[OV149]
“ЧИСТЕ З НЕЧИСТОГО”

Коли йдеться про Ісуса, людям загалом, мабуть, найважче повірити в те, що, за словами Біблії й усіх ортодоксальних віровчень, Він народився від діви – народився не так, як решта людського роду, і завдяки цьому чудесному народженню був досконалим фізично, розумово та морально, був “святим, незлобивим, невинним, відлученим від грішників”. Дехто може проявляти просту, дитячу віру, приймаючи це твердження, викладене у Святому Письмі, і на його основі зводячи будівлю віри. Іншим, з відмінним складом розуму, віра дається важче, і вони шукають логіку, філософію цього і, якщо можливо, хочуть пізнати процеси, за допомогою яких Божественна сила проявилася таким чином, а також причину, чому потрібно було таке величезне чудо. Тема не тільки делікатна, але й дуже складна для розуміння, і, власне кажучи, над філософією цього рідко задумуються, якщо взагалі коли-небудь намагалися це робити.

Суть, однак, дуже істотна. Ніхто не може по-біблійному вірити в Господа Ісуса Христа, не вірячи в Його чудесне народження. Ніхто, отже, не може бути християнином в біблійному розумінні без цієї віри. Поки ми вважали, що тільки справжні, святі християни спасуться, а всі інші приречені на вічні муки, ми цілком обґрунтовано відчували делікатність цього питання, коли згадували, зокрема, пункти віри, необхідні для зайняття становища справжніх християн перед Богом. Однак тепер, коли ми бачимо, що лише нечисленні святі будуть членами вибраної Церкви, і що через них (у їхньому прославленому стані) прийде велике благословення можливостей реституції до людської досконалості та земного Едему для всіх невибраних, ми відчуваємо, що можемо ставитися до всіх питань цілком прямо.

НЕОБХІДНІСТЬ ВІРИ В ЧУДЕСНЕ НАРОДЖЕННЯ

Колись, коли розвіється темрява і хмари невігластва, забобонів тощо, коли виразне знання про Бога і виразне Об’явлення від Нього буде вільно дароване людству, всі, звичайно, зрозуміють філософію цього великого факту непорочного народження нашого Господа. Але в теперішньому часі таке знання приховане, бо Бог шукає особливий клас, який буде довіряти Йому там, де не може Його збагнути, – клас, який готовий ходити вірою, а не видінням. Таким вірним, таким довірливим Бог дарує особливі привілеї та благословення як Нареченій Відкупителя і співспадкоємиці в Його Царстві та славі. Їм дано знати дещо про таємниці Божественного устрою, пов’язані з класом Царства, які досі приховані від світу загалом. Вони керуються Божественним Об’явленням Біблії та просвітленням розуму через святий Дух, який вони отримують під час свого повного посвячення. Лише вони можуть сподіватися ясно бачити в теперішньому часі багато важливих предметів Божественного Об’явлення [OV150]. Інші повинні чекати, аж поки мине ніч і буде запроваджений ранок Нової Епохи з її сходом Сонця Праведності. Тим часом, коли ми наближаємося до цього славного дня, світання дає ясне бачення кожної речі й дозволяє чесним розумам, навіть мирських людей, збагнути, як ніколи раніше, певні великі доктрини та принципи Правди.

Важливість цієї доктрини визнають усі віросповідання, хоча багато хто з тих, хто дотримується цього віровчення, не бачить цього зв’язку, причин, необхідності. Помилкове уявлення деяких людей про те, що Ісус був одночасно Небесним Отцем на небесах і Небесним Сином на землі – рівним за силою і славою і “єдиним по суті”, – породило ще більшу плутанину в багатьох розумах. Ми повинні залишити все небіблійне сміття на цю тему і обмежитися вченнями Біблії, прямими й непрямими.

Ісусу потрібно було бути досконалим – “святим, незлобивим, невинним, відлученим від грішників”, – тому що такою в усьому була перша людина Адам. Ісус залишив Свою небесну славу з Отцем як Логос і прийняв людську природу саме з метою відкупити першу людину, Адама, а отже, сім’ю Адама і його маєток. Оскільки гріх і спадкова недосконалість заплямували і наповнили вадами кожного члена Адамового роду, то “нема праведного ані одного”, і “жодна людина не викупить брата” – ні батька Адама, ні жодну іншу людину (Пс. 49: 8).

Якби існував досконалий син Адама, Бог міг би зробити йому саме таку пропозицію, яку зробив Логосу, “Однородженому від Отця”. Він міг би запропонувати йому славу, честь і безсмертя як нагороду за те, що він пожертвує своїм досконалим земним життям, щоб стати ціною за життя батька Адама, а отже, ціною викупу за його рід і т. д. Але такої досконалої людини не було. Бог міг би зробити пропозицію Гавриїлу або одному з нижчих ангелів стати досконалою людиною й відкупити Адама та його рід, але замість цього Божественна Мудрість вирішила зробити цю пропозицію Єдинородному Божому Синові, Логосу. Він з радістю погодився бути перенесеним з духовного рівня на людський і до кінця виконати Божественну волю, яка мала відкриватися Йому крок за кроком. Наші католицькі друзі виходять за межі Святого Письма і стверджують, що Марія, мати Ісуса, народилася чудесним чином, що вона була досконалою, і що це мало стосунок до досконалості Ісуса. Ми не можемо з цим погодитися, тому що в Писанні про це немає жодного слова. Крім того, якщо Марія могла бути чудесним чином зачата і народитися вільною від плями спадковості, то навіщо все це було, адже Ісус міг народитися таким же чином від недосконалої матері? Це і є те твердження з Писання, яке ми обговорюємо, яке так важко зрозуміти і в яке так важко повірити деяким людям з добрими намірами. Його важливість полягає в тому, що грішник не міг відкупити себе сам, і що, якби Ісус не народився чудесним чином, Він був би учасником вад батька Адама.

Таємниця полягає в тому, що все життя походить від батька (і це з кожним днем дедалі більше визнає наука), а мати лише забезпечує живильне середовище для живого організму, який походить від батька, завдяки чому він розвивається і стає істотою тієї ж природи, що й мати, хоча його життя повністю походить від батька. Таким чином, слово “батько” є синонімом слова “життєдавець”.

ПЕРЕНЕСЕНЕ ЖИТТЯ

Ми не повинні бути мудрішими за те, що написано. Бог не відкрив нам конкретного процесу, за допомогою якого життя, спочатку дане Єдинородному, Логосу, було непереривно перенесене в утробу Марії, матері Ісуса, щоб вона живила й розвивала його до народження на людському рівні [OV151] існування. Цей великий факт ми приймаємо з двох причин:

(1) Тому що таким є твердження єдиної Книги, яка має печать Божественного Об’явлення.
(2) Тому що ми відчуваємо, що саме такий порядок речей є необхідним для виконання Божественного Плану, як він був задуманий на початку, – Плану, який Всемогутній Отець міг би влаштувати інакше, якби цього забажав. Особливий інтерес для нас представляє наступний момент:

Яким чином ця чиста річ, це життя Логоса могло живитися в утробі нечистої, недосконалої матері, не відокремленої від грішників? Пророк запитує: “Хто чистого вивести може з нечистого?” – і відповідає: “Ані один”. Жодна людина не має такої сили. Але саме такою силою володіє Бог і стверджує, що показав її в чудесному народженні Ісуса.

Наука вже якийсь час впритул наближається до вирішення цього питання. Вона з’ясовує, що досконале створіння може засвоювати такі елементи харчування, які є необхідними, корисними і здоровими, і може відкидати й оминати шкідливі речовини. Цей принцип все більше визнається не тільки в лабораторіях, але й у повсякденному житті. Здорова людина може сміливо їсти майже все. Її організм буде відмовлятися й очищатися від нездорових, отруйних елементів, і зберігати, абсорбувати й засвоювати корисні. Це співзвучно з давнім прислів’ям: “Що одному – м’ясо, то іншому – отрута”. І в тій мірі, в якій людина тілесно слабка й деградує, вона схильна до різного роду хвороб. Наскільки людина сильна, сповнена життєвої енергії, бадьорості, настільки її організм відштовхує різноманітні мікроби та бактерії. Застосовуючи цей принцип у випадку Ісуса, ми вирішуємо загадку: він показує нам, як досконалий зародок життя з духовного рівня міг засвоювати необхідні поживні речовини для свого досконалого розвитку. Таким чином, сьогодні ми можемо краще розуміти філософію непорочного зачаття нашого Господа, ніж будь-хто з наших предків. І сьогодні ми також краще, ніж вони, розуміємо філософію Примирення: можемо краще бачити, чому Ісус мав бути досконалим – чому жодна недосконала людина не могла стати Відкупителем.

НЕ БОГ, А ЛЮДИНА

Таким чином, Відкупитель не був просто людиною в тому сенсі, що перебував на одному рівні з рештою людства, недосконалого, занепалого. Він був людиною, але людиною досконалою, образом Бога у плоті, яким був батько Адам до того, як згрішив. Божественний Закон каже: “Око за око, зуб за зуб, життя людини за життя людини”. І саме вимогу цього Закону Ісус прийшов виконати для людини. Він став людиною. Він став плоттю і жив серед нас, тому що це було необхідно. Йому не потрібно було ставати людиною, щоб сказати ті слова, які Він говорив під час Свого земного служіння. Щоправда, “чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік”, але Він говорив до людей притчами і неясними висловлюваннями – “без притчі нічого Він їм не казав”. Слова нашого Господа можна було б передати інакше. Пояснення Його слів дають апостоли. Без Його просвітлення через апостолів Його слова сьогодні були б темними і незрозумілими. Ісус прийшов у світ не для того, щоб бути Учителем, але щоб бути Спасителем – Відкупителем. Написано: “Тіло Мені приготував” для “перетерплення смерти” (Євр. 10: 5; 2: 9). Якби Ісусові не було потрібно зазнати смерті, “Праведному за неправедних”, Він би не прийшов у світ. Його смерть як духовної істоти не відкупила б людство з тієї ж причини, що й смерть тельців та козлів під Угодою Закону не могла забрати гріх. Потрібно було, щоб Він віддав Себе як викупну ціну за всіх. Слово “викуп”, вжите в 1 Тимофія 2: 6, означає в грецькій мові “відповідна ціна”. І єдиною ціною, яка б відповідала [OV152] життю досконалої людини, яка згрішила в Едемі, було життя досконалої людини, яка не згрішила. Саме цю викупну ціну дав Ісус і саме через це написано, що Він купив нас і купив світ.

Строго кажучи, купівля ще не завершена. Ціна вже готова в руках Справедливості, але ще не задіяна за світ. Вона має бути задіяна за Адама та його рід, тобто дана під розпорядженнями Нової Угоди Царства Месії. Тим часом заслуга жертви Ісуса, яка знаходиться в руках Справедливості, приписана Його учням – усім, хто відвертається від гріха і приймає Його як свого Спасителя. Після повного посвячення всього, що в них є, вони зачаті святим Духом. Приписання заслуги жертви Ісуса Його послідовникам триває весь цей Євангельський вік. І тільки тоді, коли останній член переможно перейде за завісу, він буде готовий повністю задіяти Його викупну жертву для скасування гріхів світу. У згоді з цим Писання говорить нам, що “ввесь світ у лихому лежить” (Кул.), і тільки Церква зараз має визволення. Апостол каже: “Ми [Церква]...  з природи були дітьми гніву, як і інші [досі є]” (Еф. 2: 3).

Одним словом, результатом вірності Логосу у виконанні волі Отця будуть два спасіння. Жертви Непорочного достатньо за гріхи всього світу. Клас Церкви, через приписування йому Його праведності, отримує тепер свою частку заслуги цієї жертви і таким чином має змогу бути вільно виправданим від усякого гріха і приєднатися до Відкупителя в Його стражданнях, в Його жертві, і, отже, бути готовим розділити Його прийдешню славу. Нагородою для цього класу є слава, честь і безсмертя, Божественна природа – “вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване”.

СПАСІННЯ СВІТУ

Людську природу, яку Ісус жертовно віддав, Він не втратив. Божественна природа, до якої Він був піднятий на третій день, була дана Йому не в обмін на Його людську природу, а як нагорода за Його жертву. Отже, Він все ще має право на людську природу, і її, в гармонії з Божественним Планом, Він має намір дати світові людей. Це й буде спасінням світу.

Однак вона буде дана лише тим з людства, хто, прийшовши до пізнання Правди, з радістю й щирим серцем прийме Божественні умови під час правління Месії. Підняття людства з гріха, деградації, підлості, смерті до досконалості й усього втраченого в Адамі буде обумовлене послухом Божественним вимогам. Допомогу у виході з умов гріха і смерті надасть великий Відкупитель і Його прославлена Церква, Його Наречена.

Таким чином, спасіння Церкви незабаром завершиться в Першому Воскресінні, і тоді буде готове розпочатися спасіння світу. У ньому до певної міри візьмуть участь всі, але ті, хто остаточно відкине Божественну милість, будуть знищені з-посеред людей Другою Смертю (Дії 3: 23; Юди 12). Відзначимо ще одну відмінність між цими двома спасіннями. Перше, як ми бачили, є спасінням до небесної, духовної природи через процес “переміни”, “зачаття святим Духом”, жертвування і смерті тілесної природи. Інше, спасіння світу, буде не через жертву, не через зміну природи, а через послух і воскресіння: збережена людська природа буде поступово відновлена й доведена до досконалості у всіх бажаючих і слухняних. Вони повністю отримають земні життєві права, привілеї і т. п. Ісуса, які члени Церкви отримують лише в порахованому, приписаному значенні не для того, щоб тримати їх, а щоб це допомогло їм, роблячи їхні жертви святими і прийнятними в Божих очах. З огляду на ці речі, бачимо важливість великого факту непорочного зачаття Ісуса – “святого, незлобивого, невинного, відлученого від грішників”.

OV149