ВЕЛИКА НЕСТАЧА У ЩОДЕННОМУ ЖИТТІ

“Протверезіться праведно, – та не грішіть; бо деякі з вас не знають Бога. На сором вам кажу це” (1 Коринтян 15: 34, Кул., НП).
Ця пересторога звернена не до світу грішників, а до християн, як і всі апостольські писання. Коли би ми переклали цей вірш трохи по-іншому, він, мабуть, краще передав би думку апостола. Наприклад, “Прокиньтесь, щоб правильно оцінювати справедливість. Не грішіть проти неї в житті, бо деякі не мають Божого погляду на справедливість, на принципи праведності. А це вам на сором”.
Ми, знаходячись у школі Христа, розуміємо, що Господь навчає і готує нас до великої праці в майбутньому. Праця Церкви в прийдешньому віці, судячи з Біблії, полягатиме в тому, щоб бути царями, священиками і суддями, Божими представниками у Месіанському Царстві. Як царі, вона буде разом з нашим Господом Ісусом керувати світом. Як священики, вона буде брати участь у праці зцілення і навчання світу, в доброзичливому ставленні до нього. Як судді, вона запроваджуватиме справедливість, даватиме людству покарання і нагороди під час тисячі років Месіанського правління. Зрозуміло, що той, хто сподівається бути серед цих царів, священиків та суддів, повинен зараз здобувати відповідні кваліфікації серця та розуму, щоб бути компетентним для такої праці, бо знаємо напевно, що Бог не призначить того, хто відповідно не навчений.
Саме тому Бог протягом останніх дев’ятнадцяти століть покликує зі світу Свою Церкву і дає нам прекрасні вказівки нашого Господа Ісуса, апостолів, Закону та Пророків. Все це є з метою розвитку в нас прикмет серця та розуму, які зроблять нас придатними до великої служби, до якої Бог нас покликав. Але Бог не випробовує Своїх дітей в стосунку до недосконалого тіла, бо знає, що ми не можемо робити те, що хочемо. Він має справу з нашим духом, нашим розумом. Через перетворюючий вплив Свого Слова Він дає нам новий розум, і, власне, цей новий розум Він приймає до Свої сім’ї. Цей розум стає Новим Створінням (Рим. 12: 1, 2; 2 Кор. 5: 17). Ми приймаємо нову волю, волю Бога, замість власної волі, і Божественні задуми замість власних планів та цілей. Ось так Бог сприймає нас як Своїх дітей: на основі нових стосунків, у які ми ввійшли через віру та слухняність. І через Христа, нашого Господа, ми вважаємося досконалими в Божих очах.

ЗНАННЯ БОЖОЇ ВОЛІ

Але як ми можемо мати досконалу волю, якщо наше тіло недосконале? Відповідаємо словами апостола: “Бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу” (Рим. 7: 18). Йому не завжди вдавалося виконати бажане так, щоб було добре. Те саме з кожним, хто прагне йти слідом за Ісусом. Ми всі знаємо, як правильно ХОТІТИ, а от як правильно ЗРОБИТИ – з цим проблема!
Поступово ми дізнаємось, що Бог не буде судити нас за вадами нашої плоті, бо доки ми позостаємося вірними, ці вади закриті одежею приписаної Христової праведності. Тому ми робимо все від нас залежне, щоб показати Небесному Отцеві, як ми зі всіх сил намагаємось поводитися правильно в кожному ділі, слові і думці. А оскільки Він сподівається, що кожен член Його сім’ї буде мати досконалу волю, то для нас стає особисто важливим питання про Божу волю для нас. Отож ми прагнемо переконатися, “що то є воля Божа, що добре, що вгодне” (Хом.). Переконатися, якою є Божа воля, означає дізнатися про Його волю, побачити її для себе. Якщо ми вірні, то з часом зробимо поступ. На початку в нас було мало знання, і ми впроваджували його в чин. Зростаючи в благодаті та знанні, ми краще пізнавали Божу волю, і  від нас також вимагалося втілювати це зростаюче знання на практиці. Це знання про Божу волю ми здобули не надприродним чином, а через вивчення Біблії.
Хто увійшов у Божу сім’ю, той позбувся власної волі і замість неї прийняв Божу волю. Хто не відмовився від власної волі на користь волі Господа, той не є Його дитиною. Апостол каже: “А коли хто не має Христового Духа, той не Його” (Рим. 8: 9). Дух Христа – це дух повного підкорення волі Отця, і коли ми досягаємо такого стану, ми відмовляємось від власної волі і приймаємо замість неї Божественну волю. Ми це робимо, бо таким є властивий шлях для всіх, хто прагне йти слідами Відкупителя, бо наша воля виявилася для нас незадовільною. Наш розум і тіло настільки недосконалі, що ми часто опинялися в труднощах, виконуючи власну волю. Тому ми раді знати і чинити волю Бога, особливо відтоді, як дізналися, що ця воля приємна.
Тепер воля Бога в тому, щоб Його діти мали випробування, труднощі і полірування, щоб все це могло розвинути в нас Богоподібний, кристалізований характер, який зробить нас придатними для використання Богом у великій праці, яку Він призначив для Господа Ісуса – щоб ми могли стати співспадкоємцями з Ісусом Христом, нашим Господом, у Небесному Царстві, яке Отець передбачив для благословення всіх поколінь землі.

СПОЧАТКУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ПОТІМ ЛЮБОВ

Часом християни, які бачать, що Біблія містить вчення про любов, забувають про лекцію, яка попереджує любов. Саме на цю першочергову лекцію ми сьогодні звертаємо нашу увагу. Це – лекція про справедливу праведність. Наш вірш насправді означає: “Прокиньтесь до справедливості!” Ми всі повинні навчитися відрізняти правильне і неправильне, і робити те, що правильне, справедливе. Справедливість – це праведність. Закон Бога був даний ізраїльтянам на горі Синай, щоб показати, чим є справедливість. Від них не вимагалося нічого більше, окрім справедливості. “Не вбивай!” – наказував Закон, бо відібрати чиєсь життя є злом, хіба що цього вимагає Закон Бога. “Не кради!”. Красти означає робити зло, відноситись несправедливо. “Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!”. Це несправедливо. Отже, бачимо, Закон Бога, даний синам Ізраїлю, зводився до наступного: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе”. Зробити справедливо своєму ближньому – як ти хочеш, щоб ближній зробив справедливо тобі, – ось суть Божого Закону, даного юдеям для їхнього поводження з іншими.
Чи Бог дав такий самий Закон Церкві? Так, якщо говорити про дух Закону. Божий Закон поширюється на всі Його створіння. Однак в епоху Закону існувала особлива Угода, яку Бог уклав з тілесним Ізраїлем. Ніхто інший ніколи не був під цією Угодою Закону. Юдей, який зміг би виконати Закон досконало, міг жити вічно, і маючи у своєму розпорядженні вічне життя, отримав би нагоду стати частиною великого позаобразного Духовного Ізраїлю, який повинен благословити всі племена землі. Власне, це зробив наш Господь Ісус. Більше того, у Своїх словах про Божественний Закон Духовного Ізраїлю Він “збільшив та прославив Закона”, показуючи, якими далекосяжними та всебічними є його вимоги.
Жодна розумна людина не ставитиме під сумнів правильність справедливої поведінки з іншою людиною. Ця тема має багато розгалужень у справах нашого щоденного життя. Принцип справедливості повинен характеризувати кожну річ, навіть найбільш буденну. Він має відношення не тільки до наших стосунків зі світом загально, але й до стосунків з кожним членом нашої сім’ї. Принцип справедливості треба застосовувати як до себе, так і до інших. Коли би всі могли закріпити цю думку Золотого Правила у своєму розумі, і кожен міг би прокинутися до праведності, справедливості, весь світ зазнав би революційних змін.

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Коли б цей принцип признавали і застосовували, люди сьогодні не стріляли б один в одного скрізь в Європі. Навпаки, вони робили би щось краще, щось добре один для одного, як хотіли б, щоб інші робили їм. Та люди не живуть за цим критерієм праведності, справедливості. Його цілковито ігнорують як уряди, так і окремі особи. За порушення Золотого Правила зазвичай вибачаються так: “Ми не можемо дати іншим те, чого хотіли б від них, бо вони однаково перехитрять нас; вони не зроблять того, що повинні; вони не віддячать взаємно”. Англійці кажуть: “Немає змісту проявляти Золоте Правило до німців, бо ми не знаємо, чи вони зроблять нам так само”. Німці наводять аналогічний аргумент.
Така поведінка виникає не зі страху перед Богом, а зі страху перед людиною. Вона ігнорує страх перед Богом. Бог каже, що коли християни бояться людей, народів або ще чогось, то вони тілесні, живуть за плоттю, як невіруючий світ. А як бути нам, які увійшли в спорідненість з Богом через Господа Ісуса Христа, які віддали Йому своє життя? Чи ми скажемо, що боїмося довіряти цьому принципу справедливості в нашому житті, що ми не наважуємося запроваджувати його в кожному слові, вчинку та думці? А може ми боїмося довіряти Богу і бути слухняними Йому?
Бог не казав, що ми повинні дотримуватися Золотого Правила тільки тоді, коли інші дотримуються його стосовно нас, або ігнорувати його, якщо іншим не вдається застосувати його до нас. Навпаки, ми повинні використовувати його в кожному випадку, незалежно від того, що роблять інші. Тоді ми будемо знати, що все допомагає на добре нам, бо ми є в згоді з Богом та Його засадами. Він має силу направляти всі наші життєві справи. Ми тільки повинні поводитися справедливо одні з одними, що дозволить зміцнити наш характер.
Той, хто порушує принцип справедливості, Золоте Правило, у своєму домі або в Церкві Христа, або в бізнесі, або в громадських справах, повинен, якщо він християнин, розглянути справу прискіпливо і з молитвою, і “прийти правдиво до тверезого стану [поводитись справедливо] і не грішити”. Отже, чинити насилля по відношенню до справедливості є гріхом, і ми знаємо, що цей гріх розповсюджений скрізь. Багато хто не усвідомлює добре цього факту. Багато хто не бачить, що справедливість є самою основою характеру, основою правильного життя. Вона – підстава Божого Престолу (Пс. 89: 15). Яка користь відноситись з любов’ю до свого ближнього чи навіть до Бога, і в той же час порушувати принцип справедливості стосовно них? Тільки повівшись справедливо, ми маємо право проявляти любов до іншого. Тоді ми можемо зробити все від нас залежне в напрямку любові. Спочатку справедливість, потім любов.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БОЖОГО НАРОДУ

Божі діти сподіваються незабаром стати суддями світу. Апостол каже: “Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?” (1 Кор. 6: 2, 3). Більше того, Бог вже зараз прагне розвинути в нашому серці та житті, в нашому характері, ті принципи, які хоче бачити. Тому, якщо ми не будемо справедливими в нашому серці, якщо ми не будемо оцінювати цей принцип справедливості та радо втілювати його, ми не будемо придатними до Царства. Не належить бути несправедливими навіть до тварин. Кожна істота має свої права, і ми повинні гарантувати їх. Наслідки залишмо Богу. Так роблячи, хіба ми не приготуємо наш розум, наше серце до славних умов, які Господь зберіг для Своїх вірних дітей?
Не подумайте, що Боже Царство має бути дане на основі милості або прихильності. Небесна нагорода не буде ані з милості, ані з прихильності. Бог проявляє милість в справі наших гріхів та недоліків, з якими ми боремося, але Він не дозволить, щоб до Царства потрапив хтось з невідповідним характером. Ті, кого Він приймає як спадкоємців та правителів з нашим Господом Ісусом, повинні репрезентувати принципи праведності і знати, як застосовувати ці принципи вже сьогодні. Хто не прихильний до справедливості настільки, щоб бути готовим радше зазнати втрат, аніж повестися несправедливо, той не матиме частки в Царстві.

3HG30