Заголовний текст: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться”.
Великий Учитель не вчив екстравагантності. Він був енергійний у справах Отця і навчав Своїх послідовників “у ревності не лінуватися, духом палати, служити Господеві”. Проте Його вчення в цьому уроці полягає в тому, що наша енергія не повинна приймати егоїстичної форми накопичення земних скарбів. Замість цього ми повинні накопичувати небесні скарби. Незважаючи на згадку [R4567] про міль, іржу і злодіїв, що нищать земні скарби, ми розуміємо Його вчення скоріше на вищому рівні, хоча сам принцип досить широкий. Усі погодяться, що було б безглуздо збирати одяг або їжу для майбутніх потреб, за винятком особливих обставин. Але можна скарбувати золото, або гроші в банку, або облігації, або акції, або добудовувати ферму до ферми чи будинок до будинку, і тут діє той самий принцип.
Хоча ні моль не може торкнутися банківського рахунку, ні іржа не може пошкодити золото, ні злодії не можуть вкрасти право власності на майно, принцип залишається той самий. Скарби будь-якого роду можуть втратити свою цінність, і вони дійсно втрачають свою цінність для нас, коли ми вмираємо, а то й раніше. Смерть, тління торкається всього земного в нинішніх умовах, як би ретельно і продумано його не забезпечували. “Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди” (Йов. 1: 21). Розумні люди в цілому згодні з тим, що Бог передбачив майбутнє життя за межами могили, і це життя можна отримати на ранок воскресіння. Святе Письмо вчить, що ступінь нашого благословення в той час буде залежати від поведінки в нинішньому житті. Саме цей момент Великий Учитель підкреслив у сьогоднішньому дослідженні. Всі тверезі розуми згодні з тим, що це логічно.
Давайте не будемо дотримуватися крайніх поглядів, як це роблять деякі. Не подумайте, що Учитель говорив, що людям не варто розумно піклуватися про власний затишок і що вони не можуть залежати від благодійності в старості. Не подумайте, що Він мав на увазі, що батьки повинні нехтувати своїми обов’язками по відношенню до членів своєї сім’ї, які від них залежні. Біблія ясно вчить, що “коли ж хто про своїх... не дбає, той... гірший від невірного”. Отже правильна думка в тому, що слід економити і, як висловлюється св. Павло, “відкладати собі” для власних майбутніх потреб або для того, щоб подати іншим, нужденним. Божий народ повинен бути ощадливим, уникати боргів, бути “передбачливим” і мати певний запас коштів.
Але земні речі не повинні бути скарбами їхньої душі, а тільки їхніми слугами, зручностями – завжди готовими до вжитку, у будь-якій крайності, відкрито, від щирого серця. Той, хто дотримується цієї поведінки, рідко матиме велике земне багатство. Тільки зробивши багатство скарбом і поклавши на нього непомірні надії, людина може стати скнарою або багачем. Звернення своїх почуттів до того, що вгорі, означає таке вільне поводження з земними багатствами, яке перешкоджало б накопиченню або збереженню великого багатства.
Слово Учителя говорить, що той, хто звертає свої почуття до земних скарбів, стає жалюгідним, егоїстичним, земним, тоді як той, хто звертає їх до того, що вгорі, такою ж мірою стає небесним, духовним, благословенним, щедрим. У нас двоє очей, і якщо вони не будуть правильно налаштовані одне відносно одного, наше бачення речей буде спотвореним. Тому ми прагнемо виправити цю складність, щоб отримати правильний погляд на речі. Так і з очима нашого розуміння. Вони дивляться як на сьогодення, так і на майбутнє, мають як земне, так і небесне бачення. Важливо правильно налаштувати їх, щоб ми могли бачити речі в їхньому істинному світлі – бачити велику цінність майбутнього життя в порівнянні з теперішнім і, відповідно, бути веденими до того, щоб звертатися [R4567] туди почуттями нашого серця і в цілому мудро збалансовувати всі інтереси життя.
Як у природному тілі очі можуть потемніти або осліпнути, так і з нашими очима розуміння. І якщо ця сліпота прийде на нас після того, як ми свого часу бачили і насолоджувалися Божественною обітницею, то в нашому випадку справи будуть ще більш плачевними. Якою великою буде ця темрява!
Ще один урок для нас у тому ж дусі. Служіння мамоні поблагословить нас у теперішньому житті, але зашкодить нашим майбутнім інтересам. Натомість служіння Богу підготує нас до майбутнього впливу. І хоча послух Богу може коштувати нам втрати гріховних задоволень і деяких законних мирських благословень у теперішньому часі, проте він вже навіть зараз є благословенням для вірних слуг Бога і праведності. Крім того, є славна перспектива на майбутнє. Однак нам необхідно зробити вибір між двома панами. Ми не можемо служити обом. Ми не можемо отримати нагороду від обох. Як Ісус Навин, так і ми повинні вирішити: “А я та дім мій будемо служити Господеві”.
Учитель закликає нас доручити всі наші інтереси Богу і повністю вирішити бути слухняними Йому в міру наших здібностей, а потім збагнути, що Божественна турбота, яка є над усім створінням, проявляється особливо над нами, тому що ми вступили в особливі відносини з Ним на основі Його обітниць. Такі особи не повинні турбуватися про свої земні справи, але можуть довірити всі свої інтереси Небесному Отцю. Наше вічне життя варте більше, ніж їжа і одяг нинішнього життя. Якщо ми мудрі, то будемо шукати майбутнього життя за всяку ціну, будь-якою жертвою нинішнього життя.
Що стосується здатності нашого Небесного Отця подбати про наші інтереси, то ми повинні бачити прояви Його сили, мудрості і благодаті в природі, Його турботу про небесних птахів і польові лілії. Ми повинні розуміти, що Він має також силу подбати про наші найкращі інтереси, тому віра повинна твердо довіряти йому, незважаючи ні на що. Припустимо, ми невеликого зросту і схильні переживати, як нам підрости? Тоді давайте усвідомимо всю свою незначність і радше звернемося до Господа про те, що стосується як теперішнього, так і майбутнього життя. Будьмо старанні в служінні Йому, залишаючи всі наші нинішні хвилювання, а також майбутні нагороди Його мудрості, любові і силі.
Чи повинні ми вважати, що Бог, який піклується про лілії і птахів, не подбає ще більше про нас, відколи ми стали Його дітьми через віру в Христа і посвячення нашого життя? Давайте ж відкинемо всі тривожні думки про їжу і одяг і про все, що пов’язане з ними, про що турбується весь світ. Бути без турбот не означає бути без належної уваги і старанності, щоб знайти роботу і виконувати її. Але наш Отець краще за нас знає, чого ми дійсно потребуємо, і віра полягає не тільки в тому, щоб довіряти Йому, але й приймати те, що Він дає, як відповідне нашим найкращим інтересам.
Наше головне завдання як послідовників Христа – намагатися отримати частку в Божому Царстві разом з нашим дорогим Відкупителем, частку в Тисячолітньому Царстві як Наречена Христа, яка буде сидіти з Ним на Його славному престолі для благословення і піднесення світу. У нас є запевнення нашого Учителя, що той, хто дотримується цього шляху, робить мудро, і Бог дбатиме про його земні інтереси, про його найвище благополуччя. Якщо так робити, то наше життя увінчається миром, радістю і відпочинком у Господі, який Він обіцяв у Своєму Слові тим, хто довіряє Йому.