Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її”. Отже, бачимо, що яким би великим і шанованим не був наш Відкупитель до того, як Він залишив славу, яку мав з Отцем ще перед тим,  як світ постав, Він тоді ще не показав Себе гідним цієї великої слави й служіння, показаних у наданні Йому сувою Божественного Задуму разом із владою та силою довести його до кінця. Він також не досяг цього під час Свого земного служіння. Це відбулося після того, як Він закінчив Жертву, як Він помер на Голгофі як Божий Агнець, як Він вознісся на небо. Тоді Він був високо звеличений. За словами апостола, Йому було дане “Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця” (Фил. 2: 9-11). Потім усе небесне воїнство вітало Його: “Достойний Агнець”, – адже Йому було доручено виконати Божественний План.

Але Він ще не виконав Божественний Задум, який все ще був незрілим, нерозвиненим. Однак Він почав втілювати його в життя в організації Своєї Церкви. У П’ятидесятницю Він послав дух зачаття, який відтоді представляв Його у світі, і через нього Він давав зачаття до новизни природи вірним, посвяченим віруючим впродовж усього цього Віку. Незабаром Церква, звана Божою Таємницею, буде завершена, коли останній член буде прийнятий, обтесаний, відполірований і підготовлений до того, щоб бути з Ним як Наречена, Дружина Агнця і Співспадкоємиця в Царстві. Це Царство, по Божій благодаті, благословить усі племена землі, визволивши їх від влади Гріха й Смерті, які зараз тримають їх у рабстві.

OV4