ТРИ ДОРОГИ

Матвія 7: 13, 14, а також Ісаї 35: 8
Ці два вірші говорять нам про три дороги, якими люди можуть ходити: про “широку дорогу”, про “вузьку дорогу” і про “святу дорогу”. Розглянемо їх по порядку. Наші перші батьки в своїй досконалості напевно не були на жодній з цих доріг. Вони були у повній згоді з Богом, були цілком досконалі за Божим образом і подобою і мали Його прихильність. Святе Письмо пояснює, що через неслухняність вони скотилися зі свого високого становища у гріх, потрапили в божественну немилість та осуд, названий “прокляттям”, і увійшли на “широку дорогу, що веде до погибелі”.
Слід зауважити, що ця широка дорога не веде до вічних мук, як дехто помилково припускає. Святе Письмо досить виразно говорить нам, що покаранням батька Адама та усієї його сім’ї було “напевно помреш”, і Господь в нашому вірші говорить про широку дорогу, на яку вони увійшли і яка веде до знищення. Як би не тлумачити це однозначне слово, його неможливо переінакшити і змінити так, щоб воно означало протилежне, тобто “збереження”, і на додаток містило неправдоподібне уявлення про збереження у вогні, муках і т.п.

СЛИЗЬКА ШИРОКА ДОРОГА

Коли наші перші батьки вирушили дорогою вниз до знищення, їхні менш ослаблені фізичні та розумові здібності дозволили їм прожити значно довше, тому читаємо, що батько Адам дійшов до кінця цієї дороги, тобто знищення смертю, лише через 930 років. Минали століття за століттями, і його діти щораз більше успадковували розумову, моральну та фізичну недосконалість; широка дорога до знищення ставала, так би мовити, більш слизькою, і сьогодні середня тривалість людського життя складає 35 років. В цивілізованих землях розумові здібності людей настільки ослабли, що приблизно одна особа з трьохсот потребує утримання в притулку для божевільних. Приблизно стільки ж морально деградує і потрапляє у в’язницю. Фізично все людство наповнене болем та смутком, і щодня умирає 90 000 людей.

ПОРЯТУНОК ВІД БОГА

Пророк каже, що коли ще не було жодного ока, яке могло змилосердитися, і жодного рамена, яке б визволило наш рід з цього жахливого перебування на широкій дорозі, на яку люди потрапили через неслухняність, Бог пожалів їх, і Його рамено принесло спасіння (Іс. 59: 16). Протягом 4 128 років Бог чекав, щоб зробити перший крок для допомоги, обіцяної пророком, і послав Свого Сина в подобі грішної плоті, щоб відкупити світ, відкупити Адама та всіх з його роду від широкої дороги та знищення, до якого веде ця дорога і на яке вже пішли мільйони людей. Святе Письмо детально розповідає нам про все, що Христос зробив для нас: “Христос був умер ради наших гріхів за Писанням” (1 Кор. 15: 3). Ось так, пояснює апостол, Бог міг залишитися справедливим і міг виправдати того, хто вірить в Ісуса (Рим. 3: 26).
Наш Господь поступив справедливо, коли прогнав перших батьків з їхнього едемського дому на широку дорогу до знищення. Він залишався справедливим всі століття, дозволяючи людству гинути, і Він далі справедливий, дозволяючи Відкупителю заплатити за людське покарання, щоб остаточно широка дорога могла закінчитися, і ті, котрі пішли на знищення, а також ті, котрі ще є в дорозі до нього, могли від нього врятуватися. Фундамент, закладений Ісусовою смертю, настільки широкий та міцний, що гарантує Адаму та всім з його роду повернення з широкої дороги і зі знищення, яке є в її кінці. Одним словом, смерть Ісуса гарантує остаточне звільнення всієї людської сім’ї від вироку знищення. Святе Письмо запевняє нас в тому, що буде пробудження зі смерті, зі знищення, і що настане воскресіння з мертвих для справедливих і несправедливих. Інакше кажучи, коли би не викупна праця, здійснена нашим Відкупителем на Голгофі, Адам та весь його рід позостався би без жодної надії повернутися зі смерті. Але Бог мав змилування над нашим родом і мав план, з цим пов’язаний, який остаточно славетним чином покаже не тільки Його справедливість в засудженні нас і Його любов у відкупленні нас, але й Його мудрість та Його силу.
Водночас, внаслідок смерті нашого Відкупителя, для всіх, котрі вірять (і ні для кого іншого) знищення перетворилося на сон. Саме так в минулі часи віруючі в Божі обітниці казали про своїх мертвих, добрих чи поганих: не як про знищених, а як про тих, котрі заснули. Авраам, Ісак та Яків заснули зі своїми батьками, хоча їхні батьки були язичниками, а не спадкоємцями Божих обітниць з ними. Зауважте також, що в той час, коли Ісус сказав ці слова, Він ще не завершив Своєї жертви поєднання, тому нічого не згадав про переміну знищення, до якого прямувало людство, на стан сну, з якого уранці воскресіння Він збудить і виведе всіх.

ВУЗЬКА ДОРОГА ДО ЖИТТЯ

Замість того, щоб одразу зупинити рух людства широкою дорогою і почати діло розумового, морального та фізичного відсвіження та реституції (Дії 3: 19-21), наш Господь, на основі Отцівської постанови, дозволив світу в цілому продовжувати сповзати додолу ще майже 2 000 років. Але весь цей час Він не був бездіяльним. Він кликав і кличе з-посеред незліченних мільйонів на землі, і звертається до апостолів та усіх, котрі сталися Його учнями, розповідати усім знеможеним та обтяженим, усім, хто шукає життя, що зараз відкрита вузька дорога, на якій всі слухняні цьому голосу можуть відокремитися від решти людства і піти по ній слідами Ісуса, щоб остаточно досягти з Ним слави, честі та безсмертя Божественної природи.
Однак голос, який кличе, нагадує про вузькість цього шляху, про труднощі подорожі, про незручність його для наших ніг, про терня та колючки на ньому і про його крутість. Тож навіть з тих, хто має вуха, щоб слухати, відносно небагато стараються шукати цю стежку перед собою і охоче терпіти лихо, як добрі вояки Господа Ісуса, йдучи за Ним Його слідами.
Тому не треба дивуватися, що ці послідовники Ісуса є малою черідкою, або вважати, що це засмучує Бога. Навпаки, написано, що “небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні, але Бог вибрав немудре світу... і немічне світу” “за багатих вірою й за спадкоємців Царства” (1 Кор. 1: 25-28; Як. 2: 5). Ось ще Господні слова: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!” (Мт. 11: 25, 26). А також: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство” (Лк. 12: 32). Бачимо, що ця мала черідка, яку Господь кличе зараз зі світу і спасає особливим спасінням в особливих умовах і на основі особливих вимог вузького шляху і нелегкої стежини, має становити клас царства. Численні вірші Писання запевняють нас, що цей клас царства разом зі своїм Господом Ісусом має бути Божественним знаряддям, через яке, як тільки широка дорога буде скасована, Адам та його рід буде врятований від знищення смертю, в яке вони потрапили через гріх і з якого відкуплені дорогоцінною кров’ю Христа.
Отож, хто розуміє божественний план, накреслений в Святому Письмі, той має достатнє пояснення, чому труднощі та випробування Церкви, малої черідки, в даний час є такими вирішальними, чому від неї вимагається показати свою відданість таким особливим чином.

СВЯТА ДОРОГА

Свята дорога, згадана пророком, в багатьох відношеннях відрізняється не тільки від широкої дороги, що веде до знищення, але й від вузької дороги теперішнього часу, яка веде угору до слави, честі та безсмертя. Уточнений переклад слів пророка такий: “І постане там розлогий шлях, дорога, і назовуть її дорогою святості. Не перейде нею ніхто нечистий” (Іс. 35: 8). Слово “там” пов’язує наш вірш з контекстом, який однозначно є описом Тисячолітнього віку, коли звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ і зацвіте, мов троянда. В контексті також сказано: “Не буде там лева, і дика звірина не піде на неї, не знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені. І Господні викупленці вернуться”. Читаємо далі: “Не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти”. Всі ці описи вказують на те, що розлогий шлях майбутнього, Тисячолітнього, віку в багатьох відношеннях помітно відрізнятиметься від вузької дороги Євангельського віку. Вузька дорога з тісною брамою це щось зовсім інше, ніж широкий, розлогий шлях для всіх.
Ми раді, що наша частка знаходиться на вузькій дорозі з її перспективами слави з Господом, але ми раді також за весь світ людства. Коли мала черідка, яка тепер охоче йде вузькою дорогою, буде зібрана до небесної кошари, до слави Царства зі своїм Господом, решта людства ані не буде вкинена до вічних мук, ані не піде на вічну смерть, знищення. Завдяки Божій милості та любові наступним кроком у великому Божественному Плані віків буде її врятування.

“НЕХАЙ ПРИЙДЕ ЦАРСТВО ТВОЄ”

Але, скаже хтось, якщо Бог не спасе грішників від їхніх гріхів, і якщо грішники не почують запрошення ввійти на вузьку дорогу, або почують невиразно чи, почувши, відмовляться від вузької дороги самопожертви, то яка надія є для них? Чи Бог має для світу ще щось, окрім того, що Він робить зараз для Церкви? Чи може Він присилувати людську волю? Чи Богу до вподоби створити рай, заселений тими, чиї серця та воля опиратимуться Йому, хоча й змушені будуть підкоритися? Ні, відповідаємо ми! Наш Господь каже, що Отець шукає таких богомольців, які би від усього серця вклонялися Йому в дусі та правді. Далі. Хоча в теперішніх умовах Бог створює можливості тільки для вузької дороги самопожертви, Він пропонує створення нових умов, коли вузька дорога закінчиться і прийде час відкрити святу дорогу та знищити широку. Про ці нові умови згадується скрізь у Святому Письмі – в Старому та Новому Заповіті – і завжди як про обітницю, про славну надію для світу – юдеїв та поган. Згадка про майбутню святу дорогу і можливість врятуватися була дана батькові Авраамові, коли Єгова промовив до нього: “Благословляться... в нащадках твоїх [насінні] всі племена землі”. Це означає благословення Авраамового насіння та його возвеличення до влади, впливового становища та царської величі, щоб мати змогу благословити світ, і дає зрозуміти, що остаточно благословення через нього досягнуть світу. Як ми вже бачили попередньо, вузька дорога Євангельського віку є, за словами апостола, для того, щоб вибрати насіння Авраама і щоб через цих вибраних всі племена землі одержали благословення від Всемогутнього.
Отже, бачимо, що Царство дорогого Божого Сина, яке звіщали пророки, яке звіщав наш Господь у Своїх притчах та звіщали апостоли, далі є в майбутньому; що перед його встановленням слід вибрати та приготувати клас Царства, клас Нареченої; що небесний Цар та Його прославлена Наречена зможуть у властивому часі, після весільної вечері Агнця, отримати для себе та застосувати великі повноваження, здобуті над світом, здобуті дорогоцінною кров’ю Христа. З цієї точки зору ми бачимо, наскільки все залежатиме від характеру цього Царства, від влади і повноважень, які воно виконуватиме між людьми.

АВТОКРАТИЧНЕ ПРАВЛІННЯ

Коли би ми мали час розглянути цю тему детально і показати з різних пророцтв характер грядущого Царства, тоді всім стало би зрозуміло, що воно не буде республікою, навіть якщо ми погоджуємось, що республіка є найвищою формою людського правління, найбільш відповідною для блага та щастя розумних людей. Царство дорогого Божого Сина буде абсолютною монархією. Людей не питатимуть, чи вони будуть голосувати за Ісуса як Царя та Президента світу. Він “прийме Свою силу велику та й зацарює”, і “належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми” – доки не підкорить все Своєму праведному правлінню (Об. 11: 17; 1 Кор. 15: 25).
Царювання Христа, як викладено в Святому Письмі, триватиме тисячу років, і під час цього царювання Він виправить жахливі наслідки царювання гріха та смерті попередніх 6 000 років. Неуцтво та забобони щезнуть від сонячного світла Правди, коли це Сонце Праведності зійде зі зціленням у своєму промінні, наповняючи весь світ людства світлом знання слави Бога. Наскільки по-іншому люди сприйматимуть свого Творця, коли угледять це світло! Наскільки по-іншому бачать Його раніше від решти світу ті, котрі знаходяться на вузькій дорозі. До якої міри очі їхнього зрозуміння відчинені, до такої міри вони можуть через телескоп Божественного Слова бачити вірою велич Божественного характеру. Ми також маємо запевнення, що в той славний час Господь судитиме світ на основі праведності, тобто нагородить або покарає кожну особу з людства залежно від її добровільних учинків – добрих або поганих. Всяке покровительство буде припинене в тому значенні, що благословення від Господа буде доступним для всього світу, для “кожного створіння”. Обрізані юдеї (природне насіння Авраама), віддавна призвичаєні шанувати Господа, з причини цього перші отримають прихильність в той час, бо зможуть швидше від інших підпорядкуватися законам Царства, коли Господь поставить справедливість за мірило, а постанову – вагою.
Але не треба робити висновок, немовби Божественна справедливість перестане палати проти всілякої неправди, проти всілякого гріха. Річ у тому, що Ісус, Голова, та Церква, Його тіло, – великий Посередник, Пророк, Священик та Цар того часу – отримає повний контроль над людським родом, щоб завдяки викупній крові, пролитій за всіх, ніхто не страждав за успадковані вади, а тільки за свою добровільну, свідому поведінку. Навіть тоді покарання буде, як каже Святе Письмо, чимось на зразок шмагань для виправлення, щоб допомогти позбутися успадкованих недоліків і посприяти на дорозі святості, на яку можна буде увійти через повне підкорення волі Божественному закону. Справді, Святе Письмо говорить про непоправність тих, котрі тепер, ступивши на вузьку дорогу, повертаються назад, щоб валятися в болоті гріха, навмисне, обдумано, і, чинячи опір Божій благодаті, вмирають Другою Смертю. Це означає, що в грядущому віці той, хто не послухає, хто не буде уважний і не підкориться великому Пророку (Христу, Голові і Тілу), остаточно буде знищений з-посеред людей.

“НІЩО НЕЧИСТЕ НА НІЙ”

Пророк каже, що ніщо нечисте не ходитиме нею. Перш ніж увійти на цю дорогу святості, кожен повинен відмовитися від гріха – “нечистості”. Ісус, великий первосвященик, вчинив повне поєднання (в стосунку до справедливості) за кожного, тому як тільки людина полишить гріх, навернеться до праведності та слухняності Божественній волі, її нечистість (з Божественної точки зору її Судді та Господа) минеться, хоча слабості та вади плоті далі будуть супроводжувати її деякий час подорожування дорогою святості, доки вона поступово не зміцніє розумово, морально та фізично, піднімаючись крок за кроком щораз вище до величної вершини людської досконалості, представленої на початку в батькові Адамі, котрий був на образ та подобу Бога в плоті. Зауважте, що ця дорога веде вгору, а не вниз, тож ніхто не зможе рухатися вперед до досконалості проти власної волі. Потрібна буде сила волі, щоб здобути слухняність та вічне життя, обіцяне в кінці цієї дороги. В такому значенні дорога в майбутньому дуже відрізнятиметься від широкої дороги тепер, яка веде вниз і якою людство часто йде всупереч своїм намаганням. В цьому відношенні дорога майбутнього більше нагадуватиме вузьку дорогу теперішнього часу, бо вестиме вгору, але на ній не буде каменів спотикання, як на вузькій дорозі, і на це звернув увагу Господь, кажучи через пророка: “Проходьте, проходьте ви брамами, чистьте дорогу народові! Будуйте дорогу, будуйте дорогу, дорогу ту биту, очистьте від каменя, підійміть над народами прапора” (Іс. 62: 10).
Зважаючи на те, що відкриття святої дороги для світу і переміна шляху людства зі сходження вниз на рух угору, почнеться при другому приході Христа, коли Церква, мала черідка, клас Царства, буде вибрана, приготована і прославлена, ми можемо побачити всю міць висловлювання апостола, що людство несвідомо чекає другого приходу Христа, щоб отримати великі благословення, які врятують його від теперішнього стогону і вмирання. Послухаймо: “Все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі” і “очікує з’явлення синів Божих”. Не дивно, що це велике царювання Князя Миру, Князя Праведності, небесного Судді, щоб благословити і здвигнути світ, займає таке видатне місце в божественному об’явленні. І хоча сьогодні легковажать справжньою метою і діяльністю Спасителя з вибору Церкви до вищої (ніж людська) природи, до божественної природи, для нас це найважливіший і найцінніший привілей та благословення.

“ЧАС ГОРЯ”

Жоден розсудливий розум не здивується, побачивши, що Святе Письмо надзвичайно виразно показує, що час встановлення Господнього Царства та його втручання в справи людства з метою запровадити велику зміну від панування гріха та смерті до панування праведності, до вічного життя, означатиме значне руйнування багатьох справ та інституцій теперішнього часу.
Через пророка Господь говорить: “Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце! Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я” (Іс. 65: 17-25). Контекст показує, що тут згадані не умови сьогодення, а умови Тисячолітнього Царства. Об’явитель згадує Тисячолітнє Царство з використанням такого ж образу, кажучи: “І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули” (Об. 21: 1).
Завжди існував конфлікт між гріхом та праведністю, між князем цього світу і князем, правителем грядущого світу, або віку. Князь цього світу буде зв’язаний князем слави, коли останній візьме для Себе Свою велику силу та почне Своє царювання. Це означатиме обмеження не лише сатани, але й усіх злих знарядь та сил, яких він є представником. Господь дає зрозуміти, що дужий теперішніх інституцій не підкориться мовчки; що виникне велика сутичка між князем темряви і князем життя, і що під час цієї сутички дужий теперішніх інституцій буде надійно зв’язаний, обмежений, щоб більше не зводити людей (Об. 20: 3). Хоча ці інституції теперішнього часу не є зовсім погані, все ж вони достатньо погані, адже панівними, керівними принципами в них є пиха та самолюбство. Оскільки вони пов’язані з церковництвом та нинішнім суспільним ладом, можна сподіватися, що вони разом чинитимуть опір своєму поваленню, але від цього їхнє падіння стане ще більш руйнівним. Святе Письмо пророкує, і весь Господній народ, мабуть, в цьому добре переконаний, що великий Вавилон впаде несподівано, як великий жорновий камінь, у море анархії.
Ми не домагаємось анархії і не відстоюємо її. Навпаки, ми відстоюємо протилежне – підлеглість великому Царю і, відповідно, підлеглість тодішній владі, і переконані, що це принесе мир та лад, як виразно змальовано в божественному Слові. Коли ми бачимо в божественному Слові, що теперішні інституції, падаючи, готують світ людства до великого переходу, щоб встановити Господнє панування праведності, відкрити велику дорогу святості і повністю перегородити стежку, яке веде вниз до знищення, залишивши її тільки для свідомо, добровільно та рішуче упертих, наші серця радіють, бо в усьому цьому ми бачимо срібну облямівку великої хмари горя, яка вимальовується перед світом. За таких обставин слова Учителя до нас звучать так: “Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення”, – визволення Церкви та її прославлення на знак приготування до благословення людства, коли короткий відрізок часу горя розбудить світ і зверне його увагу на “Того, Хто з неба звіщає”. Приходять на думку слова Господа через пророка Давида, які, після змалювання часу горя, звернені до світу: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!” (Пс. 46: 11).

3HG328