[3HG503]
ХИБНІ ТЕОРІЇ ЩОДО БОЖЕСТВЕННОГО ПЛАНУ

Об’явлення 10: 6, 7

Наш текст, як і інші висловлювання Святого Письма про кінець світу (наприклад, твердження св. Петра, що “небо, палаючи, зникне”), призвели до того, що християни загалом прийняли теорію про те, що Бог ухвалив, що невдовзі, відповідного часу, наша земля буде спалена. Рання Церква очікувала й молилася про другий прихід Месії, щоб встановити Царство праведності, повалити гріх, звільнити людство від його рабства, від слабкості й влади смерті, і таким чином благословити усю землю, відновивши всі речі до славного стану, представленого в мініатюрі в Едемі: досконала людина і райський дім (Дії 3: 19-21).

Але в міру того, як минали століття без вияву Царства Месії, ці очікування поступилися місцем іншому припущенню, а саме, що Ісус не мав на увазі те, що думалося, а що Церква має навернути світ під Його наглядом упродовж тисячі років, що потім Він прийде, відзначить її діяльність Своєю печаттю схвалення та завершить справи, забравши всіх святих на небо і підпаливши землю, щоб та цілковито згоріла.

КАТОЛИКИ Й ПРОТЕСТАНТИ СИЛЬНО ЗАПЛУТАЛИСЯ

І католики, і протестанти діють у згоді з цією помилковою думкою. Католики стверджують, що Царство Месії було встановлене вже давно і що папи та кардинали є представниками Ісуса і Церкви. Вони стверджують, що Папа є намісником Христа, тобто царює замість Христа як Його представник. Вони стверджують, що “тисяча років” уже минула, з 1799 року, і ми зараз перебуваємо в “короткому часі”, згаданому в Об. 20: 3, коли сатана мав бути звільнений у кінці тисячі років.

Багато хто з них вважає, що протестантизм загалом і соціалізм та вільне масонство зокрема – це організації сатани, які незабаром будуть знищені під час спалення світу.

Протестанти також сильно заплуталися в цьому питанні. Вони стверджують, що ми перебуваємо в царюванні Месії, але вони не впевнені, коли воно почалося і коли закінчиться. До днів Лютера переважала католицька точка зору, але, згідно з проповіддю Лютера, твердження папи були хибними, і пізніше папська система була затаврована як Антихрист. Відтоді протестанти перебувають у замішанні. Дехто визнає Церкву Англії та її царственого главу як Боже Царство на землі, але визнає, що вона ще не завоювала землю, і воля Божа ще не виконується так, як на небі, навіть на Британських островах. Церква Росії робить аналогічну заяву про те, що вона є Божим Царством, і шанує Папу як правлячого представника Месії. Імператор Німеччини Вільгельм також має на своїх монетах напис про те, що він царює “з Божої милості”, що його королівство є частиною Царства Месії.

Але всі ці теорії католики і протестанти в даний час ігнорують. У світлі сьогодення ніхто не наважується проповідувати подібні теорії. За нинішньої просвіти здається безрозсудним заявляти, що різні королівства Європи – це Царство Месії, і що вони встановлюють правління праведності. Дорогі приготування до війни, які ведуть ці народи, повністю дискредитують твердження про те, що вони є частиною великого Царства Месії, Царства праведності та миру.

Усі конфесії, зайняті місіонерською працею, сповідують думку про те, що скоро весь світ буде навернений; що тоді настане другий прихід Христа, а потім прийде кінець і спалення світу. Як дивно, як нелогічно! Згідно з достовірною урядовою статистикою, язичників сьогодні вдвічі більше, ніж сто років тому. Тоді їх було шістсот мільйонів, зараз – мільярд двісті мільйонів (написано в 1911 р. – прим. ред.). Скільки часу знадобиться, за таких темпів, щоб навернути весь світ? І якби язичники були навернені до того ж рівня цивілізації, яким користуються в Європі та Америці, чи могли б ми тоді стверджувати, що Божа воля виконалася на землі, як вона виконується на небесах? Звичайно ж, ні.

Дяка Богу, другий прихід Месії не зволікатиме, доки увесь світ не буде навернений, Божа воля повністю не виконається і план спасіння не завершиться. Зовсім навпаки. Його прихід якраз і має на меті привести все у підпорядкування волі Отця. Він приходить, щоб царювати як Цар царів і Пан панів, разом зі Своєю Церквою. Він царюватиме не через представника чи намісника, а особисто, і “схилиться кожне коліно перед Ним, і визнає... кожен язик” Богу на славу. У Його дні праведники цвістимуть, а ті, хто чинить зло, будуть відтяті. Вірна Церква, учасниця воскресіння свого Господа, Першого Воскресіння до слави, честі й безсмертя, буде разом із Ним царями і священиками, щоб царювати тисячу років (Об. 20: 6).

ВОГОНЬ СИМВОЛІЗУЄ ЗНИЩЕННЯ

Розгляньмо кілька віршів, які, начебто, вчать, що наша земля буде знищена вогнем, і зазначмо, що вони мають символічний характер. “Вогонь” часто використовується в Писанні як символ знищення. Так Церква має настанову умертвляти, вбивати плотську природу, і сказано, що вогняні випробування в житті допоможуть їй у цій праці. Протидія ворогів має бути знищена справами милосердя і доброти, які, образно кажучи, стануть “розпаленим вугіллям їм на голову”. Св. Петро згадує про особливі випробування і скорботи, що приходять на Церкву, які покликані очистити її і знищити окалину. Він каже: “Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас” (1 Петр. 4: 12). [3HG504]

Св. Павло посилається на особливі випробування Церкви наприкінці Євангельського віку, що поглинуть неправдиві доктрини, людські традиції тощо, а також усю фальшиву віру, але залишать неушкодженими справжню Віру та справжні характери. Він каже: “А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь” (1 Кор. 3: 12-15).

Ці різні вірші Писання не доводять, що світ не може бути знищений вогнем буквальним чином, але вони доводять, що “вогонь” дуже часто згадується в Біблії в переносному, символічному значенні. Ми можемо помножити ці приклади: “Бо наш Бог то палючий огонь” для всього, що суперечить праведності; символічне “озеро вогняне” в книзі Об’явлення пояснюється як Друга Смерть, повне знищення без надії на відновлення.

СПАЛЕННЯ СВІТУ НЕ ВІДПОВІДАЄ БІБЛІЇ

Припущення, що земля буде знищена вогнем – незабаром чи колись, – суперечить твердженню, що “земля віковічно стоїть”, і заяві, що Бог не даремно створив її, а створив її для проживання (Іс. 45: 18). Один із дуже переконливих уривків, який, здається, вчить, що земля буде поглинута вогнем, знаходиться в Соф. 3: 8: “Тому то чекайте Мене, промовляє Господь, на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо вогнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля”.

Про те, що вогонь Божого гніву, який впаде на світ, не знищить фізичну землю з усіма її мешканцями, а знищить зло теперішніх інституцій, свідчить подальше речення, яке говорить. “Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому”. Якби вогонь цього тексту був буквальним, то землі та її людей вже не було б. Та символічний вогонь сприймається як вогонь проти неправди, беззаконня, гріха, як повалення всіх інституцій зла, як пробудження людства і приготування його до того, щоб почути Голос Бога, мову Правди, Божественне Послання.

Те, що ми бачили, готує нас до ще складнішого твердження св. Петра: “А Господній день прийде, як злодій [уночі], коли з гуркотом небо мине, а стихії розпечені розтопляться, і земля та ті діла, що на ній, погорять. ...небо, палаючи, зникне, а палаючі стихії розтопляться. Ми за його обітницею чекаємо нового неба й нової землі, в яких живе праведність” (2 Петр. 3: 10-13, Турк.). Щоб узгодити ці слова св. Петра з іншими біблійними твердженнями, ми повинні вважати, що згаданий тут “вогонь” символічний. Не тільки земля має бути поглинута, а й небо. “Небо” перше опиниться у вогні й розтопиться.

Як ви думаєте, про яке небо йдеться тут? Не про буквальне, зоряне небо, і навіть не про наше небо у вигляді атмосфери, і не про небо Божественної присутності й слави. Церковна система, церковна влада символічно названа “небом”, яке наразі контролює і доглядає земні та суспільні порядки, представлені “землею”. “Земля” представляє організоване суспільство, на відміну від “моря”, яке символічно представляє дезорганізоване суспільство, нецивілізованих людей і всіх, хто повстає проти урядів. Коли “небо” (церковні влади) теперішнього часу “розтопиться”, це станеться з великим гуркотом, з великим сум’яттям, замішанням. Церковні інституції теперішнього часу перебувають у дуже тривожному стані, хоча їм не загрожує негайний крах. Найбільше обурення викликає те, що мало хто відвідує церковні служіння, тому грошові збори невеликі.

Слова св. Петра вказують на кризу в церковних справах, яка ще в майбутньому. Писання показує нам, що велика Федерація, схоже, приведе церковництво до більшої влади, ніж та, яку воно здійснювало протягом років. Інші вказівки Писання змушують нас очікувати, що ця федеративна організація спробує жорстко контролювати світ через прилучення до політичної та цивільної влади, і що значний успіх призведе до захоплення цією ідеєю та спроби цілковито позбавити людей свобод, результатом чого буде великий вибух, тобто великий “землетрус”, виражаючись символічною мовою Святого Письма. Тоді небо охопить вогонь, і воно буде поглинене з великим гуркотом, збентеженням, як велике лихо тощо. Це збентеження охопить також суспільний лад. Стихії розтопляться від сильного жару, від чвар, які тоді виникнуть. Стихії суспільства – це та взаємодопомога та взаємостосунки добрих людей, на яких тримається стабільність влади.

Біблія ясно дає зрозуміти, що стан справ, який символічно показаний як розтоплення суспільства та розпад його стихій, розпечених у незгодах того часу, буде результатом забобонів та страху. Кінцем буде анархія, тобто, як проголошує Біблія, “підійметься рука його понад руку свого ближнього”. Самолюбство буде переважаючим, правлячим принципом.

КОРИСТЬ ВІД СИМВОЛІЧНОГО ВОГНЮ

Виникає запитання: Чому Бог повинен допустити падіння наших християнських систем, які, безумовно, зробили багато корисного для світу в моральному відношенні? І чому Він повинен допустити повалення нинішнього порядку речей, який, безсумнівно, набагато сприятливіший, ніж анархія та безлад? Відповідь Біблії полягає в тому, що Бог не примушує до цього, а просто дозволяє людству прийти до таких наслідків. Скорбота і лихо прийдуть як природний результат ігнорування принципів Божественного Закону. Церковництво не має підстав стверджувати, що воно є Божим Царством, наділеним Божественною силою і владою керувати світом. Це – хибне твердження, і спроба нав’язати його спровадить на церковництво всепоглинаючий “вогонь”.

Світ, нехтуючи Золотим Правилом і слухаючись хибного критерію “сила дає право”, повалить суспільство, спричинивши конфлікт між двома великими сторонами – капіталістами, концернами, царями і князями з одного [3HG505] боку, і профспілками та масами людей – з іншого. Кожна з них відчуватиме, що настала смертельна сутичка і що необхідно виграти бій. Кожна з них відчуватиме необґрунтовану впевненість у своїй перемозі.

Згідно з Біблією, результатом цього буде повний крах нашого нинішнього суспільства, символічно зображений як “вогонь”. Але Господь через пророка Софонію вказує на те, що після цього часу “вогню” і утиску на землю прийде благословення. Також Він проголошує через св. Петра, що після символічного вогню настане “Нове Небо” та нові земні умови, основним принципом яких буде праведність; і пророк Софонія каже, що тоді Боже Послання у своїй чистоті досягне людей. Обидва твердження вірні. На руїнах нашої нинішньої цивілізації, коли людство важко сприйме невдачу того, що воно вважало Віком Розуму, воно звернеться до Господа, до Якого мало звернутися раніше. Люди усвідомлять прихід царювання праведності і скажуть: “Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас” (Іс. 25: 9). Тоді пророк каже: “І прийде Бажаний всіма народами” (Аг. 2: 7, Гиж.).

Усі народи прагнуть благословення, процвітання, і Бог хоче, щоб усі мали ці блага, і вони будуть доступні через Царство Месії. Тоді почнеться благословення людства. Месіанське Царство, невидиме, але всемогутнє, цілковито відкриється через свої справи, і його праведні суди здійснюватимуть контроль. Благословення прийде через Ізраїль, поширюючись на “всі племена земні” й охопить їх. Яка велична думка – що Нове Небо буде новою церковною владою прославленої Церкви, Христа та Його Нареченої, у славі та силі. Нова Земля, про яку згадує апостол, буде новою організацією людського суспільства за зразком праведності Золотого Віку.

Ми не забули наш текст. Те, що ми сказали, відповідає йому. Для того щоб сенс його став зрозумілим, необхідно додати одне слово. Божа Таємниця, яка була прихована від заснування світу, буде закінчена, завершена, перестане бути таємницею. “І Ангел... поклявся... що часу [зволікання] вже не буде”. (Об. 10: 6, 7). Це не стосується кінця часу. Час ніколи не може закінчитися. Інші вірші Писання показують, що ми живемо дуже близько до завершення, укомплектування Церкви, яка є “Таємницею” (Еф. 3: 3-6; 5: 32). Із завершенням Церкви (“Таємниці”) почнеться виконання всіх славних обітниць Біблії про зняття прокляття з землі та Божественне благословення всіх земних речей.

3HG503 (1911 р.)