ВАША РОЗУМНА СЛУЖБА

“Я скажу тобі... чого Господь вимагає від тебе: ділай справедливо, люби вчинки милосердні, й ходи в покорі перед Богом твоїм” (Михея 6: 8, Кул.).
Хто може знайти ваду в цих вимогах? Хто може сказати, що Всевишній, встановлюючи таке мірило для Своїх створінь, вимагав надто багато? З іншого боку, хіба можна собі уявити, щоб справедливий і люблячий Небесний Отець вимагав менше, ніж тут сказано? Божий Закон, викладений по-різному, завжди веде до одного. Його нарис, даний юдеям на горі Сінай, який уособлює Декалог, співпадає з цим виразом – так само, як співпадають з ним слова великого Учителя: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе”.
Багато з нас, погодившись зі св. Павлом, що Божественний Закон святий, справедливий і добрий, були здивовані, що ми не спроможні слухатися в повній мірі того, що наш розум цілковито схвалює. Тридцять п’ять століть юдеї намагалися виконати Божественний Закон, маючи обітницю, що вони за це матимуть вічне життя, але жоден з них не зумів здобути таку нагороду. Коли ж, як народ, вони збагнуть свою неспроможність (і не раніше), тоді будуть готові прийняти від Бога, як вільний дар через Відкупителя, прощення своїх порушень Божественного Закону. Тоді, під їхньої Новою Угодою (Єр. 31: 31; Євр. 8: 8-13) вони будуть мати допомогу Месії, щоб знову здобути досконалість розуму і тіла, а також “нове серце”, яке дозволить їм слухатися кожної подробиці Божественного Закону, який ми в своєму розумі вважаємо справедливим та істинним, але якому внаслідок спадковості не можемо бути слухняні досконало в тілі.
Це благословення, яке незабаром прийде для тілесного Ізраїлю під владою Царства Месії та Нової Угоди, пошириться через нього (як природне насіння Авраама) на кожен народ, плем’я та язик на основі Божественної обітниці, даної Аврааму.
Дещо інша, хоча й аналогічна милість, є дана зараз, заздалегідь, маленькому класу, зібраному з юдеїв та язичників, відомому з Біблії як “Церква первороджених, на небі написаних”. Вони розуміють свою неспроможність виконувати Божественний Закон, тому вірою покладаються на заслугу Відкупителя і посвячують через Нього все, що в них є, Богу. У Відкупителі вони прийняті Отцем, Котрий бачить прагнення їхнього серця до праведності і Котрий не звертає уваги на їхні недосконалості, вважаючи їх мертвими, відшкодованими заслугою Відкупителя. По-біблійному вони названі членами Великого Пророка, Священика, Царя і Посередника між Богом і людьми. Щоб закінчити думку нашого вірша, треба сказати, що у випадку вірності вони, як члени Месії, як “мала черідка”, будуть співспадкоємцями з Ним як “Дружина, Наречена Агнця”.

АНАЛІЗУЮЧИ НАШУ ТЕМУ

Спробуймо проаналізувати правдивість сказаного: Що означає робити справедливо? Це щось набагато більше, ніж просто не обважити того, хто купує в нас товар. Це щось набагато більше, ніж не обдурити когось при обміні. Поводитися справедливо означає справедливі відносини між слугою і паном, служанкою і панею, покупцем і продавцем, тобто означає робити іншим так, як ми хотіли б, щоб зробили нам. Це означає строге дотримання Золотого Правила, якого навчав Великий Учитель.
Застосовуючи цей принцип справедливості до наших слів, це означає, що ми не повинні говорити погано ані про товариша, ані про ворога; що ми не повинні навіть припускати лихе. Це означає, що навіть не слід говорити без потреби те, що ми знаємо, що воно є правдою, якщо воно завдасть кривди нашому ближньому, принизить його і знеславить в очах других. Це означає, що ми повинні любити нашого ближнього та його інтереси як себе, і повинні захищати його інтереси та доглядати їх як власні.
Щоб справедливість проявлялася таким чином в наших словах та вчинках, вона повинна проявлятися в нашому серці та розумі. “Бо як у душі своїй він обраховує, такий є”. Хто думає невдячно, неприхильно, несправедливо, той не зможе завжди уникнути невдячних, несправедливих, позбавлених любові слів та вчинків. “Бо чим серце наповнене, те говорять уста”. Отже, діяти справедливо означає бути цілковито праведним в думці, слові та поведінці. На це ніхто з нас не здатен. Найближчими  до нього є досконалі, тобто справедливі, наміри серця, які на основі угоди дали обіцянку мати всі, котрі стали послідовниками Господа Ісуса Христа. Наміри та добрі прагнення є прийняті Отцем.
Що стосується світу, то потрібні будуть довгі роки допомоги, здвигнення зі слабостей та недосконалості плоті, щоб привести людей туди, де їхні думки, слова та діла будуть абсолютно справедливими і в повній згоді з Золотим Правилом. Здобути це означатиме позбутися усієї недосконалості плоті і шляхом повної реституції повернутися до Божого образу та подоби, втрачених в Адамі.

ЛЮБИТИ МИЛОСЕРДЯ

Всі вважають милосердя надзвичайно потрібною і дуже бажаною прикметою. Всі розуміють, що вони потребують Божественного милосердя. Всі повинні знати, що Божественна ціль полягає в тому, що кожен, хто проявить милосердя до інших, сам отримає милосердя з рук Господа. Однак, багато, признаючи все це і намагаючись проявляти милосердя, не люблять його. Вони радше люблять помсту, яка зводиться до милосердя з огляду на місцеві закони, громадську думку і Боже Слово. Раз-по-раз ми бачимо це на прикладі лінчування. Натовп збирається, щоб когось покарати, радий, що можна уникнути милосердя і показати так звану справедливість. Серед цього натовпу багатьох можна звинуватити у більших злочинах, ніж вчинений особою, пошматованою натовпом. “Послідовність – це коштовність!”

ХОДИТИ В ПОКОРІ ПЕРЕД БОГОМ

Суперечливість нашої деградованої природи проявляється в тому, що найбільш здібні та охочі дотримуватись перших двох вимог як правило порушують третю вимогу. Одним словом, справедливих та милосердних досить часто охоплює дух пихи, почуття вищості над їхніми ближніми, що заважає ходити в покорі перед Богом. Найбільш покірні перед Всевишнім часто мали великі гріхи та слабості, які допомогли їм упокоритися.
Так великий апостол св. Павло позостався зі слабким зором як нагадуванням про той час, коли він переслідував Христа – “Церкву, котра є Тіло Його”, і як Божа благодать навернула його по дорозі в Дамаск, а також що без Божественного втручання він безнадійно позостався б сліпим. Апостол називає цю ваду очей колючкою в тілі, посланником сатани, якому дозволено бити його по щоці. Господь відмовився забрати згадану хворобу мабуть тому, щоб вона тримала апостола достатньо покірним для великої праці, яку Бог мав для нього, щоб апостол при цьому не величався собі на шкоду. Ось Божественне послання: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. Розуміючи наскільки це важливо, апостол написав: “Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене”.
Так само весь Божий народ, розуміючи свою неспроможність жити згідно з Божественними вимогами, може радіти Божественним задумом для нього, що Божа благодать є достатньою там, де ми бачимо, визнаємо і з відразою сприймаємо свої слабості, але при цьому оцінюємо, шукаємо і приймаємо Його милосердя.

3HG004