[3HG008]
БОЖЕ ЦАРСТВО

“Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього” (Луки 7: 28).

Не може бути кращої ілюстрації виразної лінії розмежування між земними і небесними класами та їхнім покликанням, ніж та, що показана у нашому тексті. Великий Учитель охоче засвідчив вірність, мужність і святість Свого двоюрідного брата Івана, про що свідчать слова нашого тексту. Але якщо Іван був такий великий і шанований Пророк, то чому він не міг бути членом класу Нареченої?

Чому він не міг бути зарахований до учнів Ісуса і бути апостолом, або хоча б послідовником? Відповідь: він був покликаний не на небесний рівень, а на земний. Він був удостоєний Богом честі бути одним із пророків Юдейського віку, останнім з них. Хоча ця честь відрізнялася від честі, наданої апостолам, вона була великою честю для Івана, і ми маємо підстави вірити, що за Божественним провидінням, коли він удосконалиться у воскресінні, він буде цінувати свої земні благословення і привілеї більше, ніж духовні й небесні, надані апостолам і менш відомим членам Церкви.

[3HG009] Читаємо, що Господь “нашу спадщину для нас вибирає” (Пс. 47: 5). Щасливі ті, хто повною мірою покладається на Божественну доброту і прагне отримати те, що може бути Божим вибором для них. Якщо ми покликані небесним покликанням, не відступаймо назад і не вважаймо себе недостойними, не відмовляймось прийняти Божі милості і не обираймо нижчого становища. Навпаки, з радістю кажімо: “Нехай буде воля Твоя в моєму серці, в моєму житті, в усьому моєму майбутньому”. “Своїм словом зміцни мої кроки”.

ДРУГ НАРЕЧЕНОГО

Ісус мав подвійну місію: (1) Він прийшов, “щоб через Нього світ спасся”, щоб “віддати Себе Самого на викуп за всіх, – це свідчення свого часу” (1 Тим. 2: 6, Дерк.). (2) Одночасно Його місією було оповістити сприятливий Господній рік – час, в якому Бог готовий прийняти жертви тих, хто бажає йти слідами Відкупителя, і зробити їх Нареченою і Співспадкоємицею Месії.

Про останню особливість діяльності нашого Господа говорив Іван Христитель, кажучи: “Хто має наречену, той наречений; а приятель нареченого, що стоїть поруч і слухає його, радістю виповнюється, коли чує голос нареченого: Ось, уся радість моя звершилася” (Ів. 3: 29, Гиж.). Він не мав бути членом Нареченої, але радів, що є приятелем Нареченого. Як предтеча нашого Господа, він сповістив про Нареченого; він закликав ізраїльський народ відвернутися від гріха, очистити свої серця, повернутися до гармонії з Богом і таким чином бути готовим прийняти Нареченого і стати Нареченою. Що стосується народу, то місія Івана зазнала невдачі, як передбачав Бог і сповістив про це завчасу, але що стосується класу Нареченої, то місія Івана була успішною, бо, як дає зрозуміти Писання, ті, хто повірив у свідчення Івана, прийняли Ісуса, а Він прийняв їх.

НАЙБІЛЬШИЙ У ЦАРСТВІ

Ми повинні пам’ятати, що Церква є Божим Царством, яке зараз перебуває у стані формування, у зародковому стані, і врешті-решт, через “воскресіння”, стане духовними істотами та учасниками з Ісусом, їхнім Нареченим, у Його дивовижній славі, честі, безсмерті та ділах Царства. Цей клас Царства зараз не царює, а лише формується. До нього приєднуються на “випробний термін”, як кажуть методисти, інші. Якщо випробний термін теперішнього життя буде вірно пройдений, то обов’язково настане повне введення в Царство, його славу, честь і безсмертя через участь у Першому Воскресінні.

Серед вірних послідовників Учителя будуть відмінності, як пояснює святий Павло: “Бо зоря від зорі відрізняється славою” (1 Кор. 15: 41). Ми не можемо знати, та й нам не потрібно гадати, хто займе головні місця в Царстві. Вони будуть віддані тим, кому віддасть перевагу Отець, як пояснив Спаситель жінці, яка просила, щоб два її сини сиділи в Царстві один праворуч, а другий ліворуч від Нього (Мт. 20: 21).

Якби ми хотіли вгадати, хто буде найближче до Учителя, то припустили б, що святий Павло буде першим, а св. Іван, св. Петро та св. Яків будуть поруч у славній досконалості. І все ж ми не знаємо, наскільки близькими до апостольського критерію можуть бути ті, хто прожив дуже скромне й мало знане життя, добре боровся і закінчив свій шлях з радістю. Дійсно, дванадцять апостолів, здається, займають, за попереднім Божественним рішенням, найвищі становища в Царстві, поруч з Відкупителем, Який сказав про них: “Поправді кажу вам, що... при відновленні світу... сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих” (Мт. 19: 28). Знову ж таки, вони зображені нам як “вінок із дванадцяти зір” для Церкви в її майбутній славі, а також зображені як дванадцять дорогоцінних каменів фундаменту Церкви, Нового Єрусалиму, в майбутній славі (Об. 21: 14).

Від покликаних Богом до цього високого спасіння як членів духовного Царства, що благословитиме природний Ізраїль, а через нього всі народи, вимагається продемонструвати свою відданість Богові вірністю аж до смерті на вузькому шляху самопожертви. Як немає іншого імені, окрім імені Ісуса, через яке можна спастися до вічного життя, так немає іншої стежки, якою можна досягти Царства, окрім вузької дороги, і “мало таких, що знаходять її”. Всі, хто досягає Царства, повинні бути переможцями світу до міри самопожертви. Градації слави будуть обумовлені особливими проявами ревності до Господа і Його справи праведності та Правди проти гріха і неправди.

МЕНШЕ ДУХОВНЕ СПАСІННЯ

Писання ясно показує ще один клас, який перебуває в процесі спасіння протягом цього Євангельського віку, цілком окремий і відмінний від класу Нареченої. Його учасники згадуються в різних частинах Писання. Усі вони будуть вірними настільки, що не відречуться від Господа і не будуть свідомо практикувати гріх. Їхня неспроможність досягти статусу Нареченої свідчить про недостатню ревність у прояві вірності. Цей клас описаний в Об’явленні 7: 14. Він представлений як ті, хто не зумів зберегти свою одежу незаплямованою від світу, не зумів жити обачно, достатньо обережно.

Тому у великому часі утиску в кінці цього віку вони представлені як такі, що випрали свої шати і вибілили їх у крові Агнця, а потім піднімаються через цю скорботу до слави і честі, але не до безсмертя і не до такої ж міри слави й честі, як Церква, Наречена. Різниця в їхній славі полягає в тому, що замість того, щоб сидіти на престолі, вони будуть знаходитися перед ним; замість того, щоб бути Нареченою, вони будуть служити; замість того, щоб носити вінець, вони будуть тримати пальмове віття; замість того, щоб бути Храмом, вони будуть служителями в Храмі.

Цей самий клас згадує апостол у своєму висловлюванні про кінець цього Віку. Він натякає, що одні матимуть щедрий вхід (2 Петр. 1:11) у Царство, тоді як інші “спасуться, як через вогонь” (1 Кор. 3:15). Вогонь цього дня випробує діло кожної людини, яким воно було. У когось воно виявиться золотом, сріблом, коштовним камінням. Їх “вогонь” не поглине. В інших знайдеться домішка сіна і соломи, яка буде поглинута, хоча самі вони спасуться, як через вогонь (1 Кор. 3: 12,13).

Покоління Левія зображувало цілу “Церкву первородних”, але воно містило два класи: “Малу Черідку” священиків і “Велику Громаду” [3HG010] левітів – клас Нареченої і клас слуг, жоден з яких не має спадщини на землі, і всі вони мають небесну спадщину.

Як Ісак образно представляв нашого Господа, Відкупителя, а Ревека – клас Нареченої, так дівчата Ревеки образно представляли клас “Великої Громади”. Ця ж думка представлена нашій увазі в Псалмі 45, де клас Нареченої представлений Єгові в кінці цього віку в славі, честі й безсмерті, що ілюстрував одяг, гаптований шиттям і золотом. Слідом за Нареченою йдуть “дівчата, подруги її”. Вони також будуть удостоєні великої честі, великого благословення, хоча їхня честь буде меншою. Ця “Велика Громада” не становитиме Царства, хоча буде ототожнюватися з ним, його чудовим спасінням і благословенням для людства.

ДОТРИМАННЯ АБО ПОРУШЕННЯ ЗАПОВІДЕЙ

Висловлювання великого Учителя, що той, хто порушує Божі заповіді і навчає інших так чинити, буде названий “найменшим в Царстві”, викликала в минулому значне здивування. Питання було таким: як взагалі може бути придатним для Царства той, хто порушує Божі заповіді і навчає інших так чинити? Відповідь полягає в тому, що багато хто з Божого народу діяв під впливом того чи іншого засліплення й робив те, чого не повинен був робити, і залишав невиконаним те, що повинен був зробити. Як ілюстрація, Жан Кальвін, благородна людина, спалив свого брата-християнина Сервета. Таке порушення божественних заповідей і таке хибне вчення повинно, згідно з нашим людським судженням, призначити брату Кальвіну менше місце в Царстві, ніж коли б він більш ретельно, більш наполегливо шукав волі і Духа Бога. Однак, не нам судити. Ми лише прагнемо з’ясувати дух слів нашого Господа.

Зачаті святим Духом і привілейовані Господом бути учнями і керуватися святим Духом, ми повинні бути настільки вірними у вивченні Святого Письма, щоб не помилятися у загальному застосуванні його значення. Неправильна практика і фальшиві вчення не завжди означають невірність Богові, але вони, безумовно, завжди означають млявість або неуважність у стосунку до Божественного послання; хоча ми можемо бути впевнені у вірності Господа просвітити всіх, хто має належний, охочий до навчання дух.

КЛАС ІВАНА ХРИСТИТЕЛЯ

До якого класу належить Іван Христитель і якою буде його частка в Царстві згідно з нашим текстом? Оскільки Божий поклик почався з поклику Церкви, а Церква почалася з Першого Приходу Ісуса, то з цього випливає, що ніхто не був покликаний Богом до спасіння до Ісуса протягом 4150 років після того, як гріх увійшов у світ.

Бог, однак, визнав вірність серця Свого пророка Еноха і спілкувався з ним, благословив його і т.д. Бог також визнав віру і дух послуху Авраама, Ісака та Якова, Мойсея та Аарона, численних пророків та інших, менш знаних, вірних. Хіба Він не покликав їх? Ми відповідаємо: Він не кликав їх до спасіння, бо жодне спасіння не могло бути запропоноване, поки Відкупитель не приніс жертву. Також вони не були покликані до Царства. З тієї ж причини Бог сказав їм, що у відповідний час Він поблагословить увесь світ. Він сказав їм, що у відповідний час великий Правитель світу вийде з потомства Авраама, з роду Ісака, Якова та народу Ізраїлю. Але сказати їм про прийдешнє благословення і дати їм вічне життя – різні речі. Св. Павло стверджує, що ніхто з них не отримав вічного життя, і що “жодне тіло ділами Закону не виправдається перед” Богом.

Ізраїльська Угода Закону мала навчати вибраний народ. Це був поклик чинити правильно і обітниця вічного життя, якщо вони будуть дотримуватися Закону. “Людина, яка його виконує, буде ним жити”. Ізраїль засвоїв урок, що недосконалі істоти не можуть виконати досконалий Закон. Деякі з нього і деякі з поган у свій час почули про Ісуса і про те, як Бог дав виправдання через Його жертовну смерть.

ЩОСЬ КРАЩЕ ДЛЯ ЦЕРКВИ, НІЖ ДЛЯ СТАРОДАВНІХ ГІДНИХ

Святий апостол Павло розповідає нам про статус цих благородних героїв, останнім з яких був Іван Христитель. Вони були, так би мовити, добровільними слугами Бога. Ті з них, які народилися під Угодою Закону, своєю вірою жили вище неї і будуть сповна нагороджені, хоча жили ще до того, як пролунав якийсь конкретний поклик, якась пропозиція вічного життя. Їхня віра і послух були угодні Богові, як розповідає святий Павло: “Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць [обіцяного їм]... бо Бог передбачив щось краще про нас [Євангельську Церкву], щоб вони не без нас досконалість одержали” (Євр. 11: 13, 40).

“Церква первородних” має бути удосконалена першою, на духовному рівні – має стати “учасниками Божественної природи” (2 Петр. 1: 4, Турк.). У свій час ці Стародавні Гідні вийдуть з могили, щоб отримати благословення, яке, як Бог каже, буде нагородою за їхню вірність. Як Церква матиме “краще воскресіння” на духовному рівні, так і ці Стародавні Гідні матимуть “краще воскресіння” на земному рівні. Вони вийдуть з могили фактично досконалими, у той час як решта людства буде зобов’язана досягти досконалості повільним процесом віри, вчинків, послуху протягом тисячі років Царства.

СТАРОДАВНІ ГІДНІ БУДУТЬ КНЯЗЯМИ ПО ЦІЛІЙ ЗЕМЛІ

Більше того, ці Стародавні Гідні, хоча й не будуть членами Царства як такого, яке буде духовним, будуть членами цього Царства в його земній фазі. Вони будуть земними представниками Царства, князями, правителями по цілій землі, як про це говорить Святе Письмо (Пс. 45: 18). Пам’ятаємо слова Ісуса з цього приводу: “Побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві”, але Він не сказав жодного слова про те, що Його самого або Його учнів можна буде побачити; і це правильно, тому що вони, як духовні істоти, будуть невидимі для людей.

Святе Письмо ще більше підкреслює, що протягом тисячі років царювання Месії всі вірні з людства, всі слухняні, матимуть привілей увійти у стосунки з Царем. Це образно представлено у твердженні, що “земські царі принесуть свою славу до нього [Нового Єрусалиму]”.

З такими славними надіями, з такою оцінкою славного характеру і чудового [3HG011] Плану нашого Небесного Отця, з таким величним поглядом на працю нашого Спасителя, з такою надією на частку з Ним у Його Царстві, якими нам слід бути у святому житті та побожності! Не треба також вважати дивним, що будь-хто з духовно зачатих нині або відроджених у майбутньому, хто відмовиться від милостивих умов, передбачених для їхнього спасіння, буде вважатися негідним подальшої милості або благословення з боку Бога і повинен буде померти Другою Смертю, знищенням. Як каже Павло, вони будуть покарані вічним знищенням від присутності Господа і слави Його могутності (2 Сол. 1: 9).

Незабаром учні Учителя будуть з Ним одно за завісою, учасниками Його слави і Царства. Тоді настане час, коли світ увірує. Знання про Господа наповнить землю, і всім впливам сьогодення, які засліплювали і змушували спотикатися, прийде кінець. Тоді Спаситель виконуватиме Свою владу на користь світу, завдаючи поразки злу і підносячи кожний добрий принцип і всіх, хто любить праведність, і знищуючи тих, хто псуватиме землю (Об. 11: 18).

3HG008