ПРИГОТУВАННЯ ЦАРСЬКОГО СВЯЩЕНСТВА

“Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого” (1 Петра 2: 9).
Апостол протиставляє тих, котрі прийняли Ісуса як Месію, і тих, котрі відкинули Його. Слово “рід”, мабуть, вживається в цьому вірші для визначення народу. Бог спершу покликав народ Ізраїлю, щоб той був Його вибраним народом, Його святим народом (2 М. 19: 5, 6). Понад вісімнадцять століть ізраїльтяни виховувалися під Законом, щоб показати, чи вони гідні бути Божим народом. Та Бог знав наперед, що навіть при найкращих зусиллях вони не є в змозі виконати Його Закон, бо вони недосконалі. Він знав, що таким чином вони ніколи не зможуть здобути нагороду вічного життя (3 М. 18: 5; Рим. 10: 5). Проте Він подбав про відкуплення Ізраїлю та всього світу через смерть нашого Господа Ісуса Христа, і знав, що Закон Мойсея буде педагогом, щоб вести ізраїльтян до Христа (Гал. 3: 24).
Ізраїльтяни сподівалися, що Бог зробить їх великим народом, що остаточно вони керуватимуть світом як Боже царство. Оскільки вони були природним насінням Авраама, то вважали певним, що Божа обітниця Аврааму не може стосуватися нікого іншого, окрім них. Але вони випустили з уваги факт, що справжнє насіння благословення повинно мати віру Авраама, слухняне серце. Юдейському народу бракувало цієї віри і слухняності. Коли прийшов Месія, давно провіщений їхніми святими пророками, вони зреклися Його і вбили. Тільки нечисленні, “справжні ізраїльтяни” покірного і старанного серця, прийняли Його. Але Бог передбачив відкинення цим народом Його Сина, і наперед влаштував так, що після зібрання з Ізраїлю небагатьох вірних, поклик до класу Насіння перейшов до поган.
В плані Єгови Авраамове насіння благословення мало складатися з 144 000 – по 12 000 з кожного з дванадцяти поколінь Ізраїлю під головуванням Його Сина, нашого Господа Ісуса Христа. Отже, коли 20 000 або навіть більше ізраїльтян, які виявились гідними, увійшли в християнську Церкву, Євангельське послання було звернене, щоб вибрати достатнє число з поган для укомплектування недостачі з кожного покоління. Таким чином ці погани стали членами духовного Ізраїлю, маючи віру вірного Авраама.

ДУХОВНИЙ ІЗРАЇЛЬ – НОВИЙ НАРОД

Після позбавлення Ізраїлю Євангельського поклику, потрібно було сформувати новий народ, який складався би з нечисленних вірних з юдеїв та поган. У той час Бог відкрив новий шлях життя через Ісуса Христа (Євр. 10: 20). Власне, покликання і приготування цього нового народу духовного Ізраїлю і було працею Євангельського віку. Шлях, відчинений для них, не зазнав невдачі, як це сталося зі шляхом, відчиненим для тілесного Ізраїлю. Євангельська Церква знаходиться “не під Законом, а під благодаттю”. Божий задум для Церкви дозволяє добитися успіху тим, котрі йдуть цим новим шляхом життя. Вони виконують Божественний закон у дусі, а одяг Христової заслуги ховає всі недоліки та вади їхньої плоті, які неможливо уникнути.
Вибрані з юдеїв стали мертвими для угоди Закону, якою їхній народ був зв’язаний понад шістнадцять століть. Вибрані з поган стали мертвими для своїх колишніх гріхів та свого грішного стану. Разом вони були заручені Христу, а серединна перегородка, яка ділила їх, була розвалена. Вони повинні статися Нареченою Христа. Усі, котрі становлять цей клас нареченої, втрачають свої колишні стосунки як люди і стають спадкоємцями Божими і співспадкоємцями з Христом. Тепер вони – Нові Створіння (2 Кор. 5: 17).

ЦАРСЬКЕ СВЯЩЕНСТВО

До згаданого класу св. Петро каже: “Ви – царське священство”. Становище царя полягає в тому, щоб керувати, царювати; становище священика – щоб навчати, лікувати і благословити. Обидва становища мають поєднуватися в праці, яку цей клас має виконувати тоді, коли буде звеличений у Царстві. “Ви... народ святий, люд власності Божої”, – додає апостол. Цей клас відокремився від всіх інших людей. Ті, котрі належать до нього, є на землі чужинцями та пілігримами. Зі своїм Головою, Ісусом Христом, вони мають становити новий уряд Царства Месії, яке незабаром буде встановлене на землі. Вони будуть царювати, навчати і благословити народи світу не як людські істоти, а як духовні істоти після свого прославлення у першому воскресінні (Об. 20: 4-6). Більш ніж вісімнадцять століть ці царські священики знаходилися в процесі виховання, розвиваючи характер, який міг би зробити їх гідними та здібними правителями наступного віку. Випробування характеру, які застосовуються до цієї громади майбутніх правителів, є дуже суворі. Вони передусім повинні навчитися судити самих себе, керувати собою, перш ніж будуть придатні судити інших та керувати ними. Вони є віддані в Христову Школу, де навчаються в Нього. Вони повинні навчитися уроків покори, самоконтролю, терпеливості, віри, доброти, співчуття, любові, бо без цих важливих прикмет згаданий клас не буде здатний правильно поводитися з грішним, деградованим світом. Якщо вони добре розвинуть ці прикмети, то, за словами апостола Павла, їм “щедро відкриється... вхід до вічного [вік триваючого] Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа” (2 Пет. 1: 5-11). Наш Господь Ісус, Котрий був досконалий, навчився слухняності, як нам сказано, з того, що вистраждав був (Євр. 5: 8-9). Цієї найкращої риси характеру не можна навчитися жодним іншим чином. Тому всі, котрі мають бути з Ним в Месіанському Царстві, зобов’язані страждати. Коли би слухняність завжди давалася легко, ми б не навчилися того, що вона означає насправді. Усі, котрі сподіваються належати до класу Царства, повинні з самого початку розвивати віру та слухняність. Справжній розвиток неможливий без цих прикмет, і їх треба щораз більше розвивати.

ОСОБЛИВИЙ СКАРБ ЄГОВИ

Цей відданий клас справді є особливим народом, і Господь покликує саме таких. Вираз з нашого вірша має значення надбання. Господь надбав їх як щось особливо цінне. До Ізраїлю давнини Він казав: “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів”. Знаємо, що буквальний Ізраїль був образом духовного Ізраїлю Євангельського віку, і що насіння Авраама, яке мало успадкувати найголовніші обітниці, мало бути його насінням по вірі, а не по плоті. Про це виразно вчить Новий Заповіт (Рим. 4: 14-16; 9: 6-8; Гал. 3: 8, 16, 29).
Відповідно, дванадцять поколінь Ізраїлю, які дійсно є Божою особливою власністю, це – дванадцять поколінь духовного Ізраїлю (Об. 7: 1-4). Це народ, який тримається свого заповіту з Господом. Він є дорогий Богу як зіниця Його ока. Номінальні християни не належать до цього особливого скарбу. Мова йде тільки про святих. Кожен з цього класу вступив в особливу угоду з Господом – угоду при жертві (Пс. 50: 5). Їхній Господь і Учитель перший уклав угоду з Отцем, а ми йдемо Його слідами.
Протягом всього Євангельського віку Бог збирає їх один за одним. Серед них небагато-хто великі, небагато-хто сильні, а переважно бідні цього світу, але багаті вірою (1 Кор. 1: 26-29; Як. 2: 5). Вони мають бути спадкоємцями Царства, яке Бог обіцяв тим, котрі Його люблять. Він не збирає їх до жодної секти або партії, але до Себе. “Позбирайте для Мене побожних Моїх”, – ось Його наказ. Він не дав нам розпорядження збирати світ для Нього, бо час для світу ще не настав. Навпаки, ми повинні шукати покірних, охочих вчитися – тих, котрі голодні і спраглі праведності.
Всі, котрі є зібрані зараз до Господа, уклали угоду. Ніхто не може стати членом класу Нареченої, якщо він не уклав цієї угоди при жертві. Далі він повинен вірно жити на її основі. Угода – це домовленість, що ми цілковито підкоряємо нашу волю Богу, щоб посвятити Йому все наше життя разом з усім, що ми маємо. Хто приходить до Нього в цьому Євангельському віці, повинен приходити саме таким шляхом. Хто не вчинив такої угоди з Богом, той не ввійшов в Господню сім’ю. Божі вимоги дуже конкретні. Ми не повинні боятися цілковито підкоритися Богу. Його воля для нас є для нашого найвищого добра. Треба пам’ятати, що наш Господь сказав: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. Господь каже через Своє Слово, що Він знає, що ми є з деградованого роду, і кличе нас не тому, що вважає, що ми є досконалі, а тому, що Він щедро подбав, щоб задовольнити всі наші потреби.

СВЯТИЙ ДУХ ЯК НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА

Коли ми віддали нашу волю Богу і прийняли Його волю, ми повинні взяти свій хрест і йти за Вчителем вузькою дорогою (Мт. 16: 24). Господній народ повинен бути настільки ж ретельним, як Господнє Слово. “Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя”, яке запропоноване зараз. Якщо ми хочемо йти з Господом тепер, доки в світі панує гріх, ми повинні йти вузькою дорогою. Про цю дорогу Учитель сказав, що “мало таких, що знаходять її” (Мт. 7: 13, 14).
Хто прагне належати до класу, який тепер йде за Вчителем, той повинен охоче та радо переносити втрату друзів, громадського становища, всіх земних надій та перспектив заради небесних надій та славних речей. Хто належить до цього класу, той буде ведений Господом, Його Святим Духом – не слуханням слів, доступних для внутрішнього вуха, не викликанням враження, але Словом Бога, Біблією, речами, написаними давніше для нашого навчання та застереження. Дух Бога діє через натхнене Слово, щоб виховувати Його народ в Правді (1 Кор. 10: 11; 2 Тим. 3: 16).
Чому нам потрібне керівництво Господнього святого Духа, Господній вплив, Господній розум, щоб розуміти Біблію правильно? Коли б ми зверталися до вивчення Біблії тільки нашим самостійним розумом, або робили це в неправильному дусі, ми б обов’язково допустилися помилок і прийшли б до хибних висновків. Але якщо ми приходимо з молитвою, в дусі покори, доброти, терпеливості, любові, тоді ми поступаємо правильно. Якщо ми зачаті святим Духом, то зрозуміємо глибокі Божі речі. Біблія каже, що тілесна людина не приймає речей від Божого духа, ані не може їх пізнати, бо їх слід розсуджувати духовно (1 Кор. 2: 9-14).
Св. Петро звертає увагу на факт, що для декого, хто вважає, що він належить до Божого народу, наш Господь Ісус та Його хрест стали “каменем спотикання, і скелею спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову” (1 Пет. 2: 7, 8). Цьому класу бракує покори та бажання вчитися; йому бракує відданості Богу, і він віддає перевагу власним теоріям, які спонукають до пихи. Він сліпий до свого поганого стану серця. Для покірних і вірних ця Скеля, яка є каменем спотикання для інших, стає порятунком, підтримкою, сходинкою до Бога.

ДЕЯКІ ПРИЗНАЧЕНІ СПОТИКАТИСЯ

Спотикаючись об хрест Христа, ці невірні спотикаються об Його вчення в цілому. Учитель навчав Своїх учнів любити навіть своїх ворогів. Невірний клас не хоче цього робити. Учитель навчав Своїх учнів не воювати і заборонив вживати тілесну зброю, кажучи: “Бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть”. Невірний клас нині відстоює війну і вживає свій вплив, щоб переконати людей вбивати своїх ближніх. Він не підкорив свою волю Божій волі, свій розум – Його розуму. Тому він завжди перебуває в конфлікті з Ним та Його планами. Про тих, котрі вважають себе Божим народом, але не є слухняні та спотикаються об Його Слово, св. Петро каже: “На що й призначені були”. Що це означає? Чи Бог призначає когось зі Свого народу спотикатися? Ми відповідаємо, що Бог не має наміру, щоб Його Слово сьогодні розумів ще хтось, окрім тих, котрі є цілковито віддані та слухняні. Він не хоче, щоб хтось вже зараз розумів його своїм світським розумом. Якщо особа не є у відповідному стані серця, Правда завдасть їй кривди, бо значно збільшить її відповідальність. Про нашого Господа деякі казали: “Він демона має, і несамовитий”. Учитель ствердив, що було б добре, коли б їхні очі були справді відчинені, щоб бачити, а так їхній гріх зостається (Ів. 10: 19-21; 9: 39-41). Весь світ спотикається і бореться з Богом. Та оскільки він засліплений супротивником і його софістикою та вигадками, то його, мабуть, не варто дуже звинувачувати. Для нас, котрі просвітилися, було б жахливою річчю зайняти становище, яке сьогодні займає практично весь світ, включно з переважною більшістю так званих послідовників Христа. В день П’ятидесятниці апостол Петро, промовляючи до юдеїв і кажучи, що вони завинили, розіп’явши Господа Слави, ствердив, що на його думку вони це зробили в незнанні, як і їхні провідники. Вони були у великій мірі засліплені князем темряви, тому милосердя буде виявлене до тих, хто розкається, коли вони побачать свою помилку та гріх. З цього ми робимо висновок, що більшість людей не є настільки винна, як у випадку, коли б вона усвідомлювала свої вчинки.

ПАРАЛЕЛЬ ВИПРОБУВАНЬ

Під час жнив Юдейського віку Бог дозволив невіруючому юдейському народу спіткнутися, при цьому зібравши вірних “справді ізраїльтян, що немає в них підступу” до клуні християнської Церкви, і дозволивши, щоб решта потрапила в страхітливий час горя та зазнала національної руїни (Мт. 3: 11-12; Лк. 13: 34-35; 21: 5-6). Ця решта повинна чекати в гробі на суд Христового дня, щоб зайняти місце разом зі світом людства, який буде мати справу з великим Посередником, призначеним Богом. Схоже так званий народ Бога, номінальне християнство, сьогодні потрапляє у великий час горя та заколоту, яким супроводжується встановлення посередницького Царства дорогого Божого Сина.
Що стосується кожного зокрема, то всі повинні перейти свій суд: одні – щоб стати членами Великої Громади, яка має стояти перед престолом Бога, щоб служити в Його храмі; інші – щоб бути судженими в майбутньому віці під царюванням Месії. Впродовж тисячі років великий Посередник між Богом і людьми матиме справу зі світом, щоб допомагати всім охочим і слухняним підніматися зі стану деградації, гріха та смерті і повертатися до досконалості людської природи. Але ті, котрі в той час відмовляться або знехтують скористатися з нагод Месіанського царства, будуть знищені другою смертю.
Ми радіємо, знаючи, що завдяки Тисячолітньому Царству кожен матиме можливість прийти до єдності з Богом, як це було на початку, до того як гріх увійшов у світ. Ми радіємо, що “ласка Божа так широка, як найширший океан”, і що ми можемо бачити Його славетний задум не тільки для вірної Церкви, але й для менш вірних і для всього світу, коли люди навчаться потрібних лекцій. Вічне знищення чекає тільки свавільних та непоправних. Нам, котрі бачимо небесні привілеї та славу, залишається показати свою вірність до самої смерті. В класі Царства, за завісою, не буде нікого невірного. Коли царське священство займе свою посаду, почнеться нова епоха для благословення всього людства.

3HG823