[615]
РОЗДІЛ XIII
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦАРСТВА. ЯК ВОНО СЕБЕ ВИЯВИТЬ?
Поступ вірою – Хто становитиме Царство – Встановлення духовного Царства – Встановлення «князів по всій землі» – Бажання всіх народів – Близькість стосунків між Царством і його служителями, тобто «князями» – Драбина Якова – Заслона Мойсея – Запровадження великих змін – Чи існуватиме небезпека від зосередження такої великої влади в руках Нового Володаря? – Правління залізною палицею. Як довго воно триватиме? – Навернення світу – Народ, народжений одного дня – «Всі, що в гробах» – Зростання Його Царства – Заступництво буде передано – Божа воля на землі.
«...І прийде Той, що його бажають усі народи» (Кул.), «Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір.»
«Того часу назвуть Єрусалим: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого» (Ог. 2: 7; Мих. 4: 1, 2; Єр. 3: 17).
Досягнувши в нашому вивченні божественного плану кінця утиску великого «Дня помсти» і побачивши, яким чином божественне обурення запалає проти гріха та самолюбства, ми маємо перед собою дещо простішу тему для розгляду – збагнути, в світлі Біблії, як має бути встановлене Боже Царство, через яке мають бути благословенні всі роди землі, і яким чином, замість відверто хибних порядків минулого та сьогодення, має бути встановлений новий, довгочасний і набагато кращий порядок.
[616] В той час, як жахливі події близького майбутнього вже кидають перед собою понурі тіні, приносячи в світ страх і трепет, всі, котрі споглядають з-під «покрову Всевишнього», бачать сріблясту облямівку хмар горя, а, отже, зводять очі і підносять голови, радіючи, що наблизилось їхнє визволення, а також наблизилось полегшення для всіх куплених дорогоцінною кров’ю – тоді, коли «зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його» (Мал. 4: 2).
Багато речей, згаданих попередньо, є так відверто очевидними, що можуть справити значне враження навіть на звичайну людину. Однак зараз ми приступаємо до частини, яка вимагає більш ясного бачення, більш уважного вивчення Господнього слова і ґрунтовнішої віри, бо вона стосується речей досі невидимих – хіба що очима віри. Та сподіваємось, що Божий народ ходитиме вірою, а не видінням, покладаючись на спроможність Бога щедро здійснити те, що Він пообіцяв (Рим. 4: 18-21).
Про ці речі ніхто не може знати, навчившись їх самотужки або пізнавши власною мудрістю, натомість всі, які мають помазання від Святого, можуть сказати з вірою в силу Бога: «Не зосталось марним ні одне слово з усіх величних обітниць» (1 Цар. 8: 56, Кул.); і тільки вони можуть з терпеливістю чекати і беззастережно покладатись на добрі речі майбутнього.
З наших попередніх досліджень даного предмету* ми довідались, що «Часи Поган», які займають проміжок часу між взяттям образного Царства від Ізраїлю і повним встановленням дійсного Месіанського Царства на руїнах теперішніх царств, закінчаться в жовтні 1914 року н.е. Ми зрозуміли, що період присутності нашого Господа від 1874 року до 1914 року є часом «жнив»1, [617] більш рання частина яких призначена для зібрання Його вибраної нареченої, а наступна, більш пізня – є для часу горя, тобто для повалення теперішніх інституцій, як кроку приготування до нового Царства. Отже спробуймо спостерегти в світлі пророчого світильника (Пс. 119: 105; 2 Петр. 1: 19) деякі подробиці, пов’язані з встановленням цього Царства Найвищого, яке має статися п’ятою універсальною імперією землі і яке не матиме кінця, приносячи благословення всім своїм підвладним, в той час як всі інші царства принесли «стогнучому створінню» переважно розчарування та пригнічення. Нічого дивного, що згідно з образом воно мало бути запроваджене Ювілейною сурмою (3 М. 25: 9), і нічого дивного, що пророк Огій (Ог. 2: 7) запевнює нас, що остаточно воно буде визнане «бажанням всіх народів».
-------------------
*Том І, розд. 13 і 14; Том. ІІ, розд. 4.
1Про більш поступове позбавлення влади народів та встановлення Царства автор пише у своїй передмові (1916 р.) до книги «Надійшов Час» стор. 1.
------------------
Маючи уяву про практичну сторону встановлення «Царства Божого», «Царства небесного», пам’ятаймо про те, чого ми вже навчилися з Святого Письма* про царську владу цього Царства і про тих, котрі її становитимуть.
------------------
*Том. І, стор. 288-300.
------------------
(1) Це є Боже Царство в значенні, що Небесний Отець є Великим Царем і Він влаштував план спасіння, частиною якого буде Тисячолітнє Царство. Це також Його Царство в значенні, що воно буде встановлене і пробуватиме надалі Його могутністю (1 Кор. 15: 24-26). Це Його Царство, бо воно представлятиме Його Самого, як великого, головного правителя, а також Його закони і Його любов та милосердя через призначеного Ним Посередника.
(2) Це також Христове Царство – Царство дорогого Божого Сина, – в тому значенні, що Христос, як Посередник Нової Угоди, буде діяльним правителем Тисячолітнього Царства, Отцівським представником в підкоренні зла, знищенні гріха і приведенні всіх з [618] відкупленого роду – охочих до повного повернення до божественної подоби, милості та вічного життя – до повної, яка є усім серцем, слухняності Отцю та Його законам.
(3) Це буде Царство святих, в якому вони, як «Царське священство» (Об. 5: 10), будуть царювати і будуть судити та благословити світ разом з їхнім Господом Ісусом (Рим. 8: 17, 18).
Власне кажучи, клас Царства складатиметься лише з нашого Господа і Його «вибраних» цього Євангельського віку, до котрих Він казав: «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство». Про них Господь також промовляв через пророка Даниїла: «А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування – Йому будуть служити й будуть слухняні» (Дан. 7: 27).
Треба пам’ятати, що усі вони будуть «перемінені» в їхньому воскресінні (першому воскресінні – Об. 20: 4, 6; 1 Кор. 15: 42-46; 50-54; Ів. 3: 5, 8) і не будуть більше людськими істотами, але «учасниками божественної природи» – такими ж невидимими для людства, як Бог та небесні ангели. Остаточно існуватиме потреба певних шляхів комунікації між повною слави Церквою і тими, кого вона судитиме* і підніматиме з деградації гріха та смерті. Таке спілкування між духовними істотами та людством здійснювалося в минулому через духовних істот, які з’являлися в тілах з плоті і в справах Божих постанов спілкувалися з деякими знаними особами. Саме так ангели з’явилися Аврааму, Сарі, Лоту, Гедеону, Даниїлу, Марії, матері Ісуса та іншим. Так спілкувався наш Господь – духовна істота – з апостолами після Свого воскресіння, оскільки потрібно було дати їм деякі вказівки – «...не [619] було бо ще Духа на них, – не був бо Ісус ще прославлений» (Ів. 7: 39).
-----------------
*Див. 1 Кор. 6: 2 та том І, розд. 8.
----------------
Проте ми не сподіваємось, що під час Тисячоліття спілкування між духовними правителями і їхніми земними підвладними відбуватиметься саме таким чином, бо знаходимо, що Бог передбачив деякий клас з людства, який вже перейшов своє випробування (на протязі часу напередодні Євангельському віку), виявився вартим досконалості та вічного життя і впродовж Тисячолітнього віку служитиме як посередник між духовним Царством – святими, – і його підвладними – людством.
(4) Ще не ставши Царством у властивому значенні слова, ці посередники настільки повно представлятимуть його між людьми, що люди вважатимуть їх Царством: вони будуть представляти Царство перед людьми і будуть його єдиними видимими представниками. Отже ми назвали їх «земною фазою Царства», видимою для людей (Лк. 13: 28).
Вони, тобто «Авраам, Ісаак, Яків та усі пророки» і стародавні гідні, згадані нашим Господом та апостолами (Мт. 8: 11; Євр. 11: 4-40), перейшовши свої випробування, будуть пробуджені від смерті досконалими – цілком відновленими до людської досконалості, – не потребуючи «воскресіння судом» протягом тисячі років, як це буде часткою людства. Ця досконалість дасть їм змогу спілкуватися з духовними Царями та Священиками безпосередньо, без потреби того, щоб духовні істоти приймали на себе плотські тіла, аби повідомити світу закони і т.д. Як Адам, досконалий перед своїм проступком, міг спілкуватися з небесною владою безпосередньо, так будуть спілкуватися ці гідні, коли вони будуть відроджені до такого ж становища досконалості.
Однак земні правителі не будуть «Царями та Священиками», а лише призначеними Царем «князями по всій землі», визначними керівними особами – правителями, наставниками.
[620]
БЛИЗЬКІСТЬ СТОСУНКІВ МІЖ ЦАРСТВОМ ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКАМИ
Цілком очевидно, що земна фаза Царства діятиме на умовах тісних стосунків, товариськості та співпраці з Царством – з духовними правителями. Стосунки між ними будуть такими ж, як між батьком та дітьми, як між співпрацюючими відділами того ж небесного уряду: небесна сторона буде правознавчою, або законодавчою, а земна – виконавчою, законослухняною. Написано: «Бо вийде з Сіону [духовного Царства] Закон, а Слово Господнє [божественні послання через «князів»] – з Єрусалиму» (Іс. 2: 3).
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦАРСТВА
«...Боже Царство благовіститься, і кожен [приймаючи свідчення, як послання від Бога] силкується втиснутись в нього» (Лк. 16: 16). На протязі більш ніж вісімнадцяти століть ця вістка, ця пропозиція Царства здійснювала належну їй працю вибирання «вибраних», «переможців» зі світу. Протягом всього віку вони чекали на властивий в Отця час для їхнього утвердження, тобто піднесення до влади, як Його царів та священиків, щоб управляти викупленими людьми землі, навчаючи їх та даючи їм можливість здобути вічне життя через віру та слухняність. Однак весь цей час згаданий клас Царства терпів насилля з рук класу Ізмаїла та Езава, а також з рук сатани, князя цього світу, та його засліплених слуг. Наш Господь сказав: «Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Мт. 11: 12). Наш Господь, Голова Царства, терпів до самої смерті; і всі Його послідовники також зазнали земних втрат через перенесення їх з влади темряви до Царства дорогого Божого Сина (Кол. 1: 13).
[621] Це підпорядкування себе насильству пануючого зла минулих вісімнадцяти століть не виникало з недостатньої могутності нашого піднятого з мертвих, вивищеного та прославленого Господа захистити Свій народ, оскільки після Свого воскресіння Він сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28: 18). Здійснення цієї влади затримується з певною метою. В Отцівському плані був «властивий час» для принесення великої жертви за гріх і також є «властивий час» для встановлення Царства в силі та великій славі, щоб керувати та благословити світ. Між ними обома було достатньо часу, щоб покликати та приготувати «вибрану» Церкву бути співспадкоємицею Царства з Христом. Негативні впливи та опозиція з боку грішників були дозволені з метою очищення, випробування та полірування «покликаних», щоб вони сталися членами класу Царства. Як було з Головою, так є з тілом, – Божий задум полягає в тому, щоб кожний член, Нове Створіння, був «вдосконалений» через терпіння (Євр. 5: 8, 9).
Та зараз ми знаходимось в кінці цього Євангельського віку, коли утверджується, встановлюється Царство. Наш Господь, повноважний Цар, є тепер присутній – згідно зі свідченнями пророків для тих, хто має вуха слухати, – з жовтня 1874 року н.е.; Його офіційний вступ в цей царський чин припадає на квітень 1878 року н.е., а перша діяльність Царства, як показано нашим Господом в Його притчах та в пророцтві (зібрання «Його вибраних»), здійснюється в даний час. «Перше воскреснуть умерлі в Христі», пояснив Господь через апостола: воскресіння Церкви відбудеться вмить.* Отже Царство, представлене в нашому Господі та заснулих святих, які вже були визнані відповідними, приготованими і гідними бути членами «Його тіла», «нареченою», було встановлене у 1878 році; і все, що позостається зробити для його звершення, це «зібрати разом [622] до Господа» тих «вибраних», які ще живуть, позостали – чиї випробування ще не є повними.
-----------------
*Том ІІІ, розд. 6.
----------------
Однак Царство почало діяльність одразу, не чекаючи, аж члени, які ще живуть, закінчать свій шлях; усі, котрі живуть з цього боку завіси, мають привілей знати «таємниці Царства» і бути зайнятими в праці Царства ще до їхньої «переміни»; і коли вони помирають (але вже не «засинають»), вони є миттєво «перемінені» при смерті, і їхнє воскресіння стається частиною блаженного святого першого воскресіння, про яке написано: «Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, – вони від трудів своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом» (Об. 14: 13).
Все це погоджується зі свідченням Святого Письма, що Боже Царство має бути встановлене ще перш ніж його вплив та діяльність знайдуть свій вияв у повному знищенні «існуючих властей» цього «злого сучасного світу» – політичного, фінансового та церковного – близько закінчення, в жовтні 1914 року н.е., «Часів Поган».2 Занотуймо при цьому деякі тексти Писання.
----------------
2Про більш поступове позбавлення влади народів та встановлення Царства автор пише у своїй передмові (1916 р.) до книги «Надійшов Час, » стор. 1.
---------------
Звертаючи увагу на опис подій під час Сьомої Сурми, завважуємо такий порядок: (1) наш Господь взяв владу як Цар Землі і почав Своє царювання; (2) внаслідок цього на світ приходить великий суд-утиск. Нам пророчо сказано, що згадане царювання бере свій початок напередодні часу горя, перед воскресінням святих та пророків, і опісля триватиме ще довго (тисячу років), доки не вчинить «суду» всього людства – доки не нагородить тих, які шанують Господа, і не знищить тих, чий вплив є шкідливий. Візьміть це до уваги з наступних цитат:
«Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є [623] й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював. [Представлений у Христі, бо «усе походить з Отця» і «усе є через Сина» – Його ушанованого представника]. А [внаслідок розпочатого царювання] погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться, малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю» (Об. 11: 17, 18).
Схоже читаємо, що царювання Царства почнеться перед падінням «Вавилону», і що Вавилон падатиме внаслідок суду Царства, – про що згодом зрозуміють ті та інші в Вавилоні, котрі, як показано, після його падіння здобудуть світло та свободу через Христа. Вони скажуть:
«Правдиві та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсувала своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!» (Об. 18; 19: 2-7).
Пророк Даниїл був божественно натхнений повторити та пояснити царю Навуходоносору його видіння влади поган, представленої у великій статуї. У видінні був показаний камінь, що вдаряв статую в стопи, – внаслідок чого прийшов повний крах поганської влади, – і показано, що потім цей камінь розрісся, аж наповнив усю землю. Наведене пояснення показує встановлення Божого Царства і надання йому повної влади, а також показує, що крах земних урядів буде прямим наслідком впливовості цього Царства. Ось натхнене свідчення Даниїла:
«А за днів тих царів [останньої поганської влади, представленої в пальцях ніг статуї] Небесний Бог поставить царство [на протязі всього Євангельського віку присутнє через представників, але не впізнане світом як царство], що [на відміну від представлених в статуї поганських царствах, які змінювали одне одного] навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові [так як влада статуї переходила від одного народу до іншого]. Воно [624] потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Дан. 2: 44, 45).
Наш Господь запевнив Своїх вірних, що в пору утвердження Його Царства і повалення влади поган переможна Церква буде з Ним і матиме частку в цій праці. Ось Його слова:
«А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу «над поганами, і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться», як і Я одержав від Свого Отця» (Об. 2: 26, 27. Порівняй Пс. 149: 8, 9).
Ми не можемо розсудити докладно, які саме риси великої праці виконуються тепер Господом і Його прославленими святими за завісою, однак можемо бути певні, що вони є активними учасниками праці, дорученої членам того ж класу Царства, шлях і служба котрих – праця жнив – з цього боку завіси ще не закінчились: (1) зібрання «вибраних», котрі ще живуть; (2) проголошення Сіону про те, що «Твій Бог царює» – що встановлюється Царство; і (3) проголошення Дня Помсти нашого Бога.
ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМНОГО УРЯДУ
Ми повинні сподіватися земної фази Божого Царства не раніше повного завершення «Часів Поган» (жовтень, 1914 року н.е.), бо, даючи поганам дозвіл мати зверхність до згаданої дати, Бог не вчинив жодної помилки і нічого не змінив у Своєму плані. Встановлена земна фаза Божого Царства буде ізраїльською, бо таким є Боже розпорядження, тобто угода з Авраамом та його природним насінням. Навіть найбільша милість – духовне Царство, – була насамперед запропонована тілесному Ізраїлю, і була б йому дана, коли б він виявився готовим прийняти її всім серцем на визначених умовах – терпіти з Христом і згодом бути з Ним прославленим (Рим. 8: 17). Ізраїль дійсно бажав і шукав того, що Бог мав для нього [625] найкращого, однак, «Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані («мала черідка», вибрана з юдеїв та поган), а останні затверділи» – не назавжди, а лише до часу, коли буде завершений вибір духовного насіння, власне Царства (Рим. 9: 31-33; 11: 7, 23, 25-32).
І хоч завдяки божественній милості – згідно з обітницею – ізраїльтяни з різним степенем невіри будуть зібрані назад до Палестини, однак жоден з них в жодній мірі не вважатиметься частиною земної фази Царства, не підтримуватиме її і не буде з нею пов’язаний, доки перше не визнає Ісуса Христа за Божого Сина і єдиного Відкупителя та Визволителя Ізраїлю та світу.
Початок земної фази Царства при кінці 1914 року н.е., розуміємо, складатиметься цілком з воскреслих святих древніх часів – від Івана Христителя назад до Авеля – з «Авраама, Ісака, Якова та всіх святих пророків» (Порівняй Мт. 11: 11; Лк 13: 28; Євр. 11: 39, 40). Хоч ці стародавні гідні не матимуть ані частки, ані наділу в духовному Царстві, бо їх до нього не «покликали», і це високе, «небесне покликання» не було можливе, доки наш Господь Ісус не заплатив викуп, однак вони займатимуть становище вище від світу, бо під час панування зла засвідчили свою віру та любов таким чином, що це було схвалено Богом. Отже вони були приготовані і визнані гідними бути земними служителями і представниками духовного Царства. Відповідно до цього в Псалмі написано слова, звернені до Христа: «Замість [того, щоб вважатися за] батьків Твоїх [вони] будуть сини Твої, – їх по цілій землі Ти поставиш володарями [найголовнішими, проводирями]» (Пс. 45: 17).
Ці стародавні гідні відрізнятимуться від решти людства не тільки тим, що їхнє випробування відбулося в минулому, а [626] випробування світу, в загальному, лише розпочинатиметься, але й тим, що вони осягнуть нагороду своєї вірності – стануть досконалими людьми, – і для них буде відновлено все загублене в Адамі з розумової та моральної подоби Бога, а також з досконалих фізичних можливостей. Отже вони не просто будуть «князями», найголовнішими на землі (земними представниками Небесного Царства – Христа і Його Церкви), але кожен з них наочно виявлятиме усе, що охочі та слухняні зможуть осягнути під Новою Угодою.
Коли Авраам, Ісак, Яків та всі стародавні гідні воскреснуть і з’являться між зібраними знову ізраїльтянами – приблизно при закінченні остаточного горя Якова, пов’язаного з Ґоґом та Маґоґом, – їхні вищі розумові здібності швидко проявлять їх серед інших. Більше того, їхній досконалий розум швидко засвоїть сучасні знання та винаходи, і вони будуть особливими в багатьох відношеннях, так як була людина Ісус Христос, про Котру казали: «Як ця людина знає грамоту, не вчившись?» (Ів. 7: 15). Як Ісус навчав людей переконливо, чітко, зрозуміло, не сумніваючись і не збиваючи їх з пантелику, як це чинили книжники, так буде з вдосконаленими стародавніми гідними, коли вони з’являться між людьми. Крім того, ці достойні особи, «князі», спілкуватимуться безпосередньо з духовним Царством (Христом і Церквою) – щось схоже на те, як наш Господь спілкувався з ангелами,і як Адам мав особисту спільність ще до того, як він, ставши порушником, потрапив під божественний вирок. Ці «князі» нової землі (нового ладу, суспільства) будуть цілком відповідати наданому їм почесному становищу.
Так от, ми бачимо, що коли надійде Божий час для впровадження Його Царства між людьми, всі Його представники будуть достатньо готові для такої служби, а їхні вдалі кроки мудрої політики, їхня поміркованість і повне гідності самовладання, а [627] також власний приклад найвищих якостей та прикмет притягне загальну увагу і швидко здобуде підтримку і дієву співпрацю людей, які перенесли карання великого горя. Ще перш, ніж цих представників впізнають, мешканці Ізраїлю обов’язково помітять їхню вищість над усіма іншими людьми.
Пам’ятаймо також, що сам задум великого часу горя, яке зараз наближається до своєї кульмінації, полягає в тому, щоб розбити кам’яні серця всього світу, щоб схилити до земного пороху зарозумілість і вирівняти все, що переорано його глибокими борознами клопотів, болю та смутку, приготовляючи світ до великих благословень Тисячолітнього Царства. Все це, як говорить пророк, послужить кінцевому задуму: «Бо коли [усюди] на землі Твої [Господи] суди, то мешканці світу навчаються правди!» (Іс. 26: 9). До того часу всі навчаться, що самолюбні наміри і всі задуми, вигадані і впроваджені в чин деградованими людьми, є недосконалими і ведуть лише до того чи іншого клопоту та замішання. В ту пору всі сповнені безнадії прагнутимуть царювання справедливості, зовсім мало усвідомлюючи, як близько воно є.
Водночас довго омріяні надії Ізраїлю на Царство будуть оживати серед тих, які з пошани до обітниць будуть зібрані до Палестини. Коли стародавні гідні засвідчать їм своє воскресіння і справедливий уряд, котрий має бути встановлений, цей задум, без сумніву, одразу буде визнаний як від Господа; тож коли вони зрозуміють, що справжнє Царство над ними є духовним, і що розп’ятий Ісус є Царем, вони розумом та очима віри «...будуть дивитись на Того, Кого прокололи», і «...будуть за ним голосити, як голоситься за одинцем, та гірко заплачуть за ним, як плачуть за первенцем. Того дня здійметься велике голосіння в Єрусалимі...» І Бог «на Давидів дім та на [628] єрусалимського мешканця виллє Духа милості та молитви» (Зах. 12: 10, 11).
Слідом за новинами про поразку військ Ґоґа та Маґоґа і про дивовижне визволення Ізраїлю від його ворогів швидко полинуть звістки про появу їхніх славетних (воскреслих) «батьків» і про встановлення уряду на чолі з ними, а також про загальне навернення Ізраїлю до їхнього довгий час знехтуваного Месії. Не сумніваємось, що більшість цих звісток погани вважатимуть обманом: юдеїв висміюватимуть як легковірних, а стародавніх гідних вважатимуть хитрими ошуканцями.
Однак благословення, яким в Палестині супроводжуватиметься реорганізація уряду під новим керівництвом, приведе до таких швидких та дивовижних змін в добробуті Ізраїлю, що це здивує повний хаосу та відчаю світ і спонукає багатьох думати та казати: «Ошуканці вони чи ні, але дії цих людей, які звуть себе воскреслими пророками, є власне тим, чого світ справді потребує!» Дав би Бог, щоб вони взяли контроль над цілим світом і вивели лад та мир з нашого повсюдного хаосу. Опісля люди пошлють за цими незвичайними «князями», щоб вони скрізь поширили своє правління і своє ярмо справедливості – таке благотворне для Ізраїлю. Про це пророк сказав наступними словами:
«І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора [Царство] дому Господнього на шпилі гір [як Царство, що височітиме, управлятиме всіма царствами], і піднята буде вона понад згір’я [найвищі вершини], – і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору [Царство] Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону [духовного Царства – прославленого Христа, Голови і тіла] Закон, [629] і слово Господнє – з Єрусалиму [місця земного представницького уряду в руках «князів»]. І Він [попередньо – в великому часі горя] буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І [як наслідок Господніх картань і, згодом, Його Закону та Слова] мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої – на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни» (Іс. 2: 2-4; Мих. 4: 1-4).
ТІСНІ СТОСУНКИ МІЖ ЦАРСТВОМ І ЙОГО ЗЕМНИМИ «КНЯЗЯМИ»
Як нам належить сподіватися, спілкування між двома фазами, тобто частинами Царства буде доступним та безпосередньім, а тому нагляд і передання вказівок для людства за його посередництвом будуть найповнішими – оскільки «князі» становитимуть шлях божественної комунікації. Таким, мабуть, був зміст слів нашого Господа до Нафанаїла: «Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та ангелів Божих [Божих посланників, «князів» нової епохи], що на Людського Сина підіймаються та спускаються» (Ів. 1: 51). Хіба ж сон Якова про драбину між небом та землею і про підіймання та спускання посланників не був сном з пророчим змістом, тінню майбутнього близького спілкування між Небесним Царством та світом, в здійсненні якого, тобто в благословенні світу, Яків сам, як один з комунікаційних посланників, мав би мати частку? Віримо, що задум був саме таким (1 М. 28: 10-12).
Святе Письмо зрозуміло навчає, і це загально визнають дослідники Біблії, що Мойсей, посередник Угоди Закону, був образом Христа, Посередника Нової Угоди; однак не всі ще збагнули, що Мойсей був образом повного Христа – Голови і тіла, – і що в цьому значенні весь Євангельський вік був періодом підняття Христа. Це, треба визнати, є єдиним застосуванням образу, який [630] підтверджується в численних місцях – наприклад в Діях 3: 22, 23.
При складанні Угоди Закону на горі Сінай Мойсей, мабуть, також був образом повного Христа (Голови і тіла) при запровадженні Тисячолітнього віку, коли в світ буде впроваджено Нову Угоду – після «сурмленням голосної [сьомої] сурми», після непроглядної темряви, після «великого землетрусу» Дня Помсти і т.д., що злякає світ і приготує всіх слухати голос Великого Вчителя і радо прийняти Його Нову Угоду. На це дуже виразно вказує апостол (Євр. 12: 18-22), який, вочевидь, простежує кожен крок паралельних подій. Ізраїль прямував і врешті прибув до гори Сінай, якої можна було торкнутись і з якої неслися настільки грізні звуки та видива, що весь народ жахався та тремтів. Ми, натомість, наближаємось до гори Сіон з її напрочуд дивною пишнотою та благословеннями, набагато вищими від сінайських. Проте ці більші благословення супроводжуються більш грізною сурмою, темрявою та трусом землі – остаточним потрясінням всього, що можна потрясти (всього, що є грішне і суперечить божественній волі), щоб могло позостатися лише правдиве та тривале. Пояснення усієї справи знаходимо в словах: «Отож ми, котрі [зі сподіванням] приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові...» (Євр. 12: 28).
Продовжуючи розгляд цієї ілюстрації, бачимо, що після цього Мойсей піднявся на гору (Царство) і був, в образі, прославлений, тобто лице його сяяло настільки, що Ізраїль не міг на нього дивитись. Це, мабуть, зображує звершення Церкви (Христа – Голови і тіла) в славі. Покривало, яке Мойсей потім одягав перед народом і яке скидав, перебуваючи з Господом на горі, очевидно зображує земну фазу Його Царства, «князів по всій землі», через котрих [631] Христос промовлятиме до людей і через котрих буде представлений, хоча сама слава буде прихованою. Ми вбачаємо в цьому дивовижну ілюстрацію близьких стосунків, які існуватимуть між земними «князями» і небесними Царями та Священиками. Мойсеєве сходження на гору, щоб розмовляти з Богом – коли гора, вкрита хмарами, спалахувала блискавками, а земля тряслася від гуркоту грому, – представляє факт, що коли посеред великого часу горя, якого земля ще ніколи досі не знала, прийде заміна для теперішнього порядку речей, Тіло Христа вже буде скомплектоване, тобто останні члени будуть «перемінені» і прийняті до Царства.
Якщо перші, розторощені таблиці Закону представляли невдачу Угоди Закону внаслідок «немочів тіла», то другі таблиці представляють Нову Угоду, якої Христос є Посередником і яка вже не знатиме невдачі. Ця Нова Угода стане діяльною в стосунку до світу лише після того, як буде завершене «Тіло Христа». Тим часом триває вибір членів Великого Пророка, такого як Мойсей (Дії 3: 23). Завважте, що з Мойсеєм сталася зміна, і він одягав покривало перед народом – оскільки лице його сяяло – вже після того, як йому передано другі таблиці Закону (які представляли Нову Угоду).
Запровадження Царства буде супроводжуватися такими грізними сценами, що весь світ тремтітиме перед ними від жаху і радо впізнає Помазанця Господа як Царя усієї землі. Як Ізраїль благав, щоб Господь надалі не промовляв до них – з причини жахливих явищ та голосів, очевидцями яких вони були при Сінаї, – так і всі народи прагнутимуть, щоб Господь Єгова вже не промовляв до них у Своєму гніві і не знеохочував у Своєму палкому та праведному пересерді; замість цього вони охоче погодяться слухати великого Посередника і радо визнають Його Царем, Котрого [632] Єгова поставив над ними – Еммануїла, великого позаобразного Мойсея, прихованого за покривалом Пророка, Священика та Царя (Порівняй Євр. 12: 19 і Пс. 2: 5, 6).
Ізраїль бажатиме, прагнутиме нового Царства, як написано: «Народ Твій готовий [охочий] у день Твоєї сили» (Пс. 110: 3). Це буде власне те, на що надіявся Ізраїль (засліплений до вищого духовного поклику Євангельського віку), тільки набагато величніше і триваліше від будь-чого, що можна собі уявити. Тоді численні маси розчарованих, введених в оману напіввіруючих в Христа людей скажуть: «...Хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували [проповідували], ...або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» (Мт. 7: 21, 22). Вони не будуть вважатися нареченою Христа, але будуть залишені, щоб мати частку в плачі та скреготанні зубів великого часу горя, і, не сумніваємось, що замість бути сектантами вони врешті стануть Божим народом, «готовими (охочими) у день Його сили». Справді, в дуже короткому часі, як про це говорить наш текст, Боже Царство буде впізнане як «бажання всіх народів».
МОРАЛЬНІ ТА СУСПІЛЬНІ РЕФОРМИ
Закон Господа, який того часу вийде від гори Сіон, Царства, і буде розповсюджений з Єрусалима, Нової Столиці світу, між усіма людьми, – як Слово Господа через Його «князів», – одразу візьметься за вирішення того, що вже сьогодні зветься «крайнім лихом». В усіх напрямках будуть започатковані моральні реформи: усі фінансові, соціальні та релігійні питання здобудуть своє вирішення у згоді зі Справедливістю та Любов’ю. Право буде покладене за мірило, а справедливість – вагою (Іс. 28: 17); всі земні справи будуть впорядковані та виміряні справедливістю і приведені до тісної відповідності з нею.
Як справді багато це значитиме для стримування [633] всіх видів бізнесу, які спокушують людство, полонячи та зваблюючи його деградовану природу і незбалансовані розумові та моральні якості! Усякі гуральні, броварні, пивні, доми розпусти, рулетки і всілякі види бізнесу, які тільки вбивають час і розбещують характер, будуть заборонені; зайнятим в них буде запропоновано щось більш корисне для них самих і для інших.
Схожим чином буде припинено будівництво військових кораблів і виробництво спорядження для ведення військових дій, а самі армії будуть розформовані. Нове Царство не матиме в них жодної потреби, натомість матиме надмір можливостей без зволікань застосувати справедливість в покаранні злочинців, коли вони наважаться на такий злий чин – ще перш ніж вони зроблять кому-небудь шкоду, – бо не буде вчинено лихого та шкоди не буде зроблено в усьому святому Царстві (Іс. 11: 9), за винятком, коли компетентні та справедливі Судді вчинять так, що на непоправних прийде друга смерть (Іс. 32: 1-8; 65: 20-25; Пс. 149: 9; 1 Кор. 6: 2).
Банківські та брокерські справи, а також схожі до них заняття, дуже корисні в теперішніх умовах, вже не матимуть місця, бо в нових умовах від людей вимагатиметься трактувати один одного як членів однієї сім’ї, а приватний капітал та гроші, які віддавалися та приймалися у позику, відійдуть у минуле. Землевласники та контори по найму також шукатимуть нове заняття, бо новий Цар не визнаватиме дійсними теперішні акти власності та всілякі дозволи. Він проголосить, що оскільки на Голгофі Ним куплено Адама та його рід, то куплено також Адамове володіння, землю (Еф. 1: 14); і Він не дасть наділ самолюбним, скупим та просто ненаситним, а Його найситіший уділ буде для «лагідних» – згідно з Його обітницею, даною під час проповіді на горі (Мт. 5: 5).
Про цього великого Царя та Суддю (Голову та тіло), образно представленого в Мойсеї, наш Господь говорить:
[634] «І спочине на Нім Дух Господній, – дух мудрості й розуму, дух правди й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання – в страху Господньому, і Він не на погляд очей Своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному. І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же – поясом стегон Його!» (Іс. 11: 1-5).
Декому на перший погляд може здатися, що цей божественний план вчинить землю Раєм для убогих і місцем страждань для тих, які звикли до розкоші та панування над більшістю – чи то внаслідок щасливої фортуни або більших талантів і можливостей, чи зі злого умислу. Однак такі повинні пам’ятати слова Судді, сказані вісімнадцять століть тому: «Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим [вдоволеним], бо зазнаєте голоду [невдоволення] ви» (Лк. 6: 24, 25). Спершу вони намагатимуться лементувати над утратою своїх переваг. Так само, як сьогодні, коли благочестивим багатіям важко досягнути такого стану серця і рівня життя, яке може бути нагороджене часткою в Христовому Царстві, так і тоді – призвичаєні до багатств натраплять на труднощі, яких не знали їхні попередники, котрі мали свої картання у школі протистояння.
Усі мусять визнати неминучість вирівнювання суспільства, яке станеться внаслідок анархії Дня Помсти; тож поступово люди – одні повільно, інші набагато швидше – зауважать і загально оцінять користь від царювання Любові. Стане зрозуміло, що при божественному порядку всі, при бажанні, можуть бути благословенними, бути справді щасливими, «піднімаючись» дорогою святості до [635] величної людської досконалості (образу Бога) і вічно тривалого життя (Іс. 35: 8). Те, з чим люди загально погоджуються вже тепер, тоді буде визнане абсолютно правильним, тобто, що коли б в умовах сучасних корисних винаходів всі люди працювали систематично і з розумом, кожній особі було б достатньо трудитися не більше трьох годин на день. Під проводом небесного Царства години, вільні від праці, не приноситимуть моральної або фізичної шкоди, як це діється в сучасних умовах, де разом з лихом та повсюдними спокусами використовуються спадкові недоліки.
Навпаки, коли буде зв’язано сатану (стримано зло) і забрано навколишні спокуси, години відпочинку проходитимуть під проводом прославленої Церкви у вивченні того, що ставатиме все більш цікаве та захоплююче, – у вивченні Природи і самого Бога Природи, а також Його славетних прикмет – Мудрості, Справедливості, Любові та Сили. Ось так, в приємний спосіб, люди зможуть прямувати до людської досконалості – мети їхнього шляху, тобто випробування; треба пам’ятати, що новий уряд не лише звертатиме увагу на великі справи та інтереси своїх підвладних, але також на малі. Це буде «батьківський уряд» у найповнішому значенні слова.
Цілком можливо, що існуватимуть серйозні побоювання на рахунок того, чи люди сприймуть встановлення найбільш автократичного з усіх будь-коли відомих світу урядів, в якому життя, власність і всі інтереси людства без залишку і без апелювання спочиватимуть в руках Царя. Але в нас є найбільш повні і переконливі докази, що усі постанови та заходи Царства матимуть намір принести користь його підвладним. Цар того майбутнього Посередницького Царства настільки полюбив усіх, над котрими Йому належить царювати, що дав Своє власне життя – їхню викупну ціну, – щоб гарантувати для них право особистого випробування задля вічного життя; [636] і першочерговою метою Його Тисячолітнього царювання буде допомогти їм в цьому випробуванні. Чого ще можна бажати? Як Відкупитель, Він має справедливе право повного нагляду над тим, що куплено Його власною кров’ю, і всі, котрі спроможні оцінити виявлену Ним любов – навіть коли б справу полишено для їхнього вирішення, чого, однак, не станеться, – радо довірять Йому всю владу і повноваження і з готовністю підкоряться Його справедливій волі.
Однак, чи можна «святим», які будуть в Царстві співспадкоємцями на однакових суддівських правах, безпечно довірити абсолютну автократичну владу?
Безумовно! Так само, як Ісус Христос підтвердив, що Він мав Духа Небесного Отця і був «образом істоти Його», так і про всіх, котрі належатимуть до числа цієї «малої черідки», про Його співспадкоємців в Царстві, буде засвідчено, що вони мають «Христового Духа» – Святого Духа Любові. Це є однією з умов їхнього «покликання» – стати «подібними до образу Його Сина», – і ніхто інший не буде прийнятий, крім тих, які вчинили своє покликання та вибір певним. Справді, щоб симпатизувати кожному, хто в той час перебуватиме під їхньою опікою та вказівками, їх вибирають з-посеред слабких та недосконалих людей, навчаючи боротися доброю боротьбою за правоту та правду – проти обману та гріха. Отже священики та Найвищий Священик – з числа Царського Священства – отримають довір’я без будь-яких побоювань. Сам Бог довірить їм владу, і це буде найкращою гарантією, що дана річ буде вжита справедливо, з розумом та з любов’ю – для благословення світу.
ПРАВЛІННЯ ЗАЛІЗНИМ ЖЕЗЛОМ
Правління народами відбуватиметься силою, невідпорною силою, аж, врешті, справедливий порядок буде встановлено шляхом загального підкорення, коли кожне коліно схилиться і кожен язик визнає божественну силу та велич, а зовнішня послушність стане обов’язковою. Власне так [637] написано: «...і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться» (Об. 2: 27). Щоправда це вдарення і трощення належить до Дня Помсти, тому, хоч сила та жезл залишатимуться весь вік Тисячоліття, їхнє вживання, певно, буде зайве, оскільки всяке відверте протистояння отримає повний доків у великому часі горя. Якщо глянути, яким чином пророк представляє справу, то бачимо, що в цьому часі вдарення Бог промовить до марнослівного, галасливого, шукаючого самовиправдання людства: «Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!» (Пс. 46: 11). Однак потрібно буде праці всього Тисячолітнього віку, щоб у всіх малих та великих справах кожної особи людського роду «право за мірило... покласти, а справедливість – вагою», бо всі вони будуть «навчені від Бога» через Його «вибраних» Слуг Угоди, через Великого Пророка, Священика та Царя (Голову та тіло): Пророка в значенні вчителя, Царя в значенні управителя, і Священика в значенні посередника, Котрий, вчинивши відкуплення, є захисником людей і розподіляє божественні милості. Ці становища є поєднані: «Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим», котрий був священиком на своєму троні (Євр. 7: 17; Зах. 6: 13; Дії 3: 22; 5 М. 18: 15).
Новий Цар, який є уособленням мудрості, говорить: «В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене. Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють. Мною правлять владики і вельможні, всі праведні судді [земна фаза Царства]. Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене – мене знайде! Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда: ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне! Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок, щоб дати багатство в спадщину [638] для тих, хто кохає мене, – і я наповнюю їхні скарбниці!... Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа. А хто проти мене грішить, грабує душу свою; всі, хто мене ненавидять, ті смерть покохали!» (Пр. 8: 14-21, 35, 36).
ІЗРАЇЛЬ ЯК ІЛЮСТРАЦІЯ
Цілком ймовірно, що світ отримає час, щоб побачити в Ізраїлі діяльність божественного правління і його практичні користі – у протилежності до пануючої тоді анархії, – тому більшість з-посеред всіх народів «забажає» правління Царства. Це переконливо змальовано в пророчих словах, звернених до тодішнього Ізраїлю:
«Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяяла! Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється! І підуть народи за світлом Твоїм, а царі [головніші з людей] – за ясністю сяйва Твого. [Це стосуватиметься духовного Ізраїлю, Сонця Праведності, а також його земних представників – тілесного Ізраїлю, поверненого до ласки].
«Здійми свої очі навколо й побач: усі вони зібрані, і до тебе ідуть; сини твої йдуть здалека, а дочок твоїх на руках он несуть! (Порів. Єз. 16: 61). Побачиш тоді – і роз’яснишся ти, сполохнеться й поширшає серце твоє, бо звернеться морське [анархічно настроєних мас – див. Об. 21: 1] багатство до тебе, і прийде до тебе багатство народів... та хвали Господні звіщатимуть» (Іс. 60: 1-6, 11-20).
Справді, це буде славний день відчинення всіх невидющих очей і навернення багатьох до праведності! Це буде день навернення та відродження правдою, а не страхом та перекручуванням. Це буде згаданий пророком час, коли «народжений буде народ за одним разом» (Іс. 66: 8). Цим народом буде Ізраїль; (1) Духовний Ізраїль, «святий народ»; (2) Тілесний Ізраїль, його земний представник. Від Ізраїлю сяятиме світло, яке [639] поставить покараний світ на коліна і звістить про обіцяне злиття Господнього духа святості «на всяке тіло після тих днів», так само як Господь вилив його на Своїх вірних слуг і служниць під час тих днів (Йоіл 3: 1).
Це – день спасіння, про який Пророк Давид звіщав словами (Пс. 117: 18-27):
«Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене,
І став Ти спасінням мені!
Камінь, що його будівничі відкинули,
Той наріжним став каменем.
Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я*.
Просимо, Господи, – спаси!
Просимо, Господи, – пощасти!
Покарати мене – покарав був Господь,
Та смерті мені не завдав.
Відчиніте мені брами правди, –
Я ними ввійду, буду славити Господа.
«Це брама Господня, – праведники в неї входять».
Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене,
І став Ти спасінням мені!
Господь – Бог, і засяяв Він нам».
-------------------
*Порівняй Мт. 23: 39.
------------------
Отже бачимо, що майбутнє надання вказівок та виховні реформи почнуться від людських сердець: люди починатимуть з уроку, що «страх Господній – початок премудрості» (Пр. 9: 10). Однією з найбільших проблем освіти сьогодення, з якої виникає гордість, зухвальство та невдоволення, є відсутність саме цієї початкової мудрості. Під постановами Царства всякий чин милості буде належно розпочатий і старанно завершений.
Жодна жива істота відкупленого роду не буде надто далеко, щоб божественна милість не досягнула її через всемогутній та благословенний чинник Царства. Жодне виродження гріху не буде надто глибоке для милуючої руки, щоб його не збагнути і щоб не визволити душу, куплену [640] кров’ю; жодна темрява неуцтва та забобонності не буде надто густою в чиємусь серці, щоб світло божественної правди та любові не проникло углиб її мороку і не принесло для серця пізнання втіхи та радості нового дня, а також можливості мати в ньому частку через послушність. Жодна хвороба, яка здатна уразити і знівечити фізичний організм, не залишиться осторонь ретельного нагляду Великого Лікаря, і жодна потворність, звиродніння, зайвина, надмірність або недоумкуватість не зможуть встояти перед Його лікуючим дотиком.
ВСІ, ЩО В ГРОБАХ, ПОВИХОДЯТЬ
Грандіозна праця реституції, розпочата таким чином для живущих народів, пошириться на всі роди землі, які ще сплять, бо надходить година, і вона вже недалеко, коли всі, що в гробах, почують голос Сина Людського і повиходять: коли «смерть і ад [гріб] дадуть мертвих, що в них; і дасть море мертвих, що в ньому» (Ів. 5: 28, 29; Об. 20: 13). Так, навіть полчища Ґоґа і грішники в Ізраїлі, що загинуть в битві великого дня, в своєму часі повиходять – цим разом не як руйнівне військо беззаконників, але як покарані, сповнені каяття особи з соромом та ніяковістю на обличчях при світлі того дня, – і їм буде виявлено милість та дано можливість знову піднятися до поваги та достоїнства.
Наочний факт воскресіння стародавніх гідних і повсякчасне, у відповідь на повні віри молитви, повернення хворих до здоров’я, мабуть, підсуне людям думку – в ту пору, коли вони матимуть час роздумувати над цим і оправляться від спустошень великого часу горя, – про можливість воскресіння інших (їхніх приятелів та родичів) від смерті та гробу на основі виконання обітниці Христа, що всі, хто в гробах, почують голос Сина Людського і повиходять. Немає нічого нерозважливого в припущенні, [641] що ця велика праця може початися і продовжуватиметься у відповідь на молитви віри про повернення померлих приятелів. Бачимо розсудливість такого методу, який, здається, промовлятиме понад усе, що приходитиме на розум. Наприклад, померлі повертатимуться поступово, в порядку, зворотному до того, в якому вони зійшли до гробу; це дасть змогу подбати про помешкання, сердечний прийом, а також про необхідні життєві вигоди для тих, які будуть підняті назад до життя. Вони будуть ознайомлені з мовами, звичками та звичаями тих, які пробуватимуть навколо, бо якщо порядок підняття буде зворотній, то пробуджені особи в цьому відношенні будуть зовсім неготовими до нових умов і виявляться чужинцями, далекими для існуючого покоління, серед якого їм визначено місце. Однак ці об’єктивні труднощі не становитимуть проблем для пророків та інших стародавніх гідних, які, перейшовши своє випробування, будуть підняті досконалими людьми – інтелектуально, морально та фізично вищими від усієї решти людей.
Цілком ймовірно, що всі молитви про повернення покійних не будуть вислухані негайно, оскільки Господь має Свій чіткий план їхньої реституції, з яким не всі прохання погоджуватимуться. Очевидно Його порядок буде, як це показано в воскресінні Церкви та стародавніх гідних, порядком, де всі, які підлягатимуть воскресінню, їхні приятелі, а також умови, в яких починатиметься їхнє нове життя, будуть відповідати певним вимогам. Це потребуватиме певної міри приготування з боку кожного, хто звертатиметься з такими проханнями, – приготування серця та життя, а також умов, сприятливих для їхнього успішного крокування дорогою святості. Отже такі повернення стануть для живущих нагородою вірності і гарантуватимуть пробудженим сприятливі умови.
[642]
СЛАВНА ПЕРСПЕКТИВА
Нова епоха, коли вона буде повністю запроваджена, принесе з собою справді славну панораму! В минулому зміни однієї епохи іншою були чітко визначеними, але ця зміна, коли йдеться про події, буде найбагатшою зі всіх.
Нічого дивного, що навіть сама думка про таке видовище – повернення усього людства до Бога з піснями хвали та вічною радістю на їхніх головах – повинна здатися надто гарною, щоб в неї повірити; однак Той, Хто пообіцяв, спроможний також виконати усю Свою добру волю. І хоча смуток та зітхання здаються майже невіддільними від нашого єства, однак цей смуток і зітхання втечуть; хоч плач у волосяниці та в поросі тривав усю довгу ніч панування гріха та смерті, однак радість чекає поранку Тисячоліття, коли з всякого обличчя будуть витерті всі сльози, коли замість пороху буде дана краса, а замість пригніченого духа – олія радості.
ЗРОСТАННЯ ЙОГО ЦАРСТВА
Царство Бога буде поширюватися і зростати – у різних своїх частинах, тобто підрозділах, як це відбувається з земними правліннями, – доки не стане «великою горою [Царством] і наповнить усю землю» (Дан. 2: 35). Наведемо ілюстрацію: Королівство Великобританії – це, перш за все, монарх на своєму троні і його дім; в другорядному значенні воно включає Парламент та численних міністрів уряду; ще в ширшому значенні воно включає кожного британця і кожного солдата, який присягнув на вірність королівству; якщо йти ще далі, то воно включатиме всіх завойованих цим королівством і йому підданих – в Індії та інших місцях, – які не виражають відвертої непокори його законам.
Так і з Божим Царством: це, передусім, Царство Отця, яке здійснює владу над усіма (Мт. 13: 43; 26: 29), однак Отець добровільно запропонував передати [643] панування над землею на тисячу років під повний догляд Віце-короля, Намісника – Христа та Його нареченої, піднесених до божественної істоти та величності, – щоб підкорити та знищити зло, а також, щоб підняти всіх, які приходитимуть до повної гармонії з Отцем під ласкавими умовами Нової Угоди. У другорядному значенні воно включатиме земних служителів, або «князів», які будуть його видимими представниками між людьми. В ще ширшому значенні воно включатиме всіх – юдеїв та поган, – які, розпізнавши його встановлення, виявлять йому належне підпорядкування та відданість. В найбільш широкому значенні воно поступово включатиме всіх підвладних, які слухатимуться його законів, тоді як всі інші будуть знищені (Дії 3: 23; Об. 11: 18).
Таким буде статус віце-королівського Божого Царства при закінченні призначеного тисячолітнього царювання – коли запанує здобутий мир та обов’язкове панування праведності, і коли всі добровільні опоненти будуть знищені правлінням залізного жезла (Об. 2: 27). Змальовуючи цей час, пророк Ісая пише: «...а грішник і в віці ста літ буде проклятий [відтятий]»; хоча, вмираючи в такому віці, він буде усього-на-всього дитиною, бо навіть при умові самої лише зовнішньої послушності поміркованим і справедливим розпорядженням Царства він міг би жити принаймні до кінця Тисячоліття (Іс. 65: 20; Дії 3: 23).
Однак такий мир – завойований та запроваджений силою разом з послушністю, – хоч і властивий, щоб дати ілюстрацію і засвідчити благословення та користі з справедливого та безстороннього правління, є далеким від Божого ідеалу. Ідеальне Боже Царство – це Царство, в якому кожна особа є вільною поступати за власною волею, бо кожна особа має волю, що перебуває у тісній відповідності до божественного мірила – любові до справедливості та ненависті до беззаконня. Це мірило остаточно має запанувати в цілому всесвіті, і його буде представлено [644] людству при кінці Намісницького Тисячолітнього Царства.
Відповідно до цього нам показано (Об. 20: 7-10), що при закінченні Тисячолітнього віку буде пора «жнив» для пересівання та відділення мільярдів живущих в той час людських істот, кожна з яких користуватиметься повною можливістю здобути досконалість. Це нагадуватиме теперішнє пересівання «Вавилону», «християнства» в теперішньому «жнивному» часі, і буде схоже до праці пересівання в «жнивах» Юдейського віку. «Жнива» Тисячолітнього віку свідчитимуть про повне відділення «козлів» від Господніх «овець» – як це показано в притчі нашого Господа (Мт. 25: 31-46).
Оскільки юдейські та євангельські «жнива» засвідчили про зібрання лише «малої черідки» – бо тоді великі маси людей виявились недостойними, – і оскільки ще дотепер сатана зводить і засліплює маси людства, ми не без підстав сподіваємось, що наслідки «жнив» Тисячолітнього віку будуть протилежними: маси людей, які виявляться лояльними «вівцями», будуть впроваджені у вічне життя, а порівняна меншість «козлів» буде знищена. Проте, Господнє випробування виявить не кількісну, але якісну сторону. Господь обіцяє, що гріх та грішники, а також всі, хто симпатизуватиме злу, не підуть далі Тисячоліття, щоб у великому майбутньому загрожувати щастю, миру та блаженству – коли там «...не буде вже смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об. 21: 4).
Ось так прийде Боже Царство, а Його воля діятиметься на землі, як діється на небі. Христос, намісник Отця, царюватиме, доки Він не впокорить усяку протидіючу силу та правління і не примусить кожне коліно приклонитися і кожен язик визнати Мудрість, Справедливість, Любов [645] та Силу Бога Отця. Виявивши, через остаточне суворе випробування при кінці Тисячоліття, хто має при зовнішній послушності навіть найменшу симпатію до гріха, і, знищивши таких з-посеред людей (Об. 20: 9), Він віддасть намісницьке панування Отцю. Апостол говорить про це такими словами:
«Бо належить Йому царювати, аж доки Він не «покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!» Як ворог останній – смерть [Адамова] знищиться. А потому кінець [Його царювання, коли воно довершить свою мету], коли Він [Христос] передасть Царство Богові й Отцеві, коли Він [Христос] зруйнує всякий уряд [який чинитиме опір], і владу усяку та силу. ...А коли Йому [Отцю] все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому [Отцю], Хто все впокорив Йому [на тисячу років]...» (1 Кор. 15: 24-28).
Чи перестане Божа воля виконуватись на землі як небі, коли закінчиться Христове Тисячолітнє Царство? Зовсім ні! Навпаки, цей стан вдасться досягти лише в результаті Христового царювання. Тоді всі люди будуть не лише досконалими – як Адам, коли його створено, – але й матимуть (коли всі добровільні грішники вже будуть знищені) знання доброти, справедливості і надзвичайної гріховності та шкідливості гріха; вони успішно перейдуть своє випробування і продемонструють, що сповна і остаточно сформували свій характер у найповнішій гармонії та схожості до божественного характеру.
Тоді Боже Царство пробуватиме між людьми так само, як тепер пробуває в небі між ангелами. Особлива діяльність посередницького Христового Царства під Новою Угодою з його повними милості кроками заради вад грішників прийде до свого завершення і перестане бути потрібною, бо вже не буде хворих, недосконалих істот, які б потребували взяти з неї користь.
[646] Можемо впевнено припустити, що коли всі досягнуть досконалості, Божого образу, порядок і надалі існуватиме, бо «порядок є першим правом небес» і також повинен бути першочерговим законом для землі. Це означатиме справедливе урядування та виконання повноважень. Це буде перша успішна у всьому республіка. Всі нинішні зусилля визнати кожну людину царем – рівною кожній іншій людині, – і вибрати представника, тобто Президента, щоб він був слугою таких як він царів, а не паном, в тій чи іншій мірі виявилися невдалими, оскільки люди в деяких відношеннях відрізняються один від одного: розумово, фізично та морально, а також фінансово тощо; отже ніхто не може бути справді незалежним, і через слабкості всі потребують знаходитись під законами та обмеженнями.
Отож коли люди досягнуть того, що є досконале – шляхом посередницького Царства, – вони всі будуть царями, як був Адам перш ніж згрішив. Далі, тим царям спільно буде передане після-Тисячолітнє Боже Царство; тоді всі вони царюватимуть у згоді з правом Любові, а їхній Президент служитиме їм і буде їхнім представником. О, Господи, ми молимося, щоб заради теперішніх святих і заради світу прийшло Твоє Царство.
* * *