ХРИЩЕННЯ

Мені приносить велику приємність бути з вами цього ранку. Це мої перші відвідини Ванкувер. Є одна річ, яку я зауважив в стосунку до Дослідників Біблії у всьому світі: вони мають один розум і один дух. А це відповідає тому, що мав на увазі апостол, коли казав, що всі ми були охрищені одним духом в одне тіло. Як багато говориться в Біблії про єдність! Як важливо, що ми розуміємо божественну постанову: один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець над усіма, одна Церква живого Бога. З іншого боку ми бачимо багатьох, котрі мають суперечливі погляди, різноманітні погляди на хрищення, різноманітні погляди про Господа, і тому є велике різноманіття віросповідань, які вважають себе тілом Христа. Як ми раді, що можемо бачити небесний порядок.

Отож ми всі охрищені одним Духом в одне тіло. Чим є це хрищення одним Духом? Яким духом? Якого роду це хрищення? Наші приятелі баптисти частково визнають, що хрищення є важливою справою. Те саме вважаємо ми, і так вважають усі християни. Однак є різні погляди на рахунок хрищення. Проте, згідно з Біблією є лише одне хрищення. Це одне хрищення приводить нас до одного тіла. “Так, – кажуть наші приятелі “учні”, – власне про це ми і говоримо, і ми маємо це одне хрищення, і наша церква є цим одним тілом”. На перший погляд здається, що це правильний підхід до справи. Зовні може здатися, мовби водне хрищення приводить їх до однієї баптистської церкви, робить їх одним тілом, однією церквою. Однак ви і я бачимо дуже виразно, що осторонь них залишається дуже багато добрих людей, тобто є дуже багато добрих людей, що не належать до церкви баптистів. Є багато побожних людей, які ніколи не були занурені в воді, і це залишає всіх їх осторонь. Одне хрищення в одне таке тіло залишить осторонь всіх прихильників єпископальної церкви; воно також залишить осторонь всіх добрих римо-католиків, всіх добрих методистів, всіх добрих пресвітеріан, всіх добрих лютеран і буде складатися лише з добрих членів церкви баптистів. Але навіть тоді це одне тіло не буде одним цілим, тому що коли ми питаємо наших приятелів баптистів, “чи ви є одним тілом”, вони кажуть, “так, ми є одним тілом”.
“І ви маєте одного Духа?”
“Не зовсім, бо деякі з нас мають відмінного духа. Деякі з нас мають кращого духа, а деякі не зовсім доброго духа. Деякі є повністю посвячені Господу, є святі, а інші – не є”.

Так от, чим є це одне хрищення, яким ми всі занурені в одне тіло? Чим є це одне тіло? Це одне тіло – це тіло Христа, яке складається з багатьох членів, і в це одне тіло входять всі святі. Господь знає тих, котрі є Його. Всі ті, котрі належать до цього одного тіла, повинні мати славу, честь та безсмертя, яких око не бачило і про які вухо не чуло, і навіть на серце людині не ввійшли речі, які Бог зберіг для тих, котрі люблять Його – люблять більше, ніж свої доми, свої землі, своїх батьків та дітей, люблять більше від будь-якого створіння, більше від самих себе. Він це зберіг для них. Він звертається до святих. Ось це запрошення: “Зберіть Мені Моїх святих до Мене, каже Господь”. А хто є Твоїми святими, Господи? Ті, котрі вчинили угоду зі Мною при жертві. А може є ще інший клас святих, який має відношення до цього запрошення? Ні, немає. Лише ті, котрі вчинили угоду з Богом при жертві через повне посвячення свого серця та всього, що в них було, є зачаті Господнім Святим Духом. Вони є Господніми коштовностями. Вони є Господніми святими, незалежно чи вони є методистами, пресвітеріанами, баптистами, учнями, чи ще кимось.

Лише тепер ми починаємо розуміти те, що вважаємо правильним. Ми всі раніше дивувались, як це можливо, щоб була лише одна церква, адже мусить бути саме наша церква, а не церква котрогось іншого брата. Тепер ми починаємо розуміти, що жодна з цих первісних систем, званих церквами, не є тією церквою, але що Господь має Свою власну Церкву, а також визначив шлях, як приєднатись до цієї церкви, і Він веде записи в книзі. Тож написано, що всі їхні імена є записані в небі.

А як вони потрапили туди? Були охрищені. Ми охрищені тим самим Духом в одне тіло, в тіло Христа, і сталися членами Його тіла. А чи маєш ти, мій дорогий брате, Його духа? Ось питання для тебе і для мене: чи ми маємо Духа Христа? Хто не має Духа Христа, той не є Його, навіть коли б його охристили в океані. Занурення в океані не чинить Христовим. Є лише один спосіб бути охрищеним в Христа і св. Павло розповідає нам про цей єдиний спосіб. Він каже, що хто з нас був охрищений в Ісуса Христа, у тіло Христа, в громадку, якої Він є головою і членами якої ми маємо привілей статися (порахованими членами зараз і, у випадку вірності, членами в повному значенні слова через славну переміну воскресіння у мить, у миг ока), той був охрищений в одне тіло (якого Ісус є головою, а церква є Його тілом), був охрищений – в воді. Чи так пише? Ні, не так пише. Хто з нас був охрищений в Ісуса Христа, в одне тіло, якого Він є головою, той у Його смерть був охрищений. Бути охрищеним в смерть з Ісусом – це зовсім щось інше, ніж бути охрищеним в воді з Ним. Хто плутає ці справи, той не розуміє однієї з найважливіших речей в Біблії і не може йти далі, доки цього не зрозуміє. Водне хрищення є лише символом, тобто образом, того, що вже відбулося під час хрищення одним Духом через посвячення нашого серця, через наявність того самого розуму, який мав Христос, коли Він вчинив Своє посвячення до смерті, – бути мертвим з Ним, бути охрищеним в Його смерть.

Хто з нас був охрищений в Ісуса Христа, той був охрищений в Його смерть. Що це означає? Що це таке “Його смерть”? Чи Його смерть чимось відрізнялася від смерті будь-якої іншої особи? Чому апостол каже “бути охрищеним в Його смерть”? Як ми можемо потрапити в Його смерть більше, ніж є світ у Його смерті?

Тут міститься глибока правда, і вона полягає ось в чому: з природи ви і я були дітьми гніву, як і інші. Ми належали до Адама та його роду; ми не потребували бути охрищеними в Адама, потрапити в його смерть; ми були в його смерті природнім чином. Ми були народжені під вироком смерті з усім світом. Але з нашим Господом Ісусом так не було. Святе Письмо особливим чином каже нам, що Бог у Своїй божественній мудрості подбав про те, що перш ніж світ буде врятований від гріха та смерті, потрібно було, щоб Справедливий помер за несправедливого. Та в світі не було нікого справедливого, щоб померти за свого приятеля. Ніхто з людей не міг відкупити себе. Наш Відкупитель був цілком невинним, чистим та відокремленим від грішників, і Він залишив славу, яку мав у Отця, впокорив Себе, став людиною і був людиною Ісусом Христом. Ставши подібним до людини, Він упокорив Себе навіть до смерті. Тоді в нагороду за Його слухняність до смерті Отець високо підвищив Його.

Отже Ісус дозволив, щоб життя було в Нього забране, та не Отцем, а людиною. Люди своїми злими руками розп’яли Його, а Він не чинив опору. Він мав силу чинити опір і міг покликати легіони ангелів, щоб ті захистили Його. Не могло бути причини, чому б Він мав здатися або померти. Замість посвятитися для жертовної смерті, Він міг сказати: “Я не вчинив нічого поганого; Я виконав божественний закон. Тому Я можу звернутись до Мого небесного Отця захистити Моє життя, щоб Мене вам не видали, щоб Мені не померти з жодних міркувань”. І так було б насправді. Але Він на початку Свого служіння, в віці тридцяти років, вчинив посвячення до смерті, сказавши: “Я прийшов чинити Твою волю, Мій Боже, усе, що написано в книзі. Я буду радий виконувати Твою волю будь-якою ціною, навіть ціною самого життя”. Все це наш Господь символічно показав тоді, коли ввійшов у воду. Він там показав Своє повне посвячення усього, що в Нього було, для виконання Отцівської волі, і тоді Він вийшов з води і вирушив чинити власне це. Він і далі мав духа слухняності і протягом трьох з половиною років клав Своє життя, вживав його відповідним чином. Він умирав щоденно, як це виразив апостол Павло. І коли це закінчилось? Це закінчилось на Гологофі? Звідки ми знаємо? Його передсмертними словами було, “Звершилося”. Що звершилося? Звершилося Його хрищення в смерть.

Тепер нас запрошено взяти свій хрест і йти за Ним, йти Його слідами, наслідувати Його приклад. Ви скажете, брате Рассел, якщо ми раніше не могли цього зробити, то чи зможемо тепер? Саме про це говорить Біблія. Вона не каже, йдіть у Його сліди, якщо ви не можете, і не каже, беріть свій хрест і йдіть за Ним, якщо ви цього не можете. Біблія дає розумну пропозицію. Вона каже, що вам і мені є можливим йти слідами Ісуса. Апостол каже, що коли ми є охрищені в Його смерть, ми стаємо учасниками Його смерті, беремо з Ним участь в Його смерті. Але як ми можемо брати участь в Його смерті, якщо вона була жертовною, і якщо ми належимо до роду, що є під осудом? Біблія дає на це відповідь. Вона каже, що Він заступається за таких, є заступником за певен клас, який Отець тепер кличе. “Позбирайте для Мене побожних Моїх”. Їх дуже мало, бо небагато є таких, котрі хочуть бути святими. Одного разу певен чоловік сказав до мене: “Я читав Виклади Святого Письма вперше, коли мені ще було шістнадцять років. І кожного разу, коли я дочитував до місця, де щось говорилося про посвячення, я одразу пропускав це місце. Як тільки я знав де про це пишеться, то я уникав цього місця. Я знав, що в цьому є щось, до чого я ще не був готовий, тому я просто обминав це”.

Бачимо, що Господь не дивиться за тими, котрі уникають. Якщо хтось з вас хоче цього уникнути, ви взагалі можете уникнути посвячення, ви можете просто обійти вузьку дорогу. Велика ласка – знати про вузьку дорогу; велика ласка – мати дозвіл йти вузькою дорогою; великий привілей – бути послідовником Ісуса; велика честь – отримати дозвіл бути мертвим з Ним, страждати з Ним. Якщо ми страждаємо з Ним, ми будемо також царювати з Ним; якщо ми будемо мертві з Ним, то будемо жити з Ним. Жити з Ним означає брати участь з Ним в славі, честі та безсмерті.

Але які умови цього? Якщо ми хочемо бути з Ним, то чому треба йти Його слідами? А як Він досяг такого славного вивищення? На якій умові Отець поставив Його так високо? Та тому, що Він був вірний – вірний в укладенні угоди і вірний у виконанні угоди. А на якій умові ви і я можемо бути з Ним і ділити Його славу? Ми можемо укласти таку саму угоду, і тоді ми зобов’язані дотримуватись цієї угоди в міру нашої спроможності. А як ми можемо укласти таку угоду? Як може Бог укласти угоду з нами? Відповідаємо, що Бог дав Свого Сина, щоб відкупити світ, а не лише крихітну Церкву, нечисленних святих. Той, Котрий є Відкупителем світу, перш, ніж Він застосує заслугу на користь світу, щоб задовольнити справедливість за гріхи цілого світу, приписує деяку міру Своєї справедливості вам і мені, а також всім, хто прагне взяти свій хрест і йти за Ним. Він не дає її вам. Він дасть цю заслугу згодом світу. Коли Він дасть її людям, вона означатиме для них земне життя, земну реституцію та земні благословення, тобто саме те, що Він пожертвував. Чи Він пожертвував земне? Так. Чи Він пожертвував небесне? Ні. Отож, що Він пожертвував? Чому Він пожертвував Свою досконалу людську природу, а також пожертвував всі права, які Він мав як наступник Адама, котрий був батьком людського роду і котрому належала земля та її повнота? Як досконала людина, Він ніколи не схибив у виконанні Божого закону, і Він мав право на землю та її повноту. Все це Він поклав, тобто віддав, згідно з Отцівською волею, щоб мати змогу у властивому в Бога часі вийти до людства – до Адама та всіх його дітей, котрі прийдуть до гармонії з Богом. Бог дав нашому Господу Ісусу вищу природу, божественну природу, в нагороду за Його слухняність до смерті, та ще й смерті на хресті. За це Бог високо підніс Його.

Тепер надходить час, коли весь світ увійде під благословення Нової Угоди через Ізраїль та через запроваджені в той час порядки. Благословення Господа наповнить всю землю і всі матимуть велике благословення. Але Він не кличе вас і мене до земного споріднення. Він запрошує нас небесним покликом, як каже апостол, щоб бути з Ним і ділити Його славу, бути Його нареченою та співспадкоємицею великого Царя царів та Пана панів. Запрошення, яке Він дає нам, полягає в тому, щоб ми поклали з Ним наше життя.

Отож, що ми тепер робимо? Що таке вузька дорога? Чим є цей шлях? Не забуваймо нашого тексту. Ми є охрищені хрищенням в Його смерть. Як це в Його смерть? Вас пораховано членами Його тіла і мене пораховано членом Його тіла, тобто Ісус, так би мовити, помирає в світі вже понад 1800 років. Ми беремо участь в стражданнях Христа. Апостол каже: “Доповнюю недостачу скорботи Христової”. Хто має велику частку в скорботах та стражданнях Христа, очевидно матиме велику частку в славі, яка прийде. Бачимо велике бажання апостола мати істотну частку в скорботі Христа, і в одному зі своїх листів він дає натяк, що деякі дорогі брати занедбали численні нагоди, і там, де вони не виправдали надій, він отримав більше нагод страждати для Христа.

Тому, дорогі брати та сестри, віддаваймо наше серце щораз більше нашому дорогому Господу, щоб Він міг його формувати, і скеровуймо наші ноги у правильному напрямку, щоб ми могли чинити через Нього слухняну жертву до смерті, – і тоді ми ділитимемо з Ним вічну славу. Вірю, що тоді ми усі зможемо зустрітись на великій конвенції, яку апостол згадує в дванадцятому розділі свого послання до євреїв, де, як він каже, ми зійдемось на велике зібрання церкви первородних, чиї імена є записані в Небі.