Гори зсуваються в серце морів

“Тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!” (Пс. 46: 3).
“Збентеження від шуму моря та хвиль” (Лк. 21: 25).
“А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно” (Іс. 57: 20).
“І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було” (Об. 21: 1).

Усі мови спочатку були образними. Особливо наочною є китайська мова, де всі мовні знаки є лише стислими художніми образами, та й наша мова, хоча не така мальовнича, є в великій мірі образною, символічною так би мовити. Справді, найвищою формою будь-якої мови ми вважаємо її поетичність, мальовничу красу та гармонійність. Та якщо взяти до уваги туподумство, як спадок “середньовіччя”, – мов би божественний план містить один шанс на тисячу здобути вічне блаженство и дев'ятсот дев’яносто дев’ять шансів зазнати вічних пекельних мук, – то все, пов’язане з Біблією було таким туманним і кожна думка, пов’язана з Всемогутнім та Його майбутнім задумом для людства, була наповнена таким відчаєм, що розуміти можна було лише деякі невиразні символи. Наші розуми були спантеличені хибними думками про Бога, а символізм Його Слова противник використовував для залякування нас і підштовхування геть від нашого найкращого та найвірнішого Приятеля.

Спробуймо намалювати картину перед нашими очима. Уявімо собі безмежні океани, що займають дві третини земної поверхні, які представляють маси людства – невгамовні, невлаштовані, позбавлені майна, без найменшої надії або перспективи, з незліченними жаданнями, однак без жодної можливості їх задоволення, “не мавши надії й без Бога на світі” (Еф. 2: 12). Коли ми мандруємо, гляньмо на землю довкола нас, яка представляє суспільство, утверджене, признане, яке прагне миру, яке має щось, що не хоче втрачати, і не хоче, щоб клас моря змив його геть.

Як в морі ми зустрічаємо мілини та глибокі впадини, а на поверхні землі – заглиблення, заболочені ділянки, високі плато та гірські вершини, так і кожен з цих різних рівнів, тобто висот, може представляти нашому розуму різні степені процвітання або недостатку. Гірські вершини представляють володарів суспільства, великих багатіїв, банкірів, а також політичні влади. Як від непам’ятних часів існував конфлікт між сушею та морем, коли останній інколи під час бурі шалено атакував сушу, намагаючись її захопити, так відбувається і між представленими тут двома класами; клас моря, відчайдушний та убогий, заздрить класу землі – тим, хто в нинішніх суспільних умовах захопив і утримує головні благословення.

Гляньмо на небо (небеса), яке символізує щось вище, аніж море та земля – символізує церковні влади (вплив), і так чи інакше домінує над усіма класами і від якого та через якого приходять освіжаючі дощі та ласкаве сонячне світло благословення. На клас моря це майже не впливає, але на клас землі, на організоване суспільство, ці благословення з неба сходять у вигляді плодів, квітів та овочів, що приносять радість та втіху, а потоки води несуть з собою відсвіження для мешканців землі – для  світу суспільства. В небі, в небесах, сяє не лише сонце, яке представляє євангельське світло та милість, але також місяць, який представляє диспенсацію закону, і яскраві зорі, які представляють учителів та провідників людства.

Чи ці образи відповідають фактам? А хіба ви не бачите відповідностей? Вам дивно, звідки це прийшло вам на думку? Ми вам скажемо. Так сталося тому, що ці речі згадані в Святому Письмі власне у вигляді таких символів. Господь через Своє Слово дав нам чудові істини, які можуть стати нашим надбанням, якщо ми їх збагнемо, однак ми не можемо їх збагнути доки не прийдемо до згоди з Господом та духом Його Правди, який, як Він обіцяв, поведе Його послідовників до усієї правди і покаже їм майбутні речі (Ів. 16: 13). Спробуймо застосувати представлені образні речі і побачмо, що наявні в них лекції перебувають в повній згоді з буквальними виразами. З біблійної точки зору ми знаходимося під час нічної пори, ранок ще не настав і сонце праведності з Його цілющим промінням ще не зійшло і не зійде, доки вибрана євангельська Церква не буде укомплектована, прославлена, не стане учасником зі своїм Господом в Його славі і не об’єднається з Ним в праці пролиття світла на світ для його благословення. Водночас Святе Письмо дає нам зрозуміти, що Церква є зодягнена в сонце, що сонячне світло так освітлює Церкву, що будь-який її член може це оцінити. Однак це сонячне світло, ясність зору, знаходиться в їхніх серцях і веде їх до спільності з Господом (проте не є тим сонячним світлом, яке б освітлювало їхню стежку в світі). Їхня стежка завжди потребувала світла світильника, Біблії: “Для моєї ноги Твоє слово світильник, і світло для стежки моєї”. Так було продовж цього Євангельського віку і так буде до його завершення, коли буде впроваджена нова диспенсація і засяє сонце праведності. На всьому шляху сонячне світло сяє лише в нашому серці. Як показано в символі, церква є жінкою, зодягненою в сонце, і має місяць (представляє диспенсацію закону) під ногами. Її становище вище аніж становище під законом, її світло щодо божественної волі є вищого порядку, однак в повній згоді з законом – місяцем.

Наш Господь, зображуючи події, пов’язані з кінцем євангельської диспенсації і зібранням вибраних в кінці цього віку, описує велике горе, яке вплине на церкву та світ. Він каже, що тоді сонце затьмариться, місяць не дасть свого світла, зорі падатимуть з небес і сили небесні порушаться. Далі Він говорить нам про заколот на землі, в суспільстві, і про велику бурю серед класу моря. “Збентеження від шуму моря та хвиль”. Бачимо, що багато-що виконується вже зараз. Сонячне світло божественної істини затьмарюється в серцях багатьох. Теорія еволюції веде до відвертої критики Біблії і є лише іншою назвою агностицизму, сумніву, невір’я. Протягом останніх тридцяти років цей дух нищівної критики поширився серед вчених в університетах та за кафедрами. В результаті сонячне світло правди в серцях Божого народу вельми затьмарилося і світовість зайняла місце релігії. Хоча церковний устрій зберігся і навіть розвинувся, в ньому домінує вигляд благочестя без видимої сили, тому проповідуване сьогодні спасіння означає швидше суспільне піднесення аніж відродження серця окремих особистостей.

Що стосується падаючих зір, то чи ж численні служителі не перестали бути палаючими та сяючими світилами правди, істинного керівництва? Хіба ж провідні визнавці Христа усіх віросповідань не є найбільш спантеличеними вченими людьми в світі? Вони не знають у що їм вірити; більшість з них признається, що їхня віра в Боже Слово щезла, що вони вже не використовують Світильник, хіба що як прикрасу. Сьогодні вони є ведені їх власною світською мудрістю, яка, як говорить Святе Письмо, є дурістю перед Богом і в кінцевому результаті заведе їх у безвихідь, що матиме тісний зв’язок з близькою руїною нинішніх релігійних інституцій. Багато-хто з цих зір вже втратив свій вплив, тобто перестав бути носієм світла, і число цих падаючих зір відверто збільшується з дня на день.

Як наслідок наступним кроком у виконанні великого пророцтва нашого Господа є слова: “сили небесні порушаться”. Вони трясуться вже сьогодні, хоча до повного порушення ще далеко. Громадськість вже не вважає, що служителі Христа несамолюбно жертвують свій час та зусилля, щоб нести благословення в розум та серця людей. Сьогодні їх вважають трудівниками, які прагнуть, як люди інших професій, здобути почесті та прожиток, який відповідає їхньому становищу. Відповідно їхній вплив та влада трясеться і є далекою від того, якою була свого часу.

На землі стурбованість та розпач
Пророцтво нашого Господа показує логічний наслідок затемнення сонця та місяця, падіння зір і потрясення довір’я людей до нинішніх релігійних інституцій. Це веде до заколоту народів з розпачем, “коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ”, бо захитається довір’я до релігії і буде гуркіт моря та хвиль. Той, хто не може бачити виконання цих речей, є сліпим до них – незалежно чи він християнин чи просто моральна особа. Його очі справді не відчиняються, бо інакше він побачив би, як багаті, великі та впливові пильно вдивляються в майбутнє на те, що наближається на землю, суспільство, усвідомлюючи занепад релігійного впливу, який досі стримував людство, і відчуваючи міцніючу бурю на морі серед неспокійного людства (як це видно хоча б на прикладі соціалізму). День за днем буря міцнішає, морські хвилі здіймаються щораз вище, намагаючись захопити сушу, суспільство, а їхній гуркіт відлунює погрози добитись сподіваного. Хто має вуха, той здатен почути ці домагання, а багатіїв вони лякають до нестями. Вони, затамувавши подих, відчувають (як не відчуває, мабуть, жодна інша людина) що нинішні умови передують майбутньому конфлікту, бурі горя, свідком якого світ ще ніколи не був. Їхні сподівання є цілком обґрунтовані. Згідно з твердженням Святого Письма має бути “час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21).

Нехай ніхто не запідозрить нас в помилковому розумінні тексту: “А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно”. З одного боку весь світ людства є несправедливим, всі люди з природи протистоять Богу. Нехай ніхто помилково не подумає, мов би усі, які символічно показані в узгір’ях та горах, вельможі та царі землі – суспільні, політичні та фінансові, – є справедливі або добрі. Зовсім навпаки. Ми вважаємо, що з цими вивищеними класами пов’язано багато несправедливості так само, як з класом моря пов’язано багато доброго. Господь, розповідаючи нам про майбутній стан речей, про новий порядок речей, запевняє нас, що він цілковито відрізнятиметься від теперішнього, що вже не буде ані гір, ані морів; що наступить загальне вирівнювання серед тих, хто становитиме новий суспільний лад, нову суспільну землю. Тоді клас моря перестане існувати, тобто людство загально буде підняте з глибин гріха та деградації, і під слушними розпорядженнями Божого царства на світі буде встановлена загальна рівність як про це написано: “Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!” (Іс. 40: 4). Всі принижені, покірні будуть підняті, а всі високі будуть впокорені. Деякі вірші Святого Письма показують цю працю вирівнювання у вигляді підняття морського дна, а також у вогні, який розтопить цілу землю. Одне і друге є образним представленням того ж часу горя, який запровадить новий суспільний лад – соціалізм у його найвищій і найкращій формі, під небесним керівництвом та владою.

Як ілюстрацію візьмемо наш перший вірш. Весь Псалом, частиною якого він є, зображує великий день горя в кінці теперішнього віку, в якому наш Господь повалить нинішні інституції та утвердить світ людства під новими та більш сприятливими розпорядженнями правління царя Емануїла та Його невісти, Церкви. Говорячи про клас справжньої церкви, про “малу черідку”, “святих”, він каже: “Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів! Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори”. Єдиним класом в цілому світі, який не буде втягнений в це жахливе горе, будуть святі Бога. Хоча вони, як і інші, в повній мірі опиняться серед цього горя, з ними буде дещо по-іншому завдяки їхньому знанню з Святого Письма причин приходу цього горя та його наслідків у вигляді благословення, реституції, піднесення людства під умовами нової диспенсації, яку запровадить день горя.

Лише погляньте на цю образну картину: гори, тобто царства або вельможі сьогодення, які підтримують нинішню будівлю, захитаються, будуть поглинуті, потонуть в морі. Вже сама думка про ці речі змушує світ тремтіти, проте Господь закликає Свій народ, щоб вони піднімали свої голови і раділи, знаючи, що в тому самому часі прийде визволення Церкви, її прославлення, тобто переміна від людських до духовних умов силою першого воскресіння. Господь через пророка дає інтерпретацію цих символів в 7-у вірші. Замість казати про гуркіт хвиль, там сказано: “Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася”. Земля (суспільство) ще не розтопилася, хоча ми інколи кажемо, що тертя між класами суспільства розпалює ситуацію. Ці тертя ще не досягли точки плавлення, та будьмо певні, що кожне слово Бога остаточно матиме своє виконання, і що земля, суспільство, розтопиться тоді, коли гори зсунуться в море, коли маси незадоволених опанують теперішні уряди та інституції всілякого напрямку і остаточно всяка законність та всякий порядок повністю зникнуть в анархії.

Земля розтопилась
Нагадаємо вам інший вірш Святого Письма, який говорить схожим чином про розплавлення землі: “Тому то чекайте Мене, промовляє Господь... бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля!” Те, що вогонь не є буквальний, ані вода, стає очевидним з наступного виразу: “Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому” (Соф. 3: 8-9). Якщо б земля мала буквально розтопитися, то, зрозуміло, вже не було б жодних людей, та коли суспільство розтопиться, розпадеться, тоді під перетворюючим впливом Господа воно буде трансформоване в новий порядок, нове суспільство, нову землю, в якій мешкатиме праведність. Тоді люди, здобувши великий урок зі свого дивовижного досвіду під час горя, будуть готові, як ніколи досі, слухати Того, Хто “з неба звіщатиме” (Євр. 12: 25). Запевнення, що Він дасть тоді людям чисті уста, є вельми втішним, особливо якщо пам’ятати спантеличення, яке панувало відносно Євангельського послання, котре пропонували світу. Це послання було таким заплутаним та непослідовним, що великі розуми цього світу (з невеликим винятком), не могли його прийняти і замість навернутися до Господа, відвернулись від Нього. Думка про повчання Богом людства після того, як земля розтопиться, є наведена в Псалмі 46, де читаємо, що після горя Бог проголосить мир всьому світу: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!”.

Моря більше не буде
Завважте злагодженість думки, представленої в нашому четвертому вірші: коли нові небеса і нова земля будуть встановлені (новий суспільний лад і новий церковний порядок, бо в той час Церква вже буде прославлена), коли попередній церковний та суспільний лад промине назавжди, тоді моря вже не буде. В новому порядку речей, в царстві Месії, клас моря вже буде непотрібний і навіть буде неможливий, бо новий порядок, встановлений для людства, міститиме всі переваги та благословення найвищого та наймудрішого соціалізму і буде найбільшим добром та благословенням для світу людства – без будь-якого винятку та дискримінації. Якщо казати про добровільність підпорядкування новому стану речей, то в той час існуватиме примус, про який читаємо: “І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка [того великого Царя тисячолітнього віку], знищена буде з народу” (Дії 3: 23). Від згоди з тодішнім станом справ залежатиме, чи така особа буде відтята від життя чи ні, хоча нам твердо сказано, що спершу призначатимуть покарання і повчання в праведності будуть дані, щоб допомогти всім йти правильною стежкою, стежкою вічного життя.

Нічого дивного, що очі, відкриті на божественний план і божественне Слово, мали вельми радіти від думки про другий прихід Господа в силі та великій славі для встановлення Його Царства та навчання світу в праведності, щоб підносити його та благословити, а також щоб зібрати Його святих до себе, щоб вони були Його невістою і співспадкоємицею в благословенні світу. Нічого дивного, що вони представлені як такі, котрі вигукували: “Прийди, Господи Ісусе!”

Ми не заперечуємо тим, хто сьогодні виступає за соціалізм, бо вони відверто та щиро кажуть нам про те, що їхні наміри не є егоїстичними, що вони дбають не про себе, а про загальний добробут людства. Інколи вони докоряють нам, бо ми кажемо, що хоча нова диспенсація, згідно Святого Письма, принесе багато благословень, яких вони добиваються шляхом соціалізму, однак ми заперечуємо соціалізм сьогодні, бо він закінчиться анархізмом. Дехто не здатен розуміти логіку цих тверджень, і ми використовуємо нагоду, щоб пояснити, що наша точка зору не є людськими міркуваннями, які собі суперечать, але в наших міркуваннях ми керуємось Божим Словом, котре навчає всіх, хто слухається Його голосу, терпляче чекати на Нього і не намагатися брати справи у власні руки. Його голос наказує послідовникам Ісуса підкорятися існуючій владі, бо всяка влада є поставлена Богом, дозволена Богом. Господній народ повинен слухатися Його голосу незалежно чи він розуміє філософію Його діяльності чи ні. Йдучи цим шляхом, вони починають розуміти Його обітницю, що їм належать таємниці Господа, що Він дає їм зрозуміти ціль та намір теперішнього дозволу стану речей, який Він не схвалює, і не хоче, щоб Його народ симпатизував цьому стану речей. Він інформує нас, що нинішній дозвіл зла має на меті принести рясні благословення шляхом, який Господь обрав. Деякі з цих благословень ми маємо вже сьогодні, а саме: уроки терпеливої витривалості в чиненні добра, уроки вірності принципам, яким світ, тіло та противник чинять опір, а також уроки співчуття до нещасного стогнучого створіння – не лише до тих, котрі вбогі фінансово, але й до бідних багатих, котрі також належать до стогнучого створіння, яке для свого визволення чекає Господа і встановлення Божого Царства в світі. Отож, згода з вказівками Божого слова, що Його народ повинен підкорятися існуючій владі аж доки Він не вважатиме за потрібне змінити її, стримує його від ототожнювання себе с класом моря, класом занепокоєних, класом невдоволених. Його народ лише мешкає на землі. Це зовсім не означає, що він задоволений нинішніми умовами. Ні, його не може задовольнити ніщо інше окрім досконалості і славних речей, які Бог обіцяє йому у воскресінні. Пророчо він говорить: “Збудившись, насичусь Твоєю подобою” (Пс. 17: 15). Бути задоволеним означає щось зовсім інше. Апостол говорить: “Задовольняйтеся тим, що маєте”. Не будьмо задоволені лише настільки, щоб не придбати ще благословення, якщо для цього провидіння відчиняє нам шлях, але будьмо задоволені тим, що ми маємо – доки Господнє провидіння не вкаже подальшого шляху. Отже ми повинні бути задоволені теперішніми умовами та інституціями, маючи з них користь в повній мірі, і, наскільки це залежить від нас, повинні жити мирно з усіма людьми, чекаючи блаженної надії і славного відкриття нашого Спасителя і Його царства, а також нашої переміни, щоб бути схожим до Нього і мати частку в цьому царстві. Ми повинні бути задоволені навіть тоді, коли Господнє провидіння дозволяє нам потрапити в клопоти або зазнати переслідувань, задоволені переносити обтісування та полірування, які Він вважає потрібними, щоб приготувати нас з’явитись в Його присутності як посуд на честь для вжитку Учителя.