ДОСКОНАЛІСТЬ

З цієї нагоди хочу згадати текст, який прийшов мені на думку і який містить слова нашого Вчителя: “Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Хом.). Для багатьох розумів це – величний текст, оскільки він містить дивовижну думку. Є ще інший текст, схожий до нього: "Будьте святі, Я бо святий!" Є іще один текст, теж схожий: "Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога". Коли ми знаходимо ці вислови в Божому Слові і усвідомлюємо собі нашу дріб'язковість та недосконалість, то питаємо себе: "Що Господь мав на увазі, коли казав нам бути досконалими як досконалий наш Отець на небі? Як ми, недосконалі істоти, можемо бути схожі до нашого Бога? Ці слова, на зразок багатьох інших висловів нашого дорогого Спасителя, є неясною мовою, так само як Він сказав: "Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі". Це – неясна мова і потребує пролити дещо світла, потребує дещо для роз'яснення свого змісту. Як говорить святий Павло, тілесна людина не приймає тих речей, що від Божого Духа, ані не може їх пізнати, бо вони розсуджуються духовно. Отож, коли наш Господь звернув ці слова до Своїх учнів, вони ще були тілесними людьми і звичайно не могли повністю збагнути, що Він має на увазі – так само як цього не могли збагнути свого часу і ми. На перший погляд це здавалося перебільшенням, гіперболою, поетичним штрихом, як ми б це назвали, тобто чимось сказаним без конкретного змісту. Та коли ми приймаємо Господнього Духа, він стає нам наставником. Апостол каже, що Бог дав нам Духа, щоб ми могли знати речі, щедро дані нам Богом, щоб ми зуміли збагнути глибокі речі Божого характеру і плану.

Отже, як Нові Створіння в Христі, ми починаємо приймати їжу для наших сердець та розумів, годуючись з Божих речей. На основі наших перших знань про Бога ми щораз більше бачимо нашу власну недосконалість, хоч на початку ми ще не знали, наскільки ми є недосконалими. Ця недосконалість тіла почала мов би зростати, тобто, іншими словами, ми почали більше її усвідомлювати. Свого часу ми думали про себе, що в багатьох відношеннях ми є прикладом, і можливо ніхто в світі не є такий чесний характером, такий моральний і такий охочий поступати прямо та справедливо, як ми. Однак, прийшовши до пізнання Господа і до більшого розуміння Його Слова, ми почали бачити недосконалості характеру, про які спершу навіть не знали. Власне це було частиною керівництва Господнього Духа, щоб показати нам нашу суть і підштовхнути нас до більшого прагнення досконалості, яку Він виставив перед нами. Поступово, як ми прислуховуємось до Слів Учителя, як ми є керовані Святим Духом, як звертаємо нашу увагу і підпорядковуємось пізнанню та виконанню Господньої волі, в такій самій мірі ми починаємо трохи більше бачити причини, переконли­вість і логічний зв'язок між цими висловами. Тепер вони стають для нас очевидними. Ці вказівки не є дані для нас, як для тілесних людей, але стосуються тих, котрі сталися Новими Створіннями в Христі. Господь знає, що наше тіло не може бути таким досконалим, як тіло нашого Небесного Отця. Він знає, що ми всі народжені в гріху і були зачаті в беззаконні, що ми є схильні до гріха, як злітаюча вгору іскра вогню, про що переконливо пише Біблія.

Ось тут з'являється знаменна річ, що перш ніж ми матимемо ці нові труднощі, ми повинні статися Новими Створіннями. Але як нам статися Новими Створіннями? Як людські істоти, ми не варті Божественного прийняття; нам сказано, що ми перебуваємо під вироком смерті, і наша єдина надія життя – статися спільниками великого Життєдавця. Якщо Син звільнить нас від неволі гріха та смерті, то ми справді будемо вільними; якщо Син дасть нам світло, то це буде справжнє світло, бо тільки в Ньому є світло світу, і Бог через Нього вивів на світло життя та безсмертя через Євангелію. Що це за послання, яке ми маємо через Нього? Як грішники ми є частиною грішного світу, для відкуплення якого Він помер. Та хоч Він ще не готовий мати до діла зі всім світом, однак Він готовий мати до діла з певним особливим класом, з тими, котрі прагнуть покинути гріх і звернутися до Бога, щоб цілковито підкоритися Йому і чинити Його волю всяким коштом, тобто, іншими словами, пожертвувати себе, пожертвувати власну волю. Це, власне, і є послання, що приходить до нас, – що існує покликання особливого класу статися наслідниками Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом нашим Господом в небесній спадщині. Господь не обіцяв цього таким таємним чином, як дав обітницю Авраамові, що дехто з його насіння буде схожим до небесних зір, стане особливим насінням, насінням Авраама, насінням Месії. В Новому Заповіті Він вивів на світло безсмертя, яке є даром від Бога для Церкви, а також вічне життя для світу. Отож апостол, пояснюючи Божий план, каже, що нам належить високе покликання, небесне покликання, покликання до небесної природи.

Лише тепер речі починають набирати перед нашим розумом своїх контурів, і ми починаємо бачити, що перш ніж Бог матиме справу загально з людством, Він вже тепер має до діла з особливим класом, і цей особливий клас має отримати нову природу, яка є набагато-набагато вищою. Ми маємо тепер людську природу, яка є найви­щою з усіх земних природ, але Він запрошує нас до Небесної Природи, яка є найвищою з усіх небесних, тобто духовних природ. Яка дивовижна пропозиція! Чи може бути правдою, що Бог може запросити нас, членів упавшого роду, які є недосконалими і малозначними, щоб стати членами Божественної Природи – вище ангельської природи, визе херувимів і серафимів?! Так! Навіть так. І як пише апостол, Бог дав нам надзвичайно великі і цінні обітниці, щоб через них ми могли статися учасниками Божественної Природи. Потрібно навіть трохи часу, щоб перевести подих від здивування – що Бог має настільки чудовий, широкий, всебічний і милосердний план для тих, котрі свого часу були ворогами через злі вчинки, були під вироком смерті. Наші розуми були справді осяяні, коли ми почули, що Він має план спасіння всього світу, що Бог так полюбив світ, що дав Свого Сина, щоб кожний віруючий міг не загинути; що ми не тільки не мали загинути, але, ставши тепер, під теперішнім покликом, спільниками з нашим Спасителем, ми зможемо осягнути найвищу з усіх природ. Це, мабуть, надто дивовижне, щоб в нього повірити. Воно приголомшує нашу віру, воно настільки велике, що ми про нього навіть не мріяли. Але поступово, як ми набуваємо знання про нашого небесного Отця, ці речі стають для нас більш аргументованими, і ми бачимо, що Бог поступає згідно з певними принципами і шукає передусім послуху та відданості. Він пропонує вдосталь можливостей і має вдосталь праці для виконання. Якщо ми є віддані серцем, то Він так само охоче використає нас, як вжив би ангелів; більше того, Він швидше використає саме нас, бо якщо ми перейдемо крізь накреслені для нас випробування, якщо будемо ними засвідчені і вони розвинуть в нас характер, то ми матимемо досвід, якого ангели ніколи не здобули. Тому на Церкву, на послідовників Ісуса Він поширив дивовижні благословення, які переважають усе, коли-небудь запропоноване ангельському воїнству, – статися співучасниками з Месією в Його славному царюванні, статися спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом нашим Господом в нетлінній спадщині, неоскверненій та нев'янучій, збереженій в небесах для вас, котрі є бережені силою Бога на спасіння, готове виявитися в кінці цього віку.

Коли наш розум є осяяний, і ми бачимо, що Бог пропонує нам статися Новими Створіннями, ми питаємо: "До кого Ісус звернув ці слова: до Старого чи до Нового Створіння? Чи, за Його словами, тілесні чоловіки та жінки по­винні бути схожими до нашого Отця на небі? А може Він мав на увазі, що ми, як Нові створіння, зачаті Святим Духом, повинні стати схожими до нашого Отця?" Звичайно, останнє вірне. Людська істота з її недосконалостями ніколи не може бути схожою на Бога, і ми відчуваємо це постійно. Ми маємо ці недосконалості щоденно. Кожна Божа дитина знає або принаймні повинна знати свої природні вади і усвідомлювати, що вона є нічим перед Божими очима – хіба що через прикриття заслугою жертви нашого Спасителя, застосованою за нас як клас Його Нареченої. Коли ми приходимо до розуміння та належної оцінки справи, вона виглядає так: Господь дивиться спершу на тих, котрі відгукнулися на Його запрошення, на Його покликання. Що таке покликання? Покликання або притягнення, як називає його Святе Письмо, прийшло до нас ще перед тим, як ми прийшли до Ісуса. Як сказав Господь, жодна людина не може прийти до Нього, якщо Отець, Який послав Його, не притягне цю людину. Отець справді притягує, але чи Він приймає одразу коли ми відгукнулись на притягнення? Він вказав нам на Сина – на дорогу, на правду, на життя, – кажучи, що жодна людина не може прийти до Нього, хіба що через Сина. Але що є тим притягненням? Притягненням було бажання нашого серця ще перше, ніж ми взагалі прийшли до Бога, було прагнення справедливості, прагнення Бога. Але ж це сталося зовсім природним чином! Хіба ж це притягнення сталося від Бога? Відповідаємо, що в Божій постанові, коли Він створив наших перших батьків, вони були дуже добрими, на Його власний образ, маючи прагнення бути в згоді з Богом. Воно було часткою їхньої досконалості. Людський розум був збудований таким чином, що в своїй суті життя наших перших батьків полягало в спільності з їхнім Богом. Сама суть їхньої радості і задоволення була в тому, щоб перебувати з Ним в злагоді, та коли ввійшов гріх і вони були відтяті від спільності з Отцем, це, мабуть, стало їхнім найбільшим лихом. Власне так, як пам'ятаєте, було у випадку нашого Господа Ісуса, Котрий в передсмертну мить вигукнув: "Мій Боже, Мій Боже, чому Ти покинув Мене?" Це була найбільш жахлива мить в усіх Його випробуваннях. Як досконала людина, Ісус Христос завжди був у спільності зі Своїм Отцем, але тепер, в цю останню хвилину, Він повинен був хоча б на одну мить понести на собі повне покарання за гріх і мав бути потрактований як грішник. Він мав бути повністю відділений, відтятий від спільності з Богом, і це, бачимо, було найважчою миттю в Його житті. Отже, наш рід, відтятий від спільності з Богом, всією душею прагнув Божественної опіки, Божественної любові та доброти. З бігом століть гріха і смерті наш рід ставав щораз більше деградованим та деморалізованим, і цей душевний голод Бога, це зворушливе сприйняття Бога було так чи інакше втрачене, ця подоба своїм характером до Бога все більш затьмарювалась, заникала і ставала невиразною. Однак в декого це прагнення Бога ще залишилося – в одних – більше, в других – менше. В деяких воно є таке слабке, що вони зовсім мало дбають про нього і швидко вдовольняються насолодами цього життя, тобто шукають приємних відчуттів; ще інші віддаляються від Бога неуцтвом та демонськими науками, про які згадує Біблія. Не розуміючи Бога, вони є ведені геть від Нього замість бути притягненими. Скільки б вони не мали цього природного притягнення, великий противник втручається і шукає нагоди перечити. Святий Павло каже, що бог цього світу засліпив розуми всіх невіруючих, щоб їм не світило світло, щоб вони не бачили його, щоб Бог не притягнув їх, щоб світло знання Бога, яке сяє від обличчя Ісуса Христа, нашого Господа, не засяяло в їхніх серцях і не розігнало темряву, щоб вони не могли пізнати справжній характер Бога і не були Ним притягнені.

Але над деякими з нас сила противника не запанувала; в декого з нас притягуючий вплив прагнення Бога і праведності здолав цей притуплюючий вплив світу, тіла та диявола, і власне такі особи є притягнені природною прихильністю свого розуму до Бога – шукаючи того, що добре, шукаючи єдності з Богом. Деякі з нас, не народжені від релігійних батьків, грішники в найповнішому значенні слова, мали власні труднощі, віддалені задля своїх гріхів від Бога. З іншого боку, деякі з нас народилися з тією чи іншою мірою виправдання, і, як діти віруючих батьків, ми завжди мали часткову спільність з Богом, що становило притягуючу силу. Отже, ми були ближче Бога ще навіть в дитинстві. Можу припустити, що я говорю про почуття та досвід багатьох тут присутніх. Все частіше можна спостерегти, що досить багато з тих, котрі стали Божим посвяченим народом, отримали це як добрий спадок для себе і народились вже з певною мірою єдності з Господом і в сприятливому становищі, щоб бути притягненими, зрозуміти Його Слово і почути голос Бога, який промовляє мир та вказує на Ісуса Христа як на дорогу, правду і життя.

Але що ми сказали Ісусу, і що Він сказав нам після того, як ми були притягнені, після того, як ми були покликані і прийшли до Нього? Словами нашої душі до Вчителя було: "Господи, покажи нам Отця". І Він відповів нам: "Хто бачить Мене, той можливо найкраще для себе бачить Отця. Ви не можете бачити Бога, Котрий є Духом. Якщо ж ви можете бачити Мене, тобто бачити Мій життєвий шлях та Мій характер, ви здобули те, що дасть вам найкраще зрозуміти і оцінити Бога; Я є вираженням істоти Бога, Я був Його досконалим образом в тілі, а тепер – в славі, і є вираженням сутності особи Отця на духовному рівні. Ви не можете бачити Мене тепер, але в своєму розумі ви можете бачити Мене таким, яким Я був, якого бачили Мене в цьому світі апостоли. Саме так ви можете наблизитись до Мене і в такій мірі можете мати спільність".

Ми відповідаємо: "Господи, ми це оцінюємо. Ми бачимо красу Твого характеру, ми бачимо Твою відданість Отцю. Ми знаємо, що Ти прийшов у світ і помер за наші гріхи, тому наші серця відлунюють великою вдячністю до нашого Спасителя і – до Небесного Отця, Котрого план Ти впроваджуєш в чин. Якщо тепер ми знайшли милість в Твоїх очах, скажи нам, що ми маємо чинити, щоб більше перебувати в спільності з Богом, щоб ставатися дітьми Бога і бути визнаними членами Його сім'ї".

Ісус відповідає нам: "Якщо ви наблизитесь до Отця, тоді станете Моїми учнями, і хто з вас ходитиме Моїми слідами, той не лише матиме кращий погляд на Отця і на Його кроки дорогою добра, але остаточно побачить Отця в повноті небесної слави. Він ділитиме Мою славу і бачитиме Отця. "Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога".

Ми кажемо: "Господи, наша радість без меж, але ми не зовсім розуміємо цей шлях".

Його відповідь можна загально перефразувати зі Святого Письма: "Треба, щоб ви побачили весь шлях. Вам обов'язково треба збагнути велике завершення плану і побачити окремо кожний крок кожного дня і кожної години".

"Який, Господи, перший крок, що ми повинні його вчинити?"

"Віруйте в Господа Ісуса Христа і будете спасенні. Ви повинні вірити, що Я є Відкупителем; ви повинні визнавати себе грішними; ви повинні усвідомлювати на собі смертний вирок, від якого ніколи не зможете звільнитися за винятком шляху, накресленого Небесним Отцем. Тому ви повинні прийняти Мою смерть ради вас як божественну постанову для скасуван­ня ваших гріхів, і якщо ви приймете це вірою, то будете готові до наступного кроку".

Ми кажемо: "Господи, ми приймаємо це вірою, ми віримо, що Ти Помазанник від Бога, що Ти Той, про Котрого згадував Закон та Пророки, що Він мав прийти у світ, щоб бути Відкупителем людей; ми визнаємо в Тобі Божого Сина, Котрого Отець освятив і послав в світ бути його Відкупителем. Ми усвідомлюємо, що Твоя смерть на Голгофі не була за жодний Твій гріх – чи то в очах Бога, чи в очах людей, – але що Твоя смерть була жертовною, що Ти віддав Своє життя. Ти дозволив людям забрати його від Тебе тоді, коли справді міг дати їм відсіч – чи звертаючись до Небесного Отця за захистом, чи вживаючи власну силу красномовства та логіки, якими міг відвернути розуми людей і зробити їх Своїми приятелями та оборонцями замість насильниками. Ми чуємо Твоє слово запевнення, що великим наслідком викупної жертви буде встановлення Божого Царства на землі, в якому Ти будеш Царем і даси людству великі благословення Бога, щоб підняти їх з гріха, смерті та осуду до повного образу Бога в тілі. Чи ми правильно розуміємо?"

“Так, ви розумієте правильно".

"Чи є наші гріхи прощені відколи ми повірили?"

"Ні, Мої любі, ваші гріхи ще не є прощені, ви лише зробили перший крок віри; ви лише прийшли до місця, в якому можете дізнатися про ваш наступний крок. Якщо ви зробите цей наступний крок, тоді ваші гріхи будуть прощені і ви будете причетні до нової природи".

"Який, Господи, наступний крок, що ми його можемо вчинити?"

"Відтепер ви повинні знати, що Моє теперішнє покликання, тобто запрошення є для класу, який хоче прийняти умови, на яких може стати Моїми співспадкоємцями в славному Царстві, яке буде благословити світ".

"Як це, Господи, можливо, що Тобі до вподоби мати нас співучасниками в цій великій честі, благословенні та праці?"

"Мені буде приємно прийняти вас, якщо тільки ви перебуватимете в доброму стані – матимете Мого Духа".

"Господи, а який Твій Дух?"

"Мій Дух є духом покори, духом слухняності Отцю, духом рішучого самовідречення і прославлення Отця в своєму тілі і дусі, котрі є Його. Якщо ви хочете бути такого ж духа, такого ж розуму, якщо ви хочете стати Моїми учнями і йти Моїми слідами, тоді ви справді будете зі Мною і станете учасниками слави на духовному рівні".

Ця пропозиція спочатку настільки вражаюча, що ми запитуємо: "Господи, скільки це коштуватиме? З таким великим запрошенням, мабуть, пов'язані великі кошти. Ми знаємо, що місце на небесному троні і повноваження великого Месії коштували Тебе так багато; Ти залишив небесну славу і показав Свою відданість волі Отця; Ти, як людина Ісус Христос, віддав Себе без залишку до самої смерті – отож, які є умови та вимоги, щоб ми, котрі стоїмо настільки нижче, могли стати Твоїми співучасниками в цьому Царстві?"

Вчитель відповідає: "Ви взагалі не будете варті цього, хіба що, як Я вам казав, завдяки Моїй готовності приписати вам Свою заслугу. Я помер за гріхи всього світу, а ви є членами цього світу, і якщо бажаєте, то на певних умовах можете мати прощення гріхів ще перед рештою світу. Але ви передусім повинні показати віру, яку, за вашими словами, ви маєте, і, по-друге, ви повинні вчинити посвячення вашого життя так як Я посвятив власне".

"Господи, але Ти мав що віддати; не дивно, що Отець прийняв Тебе. Ти мав бездоганне життя, перебуваючи в небесній славі. Коли Тебе вчинено тілом. Ти був бездоганний, святий, невинний, чистий, відлучений від грішників, а ми народились в гріху та недосконалості. Як може Отець прийняти нас і дати нам частку з Тобою?" "Облиште це Мені. Якщо хочете бути Моїми учнями, ваша віра повинна погодитись з фактом, що Я обіцяю ударемнити всі ваші хиби. Можливо ви ще не розумієте цього, та коли ви зростатимете в ласці та знанні, Я показуватиму ці речі більш виразно, і весь Божий план буде для вас, в міру вашого поступу, все більш логічним".

Ми відповідаємо: "Господи, цього досить; ми цілком задоволені – більш ніж задоволені. Ми радіємо від думки, що наш обмежений земний час, талант, нагоди, ім'я, слава, маєток є мізерним, насправді не вартим ані гроша, і ми не знаємо, чи зуміємо цим розпорядитись навіть одну годину. Ми маємо привілей покласти це до ніг Отця через Тебе і бути прийнятими до великих почестей".

Господь відповідає: "Справді так, але сядьте і порахуйте кошти".

Наша душа каже Господу: "Ні, не треба навіть рахувати кошти, бо все наше є настільки мізерне, що в порівнянні з благословеннями, почестями та милостями Бога, яких ми шукаємо і які Ти нам пообіцяв, воно не варте підрахунку. Господи, ми не маємо що Тобі дати і про це не варто роздумувати. Ми приймаємо справу з точки погляду святого Павла, який сказав, що всі земні речі він вважає втратою та сміттям в порівнянні з надзвичайністю знання про Бога. Знання Бога варте так багато, варте пожертвування того небагато, що ми маємо, що не становить жодної вартості – щоб лиш пізнати Його, збагнути Божественну справедливість, любов, мудрість та силу. Лише тепер ми починаємо мати правильний погляд на справу і кажемо: "Господи, це все, що ми можемо вчинити; ми віддаємо Тобі все те небагато, що ми маємо, і приймаємо все, що Ти можеш нам дати".

Господь відповідає: "Оце справді властивий дух", – і особисто приписує нам Свою заслугу, яка чинить нас святими. Отець приймає нас як Нові Створіння, даючи нам зачаття Святим Духом; для нас старі речі проминули і все сталося новим. Нас пораховано членами Його славної Церкви, яка перебуває в процесі творення, приготування, обмиття, очищення, шліфування та вчинення готовою. Минулі гріхи є очищені, і Нове Створіння не має власного осквернення; є лише деякі недосконалості, притаманні тілу. І хоча тіло є прикрите отриманою шатою Христової праведності, однак ці слабкості можуть від часу до часу з'являтись на поверхні. Нове Створіння повинно негайно зауважити їх, бо Нове Створіння є новим розумом, новою волею, яка відтепер регулює, керує та контролює це смертне тіло.

Я зустрічав деяких осіб з числа дорогого Божого народу, які так і не збагнули, яку велику угоду вони склали, і були дуже недбалі, щоб пильнувати речі, особливим чином дані їм для догляду. Вони постійно дивились на інших людей і вказували іншим їхні слабкості, забуваючи при цьому про себе, від чого потрапляли в велику небезпеку. Перш за все ми повинні збагнути, що свій перший обов'язок ми маємо в стосунку до нашого тіла. Бог не зробив мене відповідальним за ваше тіло, ані вас – за моє. Проте Він сказав, що ми можемо допомагати один одному, давати поради, будувати один одного, і ми дійсно допомагаємо один одному одягати шату Христової праведності і берегти її в належному вигляді, як ми читаємо про це в Святому Письмі. Наречена приготовляє себе. Ми можемо дати один одному цінні поради, але відповідальність за власне тіло цілком лежить на вас і на мені як на Нових Створіннях. Це завдання нашого життя, бо в тілі, як говорить апостол, не мешкає жодна досконалість. Не всі є однаково недосконалі: одні – так, ще інші по-другому, одні є більш недосконалі та з вадами в якомусь одному напрямку, інші – в другому. Але, як постійно стверджує Писання, немає нікого праведного, нікого досконалого. Ми всі маємо недоліки, потребуємо їх знати і повинні вести з ними добру боротьбу.

"Але, брате Рассел, якщо Бог знає, що наше тіло є немічне, якщо Він має з нами до діла як з Новими Створіннями і не думає судити нас за тілом, то що має тіло з цим спільного? Мабуть, Богу без різниці як ведеться тілу, якщо тільки моє серце є добре, чисте і щире?"

“Так, без різниці. Бог дав вам ваше тіло для користування, і як Нові Створіння ви зростаєте або не зростаєте в ласці в міру як використовуєте або не використовуєте це смертне тіло, як перемагаєте труднощі, як показуєте відданість Нового Створіння в подоланні усього того в тілі, що є проти вас і проти Отця, як показуєте свою вір­ність праведності, правді, Богу і Братам. Ось так ви зростатимете в ласці і в характері, який Богу до вподоби".

Отже, перш ніж ми будемо приготовані належати до класу, до якого Бог нас покликав, ми з вами повинні розвинутись. Кого Бог покликує, хто є прийнятий в Христі і зачатий Святим Духом, той знаходиться в Христовій школі. Починається урок, якого обов'язково треба навчитись – треба зростати в ласці, зростати в знанні, зростати в любові і, як пояснює апостол, треба відновитись. Що це означає? Це означає, що треба бути сформованому знову. Скажемо, якщо людина прийняла Христа, то чи може вона бути перетвореною? Так, дорогий брате, якщо вона не буде сформованою знову, вона не буде готовою до Царства. Але це перетворення не є перетворенням тіла. Справді, воно може торкнутись вашого тіла, і я зустрічав численні скромні обличчя, перемінені на сяючі через замешкання в них Святого Духа. Але суть не в тому, бо це другорядна річ. Переміна, про яку говорить апостол, є перетворенням розуму. Подумайте про це! Але як перетворити розум? Пригадайте, як ви інколи міняєте свої думки. Ви зважуєте речі, а тоді вирішуєте те і те. Отже, ви знаєте, як розсуджувати справи згідно з тим, чому ви надаєте перевагу. Та тепер ви повинні міняти ваші думки не згідно з тим, що вам подобається, але згідно з певними принципами, певними критеріями праведності, принципами справедливості і любові, так щоб Нове Створіння в Христі мало нову систему правил, зовсім інші від тієї, яку воно коли-небудь мало в світі. Світ не має таких правил та вказівок, які можна було б застосувати до Нового Створіння в Христі. Все, що ви чините, повинно недвозначно погоджуватись в правилом справедливості. Як Нові Створіння, ви не повинні навіть наважуватися робити своєму ближньому, брату чи комусь іншому що-небудь несправедливе. Ви зобов'язані бути щонайменше справедливими: в міру ваших можливостей вам не повинно недоставати справедливості. Я думаю, що є багато з числа Господнього народу, котрі ще не зовсім збагнули цю частину уроку – що нова природа і послушність її правилам означає безстороннє застосування Золотого Правила до всіх інших. Ви не повинні робити іншим того, що не хотіли б аби робили вам. Власне через це Господній шлях є інколи лихословлений. Часом хтось може занедбувати сплачувати борги, часом можна недбало залізти в борги. Отож принцип справедливості не є достатньо виразним перед очима такої особи. Така особа просто має звичку. Згідно зі своїм старим створінням вона не шанує правил та нахилів справедливості, ковзаючи абияк туди-сюди, залишаючи інших скривдженими. Але так не може бути з Новим Створінням. Нове Створіння ввійшло під нові права, тому незалежно від того, наскільки старе створіння прагне ухилятись, обов'язком Нового Створіння є привести тіло в підпорядкування, щоб справедливість керувала кожним вчинком, кожним словом, і, якщо можливо, кожною думкою. З такими принципами справедливості в розумі ми можемо здобути багато Божої подоби в характері. Яким чином ви та я, Нові Створіння, можемо бути схожими до Отця на небі, якщо ми не матимемо принципу справедливості? Культивування принципу справедливості в вашому і в моєму житті, в усіх наших вчинках та справах, в усіх наших словах, в усіх наших думках – як близько це має бути нашому серцю! Мабуть, порівняно легко бути справедливим в тих наших справах, які стосуються грошей, коли ми кажемо, що ми не винні нікому ні гроша, що ми віддамо все до останнього, і що краще житимемо найскромнішою їжею, аніж заборгуємо і будемо зобов'язані комусь, чи поступимо несправедливо, але не так легко бути цілком справедливим в нашому розумі та наших вчинках. Дуже легко бути несправедливим у слові. Нове Створіння повинно судити кожне слово, промовлене устами. Не дивно, що апостол каже, що коли яка людина не грішить своїми устами, то вона є досконала. Отже, Нове Створіння повинно бути пильним, щоб розвиватись в цьому напрямку. Якщо ж невдача йде за невдачею, Нове Створіння не повинно знемагати. Воно повинно показати Господу, що в нього немає жодної симпатії до несправедливості. Ви повинні бути справедливими в ваших думках перш ніж властиво зможете бути справедливими в ваших вчинках. Людина, яка думає несправедливо, всупереч собі чинитиме несправедливо. Отже, справа сягає безпосереднього контролювання наших думок. Що я повинен думати про цього чоловіка чи про цю жінку? Ніколи не думайте з упередженням, але завжди з спокійною розсудливістю, намагаючись допомогти в їхньому сумніві, якщо такий існує. Окрім цього Господь радить великодушність з нашого боку, кажучи, що Він бажав би краще, щоб ми помилялись, тобто були надто поблажливими, аніж тільки справедливими.

Отже, над справедливістю стоїть любов, найвища з усіх прикмет Бога. Бог є любов. Бог є справедливий, але Він чинить насамперед справедливо, а потім додає ще трішки – додає трохи любові. Це Він показав нам в Своїй поведінці з нашим родом. Він був справедливим до нас, коли засудив наш рід як невартий вічного життя. Він і надалі міг залишитись тільки справедливим і ніколи не передбачив би жодного відкуплення або будь-якої іншої можливості. Але Бог був більше ніж справедливий, і тому в належному часі Він подбав про Відкупителя. Це була ласка, це була милість, це була любов. І ця любов проявляється скрізь в великому Божому плані для нашого роду, передбачивши насамперед Спасителя, а тепер – Церкву, даючи вам і мені можливість завдяки Його милості вийти з рядів грішників і піднятись до рангу слави, пробачаючи все наше минуле і даючи нам всіляке заохочення на шляху та запевнення в Його любові та прихильності, чинячи, щоб всі речі діяли разом для нашого добра. Ось такою є любов Бога, і якщо б ми мали бути дітьми нашого Небесного Отця, ми повинні, як Нові Створіння, мати цю схожість характеру, повинні мати любов. Що це означатиме? Це означатиме симпатію та підтримку, а не тільки справедливість. Коли ми віддаємо справедливо, в цьому немає жодної ласки. Все правильно. Щось менше від справедливості є злом. Але ми повинні бути більш ніж справедливими; ми повинні бути привітно звернені один до одного, пробачаючи взаємно, так як Бог пробачив нам ради Христа. Він хоче, щоб ви бачили цю прикмету Його характеру і наслідували її в вашому житті; щоб так само я бачив її і так само брав за зразок. Отже, ми бачимо, що саме Ісус мав на увазі, коли казав; "Будьте досконалі, як ваш Отець в небі є досконалий!" Це, власне, Він хотів сказати – що ми повинні брати з Нього приклад. Він не мав на увазі, що коли-небудь в вашому смертному тілі ви зможете осягнути таку досконалість, щоб бути досконалими як Бог, або що всі ваші вчинки будуть досконалими, але що ви повинні мати свій розум в повній симпатії і згоді з Богом і з Його постановою, намагаючись якомога краще використовувати це смертне тіло, щоб більше приводити його до згоди з Богом. Чому? Ісус сказав, що Отець є добрий навіть до невдячних. Відносно легко бути великодушним до тих, котрі добрі до нас – до тих, котрі щось вчинили нам і для кого ми хотіли б вчинити щось у відповідь. Повести себе інакше міг би тільки скнара. Але це зовсім не те, що Бог намагається прищепити. Недостатньо мати доброту і бути доброзичливим до того, хто вчинив вам те саме, але треба бути доброзичливим до невдячних, до тих, котрі є нелюб'язні, до тих, котрі вами нехтують, ненавидять, переслідують. Гляньте, як наш бідний світ в своєму засліпленні фальшиво представляв Небесного Отця, змальовуючи Його гіршим від диявола. А Отець далі є добрим. Бідний світ в своєму засліпленні зайшов далеко своїми негідними вчинками, на кожному кроці чинячи опір Господу, але Господь далі пробуває в Своїй доброті і подбав про потрібне благословення – насамперед про Відкупителя, а потім про Церкву, яка тепер проходить свій розвиток.

Однак, як говорить Біблія, ми знаходимось в школі Христа, ми є навчені Богом, ми є Його майстерним витвором, Він працює над нами через Своє провидіння та Слово, а також через наші випробування, які дає нам, і через можливості, які посилає. Всі ці речі є задумані Господом, щоб благословити і розвинути нас на подобу Свого власного характеру, щоб, як каже Ісус, ми були подібні до нашого Отця в небі, щоб ми були святі, щоб наші наміри, наші мрії, наші бажання були саме такими, які має Бог.

Тому, якщо ви виявите в своєму серці почуття гіркоти, заздрощів, чи суперечки, будьте обережні: це небезпечний стан, це взагалі не є від Святого Духа. Коли ви маєте ці елементи характеру, тоді ви не є святі, як Він є святий, бо апостол пояснює, що всі ці прикмети є вчинками тіла та диявола, і якщо ви маєте їх, це означає, що в вас працює переважно тіло та диявол. І якщо, навпаки, ви маєте святість і повноту бажань знати і чинити Божу волю, і якщо цей вплив зростає в вашому серці, тоді справді ви печатаєтесь Духом, подоба характеру Бога залишає на вас відбиток, ви щодня бачите речі так, як їх бачить Бог, симпатизуєте речам, яким симпатизує Бог, і чините опір речам, яким противиться Бог. Це означає, що ви любите праведність і ненавидите беззаконня. Пам'ятайте, що було написано про нашого Господа і що було величною кульмінацією Його характеру: “Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив тебе Бог, твій Бог, оливою радості понад друзів твоїх", – понад ангелів, понад Церкву, роблячи Його головою над всіма речами для Церкви, і кажучи, щоб всі ангели віддали Йому шану. Наскільки Він полюбив справедливість? Ви повинні це побачити, бо ви хочете бути Його відбитком. Він зненавидів зло настільки, що всіляким чином уникав беззаконня, несправедливості, нечестивості, гріха, і полюбив праведність до такої міри, що вважав за краще померти хресною смертю, аніж протидіяти волі Бога. Це, дорогі друзі, є великим випробуванням характеру, яке супроводжує вас і мене, і згідно з цим Бог поводиться з нами. Недостатньо, що ми боремося доброю боротьбою і намагаємось щось звершити в нашому тілі, оскільки ви, як Нові Створіння, можливо ніколи не досягнете такого задовільного контролю над вашим тілом, як хтось міг мати його на самому початку свого шляху. Те, що ви потребуєте зрозуміти, і що Бог хоче побачити в вас і в мені, є, щоб ціле наше серце було утверджене в справедливості, щоб ми любили добро і ненавиділи зло і щоб ми боролись, наскільки це в наших силах, в наших характерах, в наших вчинках, словах і думках. Отож ми станемо дітьми Всевишнього, і коли наш великий Відкупитель наприкінці екзаменуватиме нас при закінченні навчання, Він з готовністю скаже, як це показано в притчі: "Добре, слуго вірний та добрий; ти був вірний над малими речами, але ти показав властивого духа, тому Я вчиню тебе правителем над багатьма речами". Якщо ви боротиметеся самовіддано проти гріха в вашому тілі і якщо будете віддані принципам праведності в наявних умовах, то Я знаю, що з досконалим тілом, яке Я дам вам у воскресінні, ви зможете і досконало будете прагнути чинити волю Отця. Тож Отець радо вас прийме і прославить зі Спасителем по Своїй правиці.