[3HG018]
ПЕРШЕ ВОСКРЕСІННЯ

“А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років” (Об’явлення 20: 5).

Воскресіння мертвих здається для мирського розуму найскладнішою річчю в Біблії, яку важко осягнути вірою. Причина, мабуть, у тому, що людський розум інстинктивно усвідомлює велич Сили і Мудрості, необхідних для відтворення тієї самої особистості, яка жила і мислила багато століть тому, перш ніж перейти в тишу могили. Біблія не заперечує грандіозності чуда воскресіння, коли йдеться про те, що воно виходить за межі найсміливіших польотів людської уяви. Вона признає це і закликає нас вірити у великого Творця, Всемогутнього, Чию велич ми можемо лише слабко відчувати і, звичайно, не можемо збагнути.

Тому доктрина воскресіння мертвих, з моменту її першого проголошення у Святому Письмі, вимагала найсильнішої віри з боку віруючих і викликала загальне обурення невіруючих, яким, здається, легше вірити в будь-що інше стосовно мертвих. Безсумнівно, це – причина того, що так багато людей, які, хоча загалом віддають належне тверезому глузду, приймають абсурдну теорію про те, що коли помирає собака, то він мертвий, а коли помирає людина, то вона більш жива, ніж коли-небудь раніше.

Вони правильно стверджують, що сподіваються вічного життя, але не маючи достатньо віри, щоб повірити в Божественну силу, яка може здійснити воскресіння мертвих, вони пристають на теорію Платона. Дійсно, хто не чув, як священнослужителі та інші вчені люди цитують Платона, коли говорять про майбутнє життя? Вони не цитують Ісуса і апостолів, тому що пояснення Ісуса та апостолів свідчать про протилежне, доводячи, що мертві є мертві, і що єдина надія на майбутнє існування – це воскресіння.

ВІДПОВІДЬ ІСУСА САДУКЕЯМ

Зверніть увагу на відповідь Ісуса тогочасним садукеям, які, як нам розповідають, особливо заперечували воскресіння мертвих. Ісус відповів: “Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів” (Мр. 12: 26; Дії 7: 32). Ісус прокоментував, що Бог не назвав би Себе їхнім Богом, якби вони були мертві в тому абсолютному сенсі, в якому вмирають тварини. Ісус стверджував, що той факт, що Бог все ще визнає їх особами, хоча вони мертві, означає, що їхні душі просто спали і їм буде дароване воскресіння мертвих в Божий час, у кращих тілах за більш сприятливих умов, ніж ті, за яких вони померли.

Ми пам’ятаємо, що листи та проповіді св. Павла рясніють згадками про померлих. Ми згадуємо його великий розділ про воскресіння (1 Кор. 15), в якому він заявляє, що “так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку” (вірші 22, 23). Він не говорить, що кожна людина жива, але що вони оживуть у воскресінні. Проміжний стан, про який він говорить, є сном, з якого, за Божественним розпорядженням через Ісуса, всі вони прокинуться вранці воскресіння, під час і після Другого Приходу Христа. Ми знову нагадуємо вам його рішуче твердження, що якщо не буде воскресіння мертвих, то всі, хто, як ми вважали, заснули, загинули (вірші 16 і 17). А те, що Бог здатний підняти всіх мертвих, за його словами, демонструється тим, що Він підняв Ісуса з мертвих на третій день. І так само в Третій день більшого масштабу, третій тисячолітній день з часу підняття Ісуса, Бог підніме всіх тих, хто помер через гріх Адама.

Третій Великий День, Тисячоліття, буде Великим Сьомим Днем, або Суботою. Наш Господь віддав Себе як викуп у П’ятий День, від якого Сьомий День буде Третім Днем, днем воскресіння світу – “останнім Днем”, кінцем теперішнього Тижня з 1000-літніх днів, в яких панували гріх і смерть, відкриваючи славну Епоху, коли Божа воля буде виконуватися на землі так, як вона виконується на Небі.

ГОЛОВНЕ ВОСКРЕСІННЯ

Суть усього Святого Письма полягає в тому, що тільки Церква братиме участь у Першому, Головному Воскресінні, а світ загалом не матиме в ньому жодної частки. Прислухайтесь до слів Ісуса з цього приводу і зверніть увагу на їхню виразність, яка свідчить про те, що всі, хто візьме участь у цьому Першому Воскресінні, будуть вибраними переможцями цього віку. Вони будуть Царськими Священиками, або Царями-Священиками наступного віку, в якому справа буде зі світом, і охочі будуть підняті з гріха і смерті. Він каже: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років” (Об. 20: 6).

Слово “перший” у цьому тексті означає “головний”, “найперший”, “вищий”. Воно дійсно буде першим і в часі; але особлива думка полягає в тому, що воно є вищим. Його вищість полягає в тому, що всі, хто розділить його благословення, не тільки здобудуть життя, повне, досконале і вічне, але додатково отримають життя на найвищому рівні, ставши учасниками Божественної природи через “зміну”, яку принесе їм це воскресіння (2 Петр. 1: 4).

Учасники цього воскресіння отримають не тільки вічне життя, але й щось більше: вони стануть неподатливими для смерті, безсмертними в біблійному розумінні, в якому, як сказано, тільки Бог має безсмертя. Бог також дав безсмертя нашому Відкупителю в Його воскресінні і [3HG019] обіцяв те саме вибраній Церкві, Нареченій, Дружині Агнця в цьому Першому Воскресінні. Крім них, як вчить Біблія, безсмертя не дістанеться жодному іншому створінню у Всесвіті.

Навіть ангели, як святі, так і занепалі, знаходяться лише в звичайному стані без смерті, відомому як вічне життя – стані без смерті, відсутності смерті, що залежить від Божественного благовоління і підтримується необхідними елементами Божественного забезпечення. Церква, навпаки, беручи участь у цьому Головному Воскресінні, буде володіти невід’ємним життям, таким же станом без смерті, який має Сам Єгова.

З контексту видно, що ніхто не братиме участі в цьому Головному Воскресінні, окрім тих, хто успішно пройде своє випробування і буде визнаний гідним співспадкоємства з Месією в Його славному Царстві, оскільки чітко сказано, що вони будуть “царювати з Ним тисячу років”.

УЧАСТЬ У “ЙОГО ВОСКРЕСІННІ”

З того, що ми бачили, повинно бути очевидним для всіх нас, що отримати частку в цьому Головному Воскресінні означає отримати велику нагороду, представлену нам в Євангельському віці, яку наш Господь назвав “дорогоцінною перлиною”, за яку людина, цілком виправдано, продасть усе, що має, щоб придбати її.

Св. апостол Павло каже, що за Його послух (як нашого Відкупителя аж до смерті) у виконанні Божественного Задуму “Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я [честь, становище], що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних і земних” (Фил. 2: 9, 10). Для цього ми всі повинні змінитися від земної до небесної природи, бо “плоть і кров не можуть вспадкувати Царство Небесне” (Дерк.). Між воскресінням нашого Господа і воскресінням Його Містичного Тіла, класу Церкви, справді пройшло багато часу (Кол. 1: 18, 24), але цей період є довгим лише з нашої обмеженої людської точки зору, а не з Божественної, для якої тисяча років – як один день (2 Петр. 3: 8). Той, хто вивів з мертвих Господа нашого Ісуса, Великого Пастиря овець, виведе (з мертвих) і нас через Нього і разом з Ним як членів Його Тіла.

Саме це має на увазі св. Павло, кажучи: “То ж усе [земне] я вважаю за ніщо ради переваги пізнання Христа [здобуття членства в Його прославленому Тілі, в класі Царства]... щоб пізнати Його і силу Його воскресіння [щоб відчути ту велику Божу силу, яка у випадку Відкупителя підняла Його не тільки зі смерті, але й підняла на найвищий рівень буття, до Божественної Природи з її славою, честю і безсмертям]... уподібнюючись Його смерті, щоб і досягти воскресіння з мертвих” (Фил. 3: 7-11, Дерк.).

Апостол дає нам ключ до своїх надій. Він і не сподівався, що Небесний Отець, який вимагав від Ісуса прояву вірності до смерті, перш ніж увінчати Його безсмертям праворуч Себе, дасть йому частку в цій великій славі і честі, якщо він не буде мати розум Христа і не продемонструє подібним чином свою вірність у міру своїх можливостей, уподібнюючись Христовій смерті.

Тут є урок для нас. Даремно ми будемо сподіватися розділити славу Вчителя, якщо не розділимо Його вірність, Його безчестя бути мертвими разом з Ним для світу, його похвал, його амбіцій, його нагород. “А коли терпимо [з Ним], то будемо разом також царювати”.  І єдиний спосіб увійти в це царювання слави буде через силу “Його Воскресіння” – Головного Воскресіння.

“А ІНШІ ПОМЕРЛІ”

Твердження нашого тексту, що інші померлі оживуть не раніше завершення тисячі років царювання Христа, виявилося каменем спотикання для багатьох, хто вивчав поверхнево. Не забуваймо, що Дух не відкриває Божих глибин, хіба що тим, хто шукає Правду, “як люди шукають срібло”, терпляче, наполегливо, копаючи глибоко. Всім дуже легко сприйняти думку про те, що Царство Месії триватиме тисячу років, і що всі, хто буде живий у той час, всі, хто народиться в цей період, будуть брати участь у чудових благословеннях і привілеях, які воно принесе людській сім’ї. Вони також готові визнати розумність надання рівних можливостей тим з нашого роду, хто зійшов у смерть чи то без знання про Христа, як це було протягом чотирьох тисяч років, чи з надто обмеженим знанням, щоб воно принесло користь, як це було протягом останніх двох тисяч років, і сьогодні на їхньому шляху стоїть тільки цей текст про “інших з померлих”.

Звичайно, нам не обов’язково відсувати цей текст убік, хоча всі дослідники Біблії знають або повинні знати, що ця частина Об. 20: 4, 5, яка стосується слів “А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років”, є сумнівною, що її не знайдено в жодному з давніх грецьких рукописів. Припускають, що вона потрапило в текст не через якесь бажання зіпсувати його і фальсифікувати запис, а за днів, коли рукописи переписували пером. Мабуть, якийсь переписувач зробив цю примітку на полях свого рукопису як допоміжну думку, і інші переписувачі, користуючись його рукописом, прийняли її за частину оригіналу і включили в текст.

Однак, додаткові слова ні в якому разі не суперечать фактам, а саме: Адам був створений за подобою свого Творця, досконалий, і був живий у тому сенсі, що насолоджувався досконалістю життя і мав право на життя вічне, за винятком того, що втратив би його через непослух. У мить, коли він не послухався Божого наказу, він потрапив під вирок за гріх – смерть. Відтоді він був законно мертвим, хоча процес вмирання тривав понад дев’ятсот років.

ЗАНЕПАЛЕ ЛЮДСТВО ЗАКОННО МЕРТВЕ

Схоже всі його нащадки, з Божественного погляду, є мертвими, “дітьми гніву”. Цю ж думку наводив Ісус у Своєму навчанні, кажучи: “Зостав мертвим ховати мерців своїх”. Лише ті, хто прийняв Його як свого Життєдавця, вважаються з Божественного погляду живими. Так от, протягом тисячі років царювання Месії, “всі, хто в гробах... повиходять”, “кожен у своєму порядку”; але вони все одно будуть, з Божественного погляду, законно мертвими без права на вічне [3HG020] життя. Діяльність Господа Ісуса, як Великого Пророка, Священика, Царя і Судді, а разом з Ним і Церкви, полягатиме в тому, щоб наставляти і допомагати їм у поступовому піднятті з гріха, слабкості та недосконалості до досконалості, до прийняття їх Богом до вічного життя. Ті, хто відкинуть запропоновану допомогу, помруть Другою Смертю. Ті, хто скористається блаженними привілеями того часу, досягнуть людської досконалості. Але все одно вони ще не отримають вічного життя.

Вони лише будуть у доброму, придатному і готовому стані для того, щоб Бог дарував їм вічне життя, якщо вони витримають Його випробування. Випробування на вічне життя прийдуть у кінці Месіанського царювання, коли великий Посередник між Богом і людьми, завершивши Свою працю з відновлення роду, віддасть усе в руки Отця, в руки Справедливості. Вічне життя буде дане не з милосердя, а по справедливості тим, хто продемонструє свою вірність і заслуговуватиме на вічне життя. Боже милосердя буде проявлятися у приведенні їх до такого стану, де стане можливою досконалість у слові, ділі і думці.

Велика спокуса, яка прийде тоді на весь світ (через надання сатані тимчасового дозволу на зло у світі), покаже, кого з цих воскреслих з мертвих Бог може схвалити і, відповідно, кому може дати великий дар вічного життя. Усі, хто не витримає випробування, будуть знищені разом зі сатаною у Другій Смерті, а всі, хто доведе свою вірність, будуть визнані гідними вічного життя. Таким чином, решта померлих, окрім тих, хто зараз перебуває на випробуванні, тобто класу Церкви, не будуть жити в повному розумінні Божественного визнання їх гідними вічного життя, доки не закінчиться тисячолітнє царювання Месії.

3HG018