[OV26]
БОЖЕСТВЕННИЙ ПЛАН – ЙОГО ЕПОХИ ТА ПЕРІОДИ

Порядок – перший небесний закон, і той, хто хоче зрозуміти божественний план, повинен вивчати його впорядковано. Непостійний і безладний розум перебуває у невигідному становищі при вивченні Біблії. Натомість впорядкований розум страждає від спотворення Біблії багатьма її друзями з невпорядкованим розумом. Як наслідок, розум, якому бракує впорядкованості, заплутується і неправильно розуміє Святе Письмо. З іншого боку, люди, чий розум любить порядок, знеохотившись різними перекрученнями та невідповідностями, навіть не намагатимуться досліджувати Біблійне Об’явлення.

Той, хто відкриває Біблію, очікуючи, що вона змальовуватиме епохи та періоди, як ми тут спробуємо їх зобразити, буде розчарований. Господь каже, що Його План оповитий таємницею і зрозумілий лише за однієї умови – посвячення і просвітлення святим Духом. Це, звичайно, стосується переважно “Божих глибин”. Існують також очевидні істини великої цінності, пов’язані з Божественним Об’явленням. Ступінь нашої здатності до розуміння залежить від віри, послуху і дотримання порядку. Відповідно до того, як ми маємо цю здатність або не маємо її, ми можемо розуміти або не розуміти Біблію.

ТРИ СВІТИ І ТРИ ПЕРІОДИ

Англійський читач знаходиться в дещо невигідному становищі через те, що в нашому перекладі слово “світ” замінює три різні грецькі слова. Так, наприклад, коли наш Господь згадує про кінець віку, або періоду часу, наша загальна версія Біблії передає це як “кінець світу”. Для пересічного читача це означає загальний крах землі – її знищення як такої або як житла для людини. Однак грецьке слово “aеоn” не пов’язане з такою думкою. “Aeon” – це епоха або вік. Господь проголосив, що нинішній “aeon”, або вік, закінчиться, відкриваючи новий вік, або “світ майбутній”. Справді, в Біблії нашій увазі представлені три різні світи – і Тисячоліття буде на початку третього. Писання проголошує, що “земля віковічно стоїть” – “сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться” (Екл. 1: 4; 1 М. 8: 22).

Ці три “світи”, або три епохи, згадані в Біблії, настільки різні і настільки точно описані, що ніхто не може їх переплутати. Перша епоха, або світ, тривала від Едему до потопу. Вона позначилася як період надання допомоги ангелами, і в ньому, як ми вже бачили, деякі з них відпали від свого першого стану вірності й слухняності, ще більше зіпсувавши світ людей. Після потопу почалася нова епоха, позначена тим, що впалим ангелам Господь більше не давав повної свободи спілкування з людьми. Людині було дозволено контролювати землю, і Божественне провидіння мало втручалося, за винятком того, щоб запобігти гріхові дійти до таких крайнощів, що це розладнало б Божественні плани на майбутнє. Період від потопу до Другого приходу Христа по-біблійному названий “злим сучасним віком” не тому, що впродовж сорока чотирьох сотень років не було нічого доброго, а тому, що Бог дозволив злу панувати на землі впродовж цього періоду. Як ми вже бачили, Бог [OV27] не є автором плутанини, гріха і безладу, але Він дозволив людству свободу в певних межах. Він дозволив сатані чинити опір праведності й дозволив людству стати рабами гріха й сатани.

Сатана в Писанні названий “князем цього світу”, який зараз діє в серцях дітей непослуху. Однак ми не повинні розуміти, що сатана здійснює делеговану Богом владу керувати людством, ні, він узурпував своє становище, скориставшись людським невіглаством, упалими схильностями та забобонами. Ми також не повинні думати, що людство свідомо і навмисно служить “князю цього світу”. Навпаки, воно обманюється його хитромудрими вигадками. Думаючи, що воно догоджає собі, служить власним найкращим інтересам, здобуває щастя, насправді воно є ведене в оману гріха, смутку й смерті стежками невігластва і забобонів. Те, що св. Павло називає “сучасним злим світом” (Дерк.), св. Петро іменує теперішнім світом, “теперішнім небом і землею”, і вказує в майбутнє на Новий Світ, Нову Епоху, в якій пануватиме праведність, і св. Павло називає цю епоху “світом майбутнім”.

Всі ці три “світи”, або епохи, пов’язані з нашою планетою, землею. Йдучи за цим образом апостол ділить ці “світи”, ці епохи, на небо і землю, причому під небом маються на увазі духовні істоти та впливи, а під землею – людство, яке підпадає під ці духовні впливи. Таким чином, у “світі” (епосі), який закінчився в потопі, ангели, які зазнали і які не зазнали гріхопадіння, становили небо, а людство – землю тієї епохи. Під час “сучасного злого світу” від потопу до Другого приходу Христа небеса представляють сатану, “князя, що панує в повітрі”, а також релігійні системи серед людей, так чи інакше корумповані, які тією чи іншою мірою є представниками сатани та його організації, тобто, іншими словами, є людськими організаціями, які так чи інакше перебувають під сатанинським впливом. “Світ майбутній” також представлений як такий, що поділяється на небо і землю. Небом цієї нової епохи буде прославлений Ісус і Його Церква в Тисячолітньому Царстві.

У першому “світі” (епосі) зіпсуття небес, або ангельського класу, призвело до деградації та жалюгідного стану класу землі, людства. У цьому “сучасному злому світі” влада сатани та нищівні духовні впливи, якими йому вдалося маніпулювати, перешкоджали благословенню людства, попри Божу прихильність до Ізраїлю під Угодою Закону, і ще більші Його благословення юдею та поганину через Христа. Наступний “світ”, або епоха, який має бути запроваджений у Другому приході Христа, в Писанні названий “небом новим й новою землею, що правда на них пробуває” (2 Петр. 3: 13). Це нове небо буде досконалим і складатиметься з Христа та Його прославленої “вибраної” Церкви, “Нареченої” – “покликаної, і вибраної, і вірної” (Об. 17: 14). Нова земля представлятиме людство в нових умовах Нової Угоди, запечатаної дорогоцінною кров’ю. Не тільки на новому небі, але й на новій землі пануватиме праведність, навіть якщо на останній знадобиться тисяча років правління Христа, щоб повністю перемогти гріх і смерть і піднести людство в цілому до згоди з Богом.

“У НАСТУПНИХ ВІКАХ”

Св. Павло згадує про “наступні віки”, хоча у Святому Письмі конкретно згадується лише один з них – Тисячолітній вік. Інші віки за межами Тисячоліття вже не матимуть усіх осквернень, пасток і скорбот, пов’язаних з гріхом; і тому властиво названі поетом “Віками слави”. Однак, озираючись, ми можемо розрізнити чітко окреслені віки, або епохи, на які поділяється “сучасний злий світ”. Спочатку був Вік патріархів, в якому Бог мав справу з Ноєм, Авраамом, Ісаком та Яковом. Потім настала інша, зовсім інша епоха, в якій Бог більше не мав справи з окремими патріархами, але прийняв весь народ Ізраїлю як Свій особливий народ і поводився з ним відповідно. Він уклав з ними Угоду Закону і дав їм образного посередника, образних священиків, суддів і пророків, так що, як каже апостол Павло, ізраїльський народ мав “користь... багато, на всякий спосіб, а насамперед що їм [OV28] довірені були Слова Божі”. Цей Юдейський вік почався зі смерті Якова, дванадцять синів якого були призначені главами дванадцяти племен, становлячи один народ Ізраїлю. Кінець цього віку так само чітко позначився смертю Христа, про що свідчать слова Ісуса: “Ось ваш дім залишається порожній для вас” (Мт. 23: 38). Після цього настав третій вік, а саме, Євангельський вік, який розпочався в П’ятидесятницю і має завершитися у Другому приході Христа і зібрати до Нього завершену Церкву, Наречену Агнця і співспадкоємицю в Тисячолітньому Царстві.

Нинішній Євангельський вік, який має завершитися встановленням Царства, Церкви в славі, є особливим і найважливішим віком “сучасного злого світу”. Жоден з тих, що йому передували, не привів жодного плоду до повної досконалості. Патріархи отримали благословення, але не змогли увійти у привілеї Царства. Ізраїльський народ мав благословення через Угоду Закону, але його найвищим служінням було створення образів славних умов, які мали прийти згодом, деякі з позаобразів яких належать до Євангельського віку, а деякі – до Тисячоліття. Апостол говорить про згаданий вік, що його Угода Закону “не вдосконалила нічого”. А проте, той самий апостол вказує в Посланні до Євреїв 11, що всі, хто був вірний Богові, від Еноха аж до кінця Юдейського віку, отримають особливе благословення, відповідно до їхньої віри та ревності, навіть якщо вони жили до часу покликання та випробування духовного насіння Авраама – Євангельської Церкви, Головою якої є Христос. “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці” (Гал. 3: 29). Про цих вірних св. Павло говорить: “І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали” (Євр. 11: 39, 40).

Одним словом, Божественний План передбачав, що світ має бути благословенний Месією – через Його смерть, а згодом через Його правління у Тисячолітньому Царстві. Але замість того, щоб вважати працю завершеною після смерті Відкупителя, Божественний План виділив весь Євангельський вік для вибору Нареченої Христа, показаної в іншому образі як “Тіло Христове, а зосібна – члени” (1 Кор. 12: 27). Сказано, що вони доповнюють страждання Христа, страждають з Ним, вмирають з Ним, і, відповідно, їм обіцяна частка з Ним у Його славі, честі та безсмерті.

ПРОМІЖНИЙ ХАРАКТЕР ЦЬОГО ВІКУ

Можливо, декому допоможе зрозуміти ситуацію, якщо вони розглянуть Євангельський вік від П’ятидесятниці до Другого приходу Христа як проміжний, і у своїй свідомості пов’яжуть разом Юдейський і Тисячолітній віки. Юдеї, цілком справедливо, очікували, що Месія прийде до їхнього народу, утвердить їх як Свій “особливий народ”, освятить їх і використає для поширення Свого панування по всьому світу згідно з обітницею, даною Авраамові, що “благословляться... в нащадках його всі племена землі”. Вони мали рацію, коли очікували цього, і це сповниться під час Другого приходу Христа. Чого вони не бачили й чого Бог не бажав, щоб вони бачили, але тримав у “таємниці”, так це те, що Божественний План включав в себе Христа з багатьох членів, а Ісус Відкупитель був головою над усіма, “Бог, благословенний, навіки” (Рим. 9: 5). “Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву” (Еф. 5: 32). “Таємниця, захована від віків і поколінь, а тепер виявлена Його святим, що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави” (Кол. 1: 26, 27). Бог зробить для природного Ізраїлю не менше, ніж про це каже Його первісна обітниця, бо, як стверджує св. Павло, “дари й покликання Божі невідмінні” – незмінні.

Принесення біблійної надії цього Євангельського віку, обрання “Малої Черідки” для співспадкоємства з Відкупителем на духовному рівні, було чимось набагато більшим, ніж Бог відкрив Ізраїлю через Закон і пророків. Дехто з природного Ізраїлю скористався з цього – ті, які на початку Євангельського віку мали правильний стан серця, “справді ізраїльтяни, що немає в них підступу”. Вони були прийняті до членства в духовному [OV29] Ізраїлі в П’ятидесятницю. А потім почалося доповнення решти визначеного числа “вибраних” з-поміж поган; і цей вік був присвячений збиранню цих “членів” Христа, Месії, з усіх земель, народів, племен і язиків.

УГОДА ЗАКОНУ – СТАРА Й НОВА

Продовжимо думку про те, що цей Євангельський вік має проміжний характер щодо зовнішніх ознак Божественного Плану. Зверніть увагу на факт, що Угода Закону, дана юдеям, не змогла забезпечити їм вічне життя, тому що вони не змогли дотриматись такого величного Закону, який наказував любити Бога всім серцем, розумом, душею і силою, а також ближнього, як самого себе. Мойсей, Посередник цієї Угоди Закону, не зміг компенсувати недоліки людей, і тому вічне життя не було забезпечене цією Угодою Закону. Однак через пророка Єремію (31: 31) Бог послав Ізраїлю звістку про Свою любов і запевнив їх у майбутньому полегшенні під Новою Угодою, яка з деякого погляду буде кращою за ту, яку вони мали. Він сказав: “Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського [Угоду Закону]. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув” (Єр. 31: 31, 32).

Христос і Його Наречена, Його члени, Духовний Ізраїль, відмовляються від своїх земних життєвих прав і земної спадщини на користь Природного Ізраїлю, щоб бути посередником і остаточно запечатати для Ізраїлю Нову Угоду Закону, яка буде набагато кращою за стару. Однак це не означає, що Божий Закон зміниться в якомусь відношенні, адже Бог не може дати легшого Закону, ніж той, що був даний Ізраїлю; Він не може дати недосконалого Закону; відповідно, Він не може вимагати меншого, ніж любов і послух з усього серця. У чому ж тоді Нова Угода Закону буде кращою для Ізраїлю, ніж стара? Ми відповідаємо: вона буде кращою у тому, що матиме “кращого Посередника” – більш здібного. Ісус є Посередником Нової Угоди; і всі покликані Богом і прийняті як Його “члени” в цьому Євангельському віці будуть членами цього Посередника. Цьому Посередникові, завдяки заслузі Голови і Його жертві, Бог дав “усю владу”, тому Він здібний із повноти Своєї благодаті компенсувати мимовільні, ненавмисні вади народу, для якого Він буде служити Посередником протягом тисячі років свого Тисячолітнього царювання. Саме завдяки цій заслузі Посередника всі гріхи й беззаконня минулого Ізраїлю підуть у забуття і більше не згадаються. Щобільше, цей Великий Посередник матиме повну відповідальність щодо вищезазначеного у відносинах з усіма, хто прийме цю Угоду, тому що вартості, заслуги жертви Христа достатньо, щоб задовольнити, покрити, скасувати гріхи всього світу, які не є навмисними й свідомими гріхами. Так Ізраїль стане Божим народом, а всі погани одержать привілей приєднатися до нього через “обрізання серця”. Таким чином, в кінцевому підсумку, крім духовного Ізраїлю буде й природний Ізраїль, який буде містити охочих і слухняних з кожного народу і мови, як написано: “Отцем багатьох народів Я поставив тебе”.

Отже, протягом Тисячоліття Ісус, Посередник Нової Угоди, і “Церква, Його Тіло”, не тільки застосовуватиме заслуги Його жертви для відшкодування Адамового гріха й слабкостей, але й матиме право, силу і владу карати за кожну провину і винагороджувати за кожне добре намагання, з тим, щоб під цією Новою Угодою весь Ізраїль міг мати можливість піднятися з мертвих – піднятися зі стану гріха й смерті до повної досконалості людської природи й досконалого оточення. Щодо інших, які не будуть належно навчені цими сприятливими провидіннями, св. Петро заявляє, що вони “знищені будуть з народу” (Дії 3: 23).

ВІД ВАШИХ БРАТІВ

Св. Петро пояснює природу вибору членів цього Посередника: “Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме. [Перед цим Пророком повинно вклонитися кожне [OV30] коліно і визнати кожен язик.] І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу” – Другою Смертю (Дії 3: 22, 23).

Зверніть увагу, що Пророк мав бути піднятий від братів. На виконання цього наш Господь Ісус був покликаний, прийнятий і зачатий святим Духом і, нарешті, у Своєму воскресінні став Первородним з мертвих, Первородним з-посеред багатьох братів. Тим часом від П’ятидесятниці інші члени Церкви під цим славним Головою перебувають у процесі підняття з гріха, зі смерті, зі світу, від людської природи до слави, честі та безсмертя. І вони мають обітницю, що в Першому Воскресінні їхнє підняття завершиться – вони переміняться в мить, як оком змигнути. Підняття і переміна починаються в теперішньому житті. Апостол каже: “Ви встали з Ним” (Турк.). А також, що вони перемінюються від слави до слави як Духом Господнім. Але вони все ще чекають на грандіозну кульмінаційну зміну до слави, честі та безсмертя у Воскресінні.

З огляду на вищесказане, всі легко розпізнають цінність упорядкованого вивчення Біблії – цінність відзначення особливостей її епох, ціль, якій служать різні “світи”, або періоди часу, і їхні різні віки, або епохи. Біблія, якщо її вивчати у світлі Плану Віків, стає новою Книгою. Її різні твердження, пророчі та інші, непомітно стають на свої місця, так що вивчення Слова стає не тільки цікавим, але й корисним, про що постійно свідчать тисячі людей, багато з яких врятувалися від невір’я.

OV26