[3HG289]
ГОЛОВНЕ – МУДРІСТЬ
“Головне – мудрість; набувай мудрості” (Приповісті Соломона 4: 7, Гиж.).

Мудрість визначається як (1) здатність розпізнавати те, що є правдивим і правильним, що відповідає найвищим інтересам; (2) дотримання, наскільки це стосується власної поведінки, способу дій, продиктованих таким вмінням розпізнавати. Всесвітньо відомий Гоф підсумував мудрість такими словами: “Мудрість – це знання, яке ми здобули й правильно застосували”.

Люди з найкращими намірами постійно бачать, що під впливом власних слабкостей і спокус, які оточують людство, вони схильні відступати від благородних критеріїв і почуттів свого серця. Досвід також показує, що всі потребують часто озиратися довкола і порівнювати теперішні досягнення з минулим, щоб зорієнтуватися, помітити, чи ми йдемо вперед, чи відступаємо. Радимо всім посвяченим християнам робити такий самоаналіз щовечора перед тим, як піти на спочинок, щоб побачити денний поступ, а ввечері та вранці перед престолом благодаті робити нові постанови, які ми повинні виконувати в міру наших можливостей щодня. Ми також радимо щотижня особливо перевіряти наші рахунки з Господом і наш стан.

Однак, попри ці ретельні вивчення і підрахунки, ми віримо, що більшість християн, як і людей у світі, отримають благословення, перегортаючи новорічний листок календаря. Це сприятлива нагода для підбиття підсумків минулого року. Як банкіри та підприємці не лише щоденно ведуть рахунки своїх справ, але й у цю пору року підбивають підсумки, зокрема визначають прибутки та збитки, так і Господній народ повинен скористатися з завершення одного року і початку іншого, щоб підбити підсумки своїх духовних рахунків і точно визначити суму своїх духовних здобутків. Щиро сподіваюся, що ніхто з тих, до кого я звертаюся, не виявить, навіть при найсуворішій перевірці, духовних втрат. Але незалежно від того, чи результатом будуть втрати, чи здобутки, нам буде корисно провести облік і точно дізнатись, де ми знаходимося і які підсумкові результати нашого шляху, якого ми дотримувалися протягом щойно закінченого року.

КОМЕРЦІЙНИЙ ОБЛІК

Ділові люди проводять кінцевий облік своїх рахунків не для того, щоб знеохотитися бізнесом, а для того, щоб у разі отримання прибутку підбадьоритися, а в разі збитків – з’ясували слабкі місця та втрати й виправили недоліки, щоб наступний рік був більш задовільним. Це особливо має стосуватися Господнього народу. Дійсно, згідно з особливою угодою, яку Господь уклав з тими, хто є Його в Христі Ісусі, повне знеохочення неможливе, а також неправильне і невиправдане, яким би невдалим не було минуле, якщо тільки не виявиться, що невеликий поступ або зворотний рух був результатом навмисної або неправильної поведінки, або нехтування привілеями чи можливостями для добрих учинків і зростання в благодаті та знанні. Звичайно, повна, свідома, добровільна, навмисно неправильна поведінка з боку Господнього народу неминуче принесе з собою божественне несхвалення і відповідне покарання.

З іншого боку, я вірю, що ніхто з нас, озираючись на минулий рік, не знайде навмисних провин. Якщо він виявить, що його невдачі і незначний поступ були результатом браку стійкості, характеру, він може засмутитися, але, вирішивши, що відтепер буде більш дбайливо ставитися до того, щоб додати до своєї віри стійкість, він може звернутися до великого Заступника, Чия жертва є основою нашого примирення з Отцем і прощення всіх наших гріхів, і, визнавши свою неміч, може отримати милість і знайти благодать для своєчасної [3HG290] допомоги в майбутньому (Євр. 4: 16). Ніхто з тих, хто є в правильному стані розуму в цій справі, не буде цілком задоволений досягненнями минулого року. Бо якими б добрими не були наші наміри, якими б чистими, благородними, справедливими та правдивими, все ж таки, оскільки ми є членами занепалого роду і маємо скарб нового розуму, нового серця в недосконалих глиняних посудинах, ми бачимо в собі багато того, що нам не до вподоби, і можемо бути впевнені, що ми далекі від критерію досконалості, встановленого перед нами в Писанні.

МУДРІСТЬ – НАШ ДЕВІЗ

Та наскільки очі нашого розуміння щодня і щогодини відкриваються ширше, настільки ми у чіткіших рисах бачимо божественний характер і більш явно бачимо власні вади. При цьому око віри з більшою ясністю бачить і те, що наш Відкупитель здійснив справедливе поєднання не тільки за нашу частку в первісному гріху, але й за наші ненавмисні слабкості, які є наслідком нашого споріднення з Адамом і гріхопадіння. Таким чином, Господній народ може мати надію, радість і довіру до Нього, яку інші не можуть збагнути, яка їх не стосується і яку вони можуть отримати лише прийшовши до Небесного Отця визначеним шляхом, через віру у викупну працю Сина.

Тож, дорогі друзі, на початку нового року візьмімо собі Мудрість як девіз і щодня біля престолу благодаті робімо нові постанови для мудрих починань, які будемо намагатися щодня втілювати в життя у всіх справах. Подумаймо, яке благословення ми здобудемо, прислухаючись до божественного Слова, яке говорить нам: “Дороги її [мудрості] то дороги приємності, всі стежки її мир” (Прип. 3: 17), а в нашому тексті каже: “Головне – мудрість; набувай мудрості” (Гиж.).

Але вираз “мудрість” набуває різних відтінків, проходячи крізь лінзи різних розумів, і тому ми, Господній народ, зобов’язані не помилитися і здобути відповідний вид мудрості, знайти ту мудрість про яку йдеться в нашому тексті, чітко відрізнивши її від інших мудростей, які, як каже нам Святе Письмо, є лише безумством. Апостол Павло пояснює, що мудрість цього світу є безумством перед Богом, натомість по-земному мудрі часто вважають безумством мудрість, яку прищеплює Бог.

МУДРІСТЬ ЦЬОГО СВІТУ

Наведемо ілюстрацію. Один клас цих по-земному мудрих людей звертається до нас своїми вчинками, які говорять голосніше за слова: “Гроші – це головне, тому з усього, що можна здобути, здобувай гроші, бо з ними можна мати все, а без них не матимеш нічого”. Звичайно, певна логіка в цих міркуваннях є, інакше вони не промовляли б до такої великої кількості людей як голос мудрості, що вказує на правильний життєвий шлях. Проте, багато хто, навчаючи так, через кілька років на власному прикладі продемонстрували хибність, нерозумність свого твердження. Є речі, які не можна купити за гроші і від яких гонитва за грішми майже напевно відведе геть. Це і здоров’я, і мир розуму, і радість, і спокійне сумління, і пізнання Бога, і зростання в благодаті, і спілкування з Отцем, Господом Ісусом та братами, і надія на Бога щодо небесної спадщини, яку Він обіцяв тим, хто любить Його більше, ніж будинки, землі, гроші чи будь-яку іншу річ, чи істоту.

Інший клас по-земному мудрих (а це, як правило, багатії, хоча іноді це просто “нахлібники”, які, мов паразити, живуть коштом інших) каже нам, що справжня мудрість – це пошуки насолоди в усіляких іграх, театральних виставах, картах, шашках, шахах, доміно і т. д., або в розумових розвагах за читанням романів. Вони кажуть, що задоволення, яке вони знаходять у цьому, є їхнім щастям, їхньою радістю, і що вони не знають більшої мудрості, ніж щоденне намагання задовольнити ці смаки та прагнення. Ми відповідаємо, що вони помиляються, обманюють себе, і якщо проаналізують свої власні почуття, то виявлять, що насправді вони не насолоджуються життям – що їхній розум лише залучений у пошуках задоволення в житті. Вони займають свій розум вигадками, щоб не дати думкам зайнятися важливішими справами. Вони прагнуть уникнути відповідальності і жити, як уві сні. Їхнє життя не приносить користі ні їм самим, ні іншим. Вони напевно не є мудрими, бо навіть якщо припустити, що їхні забави й розваги абсолютно позбавлені поганого впливу на інших, то вони, безумовно, не роблять нічого для покращення свого життя чи то тепер, чи в майбутньому, чи для піднесення і благословення інших.

Ще один клас по-земному мудрих каже, що з їхнього погляду світ – це сцена, чоловіки й жінки – актори на ній, а життя – це вистава і значною мірою фарс, вигадка. Згідно з їхньою теорією мудрості, головне в житті – хизуватися одягом, речами, домом, скрізь і всюди наводити лоск, щоб справжній стан серця і справжній фінансовий стан не могли розгледіти сусіди. Ця життєва пиха, це життя на показ, ця сценічна гра, в якій блискітки носять як бутафорію, не є справжньою мудрістю. Воно не тільки закінчиться гірким розчаруванням в житті, коли всі маски спадуть, але й не принесе задоволення навіть тоді, коли буде найуспішнішим. Серце вимагає чогось більшого.

Людина, створена на Божий образ і подобу, зберегла певну міру цієї подоби, попри гріхопадіння і виродження, так що обман, лицемірство і вигадки не можуть принести справжнього щастя або задоволення серцю.

БРАК НАУКОВОЇ МУДРОСТІ

Інший клас по-земному мудрих каже, що наука і філософія – єдині речі, гідні найшляхетніших умів та інтелектів. Вони кажуть, що слово “наука” означає “те, що є істинним”, і що особлива мета науковців – допомагати своїм ближнім, відкриваючи істину, позбуваючись усякого невігластва та обману, якими супроводжуються різні питання і речі, і таким чином виводячи істину на перший план. Вони кажуть, що це дозволяє науковцям бути справжніми вчителями світу. Вони кажуть, що філософія – це любов до мудрості, яка веде до її пошуків, і що врешті-решт вони є справжніми мудрецями світу, які вважають своїм обов’язком допомагати іншим здобувати мудрість на всіх [3HG291] життєвих стежках, у фінансових і громадських справах, у тому, що стосується розуму, моралі і природознавства.

Нарешті ми, здається, знаходимо в цьому визнанні те, що шукали, – справжню мудрість, перед якою стоять благородні цілі. Ми схвалюємо їхню любов до істини й бажання позбутися всіх забобонів і помилок, і давайте зупинимось тут, щоб розглянути практичну суть такої мудрості і побачити, які благословення вона приносить цим філософам.

Та наше дослідження розчаровує нас: філософи не є щасливими людьми. Як і деякі інші, вони шукають задоволення, щастя у своєму прагненні до мудрості, і це прагнення є більш благородним, але вони не знаходять у ньому щастя. Їм бракує радості, спокою, приємних переживань, які є суттю щастя. Ці філософи йдуть різними шляхами. Характерними для цього класу можна було б вважати методи геологів і біологів.

Геолог зі своїм молотком, пробірками, скельцями тощо розколює і досліджує гірські породи й багато розводиться про те, як давно вони утворилися, який був спосіб їхнього утворення, які ймовірні умови землі в той час і т. д. і т. п. Він приходить до чудернацьких висновків і отримує неабияку насолоду, представляючи їх колегам-науковцям. Та всі вони знають, що він нічого не знає і лише здогадується щодо своїх знахідок, що це не задовольняє його власне серце і не може принести задоволення його колегам-науковцям.

Біолог вивчає анатомію людини й великих тварин з наміром простежити, як людина походить від мавпи, а мавпа – від істоти нижчого порядку, і які аргументи можна навести, щоб продемонструвати, що найнижча форма живої істоти спочатку була найвищою формою й усі інші походять від неї. Як дарвініст він представляє свої аргументи й теорії колегам і решті світу. Він пишається логікою своєї теорії і на кілька років займає провідне місце серед своїх по-земному мудрих колег, та згодом буде визнаний відсталим у світлі нових теорій і фактів, які вигадає і викладе інший біолог.

Слухаючи один одного, ці філософи недовірливі. Минулі невдачі, минулі помилки переконують їх у тому, що, швидше за все, їхні власні теорії та теорії інших є помилковими. Вони знають, що вони не знають, але їм би дуже хотілося, щоб люди повірили, що вони щось знають, що їхні теорії є науково правильними. Їхні вивчення, їхня невпевненість приводять їх до сумнівів у всіх напрямках, тому ці філософи, як правило, невіруючі в тому, що стосується Бога і його об’явлення, Біблії. Зазвичай вони вважають себе агностиками, і багато хто з них гордо вихваляється своїм агностицизмом, що означає: ми не знаємо, ми хотіли б знати, ми незадоволені, ми ніколи не знайшли нічого, що задовольняло б наш розум, наше серце. Воістину, це не та мудрість, яку Господнє слово в нашому тексті радить нам усіляко здобувати.

МУДРІСТЬ ЗГОРИ

Залишимо цих по-земному мудрих людей та їхні ради, щоб прислухатись до голосу Господа, нашого Бога, Який говорить, що справжня мудрість походить згори. А що може бути розсудливішим за це? Знаючи так мало, чому б нам не очікувати, що наш Творець повідомить нам, навчить нас, дасть нам поради істинної мудрості. Як Альфа і Омега, Перший і Останній, наш Господь повинен бути основою мудрості, і ми повинні очікувати, що тільки від цієї основи прийде приємне задоволення і благословення, якого прагнуть усі серця.

Біблія лаконічно подає божественні настанови на цю тему; її інформація подається в недвозначних виразах; вона стверджує, що більша частина земної мудрості – це лише гірка заздрість і суперечка – “земна, тілесна та демонська”. Застосувавши ці слова до різних видів мудрості, які пропонує світ, ми зможемо зрозуміти, наскільки вони доречні. Наприклад, хіба мудрість, яка радить багатство як мету, не уводить своїх мудреців у гіркі ревнощі, заздрощі, чвари на кшталт комерційних конфліктів і незаконної діяльності? І чи це, своєю чергою, не позбавляє того, хто женеться за грішми, задоволення, якого він очікував від них, і хіба це не має впливу на його серце, який розбещує й деморалізує?

Візьмімо другий клас мудрих людей, про яких ми згадували, що вони шукають насолод: чи не є в їхній поведінці щось, що постійно тяжіє до заздрощів і чвар? Хіба їхня мудрість не є найбільш земною і тілесною, і хіба вона не тяжіє в багатьох випадках до розбещення розуму і серця, а отже, до диявольства?

Візьмімо третій клас – тих, хто вважає мудрістю перетворення життя на марнославну виставу без якоїсь конкретної мети або наміру. Хіба такий шлях не деморалізує? Чи не призводить така любов до виставляння напоказ, до заздрощів, гіркоти та чвар, а часто і до нечесних засобів і методів задоволення своєї гордині? Чи не позбавлені такі серця добра і чи не наповнюються вони більшим або меншим злом, залежно від обставин, умов і оточення?

Візьмімо четвертий клас – вчених і філософів. Ми вже бачили, що цей клас багато в чому приваблює тих, хто народився в добрих умовах і розумово добре підготовлений, і що багато в чому його цілі є похвальними. Застосуймо до нього слова апостола. І тут ми бачимо в ньому саме те, що він описує: гіркі заздрощі, ревнощі та чвари. Щоправда, вони значною мірою приховані, та часто ми можемо прочитати ці настрої між рядками вишуканої мови, і слова апостола, що їхня мудрість суто земна, підтверджуються ними самими. Як правило, будь-яка повага до Біблії та її Бога, яку вони мали в молодості, щезне, якщо вони не вийдуть за межі філософії земних наук. Апостол Павло висловлює свою повагу до багатьох з цих вихованих людей, та каже, що їхні викладення є знанням, неправдиво названим так, і їхня філософія є марною “філософією та марною оманою” (1 Тим. 6: 20; Кол. 2: 8).

Хтось може сумніватися, що слово апостола “диявольська” може стосуватися цього класу земної мудрості. Проте, на нашу думку, ці вчені завдали Господній справі більшої шкоди, ніж будь-хто інший. Зазвичай вони добре освічені, і їхні філософії мають незаслужену повагу у розумах простих людей, у тому числі християн. Їхні здогадки приймаються за наукові істини, та оскільки вони часто суперечать Біблії, то з цього виникає, що вони більше, ніж будь-хто інший з тих, хто по-земному мудрий, є противниками Господа і Його об’явлення, Біблії. Такою [3HG292] опозицією вони не здобувають справжнього благословення для свого серця, бо їхні філософські помилки засліплюють і вводять в оману як їх самих, так і інших. Дійсно, для нас було причиною постійного здивування те, що навіть вчені, які займаються астрономією, в цілому є невіруючими, коли йдеться про Біблію як Боже об’явлення, і багато хто з них є відвертими атеїстами, які заперечують існування живого та правдивого Бога, вважаючи, що природа сама себе творить, розвиває, еволюціонує і т. д. “Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє” (Пс. 19: 8).

Дослідивши мудрість світу і визнавши її незадовільною для нашого серця й розуму, виникає запитання, де ж нам шукати мудрість, яку Бог у нашому тексті називає головною річчю? Відповідаємо, що для людини Божа мудрість – безумство (1 Кор. 1: 23-25), а для нас, хто вірить, – Божа сила і Божа мудрість. Ця мудрість міститься у великій Божій книзі, та ще й настільки, наскільки ми по Його благодаті можемо її правильно розібрати, зрозуміти. Чим краще ми її розуміємо, тим більше мудрості ми бачимо в усіх її приписах і правилах. Вона прийшла згори в тому сенсі, що вона неземна, що вона натхнена Господом і її вплив на всіх, хто її приймає, несе тривалу втіху, підтримку, зміцнення, ощасливлення, перетворення, прославлення.

Апостол Яків протиставляє мудрість цього світу мудрості згори. Пояснюючи останню, він говорить: “А  мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава”.

Хочу запропонувати вам взяти цей вірш, який так багатогранно описує мудрість згори, за текст року, щоб ми його добре запам’ятали й повторювали раз на тиждень протягом року. І нехай Господь благословить Своє слово для чесних серцем, щоб вони змогли оцінити різницю між небесною та земною мудрістю і різницю між їхніми плодами, щоб, таким чином, стаючи мудрішими з кожним тижнем, наприкінці року ми були ще більше у згоді зі словами Соломона: “Головне – мудрість; набувай мудрості” (Гиж.).

Розгляньмо уважно цю правдиву мудрість згори, про яку говорить Святе Письмо. Вона насамперед чиста і ставить чистоту за найвищий критерій, а слово “чиста” містить в собі думку про чесність і щирість. Які б питання не виникали щодо наших стосунків, нашої поведінки, наших думок, потрібно передусім вирішити, – чи ця річ чиста, чи вона чесна, чи вона правдива? Якщо на це не можна відповісти ствердно, то цього достатньо, щоб небесна мудрість сказала: “Не май нічого спільного з тим, що нечисте, неправильне, нечесне. Не чіпай його, навіть не приглядайся до нього і не думай про те, що з ним можна зробити, але негайно відклади його якомога далі убік”.

Якщо запитання витримує першу перевірку, то наступним запитанням буде: чи мої мотиви мирні? Чи роблю я все, що від мене залежить, щоб зберегти мир, гармонію, згоду у власному серці та у відносинах з іншими; чи шлях, який я обираю, не викличе суперечки? Господь схвалює лише мирні наміри, і ця думка повинна постійно керувати Господнім народом в бажанні бути Йому до вподоби. Це, однак, не означає браку твердості характеру або відсутності належної войовничості протистояти злу правильним чином і тоді, коли це потрібно. Це лише означає, що наша поведінка повинна бути настільки мирною, наскільки дозволяє вірність праведності. “Не робіть нічого через суперечки або ради марної слави” (Дерк.).

Третьою ознакою небесної мудрості є лагідність. Світ загалом прийшов до переконання, що лагідність доречна. І справді, сказати, що деякі люди не є лагідними, було б одним із найнадійніших способів збудити в них невдоволення настільки, що це викликало б почуття, далекі від лагідності. Лагідність світу здебільшого є зовнішньою, полиском, наслідком доброго виховання, натомість лагідність, яку прищеплює небесна мудрість, простягається зсередини назовні. Думки лагідніють під впливом різних настанов і вказівок Господнього Слова. Усе життя відродженого християнина потрапляє у підпорядкування духу святості, який у всіх відповідних обставинах є духом лагідності, покірності, терпеливості й довготерпіння.

Бувають випадки, коли якась вказівка Господнього Слова може зробити Його народ, вихований Його Духом, на перший погляд, нелагідним і навіть суворим, але це, швидше за все, виникає з невміння правильно розсудити речі. Наприклад, батьки вважають своїм обов’язком підтримувати дисципліну в сім’ї, натомість той, на кого звернена ця дисципліна, може вважати, що лагідність – це відсутність дисципліни, тоді як Господь наказав, що батьки повинні тримати своїх дітей у належній покорі, і той, хто шкодує різки, ненавидить свою дитину. З погляду Святого Письма будь-яке покарання, яким би заслуженим воно не було, повинно бути поміркованим, з лагідним ставленням до того, хто провинився, і з найбільшим співчуттям до його спадкових слабкостей і вад, які вимагають такого суворого виправлення. І не слід застосовувати жодної такої дисципліни, доки розум не буде добре врівноважений і сповнений батьківського співчуття і любові. Лагідність і твердість не суперечать одне одному, хоча іноді їхнє поєднання не розуміють і не цінують ті, кому бракує мудрості згори.

ДОБРА, ЩИРОСЕРДНА

А ось четвертий пункт, про який треба пам’ятати, говорячи про небесну мудрість: ті, хто нею керується, здатні поступитися умовлянню, не є черствими, холодними, кам’яними. Їх можна зворушити співчуттям, і вони виявлятимуть своє співчуття, навіть якщо не завжди дозволяють йому керувати ними або не завжди дозволяють йому перешкоджати їм застосовувати належну дисципліну. Існує різниця між тими, кого легко вмовити, і “м’якими”, в’ялими, безхарактерними. Мудрість згори має міцний характер без грубості, шорсткості, невихованості, шкарубкості.

П’ятим елементом небесної мудрості є милосердя. Вона сповнена милосердям, щедрими поривами, добрими почуттями, співчуттям і жалістю до тих, хто перебуває в біді чи скруті. Це, однак, не означає милосердя без міри й умов. Милосердя може переповнювати людину, а може бути обмеженим і стриманим у своїх діях, бо здоровий глузд може підказати, що в [3HG293] деяких випадках обмежене милосердя піде на користь, допоможе кривднику. Іншими словами, там, де духом світу є дух мстивості, ненависті та ворожнечі через заподіяне зло, мудрість згори (Господній Дух) буде сповнена милосердя, співчуття, чуйного ставлення і буде стримуватися від повного прощення і помилування лише тому, що здоровий глузд підказуватиме, що така доброта суперечитиме найкращим інтересам винуватця.

І нарешті, мудрість згори сповнена добрих плодів і любить усе правдиве, чесне, чисте, миле й гідне похвали. Хіба ми не бачимо філософію, пов’язану з цією мудрістю: той, хто володіє нею, неодмінно буде благословенний у своєму серці, матиме щастя, радість, мир і благословення, і неодмінно роздаватиме благословення скрізь, куди б він не йшов. Ось такою є небесна мудрість, мудрість згори. Це мудрість, про яку йдеться в нашому тексті: “Головне – мудрість; набувай мудрості”, мудрості з такими характеристиками.

“ВАМ НЕОБХІДНО РОДИТИСЬ ЗГОРИ”

Зауважимо, однак, що є тільки один спосіб прийти до таких відносин з Господом, щоб мати можливість здобути цю мудрість згори. Цей шлях – це Христос через віру в Його кров як примирення за наш гріх. Щобільше, це означає відмову від наших гріхів і намагання ходити Господнім шляхом, що веде до повного посвячення Йому серця і життя і, як наслідок, до зачаття Духом. Тільки з цього останнього погляду можна сподіватися здобути мудрість згори, справжню мудрість.

Я звертаюся передусім до тих, хто є Господнім народом через віру й посвячення, а отже, належить до тих, хто зачатий святим Духом і ведений Ним. Саме ми, дорогі брати та сестри, повинні так використовувати наші можливості, так практикувати уроки, які ми отримуємо через святий Дух, щоб пристосувати наші серця до цієї небесної мудрості. Чим більше зусиль ми докладемо, тим більше будьмо певні, ми зробимо поступу під Господнім керівництвом і милістю і більшим буде благословення в цьому і в кожному доброму слові і справі протягом усього наступного року.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай супроводжує усіх нас, як ми з вірою намагаємося узгоджувати наші думки, слова і вчинки з лініями, викладеними в цій мудрості згори.

3HG289 (1905 р.)