[OV176]
“ПІСНІ ВНОЧІ”
Псалом 85

“Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!” (Псалом 126: 3).

Ми все ще перебуваємо серед ночі плачу. Хвороби, смуток, зітхання й смерть тривають і триватимуть доти, доки не засяє славний ранок Царства Месії. Які ми раді дізнатися, що тоді на землю прийдуть славні зміни. Пророк Давид висловлює цю думку, кажучи “Буває увечорі плач, а радість на ранок!” (Пс. 30: 5). Св. Павло висловлював ті ж самі почуття, коли говорив: “Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі” й “очікує з’явлення синів Божих” (Рим. 8: 22). Сини Божі у славі разом зі своїм Господом становитимуть Царство Еммануїла, а в даний час ці Сини Божі порівняно мало відомі або визнані серед людей; часто їх вважають “народом особливим” (Гиж.) через їхню ревність до праведності та правди, а також до Бога. “Улюблені! Ми тепер діти Божі; але ще не відкрилося, якими будемо. Знаємо лише, що коли відкриється, будемо схожі на Нього, тому що побачимо Його, який Він є” (Гиж.), розділимо Його славу, честь та безсмертя, і разом з Ним роздамо Божественні благословення всім племенам землі.

ПІСНЯ ВИЗВОЛЕННЯ

Наша лекція, 85-й Псалом, могла би мати кілька застосувань. Перше стосується визволення Ізраїлю з вавилонського полону, коли Кір дозволив усім бажаючим повернутися до Палестини. Близько п’ятдесяти трьох тисяч – невелика кількість – скористалися цим привілеєм і його підтримкою. Народ радів такому прояву відвернення Божественної немилості й повернення до Божої милості та благословення. Про прощення їхніх провин як народу, власне, і свідчив цей привілей повернення до Божої милості.

Вторинне застосування Пісні ще попереду. Протягом останніх вісімнадцяти століть Ізраїль перебував у ще більшій неволі в християнстві. Проте він має обітницю могутнього визволення. Кір, який дарував їм свободу повернутися з буквального Вавилону, був прообразом великого Месії, який ось-ось дасть повну свободу древньому Божому народу повернутися до Божої милості – до Палестини. Гріхи Ізраїлю ще не забрані, так само як і гріхи світу. Щоправда, великий Відкупитель помер за гріх, і Він є приятелем грішника, але поки що Він з’явився в присутності Бога тільки для нас – Церкву, не за світ. Зараз Він є лише Заступником Церкви. Він не заступається ні за кого, окрім тих, хто приходить до Бога і віддає Йому своє серце й життя; а це лише святі, які люблять праведність і ненавидять беззаконня. Світ поневолений Гріхом і Смертю, двома монархами-близнюками, які зараз панують і змушують людство стогнати. Ми народилися в цьому поневоленому стані, як говорить Святе Письмо: [OV177] “Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя”. Наш рід, стогнучи від успадкованих слабкостей і недосконалостей – розумових, моральних і фізичних, – прагне обіцяного визволення від рабства гріха й смерті. Більшість людства, безсумнівно, відчуває всю біль свого рабства й буде рада стати вільною.

ВИЗВОЛЕННЯ ВЖЕ БЛИЗЬКО

Великим Визволителем є позаобразний Кір. Незабаром Він виступить переможно і встановить Своє Царство під усім небом. Незабаром клас Церкви – святі, “вибрані” – буде прославлений, і тоді настане час для благословення невибраних – для їхньої реституції до людської досконалості та всесвітнього Раю, який запровадить влада й Царство Месії. “Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми. Як ворог останній смерть знищиться”. Більше не буде шеолу, гадес, гробу; смерть буде знищена шляхом воскресіння з неї мертвих – “кожного у своєму порядку”.

Багато з Господнього народу, які можуть бачити деякі благословення другого приходу і певною мірою оцінювати факт, що Господь приходить знову, щоб обдарувати великими благословеннями, забезпеченими Його смертю, не бачать згаданого іншого твердження, а саме, що ті, хто в гробах, зацікавлені у славному правлінні Месії так само, як і ті, хто в той час менше перебуватиме в рабстві тління – смерті. Та оскільки Ісус помер за всіх, то всі вони повинні мати благословення й можливості, які Він купив Своєю дорогоцінною кров’ю. Отже, ми повинні очікувати благословення в Тисячолітньому віці як для тих, хто в гробі, так і для тих, хто не перебуває в ньому; і цьому ми знайдемо численні докази, коли будемо заглиблюватися в Господнє свідчення на дану тему. Саме завдяки Божому плану їхнього визволення ті, що в гробах, названі “в’язнями надії”.

Переважає думка, що смерть закінчує усяке випробування; але немає жодного місця в Писанні, яке б так навчало. Бог не має наміру спасати людей на основі незнання, але “хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди” (1 Тим. 2: 4). Оскільки маси людства померли в невігластві, а “в шеолі [немає]... ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості” (Екл. 9: 10), то Бог приготував пробудження мертвих, щоб вони пізнали, повірили і спаслися. Звідси Його план: “Як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”.

ТАЄМНИЦЯ РАДОСТІ

У той час, як усе створіння стогне під тягарем гріха і смутку, святі можуть співати й радіти навіть посеред усіх життєвих прикрощів, навіть хоча вони розділяють наслідки гріха так само, або навіть більше, ніж інші. Таємниця їхньої радості подвійна: (1) вони примирилися з Богом; (2) вони підкорили свою волю Його волі. Вони здобули це нове споріднення шляхом віри у Відкупителя – віри в Його Кров Відкуплення. Вони увійшли “тісними ворітьми” і “вузькою дорогою” посвячення Богові, підкоривши власну волю і постановивши на основі Угоди виконувати Божественну волю в міру своїх можливостей. Це підкорення волі Богові та усвідомлення того, що всі справи їхнього життя перебувають у Божому віданні та під Його наглядом, дають серцю спокій. У цьому підкореному стані вони знаходять мир і спокій, яких ніколи не знали, коли прагнули задовольнити власну волю та ігнорували право свого Творця на пошану їхніх сердець і послух їхнього життя.

ВІРУЮЧІ БАЧАТЬ В УЯВІ МАЙБУТНЄ

Так само вони мають радість і мир, і пісні подяки Богові, бо Він дарує їм знання Своїх Божественних цілей і показує “майбутнє”. Вони дивляться за межі випробувань і скорбот теперішнього часу – бачать славу, яка прийде після теперішнього часу страждань. Вони бачать, що Церква, [OV178] святі всіх конфесій і всіх національностей, є майбутніми спадкоємцями Бога – спадкоємцями слави, честі та безсмертя; і що вони приєднаються до Відкупителя в Його славному Царстві. Це підбадьорює і стимулює їх. Вони також бачать обриси Божественного Плану благословення всіх поколінь землі. Коли вони таким чином усвідомлюють, що Бог зацікавлений їхніми близькими, які не є святими, і зацікавлений усією людською сім’єю, серед якої дуже мало святих, це дає їм привід для радості. Коли вони усвідомлюють, що Бог влаштував так, що через Христа і прославлену Церкву будуть благословенні всі племена землі, це робить їх радісними “у домі їхньої мандрівки” – в очікуванні своєї переміни від людської до Божественної природи. Бачачи те, що Бог приготував для світу людства, вони задоволені й радіють, що Божа воля виконається в них самих і на всій землі.

OV176