ВОЛЯ В ХРИСТІ

Як чудово бути вільним, однак, здається, що люди часто, звільнившись, потрапляють в заклопотання, тому що усі так чи інакше, в тому чи іншому вигляді, звикли бути зв’язаними. Якось мені довелось чути про ілюстрацію цього на прикладі собаки. Більшість з вас бачила собаку, який більшість часу сидить на ланцюзі. Можливо, що в певні години ввечері його спускають з ланцюга і він гасає довкола будинку вільний. Однак  побігавши якийсь час, він повертається і всім своїм виглядом мов би каже: “Прив’яжіть мене знову, я вже отримав ту волю, якої прагнув”. Те ж саме, в деяких відношеннях, відбувається з людськими істотами. Ми добиваємось свободи, але здобувши її, ми не знаємо, що з нею робити. Ми мов би кажемо: “Де я і що зі мною діється? Чи хто-небудь не має для мене мотузки, чи хто-небудь не має для мене ланцюга?” Думаю, нам усім доводилося поборювати щось на цей зразок, і ми щораз більше оцінюємо свободу, якою Христос вчинив нас вільними. Так чи інакше звикнувши до сектантського рабства та усіляких обмежень, нам важко збагнути як користуватися свободою, яка прийшла через Христа. Деякі схильні вдаватися до анархії і жити так, щоб мати у всьому надмір свободи. Вони думають, що для християнина не повинно бути обмежень, тоді як Біблія накладає дуже суворі обмеження. Жодна інша книга не дає таких обмежень, як Біблія, однак дає при цьому свободу. Але як християни можуть мати досконалу свободу і водночас мати більші обмеження ніж інші люди? Чи ви думали коли-небудь про це?

Він звільняє, перш за все, від осуду, під яким ми перебували як члени упавшого роду. Нас засуджено на смерть, ми мандрували геть від Бога, і Божа ласка через Христа відшкодовує наші недосконалості, даючи нам можливість повернутися до дому нашого Отця, до Його сім’ї. Ми, яких Святе Письмо називає чужинцями, без Бога і без надії у світі, були куплені кров’ю Христа. Христос заплатив ціну, щоб звільнити нас від наших гріхів. Хтось запитає: “А як Він міг її заплатити?” Відповідаємо, що якщо вникати у всі подробиці цього, то доведеться розповідати довго. Лише коротко скажемо, що згідно з Біблією весь осуд на наш рід прийшов через батька Адама. Він один був на випробуванні, йому одному було запропоновано вічне життя. Випробуванням був послух або непослух Богу. Нагородою послуху мало бути вічне життя в чудовому Едемському домі, даному йому на початку. Непослух означав відтяття від усіх цих благословенств включно з життям. Наступила велика катастрофа. Адам виявив непослух, і Бог прогнав його з Едему, та ще й дав вирок смерті. Чому Бог так суворо повівся з батьком Адамом? Чому він засудив його на смерть? Відповідаємо, що в Бога є один-єдиний критерій в стосунках з усім Всесвітом, який звучить наступним чином: “Я здатен створити досконалі істоти, і досконалим істотам Я дам благословення, що супроводжують досконалість. Якщо вони не хочуть того, що є найкраще, то не матимуть нічого. Я відмовляюсь мати недосконалі істоти у Моєму царстві. Я відмовляюсь мати тих, котрі цього не гідні. Лише ті, котрі будуть абсолютно досконалими і щасливими, можуть втішатися благословеннями, які Я маю для них”. Коли б батько Адам був досконалий, він міг би все це мати. Та як тільки він став грішником, то вже не був гідним Божої прихильності, тому Бог не зволікав, кажучи: “Адаме, ти – грішник, і Я дам тобі трохи радості і трохи покарання”, а дотримувався Свого плану і наміру, що жоден грішник не повинен мати життя: ані життя в блаженстві, ані життя в частковому блаженстві, ані життя в катуваннях, бо жоден грішник не матиме життя взагалі”. “Кара за гріх – смерть; душа, яка грішить, помре”. Бог не відступився від цього. Ми бачимо, що коли б Він змінився, то це не було б на користь світу. Божий план є кращий від будь-якого, створеного нами. Бог засудив весь світ на смерть, тому ви і я і весь рід були народжені грішними, як про це каже Біблія. Послухаймо апостола Павла: “Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили”. Ось таємниця усього. Чи Бог ніколи не буде мати милості? Справедливість каже, що жоден грішник не буде жити, однак Бог вчинив приготування, щоб завдяки ньому людина могла звільнитися від становища грішника і могла бути приведена до єдності з Ним – приведена до стану досконалості, де вона буде гідною всіх благословень, початково передбачених для людей.

Протягом Євангельського віку Бог вибирає Церкву. Церква не є приведена до досконалості в значенні, що її члени стають досконалими істотами. На початку вони є лише пораховані досконалими, вони є лише виправдані вірою і мають мир з Богом, як каже апостол. Це є виправдання вірою, це не є дійсне виправдання. Тут є різниця. Це слово означає вчинити праведним. Ви не є праведні і я не є праведним, і ніхто не є праведним. Ви скажете: “Але ж ми прийняли Христа”. Це зрозуміло. Ви прийшли до згоди з Ним і маєте те, що Біблія називає виправданням вірою. Це не є дійсне виправдання. “А що мається на увазі під дійсним виправданням?” Це означає вчинити праведним. Бог нас не переробляє, хіба що в дусі нашого розуму, однак через заслугу Христа наші вади та недоліки є прикриті в Його очах і ми приходимо до спільноти з Богом. Ми є виправдані вірою. Але це тимчасово. Бог не бажає Собі, щоб ми були виправдані вірою всю вічність. Є ще другий крок дійсного виправдання. Коли ми будемо дійсно виправдані? Тоді, коли Бог дасть нам нові тіла, які обіцяв. Сьогодні ми здобуваємо новий розум. Ми маємо виправданий розум через нашого Господа Ісуса Христа, однак ми все ще маємо недосконалі тіла. Як каже апостол: “Ми маємо скарб [новий розум, новий характер] цей у посудинах глиняних”, які є недосконалі. Вони не лише глиняні, земні, але й недосконалі. Ніхто не знає якою недосконалою є чиясь посудина. Кожен знає недосконалості лише своєї власної земної посудини, а Господь знає недосконалості усіх.

Ці земні посудини ніколи не можуть стати частиною Тіла Христа. Господь мов би говорить: “Коли Я приймав вас до Своєї сім’ї, то існували певні умови, на які ви дали згоду. Я прийняв вас, дав вам зачаття Святим Духом, прийняв вас як членів Тіла Христа. Тепер виконуйте ці умови. Покажіть Мені, що ви думали саме про це, коли давали згоду і входили в Мою сім’ю. Докажіть це свою вірністю, і Я дам вам досконале тіло”. Іншими словами, ці недосконалі тіла показують які є наміри нашого розуму. Тому, якщо ми будемо вірні і віддані Богу, Він охоче дасть нам тіла які обіцяв. Отож, святий Павло, говорячи про воскресіння, каже: “сіється в немочі, у силі встає сіється в неславу, у славі встає сіється тіло звичайне, встає тіло духовне”. Відбувається зміна, мої дорогі брати. Коли ми отримаємо духовні тіла, досконалі, на образ Христа і Отця, вони будуть прегарні. Якщо сьогодні ви маєте новий розум, серце в повній згоді з Ним, нове тіло буде кінцевою виплатою вам того, на що Він дав згоду. Апостол показує, що коли ми ввійшли в Божу сім’ю, зачаття Святим Духом було “завдатком нашого спадку”. “Завдаток” означає вступний внесок. Це так, мов би ви заплатили деяку суму за товар з наміром розрахуватись повністю згодом. Всі, котрі входять в Божу сім’ю, отримують цей “завдаток”, тобто вступний внесок. Бог мов би говорить: “Я даю вам це сьогодні і дам решту, коли виявиться, що насправді є так, як ви кажете”. Отже, бачимо, що ми є на випробуванні відтоді, як ми прийняли Господа і ввійшли в Його сім’ю. То ж щоденно ми маємо нагоди довести нашу відданість.

Апостол каже: “Вірний бо Той, Хто обіцяв”. Якщо так, то відповідальність лежить на нас. Господь обов’язково виконає Свою частку і ми можемо мати стільки ж впевненості в тому, що здобудемо славу, честь та безсмертя, скільки впевнені, що все у цьому світі є дано нам, щоб ми виконали свою частку. Святе Письмо радить нам вчинити наше покликання та вибір певним, біжучи так, щоб це досягти. Отже Бог пропонує, а ми чинимо вибір самі. Він пропонує, даючи вам і мені запрошення. Він ставить умови, і якщо ми виконаємо їх, то будемо цими вибраними. Я теж є серед тих, хто хоче бути вибраним. Бог визначив межі і ці межі є дуже справедливими.

Ось таким чином церква є виправдана. Її учасники не є виправдані до людської природи. Ні, вони виправдані (вчинені досконалими) на небесному рівні. Єдиним покликом, що лунає протягом Євангельського Віку, є поклик до співнасліддя з Господом Ісусом Христом і переміни з людської до духовної природи – до найвищої форми духовної природи, божественної. Після того, як церква буде виправдана, вчинена досконалою, приведена до згоди з Богом, прийде час мати до діла зі світом, і світ тоді буде виправданий. Світ буде виправданий не вирою, а вчинками. “Ми не помиляємось?” Ні! Саме так говорить Біблія. Світ буде виправданий вчинками наступним чином. Під час Месіанського Царства Церква буде тісно зв’язана з великим Посередником між Богом і людьми, здійснюючи посередницьку працю. Це частина наших повноважень. Протягом того часу десятки мільярдів людей будуть мати можливість піднятися зі своєї деградації і звільнися від вад та недосконалостей. Коли почнеться праця царства, вони далі матимуть вади і всі потребуватимуть великої кількості вказівок відносно Божої волі: всі вони потребуватимуть допомоги. Якщо ми правильно розуміємо діяльність царства, вони швидко прийдуть до знання речей, які стосуються царства. “А як це буде?” Я можу сказати, як я думаю, але не можу сказати, чи так буде насправді. Бог, мабуть, має кращий план, ніж я в змозі бачити, але я говорю про той, який мені здається добрим. Я хочу, щоб ви завжди робили різницю між моїми припущеннями, здогадками і однозначними твердженнями Біблії. Те, що говорить Біблія, ані ви, ані я не в змозі змінити ані на йоту, та коли трапляються речі, які не є визначені чітко в Біблії, ми можемо робити деякі припущення. Однак ми прагнемо завжди відокремити їх від явних тверджень Святого Письма. Наші припущення не слід порівнювати зі словами Ісуса, апостолів або пророків. Наші припущення не повинні суперечити тому, що казав Ісус. Нам сказано, що коли царство буде в силі і суди Господа будуть по всій землі, тоді люди вчитимуться праведності. Але тут не сказано, як ці суди будуть відбуватися у світі. Отож ми можемо зробити деякі припущення і ви можете приєднатися до мене в цьому.

Церква складається з двох класів: перший клас – священичий, другий клас – левитський. Пам’ятаєте, як це показано образно в Ізраїлі, де покоління Левія було обрано для Господньої праці і опісля з цього покоління обрано священиків. Левити мали частку і співпрацювали в загальній праці, пов’язаній з Наметом. Однак все це відбувалося під наглядом священиків. Схожим чином ми знаходимо два таких класи, священиків та левитів, в Церкві Христа. Св. Петро каже: “Але ви... священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого”. Хто є ці священики? Це ті, котрі приєдналися до Ісуса, щоб мати частку в Його смерті. Апостол каже: “Коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним! А коли терпимо, то будемо разом також царювати”. Дуже виразно сказано, чи не так? Члени царського священства матимуть частку в стражданнях теперішнього часу, а також в майбутній славі. Вони будуть тим першим класом, який показаний в левитах. Святе Письмо говорить про Церкву первородних. Це повертає наш розум назад до часу, коли Бог покликав Ізраїль з Єгипту. Ви пам’ятаєте, що останньою карою, яка прийшла на єгиптян, було побиття їхніх первородних (з людей та тварин), тоді як первородні Ізраїлю були врятовані завдяки кропленню кров’ю ягняти боковин дверей. Апостол показує, що первородні Ізраїлю були образом класу первородних теперішнього часу, котрі переходять тепер, раніше світу, який буде визволений зі свого рабства згодом. Церква збирається протягом Євангельського віку, тоді як остаточне визволення світу було зображене у виведенні Ізраїлю з рабства. Перш за все Церква має вийти під час ночі. Саме зараз ми живемо в той час, коли Божий народ виходить з темряви гріха; коли сатана і його військо має бути затримане; коли його влада має бути зламана. Перш ніж це станеться повністю, Церква має бути визволена. В цей час особливий клас первородних приймає участь в споживанні ягняти і чекає переходу Церкви. Цим переходом буде воскресіння. Коли вони перейдуть, тоді стануть проводирями інших. Так було в образі. Покоління Левія, зі священиками на чолі, стає проводирями решти поколінь в праці Бога. Священичий клас та прообразні левити матимуть участь в праці навчання та благословення світу і для цього є Тисячолітній Вік. Тоді весь світ має отримати благословення через клас Церкви, яку Бог тепер визволяє. Однак не всі отримають благословення одночасно. Наше благословення є справою віри до моменту нашої переміни. Ми будемо перемінені вмить, як мигнути оком. Коли прийде мить зміни, ми ввійдемо в усі благословення, які Бог має для тих, хто є Його.

Світ буде виправданий вчинками. Як так? В Тисячолітньому Віці ласки буде можливо чинити досконалі вчинки. Власне тоді люди і будуть виправдані. Уявімо собі, що замість християн ми є людьми світу, які живуть в Тисячолітньому Віці. Уявімо собі, що Царство вже є встановлене, тому ви і я розуміємо, що ми знаходимося в Божому Царстві. Зрозуміло, що відповідною річчю є прийти до згоди з великим Царем. В міру того, як ми будемо ставати день за днем сильнішими тілом та розумом, тобто розумово, морально та фізично, наше виправдання просуватиметься вперед, бо це слово означає “вчинити праведним”. Світ все ближче та ближче приходитиме до цієї праведності впродовж Тисячолітнього Віку. Всі, хто прагнутиме бути праведним, ставатимуть все більше досконалими, а ті, котрі в кінці того часу не будуть досконалими (виправданими), не будуть вважатися гідними подальшої милості. Апостол Петро каже, що вони будуть знищені. Цей процес називається процесом реституції, відродження. Саме це Бог постановив для світу. Бог хоче, щоб всі стали досконалими. Він вчинив так, щоб церква отримала свою досконалість у воскресінні, про яке Ісус каже: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! ...Вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років”. Таким буде виправдання Церкви. Виправдання світу буде через вчинки слухняності.

А чи Бог подбав про щось і для інших? Ні. Ніхто, крім тих, котрі стануть досконалими, не матиме вічного життя. Було б прикро, коли б Бог задовольнився незадовільним критерієм і дозволив піти до неба комусь, хто був би наполовину поганим. Це вже не було б схоже на небо. Бог не хоче таких. Він зробить для всіх можливим прийти до властивого стану і досягти досконалості. Ми будемо подібні до Нього і будемо бачити Його як Він є. Не буде нікого грішного або недосконалого, хто б досягнув небесної слави. Те саме буде зі світом. Уявіть собі, як виглядав би світ, коли б Бог дозволив декому бути розумово, морально чи фізично спотвореним. Моральні вади Його не влаштовують, а також розумові та фізичні. Бог не задовольниться нічим іншим окрім досконалості. Я радий всьому, що я дізнався про характер Небесного Отця і кажу собі: “Хочу бути схожим на Нього”. Я намагаюся робити мій розум схожим на Його розум. Я тепер не люблю дивитися на чиїсь вади. Цар Давид ніколи не любив дивитися на чиїсь вади, і я думаю, що це натяк на те, що прообразний Давид, Улюблений, також не захоче дивитися на вади. Люди отримають допомогу, щоб позбутися цих вад. Ми раді, що кінцевою метою Бога є досконалість. Це набагато краще, ніж те, що ви або я могли б придумати. Це буде чудовий час. Як все це станеться? Спробуймо уявити собі:

Коли царство буде встановлене, тоді, згідно з Святим Письмом, царський клас буде духовним і невидимим для людей. Люди не зможуть їх бачити з тієї ж причини, чому ми сьогодні не можемо бачити Ісуса, Котрий є духовною істотою. Біблія каже, що ніхто ніколи не бачив Бога, бо Бог є дух, “Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може... і [який] живе в неприступному світлі”. Отже, якщо Ісус є точним віддзеркаленням особи Отця, то було б цілком безпідставно сподіватися, що світ буде бачити Ісуса або Церкву тілесними очима. Ми ж не бачимо сьогодні ангелів. Ви і я не бачимо сьогодні Бога. Чому? Тому що Бог є на одному рівні, духовному, а ми є на іншому рівні, людському. Те ж саме трапилося в випадку св. Павла. Його очі були тимчасово відчинені, щоб він міг бачити духовну істоту. Він бачив прославленого Ісуса. Описуючи цей випадок, він стверджує, що світло було яскравіше ніж сонце в полудень. Від одного лише погляду його очі зазнали пошкодження назавжди. Отож, бачимо, що світ не може бачити Ісуса та Його наречену, бо вони матимуть славні тіла, схожі до Його тіла. Пам’ятаємо, що це з’явлення Савлу було з метою, щоб він міг бути свідком воскресіння Ісуса. Господь з’являвся також іншим учням, у різному вигляді, після чого зникав з їхніх очей. Все це доказувало їм, що Він вже не мертвий, що Він вже не є людиною, але духом, маючи здібності, якими не володіє жодна людина. Пригадайте собі слова ап. Павла, що тіло та кров не можуть успадкувати Царства небес, тому ми повинні перейти переміну. Не Він має перемінитись, щоб стати схожим на нас, а ми повинні перемінитись і стати схожими на Нього і бачити Його таким, яким Він є. Якщо ви і я ніколи не будемо перемінені з людського до духовного стану, ми ніколи не зможемо бачити Його таким як Він є. Він вже не з’явиться таким, яким Він був. Ісус сказав: “Ще недовго, і вже світ Мене не побачить”, і вони також не побачать Його ніколи, хіба що в тому самому значенні, в якому ми бачимо Його сьогодні, очима нашого розуміння. Цим шляхом ми можемо мабуть розуміти Його славу краще, ніж коли б ми бачили Його в тілі. Ми розуміємо, що Він знаходиться вище ангелів, влади, начальств та кожного імені, яке зветься. Світ вже Його більше не бачить, але, зауважте: “Ви мене будете бачити”. Як? Тоді, коли будемо перемінені. А світ не буде перемінений? Ні. Бог не планував перемінити всі людські істоти на духовні. Лише церква є винятком. Вона є покликана бути новим, духовним створінням.

Біблія показує, що Бог завершив Свою творчу працю більш ніж 6000 років тому і час відтоді є названий Його відпочинком. Він передав все в руки Свого Сина. Син ще не прийняв праці благословення людського роду, і сьогодні відбувається вибір Церкви. Якщо припустити, що Він працював для світу цих 1800 років, то Він не зробив багато. Але ж ні, Він ще не почав цієї праці. Він лише шукає Своїх святих, а “Господь знає тих, котрі Його”. Для них Він є заступником, представляючи їх перед Небесним Отцем. Вони є представлені як члени Його Тіла. Все це є приготуванням для благословення світу згодом. Отець дає нам зачаття, щоб ми сталися новими створіннями. Як? Апостол каже: “Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа,.. великою Своєю милістю відродив [зачав знову] нас”. Він є Отцем Ісуса і нашим Отцем. В одному образі Ісус є нашим старшим братом, в іншому – нашим женихом. Ми є дітьми того ж самого Отця. Отець не має до діла зі світом, та й Ісус полишив цю справу зараз. Світ лише так чи інакше утримується в певних обмеженнях, щоб він не став надто поганим, і щоб великий Божий план не спіткали труднощі. В належному часі, як тільки церква, нове створіння, буде зібрана зі світу, Христос і Його наречена, Його супутниця, виконуватиме працю для світу під час Його тисячолітнього царювання. Вони будуть благословити та підносити і давати кожній особі нагоду повернутися до втраченого досконалого людського стану. Пам’ятаємо слова Ісуса: “Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!” Він не прийшов, щоб спасти щось, що не загинуло, а щось, що справді загинуло. Ви ніколи не втрачали божественної природи. Ви також ніколи не втрачали нічого духовного. Отже Ісус не дає вам божественної природи, ані не дає світу духовної природи. Тоді що ж Він робить для нас? Він просто виправдовує нас, а Отець – освячує. Отець дає зачаття. Протягом наступного віку Ісус виконуватиме цю працю. Це не означає, що Отець не матиме що робити. Ні. Просто праця для людини буде в руках Ісуса. Також Отець не буде давати зачаття світу. Чи люди потребуватимуть відродження? Так. Ісус буде Отцем. Він їх відродить. Слово “відродити” означає започаткувати нову істоту. Весь світ, помираючи через Адама, потребуватиме відродження, щоб ожити. Пам’ятаєте, як учні питали Ісуса про те, що вони отримають відколи вони все полишили, щоб йти за Ним. Він сказав: “У відродженні ви, котрі пішли за Мною, будете сидіти на 12 престолах, судячи дванадцять поколінь Ізраїлю”. Це буде час відродження. Ісус буде вічним Отцем, як сказав пророк. Він буде вічним Отцем в тому значенні, що Він буде давати вічне життя на противагу Адаму, життя якого було невдачею, процесом вмирання. Господь Ісус є другим Адамом; Церква є другою Євою. Був перший Адам і перша Єва і вони нічого не могли дати окрім смерті. Другим Адамом є Ісус, духовна істота – не Ісус в тілі. Апостол каже: “Другий Адам – Господь з неба”. Він є той, Хто відроджуватиме людський рід. Він буде Царем Царів і Паном Панів. Всі, хто підкориться Йому, будуть підняті з деградації та кволості назад до людської досконалості. Хіба ж це не славна річ? Ніхто не міг уявити собі чогось такого доброго як зробив Бог. Коли б ви або я могли придумати таку ж добру річ, це означало б, що наші розуми є такими ж добрими, як Його розум.

Коли Церква буде прославлена з Христом на духовному рівні, тоді прийде черга на клас Великої Громади. Теж прославленої? Так, частково прославленої. Все залежить від того, що ви називаєте словом “прославленої”. Хоча Велика Громада є показана як слуги і займає значно нижче становище порівняно з Малою Черідкою, однак це становище також буде надзвичайно бажаним, щось на зразок становища ангелів. Серед Великої Громади не буде жодної нелояльності, тому що Бог не дасть вічного життя нікому, хто не є відданий. Святе Письмо показує, що Мала Черідка буде на престолі, тоді як Велика Громада буде перед престолом: перша буде в храмі, буде його частиною, тоді як друга буде слугами в цьому храмі. В Відкритті 7 ми читаємо, що Велика Громада вийде з великого горя і випере свої шати в крові Агнця. Вони остаточно прийдуть як переможці і триматимуть пальмові віття перемоги, тоді як наречена Христа здобуде корону. Ми хочемо переконатися, що ми в змозі здобути корони, адже це цілком можливо, і Господь матиме радість з того, що ми їх здобули. В нас немає нічого гідного, щоб мати таку славу, однак властиво, щоб ми намагались копіювати нашого дорогого Спасителя.
Наступними по-порядку будуть стародавні гідні, котрі будуть приведені до земного стану. Уявіть собі цих досконалих людей на противагу недосконалим людям. Який чудовий характер вони матимуть. Я не мужу сказати, чи вони будуть вищі від інших людей. Я лише припускаю, що вони матимуть приблизно шість футів росту. Я не знаю. Апостол каже про них в 11 розд. до Євреїв: “Вони були засвідчені, що Богу вони догодили”. Що ж, це добре для них. Якщо вони догодили Йому, то матимуть краще воскресіння. Чи вони прийдуть раніше від Церкви? Ні. Ви знаєте, що в 38-40 віршах 11 розділу до Євреїв показано, що “вони без нас не одержать досконалість”. Вони не можуть статися досконалими, доки ми не станемося досконалими. Тоді вони стануть досконалими. Такою буде перша велика праця Христа, щоб привести людство до досконалості. Якщо вони були вірними до смерті, вони повиходять з досконалими людськими тілами – не з духовними тілами, але як досконалі люди. Для чого? Вони будуть князями по всій землі, як каже пророк. Князь означає правитель, головний. Вони мають бути правителями. Чи ж вони не представлятимуть чудовим чином Царство? Так. Люди не можуть бачити Бога, ані Ісуса, ані Церкву, бо ті будуть духовними істотами, однак будуть стародавні гідні, найкращі з можливих представників Христа і Церкви. Чому? Тому що досконала людина є образом Бога в тілі і не може бачити самого Бога. Жодна людина ніколи не бачила Бога, але Єдинородний Отця виявив Його. Як Ісус був представником Отця, так і стародавні гідні, удосконалені тілом, будуть абсолютно досконалими представниками Бога, Ісуса та Церкви. Люди не зможуть бачити нічого ближчого до Божої подоби окрім стародавніх гідних. Вони керуватимуть світом як представники Христа. Додамо до цього, що сьогодні сатана є духовною істотою і що він має деяких ангелів, які співпрацюють з ним. Разом вони є названі князями і правителями цього світу, але вони здійснюють свою владу через людські знаряддя. Часом це відбувається через поганих людей, а часом – через досить добрих людей. Так і члени Церкви будуть дійсними правителями, наділеними владою, однак їхні наміри будуть виконуватися через земних представників.

А що далі? Чи це вже все? Погляньмо далі. Потрібно буде мати справу з десятками мільярдів людей. Чи потрібна буде армія та поліція, щоб тримати лад? Ні, в Бога є кращий шлях. Він має велику громаду духовних сторожів, якщо можна так їх назвати, – духовних охоронців, що вже не будуть людьми. Вони будуть мати догляд над світом. Бог гарантує, що у всьому царстві ніщо не буде завдавати шкоди, чинити спотикання або нищити. Потрібно буде багато праці, щоб стримати ці десятки мільярдів, щоб не дозволити їм чинити зло. Для цього будуть потрібні мільйони істот. Уявімо собі на мить, що ми живемо у світі в той час. Уявімо, що я хочу сказати щось неприємне, неправдиве, наклепницьке про когось, і уявімо собі, що духовні сторожі бачать все це. Їм належатиме виконувати суд та справедливість в царстві і однією з постанов буде те, що в той час ніщо не завдаватиме шкоди. Отож, коли я захочу сказати щось лихе, то мій язик буде паралізований. Духовні сторожі пильнуватимуть мене. Я не зможу говорити, бо я намагався сказати щось лихе. Я не зможу говорити, але отримаю урок. Тоді кожен знатиме, що я намагався вжити мій язик зі шкодою для інших, і це буде великим уроком також для інших. Всіх охопить великий страх. Сьогодні люди кажуть: “Ми звикли говорити те, що нам заманеться – правду, чи неправду, чи лише виражати наші почуття. Деякі люди віддають перевагу брехні навіть якщо правда здається простішою”. Але не так буде в Царстві. Кожне лихо отримає справедливу відплату, і кожен, хто чинить правду, отримає благословення. “Коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!” “Будьте обережні”, – казатимуть в Царстві. Уявімо собі, що хтось підніме руку з наміром вдарити іншого. Його рука повисне безпомічно і він змушений буде ходити так весь тиждень. Люди будуть питати його: “Що ти збирався зробити?” Вони знатимуть, що він замишляв лихе. Сьогодні про таке не питають. Ви можете бути паралізовані не вчинивши лиха, але в Тисячолітньому Царстві це стане правилом. Божі суди будуть діяти скрізь.

Церква не буде займатися цією працею. Я думаю вона матиме вищу, величнішу працю, бо згадану працю виконуватиме Велика Громада. Біблія каже нам, що Бог тепер шукає Церкву. Про неї сказано: “Їхні ангели повсякчасно бачать у небі обличчя [мають доступ до] Мого Отця, що на небі”. Я розумію, що кожен Божий син має особливого ангела, котрий дбає про його інтереси. “Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх”. Господь вживає ангелів для Церкви, бо цією працею не можуть займатися інші духовні істоти. Тому я вірю, що Велика Громада буде вжита, щоб мати до справи зі світом вже згаданим шляхом. Вони доглядатимуть людство і матимуть до нього співчуття. Натомість вони самі будуть під строгим доглядом царського священства. Вся діяльність Царства буде в досконалій гармонії і працюватиме мов злагоджений механізм. Ми інколи кажемо про щось, що воно працює як механізм. Так і згадана праця буде злагодженою і систематичною. Все це ще раз показує безмежну мудрість Бога.

Тому стараймося мати щораз більше духа, розуму, нахилів нашого Бога. Ми повинні мати почуття справедливості, яке є основою Божого трону. Пам’ятаєте слова Ісуса: “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. Ці слова – основа. Ніщо менше цього не може бути прийняте. А якщо нам це не вдається, бо ми надто кволі, то що тоді? Якщо не вдається і ви це бачите, то йдіть і залагодьте справу. “Але ж це означає впокоритися”. Тим краще для вас, бо це означає, що ви потребуєте навчитися покори. Всі з класу Царству будуть покірними. Однією з перших рис є покора, далі – доброта, терпеливість, довготерпіння, братня ввічливість і любов. Все це плоди Божого Святого Духа, який діє в нас, прояви Святого Духа. Якщо ми маємо щораз більше Святого Духа, який мешкає в нас рясно, спрямовуючи наші слова, думки та вчинки, то ми ставатимемося більше схожими на Бога, будемо дітьми Отця, виявляючи Його Духа і звіщаючи чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого.