Заголовний вірш: “Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі” (вірш 21).
Поступ цивілізації у світі в поєднанні із загальним зниженням християнських критеріїв у результаті нехтування Біблією наблизив цивілізований світ і номінальну церкву одне до одного. Слова Учителя, сказані в цьому біблійному дослідженні, ніколи не були так необхідні, як зараз: “Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її”.
Вчення темних віків, що дійшло до нас, свідчило, що багато тих, хто йде по широкій дорозі, мільйонами прямують на вічні муки. Загальна відраза до такого тлумачення Біблії похитнула довіру до самої Біблії і цілковито відвернула багатьох від неї в бік поміркованої форми універсалізму – до надії, що майже кожна особа в мить смерті негайно йде в славу, незалежно від того, чи прямує вона вузьким шляхом учнівства чи широким, легким шляхом суєтності. У кожному значенні цього слова наслідки такого неправильного тлумачення виявилися згубними.
Тепер ми усвідомлюємо, що Учитель говорив про те, що широка, легка дорога веде не до вічних мук, а до знищення – смерті. Тепер ми бачимо, що батько Адам своїм непослухом був відтятий від спілкування зі своїм Творцем під вироком смерті, що всі його діти народилися в гріховному і відчуженому стані, що їхні спотворені смаки і впливи, які діють на них, становлять широку дорогу самовдоволення, по якій вони прямують у могилу.
Наш Господь прийшов як Відкупитель світу, але перш, ніж мати справу з людським родом у цілому, Він вибирає клас Церкви – учнів. Їхня любов і вірність перевіряється закликом ходити всупереч загальним тенденціям світу – йти вгору вузьким шляхом, у кінці якого їм обіцяне вічне життя – слава, честь, безсмертя і участь з Відкупителем у Його великій праці Тисячолітнього Царства. Потім Він займеться людством, яке зараз прямує вниз по широкій дорозі до смерті, відновить його і дасть йому славні нагоди, забезпечені Його жертвою.
Нинішній заклик до учнівства веде через тісні ворота повного посвячення до самої смерті слідами Учителя, і мало є тих, хто знаходить цей шлях і добровільно йде ним. Слава Богу, що маси людства на широкій дорозі були відкуплені і ще отримають благословення, хоча й упустять велику “нагороду”, запропоновану нині “вибраним”, що йдуть вузьким шляхом. Остаточно тільки свідомо нечестиві будуть знищені Другою Смертю.
Господні учні повинні остерігатися лжеучителів, які видають себе за пастирів і носять їхній одяг, але насправді вони не схожі на Великого Пастиря. Вони своєкорисливі, хижі, вовчі. Вони не кладуть своє життя за овець, а поїдають їх.
Нам заборонено судити серце. “Не судіть, щоб і вас не судили” (Мт. 7: 1). Тут Учитель ілюструє, що ми повинні судити про тих, хто називає себе Його учнями, на основі плодів їхнього життя. Чи є вони гострими, колючими, кривдними, отруйними у своєму впливі на інших, чи, навпаки, подають допомогу, зміцнюють, піднімають? Як дерево можна впізнати і оцінити по його плодах, так і можна впізнати людину, і особливо тих, які сповідують учнівство, які називають себе послідовниками Христа і вчаться у Нього.
Не допоможе також сповідування і принесення молитов зі словами: “Господи, Господи”. Не всі такі увійдуть у Боже Царство і стануть співспадкоємцями з Христом. Тільки ті будуть прийнятними, хто виконуватиме волю Отця. Не факт, що кожен може жити згідно з високим Божественним критерієм у кожному слові і вчинку, але серце, воля повинні бути правильними, щирими, правдивими, чистими, відданими Богу і принципам Його правління. І в цьому випадку кожен недолік буде викликати жаль, і все життя поступово зміниться, “переміниться”.
Коли в кінці цього віку небесний Цар повернеться перед встановленням Свого Тисячолітнього Царства, щоб мати справу зі світом, Він буде рахуватися зі Своєю Церквою, щоб спочатку нагородити вірних участю у Своєму Царстві. Тоді, каже Він, виявиться, що чимало пророкували, тобто навчали в Його імені, робили багато чудесних справ і навіть виганяли бісів. Вони виявляться негідними Царства, тому що не розвинули характер відповідно до Закону Отця – Золотого Правила. Цар скаже таким: “Я не визнаю вас і не можу прийняти як Свою обрану Наречену. Ваша праця в цілому неприйнятна, беззаконна, не узгоджується з принципами Мого вчення”. Такі, замість того, щоб увійти в славу Царства, будуть змушені пройти крізь скорботи зі світом, втративши свою частку у великій нагороді цього Євангельського віку.
Той, хто зараз наділений благословенням мати вуха, здатні чути, хто зараз чує поклик до учнівства, хто зараз приймає цей поклик і стає послідовником Христа через посвячення, має можливість зводити будівлю віри, яка витримає всі життєві бурі, тому що збудована на Скелі. Христос є цією Скелею Віків. Він не тільки великий Відкупитель, але й для тих, хто зараз покликаний, Він – великий Зразок, слідами Якого повинні йти всі, хто бажає стати співспадкоємцями з Ним у Його Небесному Царстві. Ті, хто бажає стати Його учнями, але нехтують ретельним дотриманням Його вказівок, будують фальшиві надії, будують на фундаменті, який не витримає бур і життєвих випробувань, особливо дозволених як випробування характеру тих, хто удостоївся поклику цього Євангельського віку.
Апостол, змальовуючи випробування Церкви і перевірку нашого учнівства, уподібнює це випробування до вогню, кажучи (не про світ, а про Церкву): “Буде виявлене діло кожного, бо виявить день [R4569], тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь” (1 Кор. 3: 13-15). Апостол тут змальовує випробування тих, хто будує на Скелі. Ті, що будували на піску, зазнають шкоди в усьому і на початку Тисячоліття виявляться не в кращому становищі, ніж світ у цілому.