[3HG485]
БОГ У ДОМІ – ПОТРЕБА СВІТУ

“А я та дім мій будемо служити Господеві” (Ісуса Навина 24: 15).

Не зрозумійте мене так, ніби я вчу, що світ має можливість отримати вічне життя або вічну смерть зараз. “Він [Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ”, дасть світу суд, випробування, перевірку. Цей великий день у майбутньому. Це день Христа, тривалістю тисяча років. Це буде славна нагода. Правильні вчинки і правильне мислення, або неправильні вчинки і неправильне мислення зараз матимуть велике значення для становища кожного чоловіка і кожної жінки в той час. Він або вона ввійде в той День благословень і можливостей або з вищою, або з нижчою позицією відповідно до того, наскільки мудро і сумлінно він або вона діяли в даний час.

Але ніщо з того, що може зробити світ, не може завадити великій Божій пропозиції, що повна можливість для вічного життя або вічної смерті буде надана кожному представнику роду, тому що Христос помер за нечестивців. Єдиний клас, для якого нинішнє життя означає вічне життя або смерть, – це Церква. Під Церквою я маю на увазі не відвідувачів церкви і не тих, хто сповідує на словах, а тих, хто вступив в угоду з Богом через Христа і став причасником святого Духа, скуштувавши доброго Божого Слова і сили прийдешнього віку. Якщо вони відпадуть, попереджає нас апостол, то їх неможливо буде відновити до покаяння. Для них не буде надії разом зі світом у День випробування світу, бо вони вже скористалися своєю часткою заслуги смерті Христа.

Тому, коли я говорю про Бога і дім, я не маю на увазі сім’ю, яка складається виключно зі святих, [3HG486] які щоденно та щогодини слідують за своїм великим Відкупителем у самозреченні, у жертві, “вузькою дорогою”, яка веде до “слави, честі й безсмертя” та до сполуки з Відкупителем у Його славному Царстві, яке має благословляти світ тисячу років.

На мій погляд, Біблія вчить, що у світі є багато людей вельми благочестивих, добрих, лагідних і справедливих, але вони не святі. Вони не віддали свої тіла на живу жертву Богові; отже, вони не є членами тієї виняткової “Малої Черідки”, якій Отцю сподобалося дати Царство у співспадкоємстві з її Господом, Відкупителем і Головою. Цей останній клас, очевидно, згадував наш Учитель, коли казав Своїм послідовникам: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі” (Мт. 5: 16).

Жити праведно, спокійно і побожно в міру можливостей у нинішньому світі – це те, що кожен повинен робити, і не менше за те. Жити жертовним життям, класти життя за братів, за Правду, у служінні Господу – це інша річ, якої не вимагає справедливість і якої Біблія ніде не наказує людству. Воно вказується як привілей для тих, хто бажає цього, а слава, честь і безсмертя на духовному рівні є нагородою, що додається до цього запрошення, до Високого Поклику. Саме обрання цього особливого класу посвячених є особливою частиною Божественної програми в даний час.

ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ СВЯТИХ І ГРІШНИКІВ

Чітко визначивши, чого ми не збираємось навчати, дозвольте мені, тим не менш, заявити, що кожний розсудливий чоловік і жінка, святі вони чи ні, повинні відчувати глибоку зацікавленість у добробуті та моральному прогресі людської сім’ї, частиною якої вони є. Тож усі мають радіти кожному руху та починанню, спрямованому бодай на тимчасове просвітництво, благословення та піднесення людства. Численні благодійні інституції цивілізованого світу підтверджують цю загальну думку. Мій єдиний конфлікт із цими гуманітарними зусиллями полягає в тому, що вони не підходять до справи покращення людства з тієї точки зору, яку я вважаю правильною. Майже всі ці зусилля, більш-менш чітко виражені, супроводжуються пропозиціями, що безчестять Бога і противляться любові, і є якоюсь альтернативою мукам, чи то чистилищним, чи вічним. Це велике лихо, яке заподіяло і продовжує заподіювати незліченну шкоду, змушуючи інтелігентні розуми протистояти істинному Богові й Біблії, яка є об’явленням Його Мудрості, Справедливості, Любові та Сили.

Біблія відкрито говорить нам, що багато рис Божественного Плану зараз сховані в таємниці, але остання книга Біблії, яка пророчо змальовує майбутнє, запевняє нас, що в Божий час “довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам” (Об. 10: 7). Та сама книга запевняє нас, що в Божий час, коли таємницю буде розкрито, “народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої” (Об. 15: 4). Ми зараз живемо в час, коли ця “таємниця” закінчується, і праведні Божі діла, з погляду Писання, можна чітко бачити.

Але ці об’явлення призначені не для світу в цілому, а тільки для “вибраних”, “освячених у Христі Ісусі”. “Вам дано пізнати таємниці”, для сторонніх же вони сказані в притчах і неясних висловлюваннях (Мт. 13: 11-13). Але тільки після того, як вибрані будуть прославлені і Месіанське Царство буде встановлено, “таємниця” стане повністю відома світові, і кожне коліно схилиться, і кожен язик визнає. Отже, тільки ті, хто має скрушене серце, можуть зараз бачити, розуміти справжній характер Бога, Його справжні цілі стосовно людини тощо. Так наш Господь каже: “Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Ів. 17: 3).

У більш темні часи, ніж наші, теорія “сумніватися – означає отримати осуд” мала таку владу над багатьма, що вони не наважувалися використовувати свій розум. Тому в багатьох домівках зберігалося певне благоговіння перед Богом, яке, однак, не могло бути так високо оцінено Творцем і не мало такого глибокого впливу на створіння, як віра, спонукувана любов’ю та розумним оцінюванням Божественного характеру, що ґрунтується на розумінні Божественного Плану Віків.

ПОВІНЬ НЕВІР’Я

У наш час кайдани невігластва й забобонів руйнуються. Чоловіки, жінки й діти починають думати самостійно. Вони більше не вірять у чарівні казки минулих днів; страшні примари й кошмари середньовіччя про чистилище й вічні муки викликають у всіх сумніви, а в основній масі – цілковиту невіру. Що в них тепер є, щоб прив’язати їх до Всевишнього, адже вони ніколи не були навчені любові до Бога, до довжини і ширини, висоти і глибини, що перевершують усяке людське розуміння? Велика потреба світу – пізнати Бога таким, яким Він є насправді: Батько, Друг, Бог Любові! І щоб пізнати Його таким, людям потрібно пояснити, наскільки серйозно вони помилялися в минулому щодо пекла та чистилища.

Як вони могли любити і поклонятися Богові несправедливості та ненависті, Який поступається їм самим, Який знав, передбачив і приготував їхні муки ще до їхнього народження? Вони повинні побачити, що ці речі, яких навчали віровчення темних віків, цілковито суперечать Біблії, інакше вони ніколи не повернуться до Біблії і не зможуть побачити її вчення в їхньому істинному світлі. Вони повинні бути навчені того, що гріх і смерть, печаль і скорбота навколо нас – це розплата, це покарання за непослух батька Адама. Вони повинні дізнатися, що Бог пропонує благословення і піднесення, яке буде таким же всесвітнім, як і прокляття. Вони повинні дізнатися, що підстава для цієї праці була закладена смертю Ісуса, Справедливого за несправедливих. Вони повинні дізнатися, що Бог зараз обирає клас святих, щоб він був разом з Відкупителем у праці з підняття і благословення Адама та його роду; і що кожен нестиме відповідальність та отримуватиме різки пропорційно до своїх знань та навмисного непослуху; і що ті, хто наполегливо бунтуватиме, будуть знищені немов “звірина нерозумна” у Другій Смерті. [3HG487]

Я ВТРАТИЛА СВОГО БОГА

Не так давно в розмові зі мною одна молода жінка з великою тривогою сказала: “Боюся, що я втратила свого Бога”. Будучи дитиною релігійних батьків, вона мала корисний вплив у своєму домі, але в школі вона зіткнулася із загальним духом скептицизму, який, замість того, щоб відкидати Біблію, як це робили Інгерсолл, Пейн і Вольтер, просто посміхався при будь-якій згадці про Божественне об’явлення, віру в Бога і повагу до Його волі. Ми віримо, що ці вчителі так само чесні, як Інгерсолл, Пейн і Вольтер; ми не можемо заперечувати, що вони мають таке саме право на свою невіру, як і ми на свою віру. Однак ми можемо з усією щирістю сказати, що дуже шкода, що вчені мужі християнства майже всі невіруючі в тому сенсі, що не вірять у Біблію як Божественне об’явлення. Багато хто з них навіть заперечує існування особистісного Бога і приписує все великому Ніщо, яке вони називають Природою-богом.

Чи перед лицем такого факту варто дивуватися, що ці вчення поширюються в університетах, коледжах і богословських семінаріях, у середніх школах і навіть, певною мірою, у початкових школах, так що підростаюче покоління втрачає свого Бога? Якщо навіть можна стверджувати, що погане краще втратити, ніж зберегти, ми повинні не погодитися з їхньою поведінкою. Ми зобов’язані стверджувати, що неправильне уявлення про Бога може бути знищене тільки прищепленням у серці та розумі істинного Бога, Чиї славні прикмети Справедливості, Мудрості, Любові та Сили займуть місце злісних хибних уявлень темних віків.

ПРОБУДЖЕНА БАТЬКІВСЬКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Батькам давно час усвідомити справжній стан речей, але вже майже пізно. Насіння невір’я, вже посіяне в розумах підростаючого покоління, постійно поливається і росте. Усі, хто любить свої сім’ї, усі, хто любить людство загалом, мають прокинутися до усвідомлення факту, що світ, який втратив Бога, має бути нещасним світом. Філософія Платона може деякий час служити цілям небагатьох, але, звичайно, не може служити масам нашого людського роду. Безбожний світ незабаром означатиме незадоволений світ, нещасний світ і, врешті-решт, світ анархії та чвар. Саме до цього веде наша всесвітня освіта. Небагато представників нашого роду можуть протистояти освіті, яка не визнає ні Бога, ні Його об’явлення, ні відповідальності перед Ним, ні надії на майбутнє життя, яке залежатиме від поведінки сьогодні.

БОГ У ДОМІ

Ми не закликаємо до плаксивих або пихатих слів. Ми закликаємо до того, щоб у кожному домі Бог був визнаний у міру тих можливостей і впливу, якими ми користуємося. На батьках лежить особлива відповідальність. Кожен батько, як глава сім’ї, повинен визнавати Всемогутнього Творця і представляти Його перед своєю сім’єю – “Бог передусім!” Нам немає потреби переконувати Божий посвячений народ користуватися привілеєм молитви і блаженним впливом, який через молитву приходить до молодших членів сім’ї. Це один зі способів, щоб був “Бог передусім”. “Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх”, або, як сказав Ісус Навин: “А я та дім мій будемо служити Господеві”.

Давайте тепер увійдемо у ваш дім і оцінимо речі згідно із Золотим Правилом. Чоловіки, як ви ставитеся до своїх дружин? Дружини, як ви ставитеся до своїх чоловіків? Чи можете ви застосувати Золоте Правило до своїх слів, до своєї поведінки, до своїх вимог один до одного? А може ви чините безчесно, егоїстично, використовуючи один одного до такої міри, що інший уже не може стерпіти цього? Чи поводитеся ви зі своїми дітьми відповідно до Золотого Правила? Чи є ви ідеальними батьками, згідно з вашим власним передовим критерієм того, яким має бути обов’язок батьків по відношенню до своїх дітей? Чи пам’ятаєте ви, що на вас лежить відповідальність за їхнє виховання, відповідальність, наскільки дозволяють обставини, за їхнє оточення, щастя, освіту і загальну підготовку до корисного життя? А може ви байдужі до їхніх інтересів, нехтуєте своїми обов’язками? Чи визнаєте ви, що у ваших дітей є певні права, які збільшуються у міру наближення до повноліття, або ж ви забуваєте про це, вважаючи за краще тримати дітей під обмеженнями дитинства, озлоблюючи їхню вдачу і роблячи їх нещасними, доки вони не обуряться несправедливістю, а відтак не станеться сімейна сварка?

Чи дбаєте ви, будучи дітьми, про своїх батьків, їхнє благополуччя, їхні бажання, їхнє щастя, як ви хотіли б, щоб ваші діти дбали про вас? Чи пам’ятаєте ви години й тижні втоми, хвороби й праці, яких коштувало їм ваше дитинство, і чи прагнете ви відплатити за цю доброту й зробити їхні останні дні найщасливішими в їхньому житті? Чи дотримуєтеся ви Золотого Правила стосовно своїх батьків? Як йдуть справи у ваших стосунках із братами і сестрами в сім’ї? Коли вони беруть без дозволу ваші речі, ви у відповідь берете без дозволу їхні речі і тим самим підтримуєте в сім’ї постійні тертя і дух невдоволення? Або ж ви дотримуєтеся Золотого Правила справедливості і не чините зі своїми братами і сестрами або їхніми речами так, як ви не хотіли б, щоб вони чинили з вами або вашими речами?

ЛЮБОВ НЕ РОБИТЬ ЗЛА

Увесь народ Господа повинен любити Його і братів, і навіть своїх ворогів. Однак давайте зараз зупинимося на любові і просто розглянемо, що має на увазі проста справедливість Золотого Правила в нашій поведінці? Як наше повсякденне життя узгоджується із Золотим Правилом абсолютної справедливості, повністю минаючи любов? Якщо ви роботодавець, чи ставитеся ви до свого працівника відповідно до цього правила і чи робите йому так, як ви хотіли б, щоб він робив вам, якби ви помінялися місцями? Якщо ви найманий працівник, запитайте себе: “Чи ставлюся я до свого роботодавця і його бізнесу так, як я хотів би, щоб він ставився до мене і мого бізнесу, якби наші стосунки помінялися місцями?”. Чи ставитеся ви до свого м’ясника, пекаря, бакалійника тощо так, як ви хотіли б, щоб вони ставилися до вас, якби ви помінялися з ними місцями? Чи ввічливі ви з ними і чи не схильні створювати їм зайвий клопіт? Чи платите ви їм вчасно? Або, якщо ви торговець, чи ставитеся ви до своїх клієнтів так, як ви хотіли б, щоб вони ставилися до вас, якби умови були протилежними? Чи берете ви з них тільки розумну ціну? Чи правильно ви зважуєте і відміряєте їм? Чи правильно ви пропонуєте їм свої товари, як ви хотіли б, щоб вони пропонували їх вам? Чи хороший ви сусід? Чи стежите ви за тим, щоб ваші діти не докучали іншим; щоб ваші кури не псували сусідський город; щоб ваш собака не був лютим і своїм гавкотом не заважав спати сусідам? Одним словом, чи ставитеся ви до свого ближнього справедливо, відповідно до Золотого Правила, роблячи для нього так, як ви хотіли б, щоб він робив вам?

Той, хто вірний у малому, буде вірним і у великому. Той, хто дотримується Золотого Правила протягом шести днів, коли він спілкується з бізнесом, безсумнівно, буде вірним і на сьомий, але вірність Золотому Правилу тільки в один день ніколи не отримає Божественного схвалення.

3HG485 (1911 р.)