НОВІ НЕБЕСА І НОВА ЗЕМЛЯ

В двадцятому столітті ми часто читали, що в світі запроваджено нові вчення, нові ідеї, винаходи, нові ідеали, нові форми правління і т.д. Фактично, майже в кожній галузі людської діяльності - в господарстві, політиці, виробництві і майже в усьому, що так чи інакше стосується життя і щастя людей, - виникають нові ідеології, котрі скидають давні ідеали, приводячи в здивування і тривогу тих, хто був переконаний в їх винятковості, стійкості і незмінності.
Мало є таких, котрі б розуміли, що ці різні течії є передбаченням великих змін на землі і що вони узгоджуються зі споконвічними задумами Всевишнього, давно пророкованими в Його Слові, котрим є Святе Письмо. Одним з таких пророцтв є пророцтво про "нові небеса і нову землю", а ціллю даної брошури є розповісти про це пророцтво.
"І будуть ознаки на сонці, місяці і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на весь світ, бо сили небесні порушаться" (Лк. 21: 25-26). В своєму другому посланні до Тимофія св. Павло нагадував йому, щоб той вірно навчав науки правди (2 Тим. 2: 15). Важливо керуватися цим нагадуванням і в нашому дослідженні обітниць і біблійних пророцтв, бо інакше, під багатьма поглядами, вони можуть здаватися суперечливими. Особливо це стосується біблійних свідоцтв про "небеса і землю" (2 Пет. 3: 7). Одним з фундаментальних вчень Святого Письма є вчення, що Бог створив Землю, щоб та була вічною оселею для людини. Це означає, що сонце, місяць та зорі теж будуть тривати повіки, бо вони потрібні для підтримування життя на землі. Читаємо: "Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її: не як порожнечу її створив - на проживання на ній Він її вформував. Я - Господь і нема більше іншого Бога!" (Іс. 45: 18). Це погоджується зі словами, поданими в Книзі Буття, що людина була створена на образ Божий з наміром, щоб вона розмножувалась, наповнювала землю і її опановувала (1 М. 1: 27-28).
Щоправда, нашим першим родичам було дано випробування послуху і в цьому випробуванні вони не встояли. Це привело на них покарання смерті і вигнання з еденського саду. Багато вважало, що така річ змінила Божий план щодо людського створіння, але такий висновок не є правильним, тому що в Своєму плані Бог передбачив справу відкуплення, щоб всі охочі та слухняні могли бути піднесені з упадку і приведені до людської досконалості. Читаємо: "Як в Адамі всі вмирають, так в Христі всі оживуть" (1 Кор. 15: 21-22). Ісус зробив це можливим Своєю смертю в першій присутності, а справжнє відновлення людського роду до життя на землі буде завершене під час другої присутності нашого Господа. Апостол Петро сказав, що небеса прийняли Христа аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! (Дії 3: 19-23).
Це означає, що всі святі Божі пророки свідчили про ті великі правди Божого плану, котрі б не були правдами, якби земля і небеса мали бути колись знищені, бо коли б таке знищення прийшло, то як людство і всі речі були б відновлені?

Символічна мова

Потрібно, однак, визнати, що Біблія говорить про знищення небес і землі (2 Пет. 3: 10). Чи ж Біблія собі суперечить? Ні! Ми маємо ситуацію, коли потрібно застосувати пораду ап. Павла, "щоб вірно навчати Слово Правди". В даному випадку потрібно лише зауважити різницю між буквальним і символічним значенням. Оскільки мета Господа в створенні буквальних небес і землі полягала в тому, щоб ті існували повіки, то пророчі слова про знищення землі і небес повинні мати не буквальне, а символічне значення.
Щоб допомогти нам зрозуміти деякі правди Божого плану, в Святому Письмі багато речей, створених Богом, вживаються образно. Вирази "вівці", "козли", "пшениця", "кукіль", "виноградина", "віття", "море" і "ріки" є символічними виразами. "Буря", "вихор", "землетрус", "вогонь" також є вжитті образно для визначення певних понять, значення котрих було б інакше незрозумілим. Те саме стосується сонця, місяця й зір, а також і самої землі.
Символічна біблійна мова є усталеною, хоч самі вирази інколи змінюють своє значення залежно від часу. Характеристика овець сьогодні є такою ж, як була в біблійних часах. Характеристика моря теж не підлягає зміні. Земля є така ж сама сьогодні, яка була тоді, коли цей вираз Божого Слова був вжитий символічно. Це ж стосується сонця, місяця і зір. В кожному випадку лекція, виражена в цих, Богом створених речах, відповідає їхнім справжнім характеристикам.
Дослідники Святого Письма, а навіть ті, хто читає Біблію тільки поверхово, зауважують, що деякі біблійні вислови мають свій символізм. Наприклад, коли ми читаємо: "Господь - то мій Пастир, тому в недостатку не буду - на пасовищах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!" (Пс. 23), то не розуміємо про себе, що ми є буквальними вівцями, але засвоюємо для себе глибшу лекцію про Боже піклування над Його народом. Дивним є однак, що деякі досить пильні дослідники Біблії, коли читають про знищення небес і землі, то твердять, що ці слова виконаються буквально, і що одного дня вся наша планетна система розпадеться в хаосі, а буквальна земля перетвориться в попіл.
Уважне прочитання цих пророцтв повинно захистити дослідника від такого буквального пояснення. Наприклад, апостол Петро говорить, що світ, тобто небеса і земля, загинули в потопі (2 Пет. 3: 5-6). Проте ми живемо зараз на тій самій землі, на котрій жив Ной перед потопом, а наші кліматичні умови і пори року регулюються тим самим сонцем і тим самим місяцем. Вони зовсім не загинули в потопі, а те, що загинуло, було символічними небесами і символічною землею.

Символічні небеса и символічна земля

Отже, логічною є думка, що земля в деяких місцях Божого Слова символізує людське суспільство на нашій планеті - суспільний, політичний та релігійний лад. Зауважмо деякі символічні застосування слова "земля" в Біблії: "Буде боятися Господа ціла земля" (Пс. 33: 8), "Вся земля буде падати до ніг Твоїх і співати Тобі буде, оспівувати ймення Твоє" (Пс. 66: 4), "Освітили вселенну Його блискавиці - те бачить земля та тремтить" (Пс. 97: 4), "Послухайте ви, небеса, й ти, земле, почуй" (Іс. 1: 2).
Зрозуміло, що буквальна земля не може слухати, ані хвалити Господа. Вона не може співати Господу, не можуть цього чинити також небеса. Очевидно, що ці тексти говорять лише про людей, котрі живуть на землі.
Оскільки символічні небеса є пов'язані з землею, це дозволяє нам зрозуміти їхнє близьке споріднення одне з одним. Такий взаємний стосунок має велике значення при розгляді згаданого нами символічного поєднання. Клімат, припливи і відпливи, пори року, врешті саме життя підлягає впливу місяця, зір і особливо сонця. Іншими словами, життя на землі залежить від зовнішнього впливу вищих сил.
Від самого початку історії людства суспільство в більшій або меншій мірі підлягало вищим владам, тобто духовним впливам. Що стосується цілого людства, то вищі влади над ним були однозначно поганими. Про диявола Ісус сказав, що той є "князем цього світу" (Івана 12: 31); святий Павло називав його "богом цього віку" (2 Кор. 4: 4), "князем, котрий має владу на повітрі". Цитуємо дослівно: "...проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує на повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних" (Еф. 2: 2).
Диявольський вплив у світі був запроваджений переважно фальшивими релігіями і фальшивими релігійними вчителями. Зведені великим ворогом і слухняні його волі на землі, вони не були свідомі того, хто саме був їхнім впливовим джерелом (Об. 20: 2-3). З цього виникає, що такого роду фальшиві релігійні проводирі разом з фальшивими релігійними системами, частиною котрих вони є, були б тими головними посередниками між злими владами та людством. Саме вони й становлять символічні небеса, котрі в період панування гріха та смерті панували і ще панують над людським родом.
Отже, коли Біблія говорить про знищення небес і землі, то мова йде про усунення суспільного порядку, контрольованого дияволом, щоб на його місці могло бути встановлене Христове Царство, символічно описане, як "нові небеса і нова земля", які Бог обіцяв запровадити (Іс. 65: 17, 22; 2 Пет. 3: 13; Об. 21: 1-4). Християнам дуже важливо знати цю річ, тому що Святе Письмо стверджує, що таке потрясіння і розпад диявольських небес та землі буде одним з доказів присутності Христа і близького встановлення Його Царства.

Потрясіння землі

Одного разу учні запитали Ісуса про знак Його другої присутності (в наших звичайних Бібліях помилково перекладено на "прихід") (Мт. 24: 3). У відповідь Ісус сказав їм про знаки, згадані в цій брошурі (Лк. 21: 25-26). Він згадав про знаки на сонці, місяці і зорях, а на землі - про тривогу людей з розпачем. Таким чином Ісус провістив про замішання на символічних небесах та символічній землі. Зауважмо буквальну сторону цього пророцтва: "тривога людей на землі". Ісус порівняв це до шуму моря і хвиль.
Ілюстрацію до цього Господь, правдоподібно, взяв з Ісаї 17: 12-13, де читаємо: "Біда, рев численних народів, - гуркочуть як гуркіт морів, і галас племен, вони галасують, як гуркіт міцної води... та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихором перекотиполе".
В пророцтві Даниїла про руйнування царств цього світу, зображеному в поваленні статуї, яку цар Навуходоносор бачив уві сні, є сказано, що після повалення статуї сталося все це, "немов та полова з току жнив". Пророк Ісая, мабуть, пророкував про ті самі події, про які говорив наш Господь. З цього можемо зробити висновок, що всі несправедливі царства цього світу будуть усунені, перш ніж авторитет Христового Царства буде повністю утверджений на землі (Дан. 2: 34-35, 44-45).
Це створює багато труднощів і багато заколоту серед мешканців нашої землі. І такі труднощі не є локальними, але вони охоплюють багато народів скрізь у світі. Як влучно умови нашого покоління відповідають цьому образу. Даниїл сказав, що буде це час горя, якого не було від початку існування людей, а Ісус додав, що горе це буде таким спустошуючим, що коли б не вкорочено тих днів, то не спаслася б жодна людина (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21-22). Ось яка катастрофа загрожує людському родові.

Потрясіння небес

Пророковане горе не стосується тільки буквальної сторони людського суспільства. Йому підлягає також релігійне життя людей. Ісус сказав, що будуть ознаки на сонці, місяці та зорях. Вони становлять, як кажемо деколи, небеса або небесні тіла, і коли Ісус згадував ці ознаки на небі, Він говорив, що "сили небесні порушаться", тобто будуть послаблені, а в кінці кінців знищені зовсім (Мт. 24: 29).
Апостол Петро, згадуючи про ці події, сказав, що вони матимуть місце після повернення Христа - на початку Його другої присутності. Далі він пише, що в цьому "Господньому дні" зникнуть небеса, стихії, розпалені вогнем, розтопляться, а символічна земля буде спалена (2 Пет. 3: 10, 12). Це підтверджує передбачення нашого Господа, що символічні небеса і символічна земля, основані на гріху та самолюбстві, мусять проминути.

Нинішній стан речей

Чи нинішні умови на землі дають нам підставу вірити, що передбачення розпаду цього світу є в процесі виконання? Вважаємо, що так, але важливість доказів може бути найкраще оцінена, коли ми глянемо на ціле століття назад, або й ще далі.
Розглядаючи біблійні докази, бачимо, що одним з них є розпочатий в 1799 році пророчий період, названий в Бібліі "часом кінця". Події після цієї дати цікавлять нас найбільше, бо "час кінця" є тим пророчим часом, коли контроль диявола над світом має закінчитись, а на його місці буде запроваджено справедливий Божий порядок.
Перед 1799 роком у так званому цивілізованому світі в значній мірі домінували церкви, з'єднані з цивільною владою. Особливо це було помітно під час панування Риму, де релігія відігравала значну роль в правлінні над народами. Навіть в урядових колах Америки релігія мала значний вплив, хоч жодне віровизнання так і не привело до офіційного поєднання церкви з державою. Цьому запобігли обставини, в яких Америка була залюднена вихідцями з Європи та інших континентів, і прийнята ними конституція, тому що багато із перших переселенців прибуло до далекого краю, щоб уникнути неволі і тиранії церковно-державних влад Європи.
До 1799 року папа римський мав владу коронувати і скидати будь-якого з царів старого континенту за винятком тих країн, де прийнято протестантську церковно-державну систему правління. Але ця верховна папська влада раптово закінчилась тоді, коли Наполеон Бонапарт забрав папу до неволі і таким чином зламав його владу. Протягом віків релігія відігравала важливу роль в контролюванні всіх сторін життя народів, котрі звали себе християнськими, бо там папство мало найбільший вплив.
Хоч ми не будемо наводити тут біблійних доказів, але є зрозумілим з пророцтв, - якщо їх належно застосувати до подій, що папство є тією згаданою в Біблії великою системою антихриста ("чоловіком беззаконня"), яка мала бути знесена з'явленням другої присутності Господа (2 Сол. 2: 3-4, 7-8). Зауважмо факт, що антихристом є не тільки сама упавша церква, але й безбожне поєднання церкви з державою, над котрою папство було головою. Як ми вже згадали, могутність цієї системи була зламана Наполеоном в 1799 році. Це привело до скасування титулу "Кесар Святої Римської Держави", а отже перестала існувати сама "Свята Римська держава".
Інші церковно-державні системи проіснували в Європі протягом всього дев'ятнадцятого століття, а наймогутнішими з них були Росія та Німеччина. Однак в результаті першої світової війни вони теж зникли з політичної карти. Королева Англії теоретично ще є головою цивільного і церковного уряду своєї країни, але насправді нею тільки називається.
Можемо сказати, що ідеологія церковно-державного правління є безвладною і ніким не признається. Приймаючи, що ця система релігійного контролю є частиною диявольських небес, справді можна сказати, що ці "небеса" є потрясені.

Релігійність слабне

Хоч едикти церкви більше не підтримувались цивільною владою, проте католицька і протестантські церкви далі мали великий вплив на людей. Однак вже в дев'ятнадцятому столітті була розгорнута діяльність, яка мала на меті поставити під сумнів віру в релігію та в Біблію, яку протестанти і католики беруть за підставу своєї віри. Почала впроваджуватись наука про еволюцію, вищу критику і т.п. Матеріалізм поволі почав брати верх над духовністю.
Водночас спустошення двох світових воєн ще більш сприяли зменшенню релігійності серед народів, так що сьогодні ми живемо майже в безбожному світі. Це не означає, що форма побожності зникла. Описуючи ті важкі часи, в яких ми саме зараз живемо, св. Павло сказав, що люди будуть "більше любити розкоші, аніж любити Бога", "що будуть мати вигляд благочестя, але сили [тобто авторитету Божого в своєму житті] його відречуться" (2 Тим. 3: 1-5). Чи ж не такий стан речей існує сьогодні майже в усьому світі?
Останнім часом можна зауважити деяке відновлення релігійності, однак наслідки такого відновлення переважно бувають досить своєрідними. Більшість людей признається, що вона вірить в існування Найвищої істоти, але серед цих людей є мільйони таких, котрим здається, що, відвідавши декілька разів на рік літургію, вони сумлінно виконують свій релігійний обов'язок. Декотрі, натомість, взагалі занедбують такі обов'язки, однак, вважають себе ревними визнавцями своєї віри.
Помилково було б стверджувати, що релігія сьогодні не має жодного впливу на світі. Ми звертаємо лише увагу на факт, що та давня релігійність поступово відмирає, і це дає нам підставу звернути свою увагу на слова апостола, що "сили небесні" хитаються. Подальші докази цього ми бачимо в падінні моральності серед людей. Посилюється злочинність, процвітає корупція і всякого роду протекція. Соціальна невлаштованість щораз більше впливає на моральний та психологічний стан суспільства. Справді, від початку "часу кінця" на світ приходять різноманітні потрясіння і соціальні зміни.

Майбутнє

В Своєму плані віків Бог накреслив цілковите знищення символічних небес і символічної землі, над котрими мав владу диявол. Про це виразно сказано в кількох пророцтвах, одне з котрих знаходиться в Книзі Ісаї 34: 1, 4: "Господній гнів на всі люди, а лютість на все їхнє військо", а також, що "Він їх учинив на закляття, віддав їх на різь". В вищезгаданому міститься нарис знищення символічної землі. В наступному, четвертому вірші, схожим чином є представлене знищення символічних небес. Читаємо: "І небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, а всі його зорі попадають, як спадає оте виноградне листя і як спадає з фіговиці плід недозрілий!". В Об'явленні 6: 14 також читаємо: "І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, І кожна гора [царство] і кожен острів [республіка] порушилися зі своїх місць...".
Висловлюються думки, що ілюстрація згорнення сувою (пергамену) може стосуватися до чинених зусиль протестантських і католицьких небес більш тісно співпрацювати для власного збереження. Знаємо, що такі заходи проводяться, та вони будуть безрезультатними, бо в Об'явленні сказано, що "небо сховалось... немов той сувій пергамену", і саме в цьому полягає основна думка. В усякому випадку, згорнення небес є тільки доказом того, що вони поступаються місцем - перестають існувати. Згідно з пророчими словами Ісаї, згорнені небеса і їхнє військо попадають, тобто не зможуть більше утримувати своє впливове становище, бо весь світ знаходиться на порозі нового Божого суспільного порядку - Христового Царства.

Нові небеса і земля

В Ісаї 51: 16 читаємо; "І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти мій народ!" Це пророцтво говорить про зовсім нові небеса і нову землю, які Бог обіцяв створити (Ісаї 65: 17). Його народ - Його вірні, котрі в минулих віках були навчені і ведені Його Словом, - будуть обрані до цього нового державного устрою.
Для Божого народу це надзвичайно благословенна обітниця - "ховаю тебе в тіні рук Своїх". Господні вірні потребували цієї опіки, захисту і допомоги протягом всіх віків, тому що вони були предметом особливих нападок з боку диявола - невидимого володаря "злого сучасного віку" (Гал. 1: 4). Хоч Бог дозволяв, щоб вони терпіли і були переслідувані, то, однак, вони не мали бути переможені, а їхні досвіди показали вірність для Бога і Його Слова.
Перед першим приходом Господа Ісуса вірні не мали Божого Слова в такій формі, як ми маємо його сьогодні. Бог, однак, посилав їм пророків, а коли потрібно було - навчав їх через святих ангелів. Для Ізраїля Господь Бог дав Свій Закон. Понад все це в Божій обітниці про "насіння", котре мало благословити всі народи землі, стародавні гідні отримали надію, що за їх вірність вони осягнуть "краще воскресіння", тобто разом з пробудженням зі сну смерті отримають людську досконалість (Євр. 11: 35-40). При воскресінні вони будуть "князями по всій землі" (Пс. 45: 17). Господь Ісус сказав, що людство в кожній частині світу побачить Авраама, Ісаака, Якова і всіх пророків в Царстві. Сказано, що всі люди засядуть за столом з Авраамом, Ісааком та іншими, і це, мабуть, означає, що пророки будуть для них вчителями (Мт. 8: 11; Лк. 13: 28-29). З наведених слів випливає, що Святі Старого Заповіту будуть становити зародок нової, обіцяної Богом символічної землі. Цей новий суспільний порядок буде поширюватися в міру того, як народи - спочатку ізраїльський, а пізніше також поганські, признають авторитет нового Царства і будуть у всьому йому слухняні. Врешті-решт це Царство охопить цілу землю, котра буде "повна пізнання Господнього, так як море вода покриває" (Іс. 11: 9).
Пророки будуть тільки представниками дійсної царської влади в месійному порядку, тому що справжня влада буде духовною - зосередженою в Ісусі. Разом з Ним будуть Його вірні послідовники Євангельського віку. Спільно вони становитимуть ті "нові небеса", які Бог обіцяв створити. Вже сьогодні нашим привілеєм є жити вірою з Ісусом "на небесних місцях" (Еф. 1: 3; 2: 6). З цього привілейованого становища віри ми можемо бачити нашого Господа Ісуса Христа, вивищеного до Божої правиці, високо понад всі інші влади, і можемо покладатися на обітниці Божого Слова, що якщо виявимося вірними даним* нам умовам, то в "першому воскресінні" будемо вознесені до життя і царювання з Христом (Об. 20: 6). Це славна перспектива, тим більше, що Божою метою в створенні цих нових небес є намір благословити через них всі народи землі.
Читаємо, що в тому часі "не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий" (Іс. 65: 20). Мова цього тексту на перший погляд є дещо незрозумілою, але пам'ятаймо, що ті, котрі в той час помруть в столітньому віці, будуть тільки немовлятами в порівнянні до тривалості життя, яке могли б осягнути через послух праву нового Царства. Вони помруть тільки тому, що грішитимуть знову. В Об'явленні 21: 1-4, де є повторена обітниця нових небес і землі, ми знаходимо запевнення, що остаточно не буде вже смерті, ні смутку, ні плачу, ні болю. Справді, це славна перспектива для обтяженого гріхом вмираючого світу.
Власне з цією метою Бог створив землю і, незважаючи на падіння людини в гріх, земля ця не була створена надаремно, бо все людство повернеться до життя підчас панування нових небес і нової землі. Померлі встануть і будуть насолоджуватися благословеннями нового дня. Чи ж не повинні ми радіти, що цей злий світ проминає, а Боже Царство знаходиться так близько?
Жодні пояснення не могли б вчинити цієї славної Божої обітниці про благословення, які мають злинути на людей під керівництвом "нових небес і нової землі", більш виразними і більш реальними. Хоча надії майбутніх благословень є змальовані образною мовою сходу, однак їх повного слави значення неможливо не зауважити. Зрозумілими словами пророк говорить, що коли Христос запанує як Цар землі, то для всіх слухняних людей прийде здоров'я і вічне життя, що кожен отримає, принаймні, сто років для випробування, а коли після цього помре, як непоправний грішник, то помре як дитина в порівнянні до вічного життя, яке міг отримати.
Будування, щеплення і матеріальний добробут будуть тісно пов'язані з працею людей. Про такий добробут сьогодні мріють всі народи землі, та ніхто з них, за малим винятком, не є здатний його осягнути. Пророк також згадує про майбутній загальний мир. Це є докази, які після закінчення нинішнього часу горя переконають весь світ, що Христос дійсно царює. Тоді всі народи визнають Його, як могутнього Володаря і скажуть: "Це наш Бог, що на Нього ми мали надію... тішмося та радіймо спасінням Його". В той час Христос, "рамено Господнє", буде об'явлений "на очах усіх народів - і спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі" (Іс. 25: 6-9; 52: 10).
Яка славна панорама майбутнього! Чим тоді є ті "нові небеса і нова земля", які Бог обіцяє створити? Це керівна влада Христового Царства. В наведеному пророцтві є згадана ще одна назва, а саме "Єрусалим". "Бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість" (Іс. 65: 17-18). Святий апостол Іван отримав на острові Патмос різні видіння нових розпоряджень майбутнього Царства Христа і пише: "І бачив я нове небо і нову землю", а трохи далі пише, що він бачив "місто Святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога" (Об. 21: 1-2).
В 9 і 10 віршах цього ж розділу Іван ототожнює "Новий Єрусалим" з "невістою, дружиною Агнця", і тут є ключ до зрозуміння цілого символу. Ісус Христос має бути тим великим Царем Божого Царства тут на землі, котре незабаром почне благословляти всі роди землі. Разом з Ним царюватиме Його Церква, котра в "першому воскресінні" стане Його дружиною.
В давні роки Єрусалим був столицею Ізраїля. Там знаходилося головне місце перебування Юдейських царів - їхній престол. Господь вжив ці обставини як образ Христового Царства і назвав це "Новим Єрусалимом". Як ми зауважили, цей "Новий Єрусалим" є також "новим небом і новою землею", які Бог обіцяв створити. Іншими словами, це є Боже Царство, найвищим володарем котрого є Христос з розпорядження самого Бога.
Об'єднаний символ "небес і землі" є ілюстрацією того, про що в інших місцях навчає нас Святе Письма - що Христове Царство буде в двох частинах - духовній (небесній) і земній (людській), невидимій і видимій. Божий Цар - Ісус Христос і Його Церква становитимуть духовну фазу (частину) цього Царства, а воскреслі Святі Старого Заповіту будуть його видимими представниками. Святе Письмо ще говорить про "Велику Громаду" - також духовних істот, котрі будуть "перед престолом" (щось на зразок посереднього становища між Христом і земною фазою Царства) і служитимуть в храмі вдень і вночі (Пс. 45: 15-16; Об. 7: 9, 13-15).
Ось так, кількома короткими словами, є зображений порядок символічних "нових небес і нової землі". Завдяки тому, що Бог обіцяв утворити цей діяльний устрій Царства для благословення всіх народів землі, ми сьогодні можемо радіти, що царства противника розвалюються. Всі Божі обітниці, які розкривають Господню волю щодо людського роду, будуть виконані у створених Ним "нових небесах і новій землі". Тоді виконається обітниця небесної спадщини для вірних послідовників Божого Сина, тому що Церква буде піднята до "слави, честі і безсмертя", щоб жити і царювати з Христом.