ТІ, ХТО НОСИТЬ ВІНЕЦЬ, І ТІ, ХТО ЙОГО ШУКАЄ

“А коли Архипастир з’явиться, то одержите ви нев’янучого вінка слави” (1 Петра 5: 4).

Вінець є символом честі, величі і авторитету, і коли слово вжито образно, воно містить те саме значення, а також думку про нагороду. Батько Адам, створений на образ та подобу Бога, розумово та морально, був на початку царем землі, і йому було дано панування над землею та усім, що на ній. Змальовуючи цей славний стан, пророк Давид каже: “Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук твоїх, усе підбив йому під ноги” (Пс. 8: 6, 7, Хом).

ВТРАЧЕНИЙ ВІНЕЦЬ СЛАВИ

Не розуміючи повністю величі свого становища як земного представника Творця, “увінчаний славою та честю”, батько Адам не був достатньо пильний, щоб зберегти це високе становище та єдність з Царем царів. Він не послухався небесного Владики і потрапив у Його немилість. Вироком була втрата вінця та царства життя. Апостол представляє усю справу виразно, кажучи: “Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили”. Зауважте, що ми повністю ігноруємо, як цілком небіблійну, теорію, спільну для всіх віросповідань християнства, немов би батько Адам та його рід не лише втратили панування над землею, але й були засуджені на вічні муки від демонів. Ми відкидаємо це вчення Середньовіччя як цілком несумісне зі здоровим глуздом, що суперечать Святому Письму, суперечать справедливості, любові, мудрості та силі Творця. Щоб побачити Біблійні докази на цю тему, ми пропонуємо вам невеличкий памфлет, який ми роздаємо безкоштовно, під назвою “Що Святе Письмо говорить про пекло”.

ШУКАЮЧИ ІНШІ ВІНЦІ

Після того, як зник вінець божественної милості та честі, людство у своєму деградованому стані робило все, що вважало найкращим, і відтоді почалася боротьба між людьми за те, хто має бути найбільшим, найбільш шанованим – хто має носити вінець. Сторінки історії протягом шести тисяч літ повні записів про боротьбу людей за земні вінці. Це поділило народи та сім’ї, мільйони з них убито, все коштувало неймовірних зусиль та розтринькування небачених багатств, щоб лишень здобути земний вінець. Гляньмо: найпершим і найвеличнішим був вінець фараона Єгипту, оточений почетом менших. Згодом видатне становище перейшло до ассирійців та виволонян. Ізраїльтяни за часів Давида та Соломона якийсь час мали таку ж славу. Потім найвищі вінці у світі носили меди та перси. Ще пізніше, за часів Олександра Македонського та його наступників, греки займали перше місце серед тих, хто носив вінці. Потім прийшли імператори Риму, а згодом папи. Ще пізніше прийшов розподіл вінців між великими державами Європи.

ШЛЯХЕТНІШІ ВІД ІНШИХ

Серед тих, хто протягом минули шести тисяч років керувався більш шляхетними почуттями та шукав більш шляхетні вінці, були філософи, учителі, поети, митці, лікарі, музиканти. Вони прагнули перемог і здобували вінці більш шляхетного зразка, ніж царі та вельможі. Відповідно, їхні почесні вінці довше мають пошану в людей. Ми б хотіли включити до цього переліку релігійних діячів – язичницьких священиків та християнських служителів. І хоча ми визнаємо величні характери серед них, які перевершують інших, в цілому ми вважаємо, що вони не заслуговують на вінці почестей у людей, бо ми бачимо, що не лише серед язичників, але й серед християн, протестантів, а також католиків, римських та грецьких, вони надто часто здобували свої почесні вінці користуючись забобонністю тих, кого намагалися просвітити. Слід визнати, що таке саме звинувачення у шахрайстві та облуді можна винести проти багатьох, які здобували вінці оздоровленнями хворих, виробництвом ліків, заняття науками і так званою філософією. Нещасний світ обманом змушували віддавати шану та честь усіляким ошуканцям та шахраям, які згодом, коли буде увімкнуто світло Тисячолітнього віку, вкриються ганьбою.
Наші дні стали свідками нової боротьби за вінці – вінці багатства та пов’язаного з ним впливу. Сьогоднішній день належить перш за все мільйонерам та мультимільйонерам, і, гляньте, які пишні вінці вони носять! Мало хто з їхніх власників здогадується як носити ці вінці, щоб з цього була найбільша користь. Відомими та благородними зразками серед цих коронованих осіб є кілька мільйонерів, які своєю благодійністю заснували коледжі, бібліотеки та беруть участь у громадських заходах.

ЧОГО ПОВИННІ ШУКАТИ МИ?

Для всіх, хто шукає гідного вінця, тривалого вінця, ми пропонуємо пораду апостола, яка міститься в нашому вірші. Він каже про нев’янучий вінець слави. Хіба ж не такого вінця, дорогий брате та дорога сестро, ми прагнемо нашим серцем?
На користь небесного вінця промовляє кілька речей:
По-перше: Всі, хто шукає його, напевно його здобудуть – не лише тому, що вони його шукають, а тому, що Господь оцінює їхні зусилля і, отже, ласкавий до них через Відкупителя, приписуючи їм усю праведність й усі перемоги, яких вони прагнуть і яких добиваються.
По-друге: Цей вінець є “нев’янучим”. Навпаки, він ставатиме більш вартісним і більш шанованим, як минатимуть віки вічності. Світ, який сьогодні не бачить цього вінця і не чує покликання згори, згодом, під розпорядженнями Тисячолітнього Царства, матиме благословення, коли позбудеться нинішніх завоювань з усіма коронами та амбіціями та матиме перед собою більш величні та шляхетні амбіції: повернення вінця Адама, втраченого в Едені і відкупленого світу нашим Спасителем, про який людство дізнається і який буде запропонований людям – буде в межах досяжності для них під час Тисячоліття. Коли в той час світ буде піднятий з гріха, деградації та теперішніх умов смерті до праведності та життя (коли добровільні злочинці будуть відтяті в Другій Смерті), знання про вінець Церкви, який переможці здобули під час цього Євангельського віку, стане доступним для всього світу, і всі остаточно визнають не лише прославленого Ісуса, але й прославлених членів Його Церкви, задіяних у той час у благословенні світу. Яким нев’янучим є вінець слави, який Господь пропонує дати усім, хто стане на боці праведності і ходитиме в міру можливостей слідами Сина!
По-третє: Хто бореться за цей вінець слави, той не повинен сподіватися його в теперішньому житті. Тут є боротьба, там буде змога отримати вінець слави. Щоправда часткова слава стала надбанням Господніх вірних вже зараз, але не вінець слави, про який апостол Петро каже, що той буде даний у з’явленні головного Пастиря, нашого Господа Ісуса. Коли Він був серед людей, Його, за те, що Він дивився по-іншому і робив по-іншому, не поважали навіть релігійні правителі. Сьогодні весь світ, язичники та юдеї, номінальні та справжні християни вшановують ім’я Ісуса і в певному значенні коронують славою Того, Хто свого часу був коронований терням.
Але багато хто з тих, хто сьогодні вшановує Учителя, не робить цього так, як радив сам Ісус, коли казав фарисеям, що вони прикрашають пам’ятники своїм отцям і ганять їхній жорстокий дух, однак є ведені сьогодні тією ж ворожістю до тих, хто має віру і дух пророків (Мт. 23: 29-33). Так само серед тих, які співають про Ісуса “Увінчайте Господа всіх”, є багато осіб, які ненавидять і виступають проти тих шукачів вінців, які сьогодні намагаються ходити слідами Ісуса. Правдиво Учитель сказав: “Коли вас світ [разом з номінальною церквою] ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить”. Той самий дух панує і щодо Господніх послідовників: тих, кого шанують сьогодні, зневажали і лихословили за їхніх днів.
Тому було би добре, щоб ті, хто шукає небесного вінця, пам’ятали слова Учителя: “Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство”. Але якщо вони не співставляють вінець з “великими утисками”, то тільки тому, що очі їхнього розуміння ще не розплющилися достатньо на довжину, ширину, висоту і глибину славного характеру і плану Бога, на основі якого запропонований цей вінець.

ВІНЕЦЬ ДЛЯ ВСІХ ПОКЛИКАНИХ

Учитель знав і дав зрозуміти, що світ у цілому добивається і шукає ціною жертви речей, на які можна глянути буквальним оком, речей теперішнього часу. Він знав, що світські люди казатимуть: “Краще синиця в руці, ніж журавель у небі”. Він знав, що ті, хто найгостріше відчуває власну непридатність і слабкість у великій життєвій битві та безнадію здобути будь-яку велику нагороду в земній боротьбі, найкраще оцінять пропозицію небесного вінця, і таких Він особливо мав на думці, коли казав: “Чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства?”
Те, що наш вірш називає вінцем слави, інші вірші Писання називають вінцем життя. Мова йде про одне і друге, пояснює апостол. Нагородою переможної Церкви, яка вірно веде бій з гріхом усередині й назовні, яка повністю посвячена Вождю свого Спасіння у думці, слові та вчинку, має бути “честь, слава та нетління” (Рим. 2: 7). Так само можна буде сподіватися великої слухняності від світу у тисячолітньому віці, тому що обітниця каже, що наш Господь Ісус прийшов шукати і спасти загублене – відновити людство до життя і до всіх тих славних прикмет розуму та тіла, якими воно володіло до гріхопадіння, і повернути відновленому людство “відкуплений уділ” (Дерк.) – панування над землею.

КОШТ ВІНЦЯ

Ніхто не може сподіватися мати вінець слави, якщо він не здатний показати віру в Господа Ісуса Христа як свого Відкупителя і віру в Його обітниці щодо цього вінця, який буде даний вірним у Його другому приході. Без віри неможливо подобатися Богу. Перемога, яка перемагає світ, це наша віра. Якщо віра буде живою, справжньою, вона спонукатиме до активності, до знання, потрібного для перемоги. Наша боротьба не ведеться проти наших ближніх, як у випадку тих, які намагаються здобути тлінний земний вінець – у політиці, фінансах, громадських справах. Ми боремося проти гріха та великого противника, чиї пастки бачимо краще від інших.
Брати і сестри, скільки б самовідречення, громадського висміювання, презирства з боку світу та нерозуміння з боку друзів нас не коштувало здобуття цієї великої нагороди, вінця слави, це і так мала ціна. Відкладімо убік кожний тягар і гріх, який на нас напосідає, і біжімо з терпеливістю в змаганні, яке перед нами, дивлячись на Ісуса, автора нашої віри, Який незабаром буде її завершителем, і, як Головний Пастир, з’явиться і дасть нам обіцяний вінець слави.

2HG134