ВЕЛИКИЙ УЧИТЕЛЬ І ЙОГО ШКОЛА

“Навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий...” (Мт. 11: 29).

Є лише один шлях, щоб позбутися власних гріхів – це вірити в Господа Ісуса Христа. Однак саме лише інтелектуальне увірування не дасть можливості отримати бажаний результат. Біблія каже, що демони вірять і тремтять. Вони не є виправдані тим, що вірять. Також ми не є виправдані самим лише фактом, що ми повірили. Ми повинні зробити щось більше. Віруючий, який поступає згідно того, у що він вірить, і показує, що він справді має на увазі те, про що він говорить, вчинить повне посвячення себе Богу. З такої точки зору Святого Письма віруючий є учнем, послідовником.

Школа Христа не є відчинена для кожного. Весь світ людства не знаходиться в школі Христа, де одні засвоюють більше, а другі – менше. Безперечно, є лише один шлях, щоб вступити до цієї школи і стати учнем великого Господа-Учителя. Послухаймо про умови з Його власних слів: “Коли хоче хто йти вслід за Мною [хоче бути Моїм учнем], хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде”. Лише ті, котрі представляють своє життя живою жертвою, святою, прийнятною для Бога через заслугу Відкупителя, приписану їм і прийняту вірою, є занесені в списки школи Христа. Іншими словами, лише члени церкви, яка є тілом Христа, знаходяться в Його школі, навчаються Богом через Його Слово.

Звертаючись до церкви, святий апостол сказав: “Бо ми Його твориво [майстерний витвір]”. Бог працює в церкві Своїм провидінням і Своїм Словом правди, виконуючи в нас працю через здобутий нами досвід, про який Він дбає для нас і який нам дає. Про все це Господь подбав для нас, щоб нас благословити та розвинути на подобу Свого власного характеру. Учитель сказав, що ми повинні бути схожими до нашого Отця що на небесах – що ми маємо бути святими, так як Він є святий, тобто що наші наміри, цілі та бажання повинні бути докладно такими, які є в Бога.

Основний урок
Коли дитина йде до школи перший раз, вона всього-на-всього віддає себе в руки вчителя для виховання. Потрібні роки терпеливого вправляння і повчання, перш ніж можна буде сказати, що вона має освіту, а також додаткове виховання, перш ніж вона сама зможе стати вчителем. Власне в цьому полягає образна мова, яку Бог дає нам стосовно Церкви. Протягом Євангельського віку Він Сам запрошує клас церкви вступити до школи Христа і приготуватися до великої праці піднесення людства під час грядущого віку.

Усе царське священство буде вчителями. В умовах юдейської епохи всі священики були вчителями, наставниками людей, всіляко допомагаючи їм в справах моралі. Царські священики також матимуть повноваження керувати світом для його добра. Лише ті, кого Бог може обдарувати такою великою владою, матимуть кваліфікацію, потрібну для того, щоб піднімати світ.

Занесені в списки школи Христа навчаються багатьох різноманітних уроків. Першим з них є покора – вміння вчитися. Ніхто не здобуде кваліфікації для великої праці в майбутньому, якщо він не засвоїв повністю цієї цінної лекції. Як правило, недоліки в засвоєнні уроку вміння вчитися є набагато більшими, ніж недоліки щодо інших уроків. Самовпевненість і свавілля – це якості, які заважають їхнім власникам бути охочими вчитися – бути покірними.

Хороші учні в школі Христа обов’язково слухатимуть учительського повчального голосу, що вони самі по собі є ніким і не можуть нічого зробити, що вони потребують Його допомоги впродовж всього шляху, що їм перш за все потрібно бути навченими від Бога через великого Учителя, якого Отець призначив для їхнього навчання. Через пророцтва та Своє Слово Він навчає усіх, котрі знаходяться в Його школі. Голос Ісуса досягає вух усіх Його учнів, лунаючи зі сторінок Святого Письма та через різні життєві досвіди.

Посвячені Божі діти, котрі не вивчили уроку покори, не засвоїли навіть початкового уроку. Хто каже: “Господи, я хочу йти власним шляхом, бо так мені краще і я маю те, що хочу”, – той напевно не має здібності вчитися і не може зробити поступ в духовних справах. Господь не буде силоміць змушувати йти Своїм шляхом. На протязі цього віку Він не шукає таких, кого не потрібно змушувати виконувати Його волю. Він у наступному віці вживатиме силу до тих, котрі потребуватимуть цього.

Протягом Євангельського віку поклик звернений до тих, котрі виразно стверджують у своїй угоді, що вони прагнуть виконувати волю Бога і будуть жертвувати своє життя, щоб чинити цю волю. Після того, як вони вчинили з Ним угоду і Він прийняв їх і запечатав цю угоду шляхом надання їм завдатку Святого Духа, вони не можуть відмовитися від своєї угоди. Вони повинні або йти вперед до вічного життя або загинути у другій смерті.

Інші уроки, які потрібно засвоїти
Згадаємо ще кілька слів про покору. Деякі люди кажуть, що їм важко засвоїти цей урок. Однак речі переважно урівноважуються. Той, хто з природи є дуже покірний і здібний вчитися, як правило відстає в інших відношеннях. Інші особи нав’язують йому свою думку, бо вони звикли, як нам всім відомо, тиснути на покірного. Людина високої думки про себе і маленької покори найкраще обходиться у всьому сама, проте вона натрапляє на труднощі опинившись в руках Господа. З природи люди не можуть змінити форми своєї голови. Народжені пихатими зобов’язані наполегливо з цим боротися. Народжені з покірним розумом матимуть проблеми з іншого боку, однак їм буде набагато легше, аніж самовдоволеним, навчитися справжньої покори. Та оскільки Господь ставить покору на першому місці, то це означає, що така особа не вчинить поступу в школі Христа якщо не навчиться бути покірною, бо покора означає вміння вчитися.

Наступним уроком в цій унікальній школі є урок скромності, лагідності, терпеливості, довготерпіння, братньої ввічливості. Лагідність є дуже важливою. Шорстка, галаслива особа не є готовою вчитися і не буде у властивому стані для Господнього вжитку доки не навчиться бути люб’язною до всіх братів і не буде усіх їх любити. Їй потрібно бути лагідною до них, щоб не приносити кривди, образи або спотикання. Хто має лагідність, той завжди прагнутиме допомагати братам, бо такою є прикмета Господнього духа. У кого відсутні якості, які творять любов, той зобов’язаний їх здобути, щоб закінчити школу Христа.

Отож, нехай ніхто не знеохочується, що вдача деяких, які справді є переможцями, може ніколи не статися такою лагідною як інших, котрі з природи володіють цією бажаною якістю, проте вони повинні володіти цією якістю в своєму розумі, тобто волі. Господь судитиме їх за їхніми прагненнями, намаганнями, зусиллями. Той, хто належатиме до класу царства, повинен бути покірний і лагідний, незалежно від того, яким він може бути по тілу.

Як засвоювати уроки?
Погляньмо, яким чином Учитель навчає Своїх учнів здобувати ці чесноти Святого Духа. Якщо учень Ісуса робить щось зле, Учитель сподівається, що той буде достатньо покірним, аби піти до пошкодованої особи і визнати завдану кривду. Таке виховання приносить добро кожному учню, який не вміє себе вести і допомагає йому бути покірнішим наступного разу, коли він знову потрапить у спокусу. Коли б послідовник Господа повівся шорстко в якісь ситуації, він повинен у відповідній мірі попросити пробачення. Це навчить його на майбутнє бути більш лагідним.

 Труднощі, з якими стикаються учні в школі Христа, навчають їх потрібних лекцій. Якщо їм не вдається вчитися тим чи іншим чином, вони повинні пробувати ще іншим чином, бо їм все одно потрібно навчитися, інакше вони не будуть придатні до царства, адже мова йде про якості серця та розуму, яких Господь вимагає від усіх, які мають бути прийнятні для Нього. Якщо Господь бачить, що розум учня є покірний, скромний, лагідний, терпеливий, вдячний і люблячий, то Він вибачить недоліки його тіла і у воскресінні дасть такому учню тіло, яке впроваджуватиме в чин наміри розуму.

Просимо усіх, хто вважає себе послідовником Ісуса, учнем школи Великого Учителя, тримати своє серце в належному стані перед Богом і робити все від себе залежне. Радимо таким звертати увагу на те, чи їхнє тіло отримує достатньо картань. Новий розум повинен тримати тіло під постійним контролем. Якщо воно повелося грубо з кимсь, впокоріть його, навчіть його бути покірним словами: “Йди і скажи цій особі, що тобі прикро за свій вчинок”. Звичайно, це може бути “не по душі”, але краще впокоритися і навчитися потрібної лекції, аніж втратити царство. Такого роду самовиховання є частиною процесу приготування до праці царства.

Критерій розвинутого характеру є дуже високий. Хто хоче закінчити школу Христа з відзнакою, той повинен бути таким покірним, таким скромним, таким здібним до навчання, таким терплячим, що він охоче прийматиме картання Учителя, яким би шляхом Той не посилав їх – шляхом випробувань, труднощів, хвороби і т.д., або ж через книги, гімни та іншим чином. Якщо ці картання (незалежно від того, як вони приходять) приносять нам “світло знання слави Божої”, розсіюють нашу темряву, неуцтво, забобонність, якщо вони ведуть нас до Його дивного світла, можемо бути певні, що Бог вчинив це для нас, бо ми не змогли б це зробити самі.

Близький початок дня
Остаточно два класи закінчать школу Христа. Один клас отримає дуже великі почесті – славу, безсмертя, співспадкоємство з нашим Господом Ісусом Христом в Його Тисячолітньому царстві. Інший клас буде слугами Бога і служитиме Йому, допомагаючи класу царства. В іншому образному показі ці класи названі в Псалмі 45 “царською дочкою” і “дівчатами, подругами її, за нею провадженими”.

Та чому мають бути два класи і яка між ними різниця? Перший клас складається з тих учнів, які настільки прагнуть вчити уроки і закінчити школу з відзнакою, що вони не лише наполегливо завчають свій підручник, Боже Слово, але й, так би мовити, заглядають Господу в очі, щоб побачити яка Його воля для них. Він дав їм дорогоцінну обітницю: “Моє око вважає на тебе”. У відповідь вони кажуть: “Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!” (Пс. 123: 2).

Річ у тому, що ті, хто належить до цього класу, пильно намагаються зрозуміти, що вони можуть дати Господу, і пильно намагаються дізнатись, що Він хоче аби вони чинили. Вони не чекають, аж Він їх суворо картатиме. Цей клас малого стада складатиметься з тих, котрі є ведені волею Господа, котрі прагнуть виконувати цю волю, – пильні, охочі робить будь-яку річ, яку вони в змозі робити в будь-який час, обраний Ним, “допоминаючись вчасно-невчасно” для себе. Хто має такого духа, належатиме до першого класу, який закінчить школу Христа.

Другий випускний клас буде дуже численним. Він складатиметься з учнів, які досить повільні і займаються непотрібними речами. Говорячи образною мовою, вони схильні бавитися на уроках і забувають правила поведінки. Однак вони не є ані поганими, ані невиправними. Вони люблять трохи повчитися, потім трохи погратися, потім ще трохи повчитися і так далі. Таких учні часто доводиться тримати після уроків, а інколи навіть трохи шмагати. Однак остаточно вони закінчать навчання і, власне, школу.

Скажемо ще кілька слів про цей другий клас. Ті, з кого він складатиметься, не будуть на престолі, оскільки там перебуватиме клас малого стада. Замість одягти золоті корони, ця велика громада матиме пальмове віття в руках; замість отримати божественну природу вона матиме духовну природу на зразок ангелів. Однак їхнє становище буде також дуже благословенним, бо все, що їм дасть Учитель, буде добрим.
Цей клас буде складатися з добрих осіб, які мають добрі наміри, однак вони не досягнуть критерію, якого Господь вимагає від класу Царства. Хто хоче належати до цього найвищого класу, повинен пильнувати, щоб досягти згаданого критерію. Ті, які займуть перші місця, попередньо здобули духа Учителя і є вірні Йому та Його справі, доводячи, що вони гідні Його любові. Він сказав: “Хто любить батька і матів більше від Мене, той не достойний Мене. І хто не візьме свій хрест і не піде за Мною, той не достойний Мене”.

Що далі?
Згідно з Святим Письмом ми знаходимося напередодні великої зміни диспенсацій., коли Той, Хто відкупив світ, має прийняти Свою велику силу і царювання. Ті учні в школі Христа, які найбільш уважні до голосу Вчителя, Котрий промовляє до них через Боже Слово, чують чудові речі про Божий план спасіння. Хто слухняний до почутого, той здобуває ясніше розуміння в міру того, наскільки він слухняний. Неуважні та ті, хто відмовляється слухати, не зрозуміють і постраждають в близькому часі горя, “якого не було від існування люду аж до цього часу” і “ніколи не буде”, – сказав Ісус.

На закінчення хочемо заохотити всіх посвячених християн до більшої наполегливості в намаганні вчинити своє посвячення та вибрання певним, пам’ятаючи, що їх покликано не лише, щоб вчинити посвячення, але щоб ввійти в школу Христа, навчатися від Учителя, бути навченим Ним, здобути розвиток серця та розуму і усіляким іншим чином бути кваліфікованим бути з Господом і мати частку з Ним в славі, честі та безсмерті.

Щоб досягти такого результату, вони обов’язково повинні мати обтісування та полірування – удар за ударом, досвід за досвідом, випробування за випробуванням. Для всіх, належним чином розвинутих в результаті такого виховання, прийде благословенний результат у вигляді подоби характеру нашого дорогого Відкупителя, Котрий, як Нове Створіння, також удосконалився “з того, що вистраждав був”. У всіх, хто вірний своєму Господу, досвіди життя розвинуть покору, лагідність, терпеливість, довготерпіння, братню ввічливість та любов. Закінчивши, таким чином, школу Христа, вони отримають щедрий вхід в вічне царство нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.