[3HG203]
ДОБРИЙ СКАРБ І ПОГАНИЙ СКАРБ

“Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе” (Луки 6: 45).

Невіра, безбожництво оглядає Боже діло і судить про нього на основі нашого тексту, кажучи, що якщо твереза логіка зважує поведінку людини, то вона повинна бути також належною основою для судження щодо божественного характеру: якщо Бог є доброю істотою, то Його діло, представлене у світі, повинно бути добрим; а якщо Його діло у світі є поганим, то воно повинно свідчити про погане серце, погану вдачу. Ми не можемо заперечувати умов цієї критики і, безумовно, правильне є правильним, а хибне є хибним, де б воно не знаходилося, незалежно від особи, мала вона чи велика. Але ми повинні дати відсіч невір’ю на цій слушній платформі й повинні відповісти на його звинувачення, яке каже: “Якщо Бог є, то Він – зла істота, бо у світі повно зла, гріха, горя, смутку, болю”. Багато християн виявляються слабкими в цьому важливому питанні, і замість того, щоб спростувати звинувачення в невір’ї та атеїзмі, змушені рятуватися втечею і замикатися в собі, відмовляючись розглядати питання, яке вони вважають розумним: “Як ваш Бог обґрунтовує Свої твердження стосовно Своєї справедливості, мудрості, любові й сили?”.

Сподіваємося, дорогі друзі, що одним із результатів цієї серії зустрічей з вивчення Біблії буде підбадьорення ваших сердець щодо Божественного характеру, як це проілюстровано в Божественному Плані; і що наступним результатом буде ваша здатність надалі так розуміти Божественний Задум, щоб він виправдовував божественний характер у ваших власних судженнях, що дасть вам можливість представляти його іншим таким чином, щоб вони також могли прославляти Бога у своєму розумі, а також у своїй поведінці.

У нас є лише один підручник на цю тему – Біблія. Він, по Божій благодаті, не тільки подає нам історію світу за 4000 років до християнської ери, але й розкриває [3HG204] через свої обітниці й пророцтва історію сьогодення і майбутнього. У світлі минулого, теперішнього і майбутнього, представлених нам у Божому одкровенні, ми маємо вичерпну відповідь на кожне заперечення, яке може бути висунуте з погляду невір’я. Тут ми маємо твердий фундамент, про який писав поет:
“Якою міцною основою є
Для нас Боже Слово, чудове й святе.
Не скажеш вже більше, ніж Сам Він сказав
До тих, хто рятунок у Спасі прийняв”.

Приходячи до Божого Слова по світло, ми повинні остерігатися людських традицій, які так багато зробили, щоб заплутати і спантеличити не тільки світ, а й багатьох тих, хто шанує і вивчає Святе Письмо. На це звернув увагу Господь ще під час Свого першого приходу, кажучи деяким відомим учителям того часу: “Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово”. Святе Письмо скрізь закликає Божий народ досліджувати Писання. Апостол Петро каже, що воно є світильником, який світить у темному місці до світанку дня – до світанку Тисячолітнього дня, віку, який має настати після теперішнього.

Натяк є на те, що в даний час нас оточує велика темрява щодо Божественного Плану. Відповідно, ми, як Божий народ, потребуємо Його Слова і того, щоб воно не було затьмарене людськими філософіями та теоріями. Цю ж думку наводить нам Господь через пророка Ісаю, кажучи: “Бо темрява землю вкриває, а морок народи” (Іс. 60: 2). Псалмист Давид пророчо представляє посвячену Господню Церкву і говорить: “Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї” (Пс. 119: 105). Це те саме нагадування, яке є скрізь у Святому Письмі, – що довкола є темрява, і що єдине світло, яке ми маємо, знаходиться в Божому одкровенні. Далі йде згадка про те, що цей світильник не освітлює великий простір, а призначений лише для безпосередніх кроків Господнього народу, ілюстрацією чого є світильник, прикріплений до сандалі, щоб світити безпосередньо на шлях подорожнього.

СВІТ МУДРІСТЮ НЕ ЗНАЄ БОГА

Мудрість цього світу, яку Бог називає дурістю, але яка сама себе називає світлом, – філософія, наука, вища критика і т. д., – говорить, що Біблія не заслуговує на довіру; що все це – безглуздя; що все потрібно зчитувати зі скель; що творення відбувалося тільки і виключно в процесі еволюції; що якщо Бог існує і мав якесь відношення до творення, то ця роль була дуже незначною. Вона говорить, що в процесі еволюції врешті-решт з’явилися різні мавпи, бабуїни і людиноподібні мавпи; що ще одним кроком у тому ж процесі був розвиток батька Адама, першої людини; що вона, відповідно, була лише однією ланкою, яка відокремилася від мавпи; що процес еволюції поступово і величним чином піднімав людський рід, поки той не досяг нинішнього ступеня особистого розвитку; що людство сподівається, що жодна річ не стане на заваді цьому успішному прогресу, і з часом люди зможуть стати богами.

Дійсно, деякі “вищі критики”, мабуть, думають, що вони вже дуже близькі до цього – що вони мудрі, знають про це все, здатні навчити нас краще, ніж будь-які вчителі, що коли-небудь були у світі. Вони впевнені в цьому, але ми сумніваємося. Ми говоримо їм, що “світ мудрістю не зрозумів Бога”, і в Божому Слові ми знаходимо величніший шлях. Їх вчили, що ми повинні в усьому спиратися на свідчення Біблії, а вони твердять, що вони набагато вищі за Бога Біблії, якого ми бачимо в Його майстерних витворах у природі та в Його посланнях у Святому Письмі.

Ми відповідаємо: Це не так! Вони неправильно зрозуміли Писання. Вони неправильно їх витлумачили. Їхня спроба змішати філософію з божественним об’явленням збила їх з пантелику і знівечила деякі вчення Святого Письма, які необхідно цінувати, щоб побачити гармонію і логічність божественного плану і божественного характеру.

Давайте, дорогі друзі, приймемо біблійний погляд на цю річ і звернемо увагу на слова Біблії: Бог особливим чином створив наших перших батьків – не за образом і подобою мавп, а за Своїм власним образом, за Своєю власною подобою. Людина не була недосконала, а лише, як сказав пророк Давид, була трохи нижчою від ангелів, увінчана славою і честю, – була представником Бога на землі, правителем і царем землі. Наука говорить, що шість тисяч років тому у світі не було місця, придатного для досконалої людини. Святе Письмо погоджується з тим, що світ в цілому не був у стані, придатному для досконалого людства, але пояснює, що Бог приготував для батька Адама відповідне місце, Едем, рай, де все було прекрасним і де Він подбав про все необхідне для його затишку і життєзабезпечення. Святе Письмо пояснює, що Адам отримав випробування на життя і смерть, і що він, обираючи шлях непослуху, обрав шлях, який, як він знав, призведе до смерті. Воно розповідає нам про божественний вирок, винесений йому. Воно пояснює нам закони спадковості – що всі його нащадки успадкували загибель, прокляття, вирок смерті, і що, у кінцевому підсумку, ми всі народжуємося в гріху, тому хвороби, смуток і біль так чи інакше супроводжують нас безпосередньо і невідступно від колиски до гробу.

Невір’я звертає увагу на варварський, деградований і напівцивілізований стан і говорить, що всі люди колись знаходилися низько, а еволюція піднімає їх угору. У свою чергу, Святе Письмо говорить нам через апостола Павла, що ці деградуючі умови у світі є результатом гріха і сваволі. Апостол каже, що коли люди пізнали Бога, то не прославили Його, як Бога, і не були вдячні, тому Бог видав їх на розпусний розум і на негідні діла, тому вони занечистилися й деградували (Рим. 1: 21-28). Апостол вказує нам на Боже передбачення нашого падіння, на Його співчуття до нас, на Його приготування для нашого відкуплення від прокляття гріха – від смерті, покарання за гріх. Він говорить, що оскільки весь рід походить від однієї людини, і ця людина була грішною, і вирок на неї прийшов особисто і через неї перейшов на всіх нащадків природним чином по спадковості, то якби знайшлася одна досконала людина, то вона могла б викупити першу людину, якби була готова пожертвувати своїм життям задля цього.

Але ми маємо запевнення, що немає праведної людини, ані одної; що ніхто з нашого роду не в змозі дати Богові викуп за свого брата, і, що стосується нас, справа була безнадійною. Апостол пояснює, що Бог Сам [3HG205] подбав про викуп в особі Свого Сина, Який залишив славу Отця і став “людиною Ісусом Христом”, “щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх”, щоб таким чином заплатити покарання за Адама і звільнити його та всіх його нащадків від смертного вироку, зробивши можливим воскресіння людського роду.

Писання показує нам, що Господь Ісус виконав божественний задум, віддавши Своє життя як ціну нашого викуплення; що Він завершив працю, яку Йому було доручено виконати; що Він піднявся на висоту і що, тим самим, було зроблено всі приготування, щоб Бог міг бути справедливим і водночас міг виправдати тих, хто вірить в Ісуса. Вони мають привілей повірити в Ісуса Христа в цьому Євангельському віці й отримати благословення, яке відповідає їхній вірі та їхньому сумлінню. Цим класом є Церква, Наречена Христа, і дім віри, чисельність якого, якщо взяти разом, невелика.

У Святому Письмі ясно сказано, що Божий план ще не закінчився, що дуже важлива його частина ще в майбутньому, і ця частина полягає у встановленні царювання праведності у світі та благословенні всього людства пізнанням Бога і Його милостивих улаштувань щодо нього через Ісуса, а також наданні можливості всім повернутися до згоди з Богом і, відповідно, отримати всі благословення, які були спочатку даровані батькові Адаму, втрачені через його непослух і викуплені для нас Христом. Період цього благословення, піднесення і відновлення світу від гріха і смерті та його примирення з Богом – Тисячолітній вік, і Святе Письмо говорить нам, що ми повинні чекати його терпеливо і з молитвою.

Можна було б багато цитувати Святе Письмо з цього приводу, але нагадаємо слова Господа Ісуса Христа: “Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”.

З подібним натхненням закликає Божий народ апостол Яків, кажучи: “Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа”, а прихід Господа означає прихід Царства, про яке ми молимося і якого чекаємо, – Тисячолітнього Царства, “Царства дорогого Божого Сина”. У цьому Царстві віруючим нинішнього часу, які виявляють достатню ревність до Господа і принципів праведності, обіцяна частка з Господом, про що Він сказав: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство”.

НАРИС ВЕЛИКОГО БОЖОГО ПЛАНУ

Тепер, дорогі друзі, сподіваюся, ми маємо перед собою в розумі нашвидкуруч накиданий ескіз усього плану спасіння – ескіз, який дає нам Святе Письмо. Усе інше в Писанні служить лише для того, щоб заповнити цей загальний величний нарис. Той, хто може усвідомити представлене нами як божественний задум, повинен визнати, що він є піднесено величним і відповідає усім вимогам. Ті, хто приймає його як правду, як вчення Божого Слова, знаходять у ньому розв’язання всіх труднощів, які коли-небудь турбували їхні серця і розуми. Воно показує нам “добрість і суворість Божу”. Воно показує нам Його доброту і справедливість у створенні нашого роду досконалим. Воно показує нам Його справедливість у тому, що Він не милує винних, натомість засуджує гріх на цілковите знищення.

Хоча досвід останніх шести тисяч років під пануванням гріха і смерті був жахливим для нашого роду, тим не менш, непослух Богу приніс і свої результати – смуток, біль та горе. Хто правильно засвоює цей урок, той дізнається, як каже апостол, про надзвичайну гріховність гріха і його небажаність. Хто засвоює цей урок з користю, той матиме користь з нього назавжди.

Улаштування для відкуплення людини від гріха та його кари (смерті) показують Божу любов: “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”. Бог дійсно міг би перешкодити нашим прабатькам не послухатися Його, але при цьому Він порушив би одну особливість Свого задуму. Він хотів, щоб людина була на Його подобу, вільною у виборі між добром і злом. Якби Він примусив її до послуху, це означало б позбавлення можливості вибору, а отже, знищення вільної волі людини і, відповідно, її подібності до свого Творця. План, який Бог прийняв, зберіг людині свободу, яку вона отримала на початку, але дозволив їй переконатись у нерозумності непослуху. Цей досвід, віримо, дав деяким з нас великий урок і в кінцевому підсумку дасть подібний урок багатьом, коли вони отримають знання і можливість обрати інший шлях, як ми це маємо зараз.

З цього погляду весь гіркий досвід людського роду за останні 6000 років був законним і природним плодом гріха, хоча разом з тим було достатньо надії, радості і задоволення, щоб зробити життя не тільки приємним, але й благословенним, за що ми всі мали б подякувати нашому Творцеві, навіть якби Він не передбачив нашого відновлення від гріха і смерті до майбутнього життя і благословень. Труднощі з невір’ям і, значною мірою, з тими, хто прагне пізнати Господа, виражені в словах поета Коупера:
“Сліпе невір’я – хибний шлях,
Марне усяке його діло.
Бог Сам пояснює Себе
І все Він зробить зрозумілим”.

Невіра завжди сліпа, і в цьому полягає велика складність щодо всього світу. Як стверджує апостол, люди сліпі – “бог цього віку засліпив розум [невіруючих]”. Багато хто з визнаних послідовників Господа дуже мало вірить, дуже мало має віри в Господа, дуже мало довіряє Його Слову, і відповідно, порівняно мало вивчає його. Настав час, дорогі друзі, щоб ми всі прокинулися від цієї летаргії і усвідомили, що зараз ми живемо в час потрясінь, і що той, хто швидко не утвердиться в правді Божественного Плану, той похитнеться у вірі в Святе Письмо за прикладом вищих критиків сучасності, які займають те ж становище невір’я, що було яскраво виражене сто років тому в працях Вольтера, Пейна і, зовсім недавно, Інгерсола.

Ключем до всієї ситуації – ключем, який відкриває перед нами Божественний План, – є свідчення Біблії, що наш Господь Ісус віддав Себе на викуп за всіх, про що буде засвідчено у своєму часі. Не тільки Церква була викуплена, але й увесь світ, і ця річ має бути засвідчена не тільки Церкві, але й усьому світові “у свій час” [3HG206] (1 Тим. 2: 6). Хто бачить це ясно і чітко, той бачить у цьому виконання Божої обітниці, даної Аврааму, що в нащадках Авраама (Христі) благословляться ще всі покоління землі.

Хто бачить це вірою, той бачить, що благословення прийде в Тисячолітньому віці через великого Царя, позаобразного Давида. Наше дослідження малюнку Плану Віків показало, якими були факти: що гріх і смерть панують від Адама до цього часу. Він проілюстрував нам іскру надії, яку запалила Божа обітниця, дана Авраамові, і як ця надія мала вплив на юдейський народ, як вона почала виконуватися наприкінці Юдейського віку, коли наш дорогий Відкупитель з’явився серед людей і купив нас Своєю дорогоцінною кров’ю. Ця надія далі є якорем для наших душ – для нас, які вірять Божим обітницям і сподіваються на їхнє сповнення у Божому часі в Царстві Його дорогого Сина. Ми бачили, що цей Євангельський вік є особливим часом, в якому Бог вибирає з-посеред людей нечисленних віруючих, щоб вони стали співспадкоємцями Його Сина в Царстві, і що Тисячолітній вік буде часом славного завершення, в якому світло Правди засяє мов яскраве сонце, розсіюючи темряву, невіру і непорозуміння, які зараз панують серед людей. Наша радість, наш привілей, дорогі друзі, бачити цю гармонію Божественного Плану ще перед його здійсненням, проте її можна бачити тільки очима віри через Боже Слово, яке сприймає завершення божественного плану у згоді з божественним характером, у світлі божественного слова.

Ми вважаємо, дорогі друзі, що божественний задум, накреслений у Святому Письмі, є показником божественного характеру, і що він показує характер Бога як досконалий у справедливості, любові, мудрості, силі. Світ всього цього ще не бачить, але ми можемо бачити і відповідно радіти. У свій час пізнання Господа, пізнання Його мудрості й любові, справедливості й сили наповнить усю землю, і з цим пізнанням до кожного створіння прийдуть відповідні благословення, а також, віримо, відповідне бажання в серцях переважної більшості людства повернутися до тієї богоподібності, від якої відпали наші прабатьки і їхні нащадки.

3HG203