[3HG449]
ВОГОНЬ ГЕЄННИ – ОБРАЗНА МОВА

“Де їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь” (Марка 9: 44).

Є інші, кращі теми, ніж та, яку ми вибрали для цієї нагоди. Проте, “не по словах судять, а по ділах”. Цей текст стояв на заваді Божому народу протягом століть і досі стоїть на заваді багатьом з них. Для них він доводить, що Всемогутній Творець є найжорстокішим, найменш батьківським, як би ми не дивилися на цю річ. Дехто без любові й нелогічно стверджує, що Бог ще до створення світу приготував велику Геєнну вогню, тортур, страждань; що все людство було приречене через гріх батька Адама; що завдяки смерті Ісуса був запроваджений порядок, за яким невелике число тих, хто йде Його слідами “вузькою дорогою”, може уникнути цієї жахливої вічності.

Інші кажуть, що це не так: що Бог є любов, і ці невгасимі вогні та безсмертні черв’яки є необхідністю, яку Його любов не може подолати, тому що через якусь прикру невдачу на початку або через якусь нестачу сили з того часу Всевишній не може зробити нічого кращого, ніж спасти лише жменьку людей і дозволити великій масі людства страждати від нескінченних тортур у вогні, що ніколи не згасне, і де черв’як ніколи не помре.

ВЕЛИКОГО ВЧИТЕЛЯ НЕПРАВИЛЬНО ЗРОЗУМІЛИ

Ці слова з вуст нашого Господа, Великого Учителя, зрозуміли зовсім неправильно. У нашому протестантському дитинстві нас вчили, що тільки святі вибрані потраплять до неба, а інші не тільки втратять небо, але й отримають вічне життя в муках. Таким чином, наш текст вважався зображенням того, чого буде змушений зазнати практично весь світ людства.

Це пекло було представлене нашій дитячій уяві осторонь Біблії як щось розпечене до білого жару. Якщо ми висловлювали сумнів або подив, чи будь-яка істота може так довго терпіти такі умови, відповідь була наступною: Бог використає Свою всемогутню силу, щоб зробити нас вогнетривкими й чутливими до болю. Деякі теологи школи Томаса і Кемпа зайшли так далеко, що зображували бідних істот у їхніх стражданнях і показували, що жар утворює своєрідне азбестове покриття, яке частково захищає їх від його впливу. Ці ошукані теологи продовжували пояснювати, що це зовнішнє покриття час від часу тріскається і відшаровується, залишаючи бідну жертву знову вразливою, щоб її страждання були ще більшими.

Звичайно, ці теологи минулого мали труднощі з черв’яками. Вони могли уявити демонів, які б наглядали за тортурами і ставали нечутливими до болю завдяки головному кату, Всемогутньому Богу. Але для багатьох було загадкою, як уявити собі, що черв’яки витримують такий великий жар і як вони можуть якимось чином посилити тортури бідних страждальців. Наполеглива вигадливість у напрямку цих жорстоких і диявольських ідей дозволила деяким сформулювати теорію, що черв’яки будуть вогняними, житимуть у вогні, насолоджуватимуться вогнем, прогризатимуть покрив і ще більше посилюватимуть жахливі страждання людства.

ЧИ ЦЕ МАВ НА УВАЗІ ІСУС?

Чи мав Великий Учитель намір, щоб з Його слів робили такі висновки? Хіба ж Його опису забракло співчуття, поміркованості чи жалості? Невже таким є загальне вчення Божого Слова? А можливо було допущено велику і страшну помилку, і ми помилково сприйняли образну мову і трактували її буквально? Так, ми помилилися. Ми неправильно зрозуміли.

Великий Учитель дорікнув Своїм учням, Якову та Івану, коли вони хотіли спровадити вогонь з неба на самарійське місто за те, що його мешканці відмовилися продати їжу для Учителя, і повний співчуття сказав їм: “Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!” Чи міг цей Син Людський будь-яким чином сказати нам, що наш великий Небесний Отець має менше духа любові й справедливості, ніж два гарячкуваті учні?

Чи мав Він на увазі, що, хоч учні відверто запрагнули знищити земне життя самарян, Небесний Отець ставиться до більшості людей у десять мільйонів разів гірше і використовуватиме Божественну Силу протягом усієї вічності, щоб продовжувати страждання Своїх земних створінь, які, за Його власним Словом, народилися в гріху, були зачаті в беззаконні, у гріху їх зачали їхні матері, земні створіння, чиє оточення було несприятливим і чийого противника, диявола, Бог не знищив і не зв’язав?

“ҐЕ-ГІННОМ” – “ГЕЕННА”, ПЕКЛО

Як ми бачили досі, єдиним єврейським словом, перекладеним як “пекло”, від Буття до Малахії, є “шеол”, яке почергово перекладається як гріб, яма й пекло в нашій Загальній версії англійської Біблії, причому в більшості випадків – як гріб, що є правильним перекладом. Його грецький еквівалент у Новому Завіті, як ми бачили, – це “гадес”, який також почергово перекладається як “гріб” і “пекло”, проте завжди повинен перекладатися як “гріб”. Ми ще раз повторюємо, що жоден вчений у світі не стверджуватиме, що з цими словами пов’язана хоч найменша думка про життя, страждання чи радість.

Писання виразно говорить, що “немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости”, куди всі, і добрі, і злі, потрапляють після смерті і де вони залишаються [3HG450] до воскресіння. У Новому Завіті слово “тартароо” зустрічається тільки один раз і неправильно перекладене як “пекло”, тоді як його слід перекладати як “атмосфера нашої землі”. Воно жодним чином не стосується людства, а лише впалих ангелів. Апостол каже, що в якості покарання “Бог вкинув [їх] до тартароо” і “зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня”.

Але сьогодні ми розглянемо четверте й останнє слово, перекладене як “пекло” в нашій звичайній англійській Біблії. Цим словом у грецькій мові є слово “Геєнна”. Воно зустрічається лише дванадцять разів, а саме: в Мт. 5: 22, 29, 30; 10: 28; 18: 9; 23: 15, 33; Мр. 9: 43, 45, 47; Лк. 12: 5; Як. 3: 6. Одне з вживань пов’язане з нашим сьогоднішнім текстом. Питання полягає в тому, до чого відноситься це слово “геєнна”? Чи є це назва чистилища? Або назва ще гіршого місця нескінченних мук, як проголошують наші протестантські віровчення? Ми відповідаємо: ні. Це образний вислів, який символізує Другу Смерть – смерть, після якої не буде воскресіння, не буде повернення до життя. Це – вічне знищення, про яке згадує св. Павло, і про яке св. Петро каже, що ті, хто його зазнає, загинуть мов дикі звірі (2 Сол. 1: 9; 2 Петр. 2: 12). Це дуже чітко зазначено в Об. 20: 14, де про “озеро вогню” сказано: “це Друга Смерть”.

ДОЛИНА ГІННОМ – ТОФЕТ

Грецьке слово “Геєнна” є синонімом єврейського слова “Гінном”, що означає “долина Гінном”. Ця долина неодноразово згадується в Біблії. Вона належала родині на ім’я Гінном. Перша згадка про неї міститься в Іс. Нав. 15: 8. Якщо глянути на будь-яку біблійну карту міста Єрусалиму, то долину буде видно на південний захід від міського муру. У той час, коли ізраїльтяни захопилися ідолопоклонством, ця долина використовувалася як священне місце. У ній встановили порожнисту статую язичницького бога Молоха, зроблену з міді. Статуя була сконструйована таким чином, що стілець, який був її частиною, становив піч, що розпалювалася ззаду, а голова статуї була верхівкою димоходу.

Статуя простягала руки, нібито для того, щоб щось прийняти, і тоді на розжарену до червоного посудину ошукані ізраїльтяни клали своїх дітей як жертви. Сурми сурмили, барабани били, і народ вигукував, заглушаючи крики катованих немовлят (2 Цар. 23: 2, 10). Коли добрий цар Йосія зійшов на престол, все це ідолопоклонство скасували, і в храмі було відновлено належне поклоніння Богу. Тоді, щоб народ більше не вдавався до таких жахливих звичаїв, долина була осквернена. Вона стала долиною огиди. Її використовували як звалище для нечистот Єрусалиму. У неї кидали мертвих собак і котів, і стверджується, що деяких підлих злочинців після страти також кидали туди, а не ховали, щоб наочно продемонструвати, що для таких огидних істот немає майбутнього життя і що вони будуть покидьками.

Долина Гінном зараз засипана, і там росте сад, але спочатку вона була досить глибокою. Туди кидали трупи тварин, призначені для знищення, і черв’яки живилися ними. Ніхто не намагався завадити черв’якам повністю знищити трупи. На дні долини розпалювали багаття для спалювання сміття й додавали сірку, щоб її дим знищував будь-які хвороботворні мікроби. Ніхто не збирався гасити цей вогонь; він був бажаним. Такою була Геєнна за часів нашого Господа. Він використовує це слово в переносному або образно-мальовничому сенсі, щоб проілюструвати Другу Смерть, яка буде долею всіх свідомих грішників. Він також використовував це слово символічно, у поєднанні з іншими символами, у книзі Об’явлення, де, як ми вже бачили, Він пояснює, що воно означає Другу Смерть.

Черв’яки в цій долині не були більш безсмертними, ніж будь-які інші черв’яки або личинки, і вогонь, що там запалювався, зараз не горить. Вираз “де їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь” просто означає, що знищення представленого класу буде повним, і ніщо не втрутиться, щоб врятувати їх від нього. Адамова смерть буде знищена, як про це говорить Писання. Христос помер, щоб мати законну владу знищити адамову смерть і підняти весь рід Адама, який прийме Його милість, до всього втраченого в Адамі й відкупленого на Голгофі. Але Друга Смерть є приятелем Бога і всіх, хто любить праведність, оскільки вона повністю і назавжди знищить тих, хто матиме любов або симпатію до гріха і відмовлятиметься бути послушним Божій волі після повного просвітлення.

ПОЗАОБРАЗНА “ГЕЄННА”

Як земний Єрусалим був образом вишнього Єрусалиму, небесного Єрусалиму, Божого Царства, яке має бути встановлене на всій землі, так і геєнна та її “вогонь” і “черв’яки” передвіщали знищення Другою Смертю кожного свідомого грішника під час або незабаром після закінчення Посередницького Царства і правління Христа та повернення Царства Богу з повною встановленою праведністю.

Оскільки Новий Єрусалим не буде буквальним містом з буквальними вулицями із золота, брамами з перел і мурами з дорогоцінних каменів, то ні долина Гінном, ні озеро вогню за межами міста Єрусалиму не будуть буквальними, а символічними. Одне представляє гармонію з Богом, божественне благословення і вічне життя; інше представляє знищення, Другу Смерть.

Вогонь ніколи не використовується як символ збереження, а навпаки, він завжди є символом знищення. Додавання сірки підсилює цей образ, оскільки палаюча сірка є одним із найсмертельніших впливів, відомих у світі. Вона є смертельною не тільки для людей і тварин, але й для комах, мікробів і всього живого.

ПОСИЛАННЯ НА СТАРИЙ ЗАВІТ

Цей самий урок про знищення свідомих злочинців, представлений у руйнівній силі долини Гінном (Геєнні), наводить пророк Ісая (66: 22-24). Звичною картиною за часів Ісаї була буквальна долина Гінном, яку святий Дух, промовляючи через нього, використав як символ, вказуючи на позаобраз і розповідаючи про Нове Небо й Нову Землю, нові релігійні та земні порядки людства, які будуть запроваджені правлінням Месії, і що тоді злочинці не втечуть, а будуть повністю, остаточно знищені. “І вийдуть вони та й побачать ті трупи людей, що [3HG451] відпали від Мене, бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній, і стануть вони за гидоту для кожного тіла”. Нічого не сказано про живих істот, які страждають від катувань, і думка не в цьому. Бог ніколи не схвалював катувань, а завжди засуджував їх. Труп – це мертве тіло.

Як ми повинні радіти, усвідомлюючи, що великий План Бога не включатиме велику камеру тортур, в якій перебуватиме безліч Його створінь, але, як проголошує Писання: “І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею... чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!”

НЕХАЙ ПЕРЕМАГАЮТЬ ЧЕСНІСТЬ І ПРАВДА

Продемонструвавши, що ані Біблія, ані розум не надають найменшої підтримки доктрині про те, що покаранням за гріх є вічні муки, ми відзначаємо той факт, що різні церковні віровчення, визнання віри, збірники гімнів та богословські трактати є її єдиною опорою; і що під впливом зростаючого просвітництва наших днів та відповідного звільнення розуму віра в цю жахливу, диявольську доктрину Темних віків швидко вмирає. Але, на жаль, так відбувається не тому, що християни загалом ревно ставляться до правди Божого Слова і Його характеру та готові знищити свої похмурі ідоли-віровчення. Ні! Вони все ще схиляються перед своїми визнаними неправдами; вони все ще зобов’язуються їх захищати і витрачають час та гроші на їхню підтримку, хоча в душі соромляться їх і неофіційно заперечують.

Загальний вплив усього цього сприяє тому, що чесні люди світу ставляться з презирством до християнства та Біблії, а номінальні християни стають лицемірами й напіватеїстами. Оскільки номінальна церква тримається цієї старої блюзнірської доктрини й хибно представляє свою власну неправду як вчення Біблії, то Боже Слово, хоча й номінально шанують, практично відкидають. Ось так Біблія, великий якір правди і свободи, полишає тих самих людей, які, якби їх не обманули щодо її вчень, тримались би її й мали її благословення.

Загальним наслідком, який не за горами, буде спочатку відкрите невір’я, а потім анархія. Багато, дуже багато відповідальності за це лежить на літеплих християнах (за кафедрами і на лавах), які мають трохи знання. Багато з них готові компрометувати правду, обмовляти характер Бога, виставляти себе в смішному вигляді й обманювати заради миру, зручності або теперішньої земної вигоди. І будь-який служитель, який, сказавши слово на користь непопулярної правди, ризикує втратити свою платню й репутацію “утвердженого” в трясовині неправди, вважається сміливою людиною, навіть якщо він ганебно приховує своє ім’я від висловлених ним протестів.

Якби ті, хто називає себе християнами, були чесними перед собою і вірними Богу, вони б скоро зрозуміли, що “страх їхній до Мене [Бога] – заучена заповідь людська” (Іс. 29: 13). Якби всі вирішили визнати Бога правдивим, навіть якщо б це означало, що кожна людина неправдива (Рим. 3: 4) і що всі людські віровчення є недосконалими та оманливими, то дуже скоро відбулася б велика праця руйнування віровчень. Тоді Біблію вивчали б і цінували як ніколи раніше, а її свідчення про те, що карою за гріх є смерть (припинення існування), вважалося б “справедливою винагородою”.

3HG449