[309]
ПІДТВЕРДЖУЮЧЕ СВІДОЦТВО

БОЖОГО КАМ’ЯНОГО СВІДКА

ТА

ПРОРОКА

ВЕЛИКА ПІРАМІДА

В ЄГИПТІ

[311]
ПЕРЕДМОВА ДО РОЗДІЛУ Х

ПРИХИЛЬНИЙ КОМЕНТАР ДО РУКОПИСУ ЦЬОГО РОЗДІЛУ,
ЩО ВИЙШОВ З-ПІД ПЕРА ШАНОВНОГО
ПРОФ. С. ПІАЦЦІ СМІТА, ДІЙСНОГО ЧЛЕНА КОРОЛІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА ЕДІНБУРГА, ДІЙСНОГО ЧЛЕНА КОРОЛІВСЬКОГО ТОВАРИСТВА АСТРОНОМІВ, КОЛИШНЬОГО
КОРОЛІВСЬКОГО АСТРОНОМА ШОТЛАНДІЇ

Брат Вільям М. Райт, дізнавшись про написання цього розділу про Велику Піраміду, висловив бажання прочитати його ще до того, як він буде відданий в друк, оскільки він володів значними знаннями про Піраміду. Ми на це радо погодились, запевняючи його в нашому бажанні прийняти всі можливі критичні зауваження. Прочитавши рукопис, брат Райт прийшов до висновку, що, оскільки ми виразили бажання мати критичну оцінку, то чим вища буде репутація критика, тим краще. Тому він зробив друковану копію рукопису і, одержавши дозвіл, відіслав її проф. С. Піацці Сміту (який здобув значно більші знання про будову та розміри Великої Піраміди, ніж будь-яка інша людина в світі), попросивши його старанно вивчити рукопис і дати, для користі правди, будь-які критичні зауваження. Відповідь професора на цей лист, разом з відісланою йому копією рукопису, які містили його критичні зауваження, були відіслані автору. Ми дякуємо брату Райту і проф. Сміту за їхню люб’язність і врахували вказані поправки. Їх було лише три, і нам було приємно зауважити, що вони були не такі вже й важливі. Лише одне критичне зауваження стосувалось вимірів, показуючи різницю тільки на один дюйм, що ми з готовністю виправили.    
[312] Думаємо, що нашим читачам буде цікаво прочитати нижче приведений 

Лист проф. С. Піацці Сміта

Клова, Ріпон, Англія, 21 грудня 1890 року

Шан. М. Райту, есквайру.
Дорогий сер, для перегляду рукопису вашого друга Ч. Т. Рассела з Алехейні, Пенсільванія, мені знадобилось більше часу, ніж як думав, але вже зараз я закінчив досить детальний його перегляд, слово за словом. І це було найменше, що я зміг зробити у відповідь на люб’язно докладені вами зусилля вислати мені, як цінну посилку, цей рукопис, так дбайливо укладений між палітурками, що жодна сторінка не погнулась, до того ж видрукуваний на друкарській машинці, а не писаний вручну.
Спершу я міг помічати лише друкарські помилки, але, продовжуючи листати сторінку за сторінкою, я щораз  більше захоплювався здібністю, особливістю та оригінальністю Автора. До того ж я виявив чимало місць, які би я з радістю скопіював, щоб процитувати їх, посилаючись на ім’я автора, в наступному виданні моєї книги про Піраміду, яке передбачається. Але, звичайно, я цього не зробив, а з величезним нетерпінням і вдячністю серця чекатиму на час, коли автор “Викладів Святого Письма” вибере час для публікації. Отже, я лише зазначу тут, що в багатьох своїх висновках стосовно хронології на основі різних частин Піраміди, він не лише точний, але й оригінальний – особливо щодо Першого Висхідного Коридору з його гранітним затвором; Великої Галереї, яка ілюструє життя Господа; паралелізму між Палатою Царя з її гранітом та Наметом з його золотом; а також щодо загальних доказів або тісної узгодженості між Святим Письмом та Великою Пірамідою, що досить добре пояснено.
До речі, здається, що я перед вами в боргу за ваш люб’язний подарунок, зроблений мені вже давно – за перші два томи “Викладів Святого Письма”. У той час мені не вдалось дійти далі, ніж до половини першого тому, не знайшовши, як я вирішив, в його змісті чогось достатньо нового, як цього можна було сподіватися. Але тепер, почерпнувши, надіюсь, так багато корисного з прочитаного в запропонованому мені розділі третього тому, присвяченому піраміді, я мушу взятись за перші два томи ще раз, denovo.
Рукопис буде відправлений назад так само надійно запакованим і як цінна посилка. Залишаюсь з великою вдячністю,

З пошаною до вас,
С. Піацці Сміт.   

[313]
РОЗДІЛ Х

СВІДОЦТВО  БОЖОГО  КАМ’ЯНОГО  СВІДКА І ПРОРОКА,  ВЕЛИКА  ПІРАМІДА  В  ЄГИПТІ

Загальний опис Великої Піраміди – Чому вона особливо цікавить християн – Велика Піраміда – це скарбниця правди: наукової, історичної та пророчої – Біблійні згадки про неї – Чому, коли і ким вона  була побудована – Важливість її розташування – Її уроки наукового характеру – Її свідчення щодо плану відкуплення – План віків – Показані в ній смерть і воскресіння Христа – Низхідний шлях світу, який закінчиться у великому Часі Утиску – Позначення великого реформаторського руху – Вказана тут довжина Юдейського віку – Показаний тут “високий поклик” євангельської Церкви – Шлях посвячення Церкви – Позначення кінця високого поклику – Дата другого приходу Христа – Як показані реституційні благословення для світу? –  Шлях світу під час Тисячолітнього віку – Його кінець – Відмінність двох станів, людського і духовного, показаних в Піраміді – Піраміда заперечує атеїзм, невір’я і всі еволюційні теорії, підтверджуючи як план Біблії, так і вказані в ній часи та пори 

“Того дня серед краю єгипетського буде жертівник Господу, і стовп при границі його Господеві. І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота, – коли будуть взивати до Господа перед гнобителями, то пошле їм спасителя та оборонця, який їх спасе” (Іс. 19: 19, 20).

ЛЮДИ в старовину нараховували сім чудес світу, і на чолі списку ставили велику Піраміда Ґізи. Вона розташована в Єгипті недалеко від нинішнього міста Каїр. Жодна будівля у світі не зрівняється з нею за розмірами. Один відомий в цій країні знавець граніту, який особисто оглядав Велику Піраміду, каже: “Піраміда має камінні блоки, які важать в три або чотири рази більше одного з обелісків. Я бачив камінь, приблизна вага якого [314] 880 тон. Там є каміння тридцять футів завдовжки, які так тісно припасовані один до одного, що коли ви проведете по поверхні складаним ножем, то не помітите між ними щілин. Вони також з’єднані без будь-якого розчину. Тепер немає такої досконалої техніки, щоб створити дві площини по тридцять футів довжиною, які б могли так з’єднатись разом, як з’єднались ці чудові камені Великої Піраміди”. Вона займає площу понад тринадцять акрів (1 акр має 4 047 кв. м.). Її висота 486 футів, а ширина при основі – 764 фути. Підраховано, що Велика Піраміда важить шість мільйонів тон. А щоб її пересунути, потрібно шість тисяч парових машин, щоб кожна тягла тисячу тон. Фактично забракло би багатства Єгипту, щоб заплатити робітникам за її знесення. З цих фактів видно, що ким би не був її великий проектувальник, він хотів, щоб це був тривалий монумент.

З якої б точки зору ми не розглядали Велику Піраміду, вона, безсумнівно, є найбільш знаною будівлею у світі. Але в світлі наукових досліджень, які проводились протягом останніх тридцяти двох років, вона пробуджує новий інтерес в кожного християнина, зайнятого дослідженням Божого Слова, бо вона дивовижним способом вчить, до того ж у згоді зі всіма пророцтвами, про обриси Божого плану – минулого. теперішнього і майбутнього.

Варто пам’ятати, що крім Великої Піраміди, про яку йде мова, є й інші піраміди  – деякі з каміння, а деякі з цегли. Але всі вони є лише спробою відтворити її і в усіх відношеннях поступаються їй – розміром, точністю і внутрішнім влаштуванням. Виявилось також, що на відміну від Великої Піраміди вони не мають жодних символічних ознак, а, швидше всього, призначалися і використовувалися як гробниці для царських сімей Єгипту.

Проте Велика Піраміда доводить, що вона є скарбницею важливих істин – наукових, історичних та пророчих, – і її свідоцтво досконало узгоджується з Біблією, [315] відображаючи знаменні риси її правди в чудових та відповідних символах. Вона в жодному разі не є додатком до написаного об’явлення: це об’явлення є повним й досконалим й не потребує жодного доповнення. Але вона є могутнім підтверджувальним свідком Божого плану. І мало хто з дослідників, старанно вивчаючи її і помічаючи єдність її свідоцтва з написаним Словом, здатний уникнути відчуття, що її будова була запланована і керована тією ж божественною мудрістю, і що вона є стовпом свідоцтва, згаданим пророком у процитованому вище уривку.

Якщо Піраміда була збудована під Божим керівництвом, щоб стати одним з Його свідків для людей, можемо розсудливо сподіватись якоїсь згадки про неї в написаному Божому Слові. А оскільки частиною Божого наміру було, очевидно, тримати до Часу Кінця в таємниці риси плану, про які вона свідчить, ми повинні сподіватися, що будь-яка згадка про неї у Святому Письмі буде певною мірою прихована – щоб побачити її лише у властивому для зрозуміння часі.

Ісая, як ми цитували вище, говорить про жертовник та стовп у землі Єгипетській, який “буде в Єгипетськім краї ознакою та свідком для Господа Саваота”. Контекст показує, що він буде свідком того дня, коли великий Спаситель та Визволитель прийде, щоб розірвати пута гніту і випустити на свободу в’язнів Гріха – про що наш Господь проповідував у Своєму першому приході (Лк. 4: 18). Але рамки цього пророцтва туманно видимі лише доти, доки Єгипет не буде розпізнаний як символ, як образ світу людства, повного марної філософії, яка лише затьмарює його зрозуміння, і він зовсім не знає правдивого світла. Як Ізраїль символізував світ, який буде визволений з рабства Гріха великим позаобразним Мойсеєм, і жертву за гріх якого склав позаобразний Аарон, так Єгипет представляє імперію Гріха, владу смерті (Євр. 2: 14), яка довго тримала в путах рабства тих багатьох, хто буде радий [316] йти служити Господу під проводом Того, Хто подібний до Мойсея, але набагато більший від нього (Дії 3: 22, 23).

Символічний характер Єгипту показаний у багатьох місцях Писання, наприклад, в Ос. 11: 1 і Мт. 2: 13-15. Тут, крім факту, що наш Господь дитиною якийсь час дійсно був у Єгипті, і що Ізраїль також якийсь час був у Єгипті, існує, безумовно, і образне значення. Божий Син перебував певний час у світі заради тих, кого Він прийшов викупити й звільнити. Але Він був покликаний з нього – з Єгипту – до вищої, божественної природи. Подібно і ті, хто покликаний бути Його братами та співспадкоємцями, “членами Його Тіла”, правдивим Божим Ізраїлем, покликані з Єгипту, про що свідчить Учитель: “Не від світу вони, як і Я не від світу”.

Відносно великого утиску, яке тепер насувається, Ісая (31: 1, 3) говорить так: “Горе тим, що в Єгипет [в світ] по поміч [за мирськими ідеями та планами, а також за порадою, як їм поступати під час кризи цього великого дня] ідуть, що на коней спираються [намагаються далі об’їжджати старі фальшиві доктринальні уподобання], і на колесниці [світські організації] надію свою покладають, – вони бо численні! та на верхівців [великих провідників фальшивих доктрин], – бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не звертаються [безпека та перемога в цей день утиску не буде на боці більшості]!.. А Єгипет – не Бог, а людина, а коні їхні – тіло, не дух: як простягне Господь Свою руку [Свою силу – силу правди та інші засоби, як Він це зробить невдовзі], то спіткнеться помагач, впаде і підпомаганий [силами Єгипту – ідеями світу], – і разом вони всі погинуть!”

Коли всі людські плани та задуми зазнають невдачі, і коли люди усвідомлять свою гріховність та безпомічність, вони почнуть кликати до [317] Господа по допомогу. Тоді Єгова виявить Себе великим Спасителем, і Він вже приготував Велику Піраміду як один із Своїх засобів, щоб переконати світу у Своїй мудрості, передбаченні та благодаті. “І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота [свідком Його передбачення і Його милосердного плану спасіння, як ми зараз побачимо], – коли [єгиптяни – бідний світ під час грядущого великого часу утиску] будуть взивати до Господа перед гнобителями, то пошле їм спасителя та оборонця, який їх спасе. І стане знаний Господь для Єгипту [світу], і того дня [Тисячолітнього дня – при кінці часу утиску] познають єгиптяни Господа, і будуть служити жертвою й жертвою хлібною, і присягнуть обітницю Господеві, і виповнять. І вразить єгиптян [світ – у великому часі утиску, який вже близько] Господь, буде бити їх та лікувати, і до Господа звернуться, і Він дасться їм ублагати себе, і їх вилікує” (Іс. 19: 19-22).

Хоч додатковий, підтверджуючий доказ, наданий Великою Пірамідою для написаного Божого Слова, буде ще однією причиною для радості святих, все ж є очевидним, що її свідоцтво в основному призначене для світу людства під час Тисячолітнього віку. Свідоцтво цього особливого й визначного свідка дасть людству свіжий ґрунт для віри, любові та запалу, коли свого часу їхні серця будуть приготовані для правди. Дивовижним є й те, що цей камінний “Свідок” (подібно до Плану Віків в написаному Слові) мовчав аж дотепер, коли його свідоцтво незабаром буде представлене (Єгипту) світу. Але святі, друзі Бога, від яких Він нічого не приховує, мають привілей чути свідоцтво цього свідка вже зараз, перш ніж світський розум буде готовий оцінити його свідчення. Лише той, хто готовий слухатися Господа, може оцінити Його свідоцтво.

[318] Єремія (32: 20), говорячи про Божі могутні діла, каже, що “знаки та чуда чинив Ти в єгипетськім краї, і чиниш їх аж по цей день”. Бог показав знаки та чуда в Єгипті, коли з тріумфом вивів Ізраїль. Але Він також “знаки та чуда чинив” там, які залишились “аж по цей [наш] день”. Велика Піраміда, віримо, є основним з цих знаків та чудес. І сьогодні вона починає промовляти до вчених на їхній власній мові, а через них – до всіх людей.

Питання та відповіді Господа Йову (38: 3-7) стосовно Землі знаходять дивовижну ілюстрацію у Великій Піраміді, яка, як вважають, сама по собі і своїми вимірами представляє Землю і Божий план для неї. Вжита ілюстрація говорить про певну споруду, і ми віримо, що вона підходить до будівлі форми піраміди. Хоча мова стосується передусім Землі, але вона побудована так, що підходить до ілюстрації, поданій у Великій Піраміді. По-перше, мова йде про приготування основи, скелі, на якій збудована Велика Піраміда. По-друге, йдеться про влаштування її вимірів – особливості, надзвичайно яскраво показаної у Великій Піраміді, багатої на важливі виміри. “Хто розтягнув по ній шнура?” Досконалість форми Великої Піраміди і її точність у кожному відношенні доказує, що її будівництво відбувалось під керівництвом якогось великого архітектора. “У що підстави її позапущувані?” Велика Піраміда має чотири кутові цокольні камені, заглиблені в монолітну скелю. “Хто поклав камінь наріжний її?” Піраміда має п’ять кутових каменів, але тут мова йде про один особливий кутовий (наріжний) камінь – камінь-верхівку. Чотири заглиблених в скелю цокольних камені вже згадувались; той камінь, що залишився, це верхній кутовий камінь. Це найбільш визначний камінь в будівлі, який сам по собі є досконалою пірамідою, і йому відповідають лінії усієї будівлі. Тому питання щодо нього є дуже [319] важливим; воно звертає увагу на його особливу відповідність, а також на мудрість й майстерність, які приготували і помістили його як верхній камінь.

Оскільки на цю древню будівлю є неодноразові посилання у Святому Письмі, можемо не сумніватись, що у випадку заперечень, цей “Свідок” Господа в Єгипетському краю дасть таке свідоцтво, яке звеличить Єгову і повністю відповідатиме Його написаному Слову. Ось так ми представляємо цього “Свідка”, бо, безсумнівно, його натхненне свідоцтво буде так само оспорюватись (як і свідоцтво Святого Письма) князем темряви, богом цього світу, і тими, кого він засліпив щодо правди.

ЧОМУ, КОЛИ І КИМ БУЛА ЗБУДОВАНА ВЕЛИКА ПІРАМІДА?

Це питання в останні роки викликало багато дискусій як з наукової, так і з біблійної точки зору. Протягом тисячоліть ніхто не міг дати на це питання задовільної відповіді. Стара теорія, що її збудували як усипальницю чи гробницю для єгипетського царя, не заслуговує довір’я. Як ми побачимо, для того, щоб спроектувати таку будівлю, потрібна була мудрість, набагато більша від мудрості наших днів, не кажучи вже про мудрість Єгипту чотири тисячі років тому. Крім того, вона не містить нічого на зразок саркофага, мумії чи напису. Таємниці Великої Піраміди почали ставати зрозумілими, і наші запитання почали одержувати розсудливу відповідь не раніше, ніж ми досягли часу, названого пророком Даниїлом “Часом Кінця”, коли мало збільшитись знання, а мудрі мали зрозуміти Божий план (Дан. 12: 4, 9, 10).

Перший важливий крок з метою доказати, що Велика Піраміда містить у собі наукові дані, зробив м-р Джон Тейлор з Англії у 1859 році. З того часу багато здібних розумів приділили свою увагу дальшому вивченню свідоцтва цього чудового “Свідка” – [320] особливо, коли її відвідав проф. Піацці Сміт, королівський астроном Шотландії, і протягом декількох місяців докладно вивчав її особливості, представивши світу дивовижні факти її будови та розмірів, а також зроблені ним висновки. За ті дані, які використані в цьому розділі, ми великою мірою зобов’язані саме його старанній науковій праці “Наш спадок у Великій Піраміді”. Наші ілюстрації – це копії декількох з двадцяти п’яти малюнків, якими прикрашене останнє видання цієї праці.

Через декілька років після повернення проф. Сміта, з’явилось припущення, що Велика Піраміда є “Свідком” Єгови, і що вона є важливим свідком як для божественної правди, так і для природничих наук. Для проф. Сміта та для інших це було новиною. Припущення пролунало від молодого шотландця Роберта Мензіса (Robert Menzies), який, вивчаючи наукові твердження Великої Піраміди, виявив, що в ній співіснують пророчі та хронологічні лекції.

Невдовзі стало очевидним, що метою її побудови було надати в ній запис божественного плану спасіння – як і запис божественної мудрості стосовно астрономічних, хронологічних, геометричних та інших важливих істин. Проте, не розпізнавши масштабу та повноти плану спасіння, об’явленого у Святому Письмі, ці джентльмени досі не змогли помітити дивовижних й чудових особливостей свідчення Великої Піраміди в цьому напрямку, які, як ми нині бачимо, є найбільш повним і завершеним підтвердженням плану віків і пов’язаних з ним часів та пір, як про це навчає Святе Письмо і як представлено у цьому і попередніх томах серії “Виклади Святого Письма”. Далі, бачимо, що ця скарбниця знань, як і більша частина скарбниці Біблії, навмисно трималась запечатаною доти, доки її свідоцтво не мало бути необхідним і належно оціненим. Чи це означає, що її великий Архітектор знав, що прийде час, коли [321] буде потрібне її свідоцтво, або, іншими словами, що прийде час, коли будуть легковажити Божим написаним Словом і навіть піддаватимуть сумніву саме Його існування; коли прославлятиметься, під назвою науки, людська філософія, а її випробуванню піддаватиметься кожне твердження? А може Бог вирішив заявити про Себе і Свою мудрість саме такими випробуваннями? Так воно виглядає. Ця будівля, як “Свідок” Бога Саваота, ще засоромить мудрість мудрих – “того дня”, який вже почався.

Проф. Сміт прийшов до висновку, що Велика Піраміда була збудована в 2170 р. до н. е., роблячи такий висновок перш за все з астрономічних спостережень. Помітивши, що розміщений під кутом висхідний Коридор є немовби телескопом, а “Вхідний Коридор” – “указкою” астронома, він вирішив дослідити, на яку особливу зірку він міг вказувати свого часу в минулому. Підрахунки показали, що Draconis, зірка-дракон, займала на небі положення, з якого вона дивилась прямо в отвір входу опівночі осіннього рівнодення 2170 р. до н. е. Тоді, уявивши себе астрономом під час цієї дати, з указкою, спрямованою на зірку Draconis, і розглядаючи висхідні коридори як телескоп, на який вони були дуже подібні, він вирахував, яке сузір’я або відома зірка могли знаходитись перед його телескопом, спрямованим таким чином, під час конкретної дати, на яку вказувала його указка, і відкрив, що це, мабуть, повинні бути Плеяди. Такий чудовий збіг переконав його, що дата будови Великої Піраміди була вказана саме таким чином, тому що Draconis є настільки ж символом гріха та сатани, що й Плеяди символом Бога і центром Вселеної.  Отже, Велика Піраміда показує, що її Архітектор знав про переважання зла та його панування над низхідною дорогою людства, а також показує те, що лежить за межами людського зору – що єдина надія людського роду перебуває в Єгові.

[322] Пізніше цей висновок проф. Сміта щодо часу будівництва Великої Піраміди був повною мірою підтверджений деякими вимірами, з допомогою яких Велика Піраміда вказує на дату свого спорудження. Усвідомлення того, що Велика Піраміда виявляє мудрість задуму, якою єгиптяни не моли володіти – божественну мудрість, яку належало втілити під доглядом певного натхненного слуги Бога, – привело до здогадки, що її будівничим був Мелхиседек. “Він був царем Салима [тобто царем миру] і священиком Бога Всевишнього”, і як особистість та образ займав становище настільки високе, що поблагословив Авраама, який у свою чергу заплатив йому десятину. Про все це нам мало відомо, за винятком того, що Мелхиседек був великим і мирним царем, і що він жив приблизно у той час і недалеко від того місця, де знаходиться Велика Піраміда.

Існує припущення, що Мелхиседек, хоч сам не був єгиптянином, використовував працю єгиптян для спорудження Великої Піраміди. До певної міри перекази Єгипту підтверджують таку теорію. Вони виявляють факт, що приблизно у той час Єгипет пережив особливе вторгнення народу, який перекази називають просто Гиксос (тобто Царі Пастухів, або Мирні Царі). Ці захоплювачі, очевидно, не намагались вмішуватися в загальне правління Єгиптом, і, залишаючись якийсь час для певних намірів, не виявлених переказами, залишили Єгипет так само мирно, як і прийшли. До цих Гиксос, або Мирних Царів, належав, як припускають, Мелхиседек, і вони, як вважають, були будівельниками Великої Піраміди – Жертовника Богу і “Свідка” в землі Єгипту.

Манетон, єгипетський жрець і писець, якого цитував Йосиф Флавій та інші, говорить: “Досі ми мали царя, ім’я якого було Тімаус. За його днів трапилось, не знаю як, що божество було незадоволене нами; і тоді зі Сходу дивним чиним до нас прийшли люди незнатного [323]

[325] роду [не воїни], Гиксос, які мали сміливість напасти на нашу країну і легко завоювати її своєю силою без битви. І коли наші правителі опинились в їхніх руках, вони зруйнували храми богів”.

ЇЇ ОСОБЛИВЕ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ

Велика Піраміда розташована на скелястій височині з видом на ріку Ніл, недалеко від міста Каїр у Єгипті. Знаменною річчю, пов’язаною з її розташуванням, є те, що дельта Нілу формує морський берег у формі точної чверті кола, створюючи з  Великою Пірамідою внутрішній кут.

Такий зв’язок Великої Піраміди з узбережжям був відкритий містером Генрі Мітчеллом, головним гідрографом Берегової Топографічної Служби Сполучених Штатів, який відвідав Єгипет у 1868 році, щоб доповісти про просування будови Суецького каналу. Вивчення ним рівномірності кривизни всього північного узбережжя Єгипту привело його до висновку, що тут вказаний якийсь центральний пункт фізичного походження. Розшукуючи цей великий центр, він виявив, що той позначений Великою Пірамідою. Це заставило його вигукнути: “Цей пам’ятник стоїть в важливішому природному місці, ніж будь-яка будівля, зведена людьми!”

Лінія, проведена від вхідного коридору прямо на північ, пересікла би найбільш північну точку єгипетського узбережжя, а лінії, що є продовженням північно-східної та північно-західної діагоналей будівлі, оточили би дельту з двох сторін, таким чином охоплюючи віялоподібної форми країну Нижнього Єгипту (див. ілюстрацію, стор. 323). Збудована на найбільш північному виступі скелі Гіза і піднята над цією ділянкою, тобто відкрита для всієї віялоподібної землі Нижнього Єгипту, Велика Піраміда, правду кажучи, дійсно стоїть на самій його границі, як і в його умовнім центрі, описаному пророком Ісаєю: “Того дня серед краю [326] єгипетського буде жертівник Господу, і стовп [піраміда] при границі його Господеві. І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота”. Існує ще один факт, гідний уваги, а саме: Велика Піраміда розташована в географічному центрі земної поверхні світу – включаючи Північну та Південну Америку, які після визначення місця й будови Великої Піраміди ще століттями залишались невідомими.

ЇЇ НАУКОВІ УРОКИ

Велика Піраміда говорить з нами не ієрогліфами й не малюнками, а лише своїм розташуванням, своєю будовою і своїми вимірами. Єдині справжні знаки, тобто зображення, були знайдені в “Будівельних кімнатах”, розташованих над “Кімнатою Царя”, але їх немає ніде ні в коридорах, ні в кімнатах самої Піраміди. Наукові уроки Великої Піраміди ми оминемо для економії місця, бо навряд чи навіть один зі ста простих читачів зрозумів би наукові терміни, щоб зуміти оцінити їхню аргументацію, і особливо тому, що вони не є частиною Євангелія представляти яке є нашою місією. Тому буде достатнім, що ми лише запропонуємо спосіб, яким вона навчає науковців. Наприклад, склавши докупи розміри основи чотирьох сторін на рівні “цокольних каменів”, ми знайдемо стільки ліктів піраміди, скільки днів у чотирьох роках – навіть до дробу, враховуючи високосний рік. Виміривши основу по діагоналі з північно-східної сторони до південно-західної і з північно-західної до південно-східної, і додавши, ми одержимо стільки дюймів, скільки років в прецесійному циклі. Цей цикл астрономи визначили як 25 827 років, і Велика Піраміда підтверджує їхні висновки. Як стверджують, в ній показана відстань до Сонця, яка визначається висотою та кутом Піраміди. Вона дорівнює 91 840 270 миль, що майже точно відповідає останнім цифрам, одержаним астрономами. Астрономи донедавна вважали, що ця відстань складає від дев’яносто до дев’яносто шести мільйонів миль, [327] але їхні останні підрахунки та висновки кажуть про дев’яносто два мільйони. Велика Піраміда також має свій власний спосіб вираження найбільш точного стандарту всіх ваг та мір, основаному на розмірі та вазі Землі, які, як стверджують, також тут показані.
Коментуючи наукові свідчення та місцезнаходження цього величного “Свідка”, шановний Джозеф Сайсс, доктор теології, говорить:

“У цій чудовій будівлі втілений ще величніший задум. З п’яти її виступів один особливо важливий, бо в ньому сходяться всі сторони та зовнішні лінії піраміди. Це кут-вершина, який піднімає свій величний вказівний палець до сонця в полудень і своєю віддаллю від основи показує середню відстань від Землі до Сонця. І якщо ми вернемось назад до дати, наданої самою Пірамідою, і глянемо, куди вказує цей палець опівночі, ми виявимо ще більш величну вказівку. Наука зрештою відкрила, що сонце не є нерухомим центром з планетами, що обертаються довкола нього, який би не змінював свого місцеперебування. Тепер з’ясовано, що Сонце також перебуває в русі, ведучи за собою пишний почет комет, планет, своїх та їхніх супутників довкола іншого, набагато могутнішого центру. Астрономи ще не прийшли до єдиної думки, що є тим центром і де він знаходиться. Проте деякі вірять, що вони знайшли його напрям, і що це Плеяди, і, перш за все, Алкіон, центральна із відомих зірок Плеяд. Честь зробити це відкриття належить відомому німецькому астроному проф. Й. Г. Мейдлеру (J. H. Maedler). Отже, Алкіон, наскільки це вдалось з’ясувати науці, мабуть, є тим “північним троном”, в якому вся система гравітації має своє центральне місце і з якого Всемогутній керує Своїм Всесвітом. Відповідно, тут знаходимо дивовижний факт, що в пору будівництва Великої Піраміди, опівночі осіннього рівнодення, а, значить, справжнього початку року* (як це все збереглось в переданнях багатьох народів), Плеяди [328] знаходилися над зенітом Піраміди, а зірка Алкіон (? Таурі) – точно на одній лінії з ним. Отже, перед нами вказівка найвизначнішого і найвеличнішого характеру, на яку звичайна людська наука змогла зробити натяк, і яка, напевно, вдихнула в Божі слова до Йова несподіваний і могутній зміст, коли Бог запитав: “Чи зв’язав би ти вузол у Плеяди?” (Кул.).
--------------
*Початок Юдейського року, який починався Днем Примирення, як це показано у “Викладах Святого Письма”, том ІІ.
-------------      

ЇЇ СВІДОЦТВО ВІДНОСНО ПЛАНУ ВІДКУПЛЕННЯ

Хоча кожна риса лекцій Великої Піраміди є важливою і цікавою, наша найбільша зацікавленість зосереджена в мовчазнім й одночасно промовистім символізмі Божого плану – Плану Віків. Але було би неможливо зрозуміти проілюстрований нею Божий план, якби ми спершу не відкрили цей план у Біблії. Втім, бачачи, що він зображений у Біблії, наша віра ще більше міцніє від того, що вона ще раз бачить, як він чудово тут накреслений, а також помічає, як правди Природи та правди Об’явлення визнані й засвідчені тим самим великим Автором в цьому чудовому кам’яному “Свідку”.

В аспекті власних уроків Велика Піраміда, якщо її розглядати зовні, має дивовижне значення, представляючи завершений план Бога, яким він буде в кінці Тисячолітнього віку. Його увінчаною ознакою буде Христос, визнаний Голова над усім. І кожний інший камінь буде точно вставлений у цю славну будівлю, завершену і досконалу. Весь цей процес обробки, полірування і припасування буде тоді завершений, і всі будуть зв’язані і скріплені разом любов’ю один до одного і до Голови. Якщо Велика Піраміда, як одне ціле, представляє завершений план Бога, то її верхній кутовий камінь повинен представляти Христа, Якого Бог високо звеличив, щоб стати Головою над усім. І те, що цей камінь дійсно представляє Христа, показано не тільки в його точній відповідності символу Христа*, але й у численних відсилках [329] на цей символ пророками, апостолами і Самим нашим Господом Ісусом.
-------------
*Дивіться том І, розд. v, а також “План Віків”, том І, х, у, z, W.
-------------
Ісая (28: 16) говорить про Христа, як про “камінь наріжний, дорогий”. Захарія (4: 7) з великою радістю згадує про його встановлення на верху завершеної будівлі, говорячи: “Він винесе наріжного каменя при криках: «Милість, милість йому!»” Немає сумніву, що коли був покладений головний камінь Великої Піраміди, будівельників та всіх, хто був у цьому зацікавлений, охопила велика радість при вигляді цього увінчуючого штриха завершеної праці. Йов (38: 6, 7) також говорить про радість, коли був покладений головний наріжний камінь, і має на увазі головний, увінчуючий, кутовий камінь, згадуючи спершу чотири інші кутові камені: “У що підстави [камені] її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?” Пророк Давид також посилається на нашого Господа, вживаючи образний вираз, який точно відповідає сказаному про цього кам’яного “Свідка” в Єгипті. Він говорить пророчо з точки зору майбутнього: “Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, – від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Це день [Тисячолітній день Христової слави як Голови та Правителя світу], що його створив Господь, – радіймо та тішмося в нім!” (Пс. 118: 22-24). Тілесний Ізраїль не зумів прийняти Христа як свій головний камінь, тому був відкинений, переставши бути особливим домом Бога, і замість нього Духовний Ізраїль будується в Христі, Голові. Пам’ятаємо, що наш Господь застосував це пророцтво до Себе й показав, що Він був тим відкиненим каменем, і що Ізраїль через своїх будівничих – священиків та фарисеїв – був тим, хто Його відкинув (Мт. 21: 42, 44; Дії 4: 11).

Як це все досконало ілюструє головний камінь Великої Піраміди! Завершений першим, цей головний камінь мав слугувати робітникам взірцем, моделлю всієї [330] споруди, всі кути й пропорції якої мусили відповідати йому. Але ми можемо легко собі уявити, що перш ніж цей верхній камінь визнали взірцем для усієї споруди, він мав бути відкинений будівельниками як непридатний. Деякі з них могли подумати, що для нього немає відповідного місця, оскільки його п’ять сторін, п’ять вершин та шістнадцять різних кутів робили його непридатним для споруди – аж врешті цей верхній камінь виявився потрібним, і жодний інший камінь не підходив. Протягом всіх років будівництва цей Головний Наріжний камінь був “каменем спотикання” і “скелею спокуси” для тих, хто не був знайомий з його використанням та місцем, подібно як Христос є і буде таким для багатьох, доки вони не побачать Його звеличеним як Головний Наріжний Камінь Божого плану.

Фігура піраміди представляє досконалість та завершеність і символічно говорить нам про Божий план, показуючи, що “в епоху повноти часів Він збере разом [в одну дружну сім’ю, хоча на різних рівнях існування], під одного Голову, все на небесах та на землі, під Христа”, – а всі, які не підкоряться, будуть відтяті (Еф. 1: 10; 2: 20-22) (Diaglott).

ЯК ВНУТРІШНЯ БУДОВА ВЕЛИКОЇ ПІРАМІДИ НАКРЕСЛЮЄ ПЛАН ВИКУПУ?

Якщо зовнішнє свідоцтво цієї великої споруди настільки завершене і знаходиться в згоді з Божим писаним об’явленням, то внутрішня її будова ще більш чудова. Якщо її зовнішня форма ілюструє кінцеві результати Божого Плану Відкуплення*, то внутрішня будова позначає та ілюструє кожну знаменну рису цього плану по мірі його розвитку вік за віком, аж до славного й повного здійснення. Камені на різних рівнях представляють досконалість всіх тих, хто [331] (під Христом Ісусом, нашим Головою) підпорядкується Божій досконалій волі, що ми вже бачили зі свідоцтва Святого Письма. Деякі будуть удосконалені на людському рівні, а деякі – на духовному та божественному рівні, природі. Так от, підлога “Кімнати Царя”, як подає опис, знаходиться на рівні п’ятдесятого ряду кладки, підлога “Кімнати Цариці” – на рівні двадцяти п’ятого ряду, а нижній кінець “Першого Висхідного Коридору”, якщо продовжити його за рахунок “Затвора” (як буде показано далі), досягне лінії основи Піраміди. Ось так Велика Піраміда, від лінії основи і вище, очевидно, є символом Божого плану спасіння, тобто підняття з гріха та смерті, передбаченого для всього людства. Отже, лінія основи відповідає даті підтвердження Божої обітниці образному Ізраїлю, – початку процесу підняття, спасіння.

Пропонуємо пильно вивчити супровідний малюнок, що зображує внутрішнє влаштування цієї чудової споруди. Велика Піраміда має лише один відповідний “Вхідний Коридор”. Цей коридор рівномірний, хоч низький і похилий; і він веде вниз до малої кімнати, або “Підземної Кімнати”, висіченої в скелі. Ця кімната має особливу будову: її стеля повністю закінчена, тоді як стіни – тільки початі, а низ – нерівний і недокінчений. Декому це нагадало “безодню”, вираз вжитий в Святому Письмі, що представляє лихо, забуття і зникнення. Цей “Вхідний Коридор” відповідним чином представляє теперішній низхідний шлях людства до знищення, тоді як “Підземна Кімната”, судячи з її особливої побудови, ілюструє великий утиск, нещастя, знищення, “плату за гріх”, до якої – куди й веде низхідний шлях.

“Перший Висхідний Коридор” має приблизно такі ж розміри, що і “Вхідний Коридор”, від якого він відгалужується.  Він вузький, низький і важкий для підйому, але у верхньому кінці переходить у великий просторий вестибюль, названий “Великою Галереєю”, [332] стеля якої в сім разів вища від коридорів, що ведуть до неї. Припускається, що низький “Висхідний Коридор” представляє епоху Закону, а також Ізраїль як народ з часу виходу з Єгипту. Там він залишив народи світу та їхній шлях униз, щоб бути святим Божим народом і знаходитись під Його Законом, маючи намір відтоді йти висхідною стежкою, важчою від тої, якою йде язичницький світ, тобто триматись Закону. “Велика Галерея”, зрозуміло, представляє період Євангельського поклику – далі стрімкий і важкий, але не такий утруднений, як той, що позаду. Високість та більша ширина цього переходу чудово представляє величніші надії і більші свободи Християнської епохи.

На рівні з підлогою “Великої Галереї” в її нижньому кінці починається “Горизонтальний Коридор”, що є під нею, який веде до малої кімнати, зазвичай названої “Кімнатою Цариці”. У верхньому кінці “Великої Галереї” є ще інший низький перехід, який веде до малої кімнати, названої “Передпокій”. Він має особливу будову, яка декому нагадує школу – місце навчання й випробування.

Але головна кімната Великої Піраміди, завдяки своєму розміру та важливості розташування, знаходиться дещо далі і відокремлена від “Передпокою” ще одним низьким переходом. Ця кімната відома як “Кімнати Царя”. Над нею є кілька малих приміщень, названих “Будівельними кімнатами”. Їхнє значення, якщо вони мають якесь значення, пов’язане не з людиною чи якимось іншим створінням, яке може ходити, а з духовними істотами. Як можна бачити на малюнку, їхні сторони і верх вирівняні й закінчені, але жодне з них не має поверхні підлоги. “Кімната Царя” містить “Скриню”, камінний ящик – єдиний предмет опорядження, знайдений у Великій Піраміді. Вентиляцію в “Кімнаті Царя” забезпечують [333]

[335] два повітряні канали, що проходять крізь стіни протилежних сторін і виходять назовні, залишені для цього будівельниками. Дехто гадав, що там є ще інші кімнати та коридори, які мають бути відкриті в майбутньому, але ми не поділяємо цієї думки. Нам здається, що вже відкриті коридори та кімнати повністю служать божественно визначеному наміру свідчити про весь план Бога.

Зі західного боку нижнього, або північного, кінця “Великої Галереї” знаходиться, простягаючись вниз, коридор неправильної форми, названий “Колодязем”, який веде до низхідного “Вхідного Коридору”. Його шлях проходить через грот в природній скелі. З’єднання цього коридору з “Великою Галереєю” дуже хаотичне. Створюється враження, що на початку перехід до “Кімнати Цариці” був прихований, закритий плитами підлоги “Великої Галереї”, і що вхід в “Колодязь” був також закритий кам’яною плитою. Але зараз весь нижній кінець “Великої Галереї” вирваний, відкриваючи коридор до “Кімнати Цариці” і залишаючи “Колодязь” відкритим. Ті, хто був тут і вивчав це місце, кажуть, що воно виглядає так, ніби в отворі “Колодязя” стався вибух, прориваючи його знизу. Проте, на нашу думку, ніякого такого вибуху ніколи не було, і все це так залишили свідомо будівельники – з наміром показати, як виглядало б це місце, коли б дійсно стався вибух, про що говоритимемо пізніше. Насправді жодного з цих каменів там не виявлено, та й прибрати їх звідти було би дуже важко.

У верхньому, тобто південному, кінці “Великої Галереї” лінія підлоги “Передпокою” і “Кімнати Царя” переходить у “Велику Галерею”, утворюючи раптовий бар’єр, або високий поріг, у її верхньому кінці. Цей поріг виступає від південної стіни на шістдесят один дюйм. Південна кінцева стіна “Великої Галереї” має також особливість: вона не вертикальна, а нахиляється [336] на північ – уверху на 20 дюймів*, – а в самому верху є отвір, перехід, що з’єднує її з так званими “Будівельними Кімнатами” над “Кімнатою Царя”.
----------------
*Звіт док. Дж. Едгара.
---------------          
Переходи й підлоги Піраміди, як і вся будівля, зроблені з вапняку – за винятком “Кімнати Царя”, “Передпокою” та коридору між ними, де підлоги і стелі зроблені з граніту. Єдиною гранітною частиною всієї решти будівлі є гранітний “Затвор”, який щільно вставлений клином у нижній кінець “Першого Висхідного Коридору”. “Перший Висхідний Коридор”, у такому вигляді, як його будівельники залишили на початку, був запечатаний тісно припасованим кутастим каменем у його нижньому кінці, де він з’єднується з “Вхідним Коридором”. І це було зроблено так акуратно, що “Перший Висхідний Коридор” був незнаний, доки свого часу камінь не випав. Поблизу нижнього кінця цього “Першого Висхідного Коридору”, відразу за закриваючим каменем, знаходився гранітний “Затвор”, зроблений дещо клиноподібно і, очевидно, з наміром залишатися тут, адже досі він протистояв усім спробам його усунути.

Хоча “Вхідний Коридор” був добре відомий древнім, як про це свідчать історики, однак Аль Мамун, арабський халіф, очевидно не знав про його точне розташування (за винятком того, що перекази визначали його на північній стороні Піраміди), коли у 825 році н. е. великим коштом пробив вхід (як показано на малюнку) з надією знайти там небачені скарби. І хоча Піраміда містить великі інтелектуальні скарби, оцінені сьогодні, все ж в ній не було нічого з того, що шукали араби. Проте їхня праця не була цілком даремною, бо під час робіт камінь, що закривав висхідний коридор, зсунувся зі свого місця, впав у “Вхідний Коридор” і оповістив таємницю, тим самим відкриваючи “Перший Висхідний Коридор”. Араби [337] вирішили, що вони врешті знайшли шлях до захованого багатства, але, не в силах усунути гранітний “Затвор”, вони пробили коридор повз нього, набагато легше проходячи більш м’який вапняк.

СВІДЧЕННЯ ВЕЛИКОЇ ПІРАМІДИ ВІДНОСНО ПЛАНУ ВІКІВ

У своєму листі до проф. Сміта м-р Роберт Мензіс (Robert Menzies), молодий шотландець, який вперше висунув ідею про релігійну, тобто Месіанську, складову лекції Великої Піраміди, сказав:

“З північного краю Великої Галереї (рухаючись вверх) починаються роки життя нашого Спасителя, виражені у відношенні дюйм до року. Тому тридцять три дюйми-роки приводять нас якраз до отвору Колодязя”.

Отже, цей “Колодязь” є, так би мовити, ключем до цілої справи. Він представляє не тільки смерть і поховання нашого Господа, але і Його воскресіння. Останнє показане в раніше поміченій особливості: отвір “Колодязя” та все довкола нього виглядає так, ніби все це було зруйновано вибухом знизу. Саме так наш Господь розірвав пута смерті, виводячи на світло життя та безсмертя – відкриваючи нову дорогу до життя (Євр. 10: 20). Розкидане каміння довкола верхнього отвору цього “Колодязя” ніби говорить, що смерть не могла Його втримати (Дії 2: 24). Як “Колодязь” був єдиним шляхом, щоб дістатися до кожного із цих висхідних коридорів Великої Піраміди, так смерть і воскресіння нашого Відкупителя є для деградованого роду єдиною дорогою до життя на будь-якому рівні. Як “Перший Висхідний Коридор” існував, але був непрохідним, так Юдейська Угода, тобто Угода Закону, існувала як шлях до життя, як пропозиція життя, але була безкорисним, непрохідним шляхом до життя: ніхто з деградованого людського роду ніколи не міг досягти і ніколи не досяг життя, йдучи у вказаному нею напрямку. “Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним” (Рим. 3: 20). Отже, [338] “Колодязь” символізує те, що викуп є єдиною дорогою, якою будь-який член засудженого роду може досягти того, що так велично передбачено божественним планом, – вічного життя.

За декілька років до появи цієї думки, що “Велика Галерея” представляє християнську епоху, проф. Сміт шляхом астрономічних спостережень встановив дату будівництва Піраміди – 2170 р. до н. е. І коли м-р Мензіс припустив, що дюйми поверхні підлоги “Великої Галереї” представляють роки, то комусь прийшло на думку, що якщо ця теорія правильна, то вимір поверхні підлоги у зворотному напрямі від нижнього краю “Великої Галереї” вниз вздовж “Першого Висхідного Коридору” до його перетину з “Вхідним Коридором” і тоді вверх вздовж “Вхідного Коридору” до входу в Піраміду, повинен відкрити якийсь знак, якусь вказівку в переході, яка б відповідала і тим самим давала підтвердження даті будівництва Піраміди та правильності теорії підрахунку дюйм за рік. Таке рішення, хоч і не позбавлене логіки, було вирішальним випробуванням, і для цього довелося звернутися за послугою до цивільного інженера, щоб знову відвідати Велику Піраміду і провести дуже точні обміри коридорів, кімнат і т. п.  Це відбулось в 1872 році, і звіт цього джентльмена дав найповніше підтвердження. Зроблені ним обміри показують, що вже згадана лінія підлоги складає 2170 і ? дюйма до дуже точно визначеної лінії стін “Вхідного Коридору”. Таким чином дата будівництва піраміди засвідчена подвійним чином, тоді як поверхні підлоги її коридорів виявилися скрижалями історії та хронології, про які ще буде чутно скрізь як про “свідка для Господа Саваота в єгипетськім краї”.

Тут, завдяки дуже точним вимірам всіх коридорів, наданим проф. Смітом, ми можемо перейти до того, що для нас є найбільш цікавим із наданих досі свідчень даного “Свідка”.

Вперше оцінивши вже згадане свідоцтво Великої Піраміди, ми відразу сказали: [339]

[341] якщо це дійсно Біблія в камені, якщо вона є записом таємних планів Великого Архітектора Всесвіту, демонструючи Його передбачення і мудрість, то вона повинна бути й буде в повній згоді з Його писаним Словом. Факт, що таємниці Піраміди зберігались аж до закінчення шести тисячоліть світової історії, а тепер вона починає давати своє свідоцтво по мірі наближення Зоріння Тисячоліття, знаходиться в досконалій гармонії з писаним Словом, багате свідчення якого щодо славного плану Бога подібним чином перебувало в таємниці від закладин світу, і лише тепер починає сяяти своєю повнотою та славою.

У попередніх томах і попередніх розділах цього тому ми вже представили виразне свідоцтво писаного Слова, показуючи, що ми стоїмо на порозі нового віку – що Тисячолітній День зоріє, а разом з ним земне правління переходить з рук “князя цього світу” та його вірнопідданих до рук Того, “Хто має право” (куплене), та Його вірних святих. Ми побачили, що хоч наслідком такої зміни буде велике благословення, все ж час передачі, коли теперішній князь, “дужий”, в’яжеться, а його домашні втрачають владу (Мт. 12: 29; Об. 20: 2), буде часом напруженого утиску. Біблійні докази щодо часу, які ми розглянули, показують, що цей утиск мав датуватися з часу другого приходу Христа (жовтень 1874 р.), коли повинен був початись суд над народами під впливами Дня Господа, які несуть світло. Це показано у Великій Піраміді таким чином:

“Низхідний Коридор”, від входу у Велику Піраміду, який веде до “Безодні”, або “Підземної Кімнати”, представляє шлях світу в цілому (під владою князя цього світу) до великого часу утиску (“Безодні”), де злу прийде кінець. [342] Вимірювання цього періоду і визначення, коли буде досягнута безодня утиску, достатньо просте, якщо ми маємо конкретну дату – пункт в Піраміді, від якого треба вести відлік. Ми маємо цю дату-знак в місці з’єднання “Першого Висхідного Коридору” з “Великою Галереєю”. Цей пункт позначає народження нашого Господа Ісуса – так само як “Колодязь”, 33 дюйми дальше, вказує на Його смерть. Отже, якщо ми виміряємо у зворотному напрямку вниз “Перший Висхідний Коридор” до його з’єднання з “Вхідним Коридором”, то матимемо точну дату, позначену в низхідному коридорі. Ця міра – 1542 дюйми – вказує на 1542 рік до н. е. як на дату в цьому місці. Тоді, вимірюючи вниз від цього пункту “Вхідний Коридор”, – щоб визначити відстань до входу в “Безодню”, яка представляє великий утиск та знищення, якими має закінчитись цей вік, коли зло буде позбавлене влади, – ми одержуємо 3457 дюймів, які символізують 3457 років від попередньої дати – 1542 р. до н. е. Цей підрахунок показує, що 1915 рік н. е. є початком періоду утиску, бо якщо до 1542 років до н. е. додати 1915 років н. е., це буде 3457 років. Отже, Піраміда свідчить, що кінець 1914 року буде початком часу утиску, якого не було з часу існування народу і ніколи не буде пізніше. Таким чином, ми зауважуємо, що цей “Свідок” повністю підтверджує Біблійне свідоцтво на дану тему, як показано в розділі “Паралельні епохи” “Викладів Святого Письма”, том ІІ, розділ vii.

Ніхто не повинен піддавати сумніву факт початку сорока років “жнив”1 восени 1874 року лише на тій основі, що утиск ще не досяг своєї зловісної й нестерпної стадії, і що в деяких відношеннях період “жнив” відтоді був періодом великого поступу в знанні. Пам’ятайте також, що цифри та ілюстрації Великої Піраміди, включаючи малюнок “Безодні”, були складені проф. Смітом без жодної згадки про таке застосування.
----------------
1Дивіться “Передмову  автора” (1916 р.), стор. і.
---------------
Крім того, варто пам’ятати, що Слово Господа [343] виразно показує, що суди цього часу утиску почнуться з номінальної церкви, як підготовчий процес для її скинення, а також в самолюбній боротьбі між працею та капіталом, де обидві сторони організовуються нині до кульмінації утиску.

Вигляд і доведення до кінця цієї найнижчої кімнати, або “Безодні”, особливо значимі. Якщо її верх та частина стін ще правильні, то підлоги в ній немає зовсім – її нерівна, незакінчена нижня частина опускається все нижче й нижче до східної сторони, даючи обґрунтування назві “Бездонна Безодня”, яку інколи до неї застосовують. Ця кімната говорить про свободу та волю, а також про утиск, про вивищення та занепад. Коли відвідувач доходить до неї, закляклий і втомлений від зігнутої пози, до якої його змушує вузькість “Вхідного Коридору”, він знаходить не тільки сходинку нижче до більшої впадини і “незручної підлоги”, дуже нерівної і горбкуватої, але й велике підвищення, бо частина цієї кімнати набагато вища від коридору до неї, що створює враження значно більшого простору для його розумового сприйняття.

Наскільки це також співпадає з фактами! Хіба ми не бачимо, як дух свободи заволодів масами цивілізованих народів? Не будемо зупинятись тут, щоб обговорювати послідовність чи непослідовність свобод, які відчувають маси і яких вони домагаються – про одне й друге в цій кімнаті свідчить підняття верху й зниження рівня днища. Ми лише зауважуємо факт, що світло нашого дня – Дня Господа – стимулює дух свободи. А дух свободи, стикаючись з гордістю, багатством та силою тих, хто ще перебуває при владі, стане причиною утиску, який, як запевняє Святе Письмо, буде остаточно дуже великим. Хоч він ще майже не почався, царі й імператори, державні мужі й капіталісти, а також всі люди бачать його наближення, і “люди мертвіють від страху й чекання того, що йде на весь світ”, бо сили небесні порушилися і остаточно будуть усунені. Злі системи – цивільні, громадські та релігійні – “теперішнього злого світу” [344] кануть в небуття, будуть знищені, що також символізує підземна кімната, або “Безодня”, бо ми вважаємо “Безодню” не тільки символом всепоглинаючого утиску, який приведе теперішній порядок речей до повалення та знищення (через їхню невідповідність кращому порядку речей, який буде встановлений у Божому Царстві), але й символом неминучого кінця кожної істоти, яка продовжує йти шляхом вниз і яка, при повному просвітленні Тисячолітнього віку, відмовиться порвати зі своїми гріхами і дотримуватись праведності.

У зв’язку з цим зауважте ще одну річ: “Вхідний Коридор” має постійний нахил вниз, аж поблизу “Безодні” він переходить з похилого в горизонтальний. Відмірявши назад  відстань від входу в підземну кімнату, або “Безодню”, до з’єднання горизонтальної частини коридору з похилою, ми бачимо, що відстань становить 324 дюйми. Відповідно, початок горизонтальної частини коридору позначує дату, що була на 324 роки раніше від 1915 року, тобто вказує на 1590 рік. Це, здається, говорить, що в той час (1591 р. н. е.) відбувалося щось таке, що мало великий вплив на хід цивілізації і до певної міри призупинило її низхідну тенденцію. Що ж трапилось у той час? Який великий рух, позначений цією датою, мав такий вплив?

На жаль, ми не маємо точних вимірів цієї частини низхідного коридору, і переконані, що діаграми проф. Сміта недостатньо точні, щоб побудовані на них “паперові виміри” заслуговували довір’я. Непідтверджений вимір – це 324 дюйми піраміди, які, якщо міряти назад, вказують приблизно на 1590 рік н. е., тобто на “Часи Шекспіра”. Але цій вказівці ми не надаємо жодної ваги.

Одне є певним – нижній низхідний коридор представляє шлях світу, тоді як висхідний – шлях “покликаної” Церкви. Зміна шляху з похилого на горизонтальний, напевно, свідчить про моральне або політичне просвітлення, тобто успішне стримування від низхідного напряму.

[345] Безумовно, протестантська Реформація шістнадцятого століття зробила багато для підняття світу в кожному напрямку, хоч і непрямо. Вона очистила моральну атмосферу від багатьох її забобонів та неуцтва і, як признають римо-католики, а також протестанти, позначила нову еру всесвітнього прогресу.

Ми не твердимо, як це роблять деякі, що все в наші дні йде вгору, а не вниз. Навпаки, в наші дні ми бачимо багато речей, які нам важко назвати цивілізованими, не кажучи вже про їхню узгодженість з божественною волею. Ми бачимо, що в світі переважає більш широке поняття “гуманізму”, а сам світ, хоч і далекий від релігії нашого Господа Ісуса, набагато випереджує неуцькі забобони минулого.

Саме це суспільне покращення в світі дало початок “Теорії еволюції” і привело багатьох до переконання, що світ стрімко стає кращим, що він не потребував жодного Спасителя та Його викупної праці, ані не потребує жодного грядущого Царства з реституційною діяльністю. Дуже скоро нещасний світ збагне, що зростання відвертого самолюбства і наявність його підґрунтя означають посилення незадоволення і, в кінцевому результаті, анархію. Тільки Господній народ, ведений Його Словом, може бачити ці речі в їх справжньому світлі.

Якщо попередні виміри давали гармонійні свідчення, то ще один вимір, здається, зовсім не співпадає з записом Біблії, а саме: розмір “Першого Висхідного Коридору”, що представляє, швидше за все, період від часу виходу Ізраїлю з Єгипту до народження нашого Господа Ісуса.* Наведений попередньо** біблійний запис про цей час, не сумніваємось, з різних сторін продемонстрував свою правильність. Він показав, що час від виходу з Єгипту до 1 року н. е. становив рівно 1614 років, [346] тоді як лінія підлоги “Першого Висхідного Коридору”  має тільки 1542 дюйми. Далі, зі слів нашого Господа й пророків знаємо, без сумніву, що вік Закону і “милість” для Ізраїлю по плоті припинились не з народженням Ісуса, а через три з половиною роки після Його смерті, в кінці його сімдесяти тижнів милості – у 36 р. н. е.* Це означало б, що період від виходу до повного кінця милості (1614 плюс 36) дорівнює 1650 років. І хоча, в певному сенсі, велич та благословення нової епохи почались з народженням Ісуса (Лк. 2: 10-14, 25-38), тим не менше, Велика Піраміда повинна якимось чином показати повну тривалість милості для Ізраїлю. Це, як ми зрештою виявили, показано дуже майстерно. Гранітний “Затвор”, як виявилось, має точно таку довжину, яка потрібна, щоб заповнити цей період до краю. Ось так ми дізнались, чому “Затвор” був так надійно закріплений, щоб ніхто не зміг його змістити. Великий Майстер-Будівельник залишив його там, щоб ми могли чути, як його свідоцтво сьогодні підтверджує Біблію – її план та її хронологію.
---------------
*Цей період не є тим самим, якому ми в ІІ томі, розд. vii, дали назву і який описали як Юдейський вік. Останній почався за 198 років до Виходу, при смерті Якова, і не закінчився, доки Господь, Якого ізраїльтяни відкинули, не залишив їхній дім порожнім, за п’ять днів до Свого розп’яття.
**Том ІІ, стор. 230-232.
*Див. Том ІІ, стор. vii.
---------------
Вимірюючи цей коридор разом з його “Затвором”, ми повинні розглядати його наче телескоп, в якому “Затвор” висунений настільки, що верхній кінець сягає місця, яке початково займав його нижній кінець. Відстань вниз від північного входу у “Велику Галерею” до нижнього кінця гранітного “Затвора” складає 1470 дюймів. Якщо до них додати довжину “Затвора”, 179 дюймів, то одержимо в підсумку 1649 дюймів. Один дюйм-рік різниці між цим і 1650 роками, представленими Біблійною хронологією того періоду, легко пояснити, якщо згадати, що кінець гранітного “Затвора” був значно надщерблений тими, хто намагався силоміць змістити його з постійного положення в переході.

[347] Таким чином кам’яний “Свідок” точно підтверджує свідоцтво Біблії і показує, що період від виходу Ізраїлю з Єгипту до повного закінчення їх милості як народу,* в 36 р. н. е., склав 1650 років. Але нехай ніхто не плутає цього періоду з періодом, показаним в паралелях Юдейської та Християнської епох, які показують, що обидва віки мали довжину 1845 років кожен – один від смерті Якова до 33 р. н. е., а другий від 33 р. н. е. до 1878 року н .е.
-------------
*Див. Том ІІ, розд. ііі.
-------------
Це був не тільки чудовий спосіб заховати, але при цьому показати довжину періоду від виходу до народження нашого Господа (щоб свого часу стати підтвердженням біблійного свідоцтва), але уважний читач легко зрозуміє, що зробити це можна було саме таким чином, до того ж з двох причин: по-перше, тому що Юдейська епоха і милість не тільки почалися зі смертю Якова, перед виходом з Єгипту, але також перейшли у Християнську епоху й були паралельними до неї протягом всіх тридцяти трьох років земного життя нашого Господа Ісуса; по-друге, щоб зробити “Перший Висхідний Коридор” достатньо довгим і представити повною мірою Юдейський вік в роках-дюймах, потрібно було би зробити Піраміду більш продовгуватою, а це, в свою чергу, зруйнувало б її наукові особливості та лекції.

Давайте тепер вивчимо “Велику Галерею” в кінці “Першого Висхідного Коридору”, взявши до уваги її символічне свідоцтво. Вона в сім раз вища від “Першого Висхідного Коридору”. Її стіни складені зі семи рядів каменів (що перекривають один одного) з гладкого, добре відполірованого і колись чудового вапняку кремового кольору. Вона має двадцять вісім футів висоти, хоча дуже вузька, маючи скрізь заледве шість футів ширини, до того ж звужуючись до трьох футів на рівні підлоги і менше біля стелі. Проф. Грівс (Greaves) з Оксфорда ще в п’ятнадцятому столітті писав про неї:

[348] “Це надзвичайно величний виріб, що не поступається дивовижністю мистецтва, ані багатством матеріалів найбільш розкішним та величним будівлям... Ця галерея, чи коридор (чи як би ще я її не назвав) збудована з білого полірованого мармуру (вапняку), надзвичайно рівно розпиляного на великі прямокутники або плити. З цього матеріалу викладена підлога, а також стеля і бічні стіни; шпарування цих з’єднань настільки щільне, що їх важко помітити навіть прискіпливим оком. Але тим, що додає вишуканості цілій будівлі, хоч і робить коридор дуже ковзким й важко прохідним, є узвіз і його крутизна... В укладці та розміщенні мармуру (вапняку) обох бокових стін є, на мій погляд, одна дуже витончена архітектурна деталь, а саме: всі ряди, тобто рівні, яких лише сім (настільки великі ці камені), укладені і нависають один над одним приблизно на три дюйми, тобто низ верхнього шару нависає над верхом попереднього, і так решту шарів по порядку донизу”.

Проф. Сміт говорить, що це неможливо представити в вигляді малюнка:

“Дійсність перевищує можливості звичайних художніх засобів з причини незначної ширини, чималої стрімкої висоти і надзвичайно своєрідного кута нахилу довгої підлоги. Підлога, якщо дивитись з її північного кінця на південь, піднімається щораз більше крізь темряву, немов у вічність. І це відбувається з такою стрімкістю, що жодне художнє її зображення, намальоване на вертикальній площині, навряд чи зможе показати щось більше, окрім малої частини підлоги, що здіймається вгору через все полотно і зникає на його краю. Якщо ж дивитись з південного кінця Галереї на північ, підлога губиться миттєво, і на рівні очей ви бачите на певній відстані лише частину стелі, яка стрімко йде вниз. Величні перекривання високих темних стін минають вас з обох сторін, і все в цьому незручному схилі говорить про важкі зусилля в одному напрямку і про небезпеку – в другому, і про непереборну міць довкола”.

Яка чудова ілюстрація представлена в цій “Великій Галереї”, зображуючи шлях правдивої Християнської Церкви і [349] стежку Малої Черідки переможців під час довгого періоду Євангельського віку. Її колись чудові кремово-білі стіни і стеля, складені з рівномірно перекриваючих один одного каменів, що похило піднімаються вверх, не відображають історію номінальної церкви, як дехто вважав, – адже тоді вони навряд чи були б так рівномірно укладені і направлені вгору. Вони говорять про велику милість Бога, даровану під час Євангельського віку, про “високий поклик” до певних свобод та привілеїв, запропонованих на певних умовах всім виправданим під час Євангельського віку і відкритих через “Колодязь” – викуп.

Велика висота цієї “Великої Галереї” – в сім разів вище від коридору, який зображує Юдейську епоху (цифра сім – символ завершеності або повноти), – представляє повноту благословення, що містилася в Авраамовій обітниці, дійсно представленій Євангельській Церкві. “Кімната Царя” в кінці “Великої Галереї” представляє кінець бігу, до якого нинішній високий поклик веде всіх вірних. І ця “Кімната Царя”, як ми невдовзі побачимо, є найбільш відповідним символом остаточної долі Церкви. “Колодязь”, який представляє викуп, при самому вході в цю Галерею, і який повинні бачити всі, хто входить на цю дорогу, чудово символізує наше виправдання. Отож, Велика Піраміда говорить нам: “Тому нині немає жодного осуду тим, хто в Христі Ісусі”.

На вигляд безконечна довжина “Великої Галереї” показує, яким довгим виглядає Євангельський вік для окремих членів Церкви, тоді як її вузькість добре представляє “вузький шлях до життя”, а стрімкість – труднощі просування по цьому шляху і постійну небезпеку посковзнутись для тих, кому не вдається пильно стерегти свої кроки. Все ж в межах цих стін божественної милості існує безпека й захист для всіх, хто продовжує творити добро, хто продовжує зростати в благодаті, хто продовжує підніматись важким шляхом і “ходити не по тілу, а по духу”.

[350] Дивлячись вгору вздовж “Великої Галереї”, бачимо, що вона має кінець, так само як початок. Тим самим нам сказано, що надзвичайно великі й дорогоцінні привілеї, дані під час цього Євангельського віку, за якийсь час припиняться – чудовий високий поклик до співспадкоємства з Хистом в якості Його “Нареченої” закінчиться, коли достатнє число для укомплектування “Малої Черідки” прийме поклик. Те, на що вказує цей кам’яний “Свідок” в ілюстрації, писане Слово робить дуже ясним, показуючи (як ми вже бачили), що привілей бігти по велику нагороду “високого поклику” належить виключно до Євангельського віку. До цього вона не була представлена нікому: наш Вождь, Ісус, був першим, Кому її запропоновано, був першим, Хто прийняв її умови жертвування, і першим, Хто одержав її нагороду. Як південний кінець “Великої Галереї” безумовно позначує кінець, або межу, поклику до божественної природи, так її північний кінець позначує початок пропонування цієї великої милості.

Та оскільки “Велика Галерея” представляє наш “високий поклик” від Бога, гляньмо далі і зауважмо, куди веде цей поклик у випадку кожного. Ми вже дізнались зі Святого Письма, що ми покликані страждати з Христом, стати мертвими з Ним і потім увійти в Його славу. Все це, бачимо, дивовижно показано символічно у тому, як особливим чином можна було дістатися до “Кімнати Царя” в кінці “Великої Галереї”. Дорога, якою ті, хто приймає “високий поклик”, можуть увійти до небесної слави, представленої “Кімнатою Царя”, не є прямою. Їх спершу треба випробувати у всьому і побачити, чи вони слухняні Божій волі, інакше вони не зможуть увійти у відпочинок, що ще залишається. Це вчення Святого Письма, і досвід всіх, хто біжить по велику нагороду, досить переконливо проілюстровані у Великій Піраміді. Як поклик веде до посвячення і уроків жертвування, так “Велика Галерея” веде до низьких коридорів, які їх символізують. [351] Досягши її верхнього кінця, подорожній мусить дуже низько нахилитися в дверному отворі, тобто коридорі, який веде до “Передпокою”. Це схиляння представляє посвячення, смерть людської волі, початок самопожертви, до якої покликані всі, хто має здобути божественну природу. Що означає це самопожертвування, знають лише ті, які прийняли поклик і дійсно зреклися людської волі.

Минувши цей низький коридор, що представляє посвячення, ми потрапляємо до так званого “Передпокою”. Тут підлога з вапняку закінчується: звідси потрібно далі ступати по твердому граніту, який можна інтерпретувати як нове становище, тобто становище “нових створінь”. Та коли нога ступає на гранітну підлогу, щоб перейти до нового становища як нових створінь, на перешкоді стає велика гранітна перепона, знана як “Гранітні Двері”. Вона, немов нависаючі двері, частково загороджує шлях, залишаючи лише низький прохід, схожий на щойно пройдений, сорока чотирьох дюймів висоти, так що ми мусимо знову нахилитись, перш ніж зможемо повністю радіти привілеями, представленими у “Передпокої”. Ці “Гранітні Двері” представляють божественну волю і немовби кажуть до того, хто щойно минув низький перехід, який представляє відречення від власної волі: “Недостатньо пожертвувати своєю волею, планами та намірами; ти можеш все це зробити, а тоді прийняти волю та план іншого; однак ти мусиш не тільки пожертвувати власною волею, але й мусиш схилитися перед божественною волею і прийняти її замість своєї власної та стати діяльним у Божій службі – перш ніж зможеш вважатися новим створінням та спадкоємцем божественної природи”.

Минувши “Гранітні Двері”, ми вільно стоїмо на гранітній підлозі в “Передпокої” (Див. ілюстрацію). Це особлива кімната: її стіни відрізняються одна від одної; здається, що місцями вони мають вигляд панельної обшивки; а на деяких її стінах висічені виїмки. Вона, безперечно, здається [352] наповненою численними лекціями, ще повністю не розшифрованими. Але думка тих, хто її відвідав – що вона нагадує шкільний клас, – здається є у повній згоді з тим, чого ми повинні сподіватися, тобто що вона символічно представляє випробування освячених осіб, зачатих Правдою. Цей “Передпокій” символізує школу Христа, а також навчання – випробування віри, терпеливості, стійкості і т. п., –  якому піддані всі, хто повністю посвятився виконанню Божої Волі, і яке дає їм нагоди перемагати і доводити, що вони гідні, як переможці, місця з Христом у Його майбутньому царюванні слави. Якщо ми будемо позбавлені таких уроків та випробувань, тоді ми не сини і не спадкоємці на цьому божественному рівні (Євр. 12: 8). У теперішньому житті, після нашого посвячення Йому на службу, Бог виховує й навчає нас, і, тим самим, не лише випробовує нашу вірність Йому (відповідно до нашого угоди), але й приготовляє до того, щоб співчувати у випробуванні та горі тим, над ким Він хоче незабаром зробити нас правителями і суддями (1 Кор. 6: 2, 3).

Та перш ніж ми ввійдемо повністю й фактично в стан нашої “нової”, “божественної природи”, необхідно пройти не тільки смерть волі, але й дійсну смерть. Це також показано в кам’яному “Свідкові”: у віддаленому кінці “Передпокою” знаходиться дуже низький перехід, що веде до входу в “Кімнату Царя”. Отже, “Кімната Царя”, найвеличніше і найвище приміщення Піраміди, стає символом досконалості божественної природи, яку має осягнути “мала черідка”, нечисленні переможці, вибрані з “багатьох покликаних” (чий поклик символізує “Велика Галерея”), які пройшли крізь самопожертву та випробування (символічно показані в “Передпокої” та в низьких коридорах, що ведуть до нього і з нього). Поклик до “божественної природи” був звернений спершу до нашого Господа Ісуса, Чия місія на землі мала подвійну мету: (1) спасти грішників, заплативши викупну ціну за Адама, а в ньому – за всіх, і (2) щоб через послух до смерті Він міг виявитись гідним божественної природи та [353]

[355] слави. Ось чому початок “Великої Галереї” показаний в народженні нашого Господа. Тому вона не символізує Євангельський вік, бо він не почався, доки Ісус Своєю жертвою на хресті (через тридцять три роки після Свого народження), не поклав кінець віку Закону. Зате вона символізує високий, небесний поклик (через жертву) до божественної природи – “Кімнати Царя”. Отже, наш Господь був покликаний від миті Свого народження, а від П’ятидесятниці всі виправдані віруючі покликані до того ж високого привілею, проте небагато хто приймає поклик жертвувати собою, і небагато хто чинить свій поклик та вибір певним через згоду всім серцем з запропонованими умовами – йти слідами Учителя. Тривалість часу, в якому продовжується цей “високий поклик” до божественної природи, і його закінчення показані в довжині і закінченні цієї “Великої Галереї”, про що вже було сказано.

“Кімната Царя”, в яку можна потрапити лише через “Велику Галерею” та “Передпокій”, у всіх відношеннях є найвищим та найвеличнішим приміщенням у Великій Піраміді і належним чином символізує божественну природу. Мр. Генрі Ф. Гордон, описуючи його, каже:

“Це надзвичайно величне приміщення (34 фути довжини, 17 футів ширини і 19 футів висоти) є усе з полірованого червоного граніту; стіни, підлога і стеля викладені правильними квадратними блоками, з’єднаними з такою дивовижною майстерністю, що жоден імператор-самодержавець теперішніх часів не міг би бажати чогось більш величного і витонченого. Єдиним предметом, що знаходиться у цій кімнаті, є порожня [гранітна] скриня [камінний ящик] без віка. Варто звернути увагу на те, що місткістю ця скриня відповідає священному ковчегу з Намету Мойсея”.

 У Великій Піраміді граніт використаний для того, щоб символізувати божественні речі, або божественну природу, так само як золото символізувало ці речі в ізраїльському образному Наметі та Храмі: низькі коридори, що ведуть до “Передпокою” та “Кімнати Царя”, відповідають завісам перед Святинею і Святеє Святих; а гранітна скриня, єдиний предмет у “Кімнаті Царя”, відповідає Ковчегу Завіту, який був єдиним предметом у Святеє Святих Намету та Храму. Те, що в одному випадку було зі золота, в другому випадку було з граніту і мало те саме символічне значення.

[356] Та це ще не все. Бачимо, що ті самі великі правди, символічно представлені в двох приміщеннях Намету і Храму – Святині та Святеє Святих, – а також в завісах, що їх розділяли, точно відповідають тому, чого навчають два приміщення Великої Піраміди – “Передпокій” і “Кімната Царя” з їхніми вузькими відділяючими коридорами. “Передпокій”, на зразок Святині Намету, представляє стан єдності з Богом того, хто вважається Новим Створінням і співспадкоємцем з Христом у божественній природі та славі. Віруючий входить туди, коли, прийнявши прощення гріхів і примирення з Богом через викуп, представляє себе, виправданого, живою жертвою для Божої служби. Як перша завіса в Наметі представляла посвячення, тобто відречення, смерть нашої волі і повне підкорення Божій волі, так низький вхід у “Передпокій” символізує цю саму велику подію, яка дає початок новому життю у всіх, котрі стануть колись членами царського священства.

Пройшовши це випробування, яке представляє покладення всього, що ми маємо, на вівтар, віруючий більше не вважається людською істотою, а “новим створінням”, “учасником божественної природи”. Та фактично він не стане дійсним учасником божественної природи доти, доки вірно не засвоїть уроку слухняності божественній волі в реальних випробуваннях, в щоденнім жертвуванні та в школі повсякденного життя (що показано в особливому вигляді стін “Передпокою”, а також у Столі Покладних Хлібів, у Золотому Свічнику і Кадильному Жертовнику в Святині Намету); доки не перейде через смерть (представлену другою завісою Намету і другим низьким коридором, що веде в “Кімнату Царя” Піраміди); і доки не ввійде з Христом, через участь у Першому Воскресінні, у повноту обіцяної божественної природи та слави – до вічного наділу, символічно зображеного “Кімнатою Царя”.

Отже, Велика Піраміда свідчить не лише про низхідний шлях людини до гріха, але й про різні кроки в божественному плані, за допомогою яких зроблено приготування для її повного повернення з гріхопадіння шляхом життя, відкритим смертю та воскресінням нашого Господа Ісуса.

[357] З ілюстрації помітно, що гранітна підлога не доходить повністю до передньої частини “Передпокою”, тоді як граніт стелі покриває кімнату на всю довжину. У цьому, здається, знаходиться лекція, яка є в згоді з відомою нам рисою божественного плану відносно тих покликаних, які прагнуть увійти в божественну природу. Перший низький коридор символізує посвячення людської волі віруючого, що в дійсності дозволяє йому ввійти в “Святиню”, або стан освячення, майбутнього спадкоємця слави та безсмертя, представлений “Передпокоєм”, гранітна стеля якого тепер покриває його. Але про таку особу не можна сказати, що вона повністю ввійшла в нову природу, доки вона не буде “оживлена” до активної діяльності та новизни життя. Тому це випробування представлене “Гранітними Дверима”, які, повиснувши в своєму особливому положенні, наче готові впасти і перекрити весь дальший поступ, немовби кажуть: “Пілігриме, хоч ти і зайшов так далеко й посвятив себе Богу, але якщо ти не будеш оживлений духом правди до активної діяльності в Його Службі, ти не матимеш дійсного становища в божественній природі, до якої був покликаний, тобто запрошений”. Як у Великій Піраміді, так і у Святому Письмі позначені три кроки, якими покликані Євангельського віку мають увійти в славу свого Господа. Ось вони: (1) Посвячення, або зачаття Духом, через Слово Правди, символічно показане в низькому коридорі до “Передпокою”; (2) Оживлення до активної служби та жертвування через освячення Духом і віру в Правду, символічно показане в низькому проході під “Гранітними Дверима”; (3) Народження від Духа до досконалої подоби нашого Господа через участь у Першому воскресінні, символічно показане в низькому переході до “Кімнати Царя”.

ЗОБРАЖЕННЯ ЗЕМНОЇ ТА ДУХОВНОЇ ПРИРОД

Звертаючись до ілюстрації на стор. 333, можна помітити, що умовна лінія, проведена вздовж вертикальної осі Великої Піраміди, залишає “Кімнату Цариці” та її “Горизонтальний Коридор”, “Вхідний Коридор”, “Перший Висхідний Коридор” і “Велику Галерею” з північного боку цієї лінії, тобто осі, і тільки “Передпокій” та “Кімната Царя” – з південного боку. [358] Таким розміщення Дизайнер Великої Піраміди (Єгова) вказує нам на відмінність природи (що було розглянуто в Томі І, розд. х).

“Кімната Цариці”, представляючи досконалість людства після того, як Тисячолітній вік відновить всіх слухняних та гідних до моральної подоби Творця, вчить (на основі того факту, що її задня, або найдальша, стіна знаходиться на одній лінії з віссю піраміди), що людство, відновлене до Божого образу та подоби, буде, далі маючи людську природу, досить близьким до божественної природи – настільки близьким, наскільки одна природа може бути близькою до іншої, подобою якої вона є. Всі верхні коридори, які ведуть в напрямку цієї осі, навчають, що всі бажання і зусилля Божого народу повинні бути звернені до людської досконалості, тоді як приналежні до покликаної Церкви Євангельського віку повинні ступити за межі людської досконалості. Вони, як співспадкоємці з Христом, повинні увійти в повноту божественної природи.

Той факт, що “Підземна Кімната”, або “Безодня”, яка представляє утиск та смерть, не знаходиться повністю на тому самому боці вертикальної осі, що й “Кімната Цариці” з її коридором, не суперечить такій інтерпретації; адже вона, строго кажучи, зовсім не є частиною будівлі Піраміди. Вона лежить під Пірамідою, набагато нижче лінії її основи. Але вона може надати ще іншу лекцію. Вертикальна лінія від її найвіддаленішої стіни проходить точно вздовж найвіддаленішої стіни “Передпокою”. З цього можна взяти урок, в згоді з пересторогою Святого Письма, що для деяких, хто ввійшов в “Святиню”, або в стан освячення (хто був зачатий Словом Правди і оживлений ним), є можливим вчинити гріх на смерть – другу смерть.

Тому, якщо розташування “Безодні” відносно осі має якесь значення, пов’язане з влаштуванням Піраміди, розташованої над нею, то воно, швидше всього, вказує на те, що друга смерть – нескінченне, безнадійне знищення – буде покаранням не тільки для добровільних грішників з числа людей, які під час благословенної можливості Тисячолітнього віку відмовляться йти вперед до людської досконалості, але й для будь-кого з освячених Євангельського віку, хто добровільно відкидає запропоновану Христом і попередньо прийняту одежу приписаної праведності.
[359]

[361] Є ще інша річ, гідна уваги, яка має зв’язок з вертикальною віссю будівлі Великої Піраміди вище лінії її основи: перший прихід нашого Господа та Його смерть, позначена отвором “Колодязя”, знаходяться на тому ж боці від осі Піраміди, який представляє людську природу. Гідне уваги також його розташування на тому самому рівні, що й коридор, який веде до “Кімнати Цариці”, яка представляє людську досконалість. Велика Піраміда неначе говорить: “Він став плоттю” – людина Христос Ісус віддав Себе “на викуп за всіх”. Однак Він не знав гріха, був святий, невинний, відлучений від грішників і не мав жодної участі в низхідному, грішному шляху Адамового роду (символічно представленого коридором до “Безодні”). Більше того, розташування “Гроту” і той факт, що він мав природне походження, а не був висічений, має велике значення. Він, очевидно, символізує смерть нашого Господа Ісуса. Факт, що він був природним, навчає того, що жертвування Господом Себе не було вимогою поточного моменту, але заздалегідь визначеною і приготовленою справою плану Єгови – ще до того, як почав здійснюватись план, символічно представлений Пірамідою. Той факт, що він розташований над, а не під лінією основи Піраміди, здається вчить іншої лекції, яка є в згоді з Святим Письмом, – що хоча наш Господь помер як викуп за грішників, Він не понизився до гріха й деградації, але навіть у Своїй смерті знаходився в межах і рамках божественного плану, як символічно показано в будівлі Піраміди вище лінії її основи.

Тепер виникає дуже важливе питання: Чи підтверджуватиме свідчення Піраміди щодо часу закриття високого поклику свідчення Святого Письма на цю тему? Чи воно покаже кінець “Великої Галереї” докладно в тому часі, в якому, як нас запевнює Святе Письмо, Божий поклик до цієї милості припиниться? А може воно суперечитиме тому, чого ми навчились із Писання, і покаже період поклику до божественної природи довшим або коротшим?

Це буде ще одним “ключовим випробуванням”, але не випробуванням Божого Слова та його дивовижного свідоцтва, яке є вищим від усіх інших, а випробуванням цього кам’яного “Свідка”. Чи воно й далі підтвердить божественність своєї архітектури, підтримуючи свідоцтво Святого Письма? Чи виявить ту чи іншу невідповідність? Якщо ж воно підтвердить описи Біблії детально і скрупульозно, то дійсно заслуговуватиме на назву, дану йому д-ром Сайссом (Dr. Seiss) – “Чудо в камені”.

[362] Що ж, менше про Піраміду ми сказати не можемо, адже її свідчення повністю і в кожній подробиці погоджуються з цілим планом Бога, так як ми зрозуміли його зі Святого Письма. Її дивовижні відповідності з Біблією не залишають місця для сумніву, що той самий божественний Натхненник пророків та апостолів надихнув і цього “Свідка”. Давайте дослідімо деякі з цих відповідностей більш детально.

Пригадаймо собі те, що показало нам Святе Письмо: що повний кінець влади поган у світі, а також час утиску, який принесе її повалення, настане після закінчення 1914 року н. е., і що близько тієї дати останні члени Церкви Христа будуть “перемінені”, прославлені.2 Пам’ятаймо також, що Святе Письмо доказало нам різноманітним чином – через Ювілейні цикли, через 1335 днів пророка Даниїла, через паралельні епохи і т. п., – що “жниво”, тобто кінець цього віку, мало початися в жовтні 1874 року, і що Великий Жнець мав бути тоді присутнім; що сім років згодом – в жовтні 1881 року – “високий поклик” припинився, хоч деякі опісля будуть допущені до цих самих милостей без загального поклику, щоб зайняти місця деяких покликаних, які, будучи випробувані, виявляться негідними. Давайте подивимось, яким чином цей камінний “Свідок” свідчить про ті самі дати і ілюструє ті самі лекції. Отже:
----------------
2Дивіться “Передмову автора” (1916 р.), “Час наблизився, стор. ііі-іv, яка представляє поступове завершення влади язичників і укомплектування Церкви.
----------------
За останні роки лінія підлоги “Великої Галереї” від північної до південної стіни була двічі дуже старанно виміряна, і одержано три конкретних виміри. Перший вимір (а) від стіни в північному кінці до “Порога” і далі (минаючи його підйом, або лицеву сторону) вздовж верхньої поверхні, пішохідної поверхні підлоги “Великої Галереї”; інший вимір (б) показує довжину, одержану через “Поріг” – начебто його там не було; ще інший вимір (в) включає всю поверхню підлоги, далі вгору по лицевій стороні, тобто підйому, “Порога” і вздовж його верхньої поверхні. Проф. Сміт визначив перший з цих вимірів (а) як 1874 дюйми Піраміди, другий (б) як 1881 дюйм Піраміди і третій (в) як 1910 дюймів Піраміди, тоді як м-р Фліндерс Пітрі подає ці виміри на вісім десятих [363] дюйма довше. Тому обґрунтованим підрахунком і, безсумнівно, найбільш близьким до правильного були би наступні цифри: (а) 1875; (б) 1882; (в) 1911 дюймів Піраміди.

Тепер запитаймо: “Якщо дюйми лінії підлоги цих переходів представляють роки, як визнають і стверджують дослідники Піраміди, то на яку дату ці виміри “Великої Галереї” повинні вказувати як на кінець високого поклику до божественної природи, який символізує “Велика Галерея”?” Відповідаємо, що, застосовуючи ці дюйми-роки до нашого теперішнього підрахунку часу, ми повинні пам’ятати, що наша дата Н. Е. відстає на один рік і три місяці від справжньої дати, як показано в Томі ІІ, стор. 54-62. І хоча немає різниці, чи рахувати період від конкретної дати до н. е., чи від конкретної дати н. е., проте в нашому випадку це треба брати до уваги. Де така подія, як народження Ісуса, є відправним пунктом, для отримання правильних результатів мусить бути врахована помилка в загальноприйнятій даті Н. Е. Для спрощення візьмемо нашу помилкову дату Н. Е. за основу і, відповідно, зменшимо цифри вимірів Піраміди, віднявши від них один дюйм з четвертю, щоб вони відповідали загальноприйнятому способу підрахунку. Зменшені, вони складатимуть: (а) 1875 мінус 1? дорівнює 1873?; (б) 1882 мінус 1? дорівнює 1880?; (в) 1911 мінус 1? дорівнює 1909?. І ми одержимо такі дати: (а) жовтень 1874 року, (б) жовтень 1881 року і (в) жовтень 1910 року н. е.

Це потрійне закінчення перебуває у повній згоді з тим, що ми встановили як вчення Святого Письма: що “жнива – кінець віку” настали в жовтні 1874 року, і що “поклик”, властиво, закінчився в жовтні 1881 року. Тоді настав період часу, під час якого (хоча загальний поклик припинився) ті самі привілеї поширились на деяких достойних осіб, щоб вони зайняли місця тих, які вже були серед покликаних, але у випробуванні виявились негідними вінців, призначених їм під час прийняття поклику. Як довго триватиме це пересівання посвячених, коли деякі отримають вінці визнаних негідними, і їхні імена будуть записані замість тих, чиї імена будуть витерті (Об. 3: 5, 11), Святе Письмо, наскільки нам відомо, не вказує. Але ця дата, 1910 р., вказана Пірамідою, здається, добре гармоніює з датами, запропонованими Біблією. Залишилось всього кілька раків до повного завершення часу утиску, який закінчує Часи Поган. І коли ми пригадуємо Господні слова – що переможці вважатимуться [364] гідними уникнути найсуворішого утиску, який приходить на світ, – ми можемо зрозуміти, що мова йде про утиск, повний анархії, який настане після жовтня 1914 року. Але утиск на Церкву можна сподіватись приблизно в 1910 р. н. е.

Хіба це не найбільш дивовижна узгодженість між цим кам’яним “Свідком” та Біблією? Ці дати – жовтень 1874 року і жовтень 1881 року – є точними, тоді як дата 1910 р. (хоч і не надана Святим Письмом) виглядає більш ніж обґрунтованою для якоїсь важливої події в справах Церкви та її кінцевому випробуванні, тоді як 1914 рік н. е., безсумнівно, цілком певно вказує на його закінчення, після чого для світу має настати найбільший утиск, в якому дехто з “великої громади” можуть мати участь. У зв’язку з цим пам’ятаймо, що ця межа часу – 1914 рік н. е. – може бути свідком не тільки завершення вибору, випробування та прославлення всього тіла Христа3, але й може бути свідком очищення декого зі значно більшої громади посвячених віруючих, які через страх та малодушність не зуміли принести задовільних жертв Богу, тому так чи інакше осквернилися ідеями та шляхами світу. Деякі з них перед закінченням цього періоду, можуть вийти з великого утиску (Об. 7: 14). Багато таких сьогодні міцно зв’язані разом з різними снопами куколю для спалення; і доки вогняний утиск самого кінця жнивного періоду не спалить перевесел Вавилонського рабства, вони не зможуть здійснити своєї втечі – “спастись так, як через вогонь”. Вони мусять побачити повний крах Великого Вавилону й одержати деяку міру його покарань (Об. 18: 4). Чотири роки, від 1910 року до кінця 1914 року, позначені у Великій Піраміді таким чином, безсумнівно будуть часом “вогняних випробувань” для Церкви (1 Кор. 3: 15), попереджаючи анархію світу, яка не може тривати довго – “І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина” (Мт. 24: 22).
-----------
3Дивіться там же.
-----------
Але це ще не весь чудовий символізм Великої Піраміди. Її дивовижна гармонія з божественним планом показана ще в одній знаменній рисі. Ми повинні сподіватися, що дати двох великих подій, пов’язаних з закінченням цього віку, а саме: (1) другого приходу нашого Господа і (2) початку жнив, мають бути якимось чином [365] позначені у верхньому кінці “Великої Галереї”, так як Його смерть та воскресіння позначені “Колодязем” в її нижньому кінці. І в цьому ми не розчарувались. У верхньому, тобто південному, кінці східної стіни, на самому її верху, високо над порогом, знаходиться отвір, з’єднаний з незавершеним простором над “Кімнатою Царя”, як показано на малюнку. На символічній мові Піраміди цей отвір говорить: “Сюди ввійшов Небесний – Той, Хто не потребує жодної підлоги, щоб ходити по ній, але може входити й виходити, як вітер”. І старанні виміри цієї південної стіни “Великої Галереї”, зроблені проф. Смітом, інформують нас, що вона не строго перпендикулярна, а нависає зверху на сім дюймів.* Тим самим Піраміда каже нам: “Сім років перед закриттям високого поклику (перед жовтнем 1881 року) з небес зійде Великий”. Далі це показує, що з того часу – з жовтня 1874 року – поступово, як про це свідчить нахил південної стіни, поклик буде наближатися до завершення і повністю закінчиться в жовтні 1881 року. Це, варто зауважити, знаходиться в точній відповідності зі свідоцтвом Біблії – як представлено в цьому і попередніх томах “Студій Святого Письма”.
-------------
*Звіт проф. Піацці Сміта.
-------------
Варто також пам’ятати, що ми, котрі зрозуміли представлені Святим Письмом часи та пори, не мали нічого спільного з проведенням вимірів Великої Піраміди; і ті, хто робив ці виміри, нічого не знали про наше застосування пророцтва в той час, коли проводилися виміри, і, наскільки нам відомо, не знають досі. Тому ми запитуємо: чи могла така точність в справах, що стосуються шести тисяч років історії з одного боку і тисяч дюймів вимірів Піраміди з другого, бути всього лише випадковим збігом? Ні. Правда дійсно дивовижна й набагато чудовіша, аніж видумка. “Це діло Господнє, воно дивне в наших очах”.

Далі, там, де особлива милість загального Євангельського поклику припиняється (жовтень 1881 року), виглядає, що пора початись благословенню для світу. “Колодязь”, який у своєму верхньому кінці позначає викуп, який гарантує майбутні благословення, очевидно, повинен у своєму нижньому кінці (де він з’єднується з низхідним коридором) позначати дату, коли реституційні благословення почнуть приходити на світ. Він наче говорить: Тут блага викупу [366] почнуть благословити всі роди землі, коли закінчиться відбір, тобто вибір, Юдейського та Євангельського віків.

Тепер, якщо ми приймемо виразно позначене закінчення особливого поклику та милості Євангельського віку, 1881 рік, як дату, від якої мав розпочатись поклик до реституційних благ, і якщо розглянемо нижню кінцеву точку “Колодязя”, як позначення цієї дати (1881 рік), то, виміряючи у зворотному напрямку вздовж “Вхідного Коридору” до початкового входу в Піраміду, виявимо дещо цікаве. Ця відстань складає 3826 дюймів Піраміди, які представляють 3826 років. І якщо наше припущення обґрунтоване, то за 3826 років до 1881 року н. е. мала відбутись якась знаменна подія. І пошукавши в історичних записах Божого Слова, чи в той час не трапилась якась знаменна подія, ми знаходимо чудове підтвердження нашого припущення, бо саме за 3826 років до 1881 р. н. е. (що відповідає 1945 р. до н. е.) Ісак, образне насіння обітниці, став спадкоємцем всіх багатств свого батька Авраама і був у змозі благословити всіх своїх братів – Ізмаїла, сина Агари (образ тілесного Ізраїлю), та багатьох синів і дочок Кетури, другої дружини Авраама (образ світу в загальному).

 Таким чином, “Вхідний Коридор”, від зовнішнього краю вниз до найближчого краю коридору, що зв’язує з “Колодязем”, позначує в роках-дюймах період часу від дня, коли образний Ісак (в якому образно зосереджена обітниця благословення світу) став спадкоємцем всього у 1945 р. до н. е., до 1881 р. н. е., коли дійсно настав час благословити світ через позаобразного Ісака – Христа, спадкоємця всього (Гал. 3: 16, 29).

Виміряємо час від дати одержання Ісаком спадщини і відповідного привілею благословити своїх братів, до 1881 року н. е. Отже: Ісак вступив у володіння своїм спадком при смерті свого батька Авраама, що відбулося через 100 років після укладання Угоди з Авраамом (Аврааму було 75 років, коли була укладена Угода, а помер він у віці 175 років). Отже, від Угоди до смерті Якова, сина Ісака, минуло 232 роки;* і від часу вступу Ісаком у володіння спадком (100 років після укладення Угоди) до смерті Якова було би 132 роки (232 роки мінус 100 років). До цього додаємо 1813 років від [367] смерті Якова до Нашої Ери і одержимо дату 1945 до н. е. – дату, коли образний Ісак вступив у володіння всім, що мав Авраам (1 М. 25: 5). І ці 1945 років до н. е., додані до 1881 років н. е., складають 3826 років, показаних в дюймах Піраміди як довжина часу, яка мала пройти між образним благословенням своїх братів образним насінням, Ісаком, і благословенням всього світу позаобразним Ісаком, Христом.
-------------
*Том II, стор. 231, 232.
-------------
Та чи не виникає в когось запитання: який початок реституційної діяльності позначив жовтень 1881 року? Ми відповідаємо: не трапилось нічого такого, що світ міг би зауважити. Ми далі ходимо вірою, а не видінням. Всі підготовчі кроки до великої реституційної праці від дати 1881 року повинні вважатися як каплі великої зливи благословення, яке невдовзі відсвіжить цілу землю. Те, що відбулося у 1881 році, як і те, що відбулося у 1874 році, можна розпізнати тільки очима віри в світлі Божого Слова. Це була дата закриття високого поклику,4 а, отже, дата початку проголошення реституції – Ювілейного сурмлення. Приблизно в той час автор – і, наскільки йому відомо, ніхто більше – помітив різницю між покликом до божественної природи, відкритим протягом Євангельського віку, і нагодою реституції людської досконалості і всього того, що було втрачене в Адамі, що має мати місце при закритті Євангельського високого поклику.*
---------------
4Дивіться стор. 205, “Кінець високого поклику не є закриттям дверей”.
---------------
*Хоч досі в нас не було думки про збіг обставин (коли писався цей розділ), немаловажним є те, що саме під час останніх шести місяців 1881 року була видана книга “харч для думаючих християн», на 166 сторінках, і роздана в кількості 1 мільйона 400 тисяч екземплярів по всіх Сполучених Штатах і Великобританії.
Три моменти, пов’язані з цією книгою, а також з її широким і раптовим поширенням, дозволяють назвати її, щонайменше, особливою: (1) Мабуть, жодна інша книга не досягла такого розповсюдження за такий короткий відрізок часу або саме таким чином. Хлопці-рознощики із District Messenger Service роздавали її даром біля дверей церков всіх найбільших міст Сполучених Штатів і Великобританії три неділі підряд, а в менші міста висилали поштою. (2) Гроші на покриття видатків (42 000 дол.) були дані для цієї мети добровільно, без клопотання. (3) Наскільки нам відомо, це була перша книга з будь-коли опублікованих, яка вказувала на різницю між високим покликом Євангельської Церкви і благами Реституції для всього світу. Вона також вказувала на дату закриття цього високого поклику – жовтень 1881 року.
---------------
Варто відмітити ще один пункт – дорогу, на яку [368] світ буде запрошений увійти і одержати вічне життя в Тисячолітньому віці.

Як верхнє приміщення, відоме як “Кімната Царя”, представляє божественну природу, а “Велика Галерея” представляє поклик до неї, так кімната під нею (“Кімната Цариці”) представляє досконалу людську природу, а шлях до неї ілюструє стежку до життя, по якій світ мусить йти, щоб досягти людської досконалості протягом Тисячоліття. Обидва ці шляхи були відкриті, а, отже, обидва ці остаточні результати стали можливими завдяки викупній жертві, яку Посередник дав за всіх. Все це яскраво показано в Піраміді у “вигляді вибуху”, який відкрив отвір “Колодязя” і дав доступ до двох переходів (які мали символізувати нинішній поклик Церкви, що веде до божественної природи, і поклик світу під час Тисячоліття, що веде до реституції людської досконалості).

Ось так Велика Піраміда (в згоді зі Святим Письмом) проголошує, що Христос “вивів на світло життя [реституцію до людського життя, представлену в так званій “Кімнаті Цариці”] та нетління [божественну природу, представлену в так званій “Кімнаті Царя”] Євангелією” – доброю новиною про відкуплення (2 Тим. 1: 10).

Єдиний вхід у “Кімнату Цариці” чи у “Велику Галерею” був через “Колодязь”, адже “Перший Висхідний Коридор” спочатку був непрохідним через наявність гранітного “Затвора”. Тим самим кам’яний “Свідок” свідчить, що через Поклик Закону, або Угоду Закону, ніхто з деградованого роду не міг досягти чи то життя (людського життя), чи безсмертя (божественної природи). Хоч “Перший Висхідний Коридор” був дорогою, та ніхто не міг іти нею. Так само Угода Закону була дорогою до життя, але через слабкість плоті ніхто не міг йти нею так, щоб здобути запропоноване життя (Рим. 3: 20). Хрест, жертва, викуп – ось що особливо позначене цим кам’яним “Свідком” (так само, як у Святому Письмі це позначене більш виразно, ніж будь-яка інша риса плану). “Ніхто не може прийти до Отця, як тільки через Мене”, – сказав Ісус. “Бо я передав вам найперш, що й прийняв, – що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням” (1 Кор. 15: 3). “Колодязь” [який представляє Христову жертву й воскресіння] є [369] єдиним шляхом до життя та безсмертя” – говорить Велика Піраміда.

Коридор у “Кімнату Цариці” низький, і подорожній мусить покірно схилити свою голову перед його вимогами. Стежка правильних вчинків завжди була стежкою покори, і так буде в Тисячолітті, коли від усіх буде вимагатися схилитися перед строгими уставами Христового Царства. Він буде пасти жезлом залізним (Об. 2: 27) і покладе право за мірило, а справедливість – вагою. Його велич та силу мусить визнати кожний язик, і кожне коліно мусить схилитись перед Його правлінням та законом, так що за Його днів будуть процвітати покірні й справедливі, і тільки вони (Іс. 28: 17; Рим. 14: 11; Пс. 92: 12, 13).

“Кімната Цариці” символізує кінець реституційної праці – людську досконалість. Вона має сім сторін, враховуючи підлогу як одну зі сторін, і дві сторони стелі, як це показано на малюнку. Шлях до неї говорить про те саме – про повноту числа сім, тобто про досконалість, бо її підлога понижена на сьому частину її довжини. Число сім не тільки є символом досконалості й повноти, але й саме по собі наводить на роздуми, оскільки Тисячолітній вік є сьомою тисячею років земної історії і віком, в якому охочі та слухняні з числа людства мають здобути досконалість.

Проф. Сміт відмічає особливість підлоги цієї “Кімнати Цариці” і переходу, що веде до неї. Він нерівний і незавершений, чим відрізняється від інших коридорів, які на початку були дуже гладкими і, можливо, полірованими. Він припускає, що це, мабуть, вказує на те, що її підлогу не треба міряти в дюймах-роках, як інші коридори, – немовби Піраміда говорить про нерівні місця: “Тут міра часу не записана”.

Та хоч дюйми-роки ми не знаходимо в коридорі, що веде в “Кімнату Цариці”, ані в її підлозі, інша річ вимагає звернути на себе увагу, а саме: шлях реституції до досконалого життя і досконалого людського організму. Отож, якщо ця досконалість людської природи проілюстрована в “Кімнаті Цариці”, то шлях до неї представляє сім тисяч років труднощів та вправлянь, крізь які деградований людський рід мусить пройти, перш ніж зможе досягти повної реституції до досконалості. Оскільки перші шість сьомих коридору до “Кімнати Цариці” надзвичайно низькі, це [370] представляє минулі шість тисяч років, ілюструючи надзвичайні труднощі та покору, потрібні для того, щоб вести виправдане життя навіть для тих, хто намагався так іти протягом цих шести тисяч років панування гріха та смерті, – патріархів, пророків та інших виправданих вірою. І навпаки, остання сьома частина шляху представляє Тисячолітній вік, який світає для людей. Майже вдвічі більша її висота вказує на те, що під час грядущих тисячі років благодаті та миру на землі люди зможуть успішно та легко робити поступ до повної досконалості.

Стоїть питання: Чи йшов хто-небудь цим шляхом протягом минулих шести тисяч років? Ми відповідаємо: Так, деякі йшли ним вірою. Це шлях виправдання людської природи, але він повністю відрізняється від шляху та поклику Євангельської Церкви, який (хоч і через виправдання) веде до нової, божественної природи. Авраам, Ісак, Яків та вірні пророки йшли цим шляхом (входячи через “Колодязь”) вірою у викуп-жертву Христа, яку вони представляли образними жертвами ще до смерті нашого Господа і до того, як камінний “Свідок” вказав на неї, бо у Божому намірі та об’явленні Христос був Агнцем примирення, заколеним ще перед закладенням світу.

І цей шлях до “Кімнати Цариці” добре узгоджується з Біблійним записом про шлях до досконалої людської природи та життя під час Тисячоліття. Довжина часу, потрібного для досягнення досконалості, відрізнятиметься в кожному окремому випадку – в залежності від швидкого чи повільного підкорення особи у своєму серці та житті умовам Нової Угоди. Це вже не буде боротьба, щоб йти вверх, постійно натрапляючи на опір низхідних тенденцій всередині та назовні, як було під час епох Закону та Євангелія. Це буде шлях, на якому все сприятиме подорожньому, полегшуючи йому швидкий поступ до повної досконалості реституції-життя зі всіма благословеннями, що випливають з неї.

Як “Кімната Царя” своїми вентиляційними каналами вказує на те, що вона символізує постійне перебування, вічний стан, так “Кімната Цариці” символізує факт, що досягнутий стан людської досконалості може стати вічно триваючим станом, тому що вона також забезпечена подібними вентиляційними каналами, тобто повітропроводами. В одному випадку ми можемо сказати, що це символізує незмінний стан, тоді як в [371]

[373] іншому – що це може стати незмінним, або вічним, станом, бо йдеться про факт, на який звертає увагу Святе Письмо і свідоцтво кам’яного “Свідка”. Писання говорить що ті, які досягають стану, представленого “Кімнатою Царя”, стають учасниками божественної природи, безсмертними, тобто непідвладними смерті – не можуть померти. Одночасно воно показує, що іншим, – які досягнуть повної реституції і витримають останнє випробування відданості, в кінці Тисячолітнього віку (хоча вони не будуть володіти прикметою, званою Безсмертям, яка є невід’ємною прикметою тільки божественної природи), – буде дане вічно триваюче життя на умовах, вже встановлених Великим Архітектором плану спасіння. Якщо вони перебуватимуть в злагоді з Богом та будуть слухняні  Його волі, то житимуть вічно.

Велика Піраміда розповідає ті самі правди. Бо якщо “Кімната Царя” мала відкриті вентиляційні прорізи, то в “Кімнаті Цариці” вентилятори зі самого початку були по-особливому закриті. Повітряні канали були виконані ззовні Великої Піраміди до середини, не доходячи п’ять дюймів до поверхні внутрішніх стін “Кімнати Цариці”. Камені з обох боків “Кімнати Цариці”, за винятком вже згаданих (товщиною п’ять дюймів), були витесані, показуючи задум Архітектора Великої Піраміди, як про це свідчить кожна інша риса. М-р Вейнмен Діксон (Waynman Dixon) зробив це відкриття, обстежуючи стіни “Кімнати Цариці”. Він помітив, що в одному місці стіна віддавала глухим звуком, тому, пробивши поверхню, він виявив вентиляційний канал. Тоді, зробивши так само, він знайшов схожий на нього канал у протилежній стіні. Ось так Піраміда, в згоді зі Святим Письмом, наводить достатнє підтвердження того, що досконалий людський стан, представлений “Кімнатою Цариці”, може бути вічно триваючим станом д ля кожного, хто підкориться його правилам та законам.

І тепер, чуючи його мову, що ми думаємо про цього кам’яного “Свідка” та його свідоцтво? Це дійсно незвичайне і вражаюче свідоцтво, навіть коли б не вдалося знайти жодного біблійного вірша по суті справи, яку ми розглядаємо. Та коли Святе Письмо виразно і переконливо сповістило нам про ті самі обставини та дати – ще до того, [374] як було почуте свідоцтво Піраміди, – то чудова погодженість з ними і підтвердження їх стають удвічі більш важливими та вражаючими. Тепер, коли мудрі світу цього відкидають Боже Слово як “застаріле” і “ненаукове”, наявність кам’яного “Свідка”, який промовляє і підтверджує свідоцтво Біблії, є воістину дивовижним. Знаменна річ чути його свідоцтво про гріхопадіння людини саме тоді, коли мудрі цього світу твердять, що людина ніколи не була досконалою, ніколи не була на образ Бога і, відповідно, ніколи відпала від нього. Відповідно, у той самий час, як багато хто проповідує, що Закон Мойсея – єдиний шлях до життя, – приємно чути його свідоцтво, що ніхто не може увійти в Євангельський високий поклик до божественної природи чи до стану людського оправдання і життя через Угоду Закону, тобто коридор. Безсумнівно, у Великій Піраміді “Його невидиме [плани] від створення світу, Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме” (Рим. 1: 20).

Дехто може насміхатися зі свідоцтва цього кам’яного “Свідка”, як насміхаються з Божого писаного Слова. На їхні насмішки ми відповідаємо: “Поясність цей особливий збіг речей, або ж ризикніть пророкувати про майбутнє і побачте, який буде наслідок ваших пророцтв. Докажіть, що провіщення майбутніх подій не вимагає натхнення. Покажіть нам приклад світської мудрості“. “Принесіть свою справу, – говорить Господь, – припровадьте Мені свої докази, – каже Цар Яковів. Хай підійдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! Виясніть справи минулі, що вони є, а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець, або сповістіть про майбутнє. Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо ми, що ви боги [могутні]” (Іс. 41: 21-23).

Велика Піраміда не тільки заганяє в безвихідь учених-атеїстів, але й цілковито спростовує їхню модерністську та антибіблійну теорію “Еволюції”. Щодо цього, то найкраще процитувати слова д-ра Джозефа Сайса з його чудової праці про Велику Піраміду під заголовком “Чудо в камені”. Він каже:

“Якщо первісна людина була нічим іншим, тільки горилою чи троглодитом, то як, в ці доісторичні часи, будівничі цієї могутньої будівлі могли знати про речі, які наші [375] найбільш ерудовані вчені, після двох десятків століть спостережень та експериментів, змогли дізнатись тільки частково? Як могли вони знати про те, як виготовити і застосувати інструменти, машини та засоби, незамінимі для побудови споруди таких велетенських розмірів, такої масивної (судячи з використаних матеріалів), такої велично високої і досконало збудованої, що дотепер їй немає рівних на землі? Як могли вони знати про сферичність землі, про її обертання, діаметр, щільність, географічну широту, полюси, про розподіл її поверхні та температуру, про астрономічні відповідності? Як могли вони вирішити проблему квадратури кола, вирахувати пропорції чи визначити чотири головні точки? Як могли вони зробити креслення історії та окремих епох, які відповідають фактам в кожній подробиці на період чотирьох тисяч років відтоді і аж до остаточного завершення? Як могли вони знати, коли розпочнеться система Мойсея, скільки вона триватиме і як закінчиться? Як могли вони знати, коли буде введене християнство, якими значними фактами і рисами воно позначиться і якими будуть характеристики, життєвий шлях і кінець Церкви Христа? Як могли вони знати про великий прецесійний цикл, його тривалість, кількість днів у дійсному році, про середню відстань від Землі до Сонця і про точне розташування зір на час будови Великої Піраміди? Як могли вони винайти стандарт і систему мір та ваг, так взаємно збалансованих і вдало пристосованих до звичайних потреб людини, а також досконало гармонізованих зі всіма фактами в природі? Як вони могли знати, як саме увіковічнити всі ці речі в одній будівлі з каменю без єдиного словесного чи ілюстрованого надпису, однак стійкій до всіх спустошень та змін часу, яку можна читати та розуміти до самого кінця?

Люди можуть глузувати, але вони не можуть засміяти цю могутню споруду, ані поглумитися з її кутів, пропорцій, вимірів, природних аналогій та священних співвідношень, наданих їй Творцем. У всій своїй виразистій значимості вони уперто і незламно протистоять усім спробам утаїти їх”.

Голос цього чудового “Свідка” переконливо приводить на розум слова нашого Господа під час пам’ятної події Його [376] тріумфального в’їзду в Єрусалим, коли Він образно представив Себе Ізраїлю як його Цар посеред вигуків натовпу Його учнів, котрі голосно славили Бога за вчинені Ним величні діла, кажучи: “Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах і слава на висоті!” А коли фарисеї наполягали, щоб Він докорив їм, Він відповів: “Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!” (Лк. 19: 37-40) Так і сьогодні: коли Цар слави дійсно прийшов, і значна більшість Його живих свідків, які визнають Його і мали б голосно радіти, кажучи: “Благословенний Цар, що йде в Ім’я Господа”, заніміла – дехто від страху бути вигнаним зі синагоги, а дехто через сонливу пасивність або захоплення світськими речами, які тримають їх в незнанні щодо часу нашого відвідання, – саме каміння цієї Великої Піраміди Свідоцтва вигукує голосом, в якому немає невизначеності. Кожний дюйм цієї масивної споруди красномовно проголошує мудрість, силу і благодать нашого Бога.

Міцно управлені в цій масивній кам’яній споруді, поза межами досягання сил природних бур чи безжалісної руки спустошувача, креслення великого Божого плану вистояли протягом чотирьох тисячоліть, готові дати своє свідчення в призначений час, підтверджуючи схожим чином об’явлене, але віками заховане, свідоцтво вірного Слова Пророцтва. Свідчення цього “Свідка Господа в землі Єгипетській”, подібно до писаного Слова, з переконливою і непомильною точністю вказує на остаточне знищення старого ладу в “Безодні” забуття і на славне встановлення нового ладу під правлінням Христа Ісуса, великого Наріжного Каменя вічної будівлі Бога, у відповідності з лініями славного характеру Котрого має будуватися під Ним все гідне вічного існування. Амінь! Нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде воля Твоя на землі, як на небі!