На переломі віків
Частина 1
ВІД ВИДАВНИЦТВА
Ми живемо у надзвичайно важливому часі, у часі великих змін та великих винаходів скрізь по всьому світі. Великі держави, що існували до 1914 р., впали, а їхнє місце зайняли переважно невеликі утворення з іншими формами правління, бо люди хотіли бути більш вільними та незалежними. Однак це також не дало людям ані спокою, ані задоволення. В кожній країні світу – на Сході і на Заході – сьогодні щораз більше з'являються протести та бунти.
Крім різних хибних релігійних вчень, що не мають підтримки Божого Слова, в світі поширився атеїзм. Все це веде до ще більшого морального зіпсуття суспільства. Отож вже сьогодні зростаюче число мислячих людей, серед яких є багато молоді, – навіть в країнах, де атеїзм і філософія матеріалізму була або є державною ідеологією, – шукають вищої сили, яка могла б дати їм пояснення і надію змістовного життя, оскільки в них зростає відчуття, що те, чого їх навчають, не є правдою, бо людина не є твариною. Тому багато-хто звертається до Біблії, яка була і є найбільш популярною книгою у світі.
Ми, як дослідники Біблії, розуміємо на основі її різних писань і пророцтв, що такий стан у світі є неминучим. Тому в наших різних виданнях ми намагались пояснити, що все це є ознакою того, що Господь незабаром встановить Своє Царство на землі, бо лише воно може заспокоїти збентежені народи і створити на землі умови, які будуть благословенням для всіх рас, народів та племен світу.
Ця книжка є кроком в даному напрямку. В ній ви знайдете статті, які показують, яким чином археологічні відкриття потверджують, що стародавні біблійні записи, які для багатьох вчених здалися сумнівними, є правдивими. Для тих, хто вірить в Бога і Його Слово, це важливо. В Біблії містяться чудові Божі обітниці для всього світу майбутнього: "...Бо Бог хоче, щоб усі люди спаслися і до зрозуміння правди прийшли" (1 Тим. 2: 4).
Товариство Дослідників Біблії
НОВИЙ ДЕНЬ ЗОРІЄ
"Щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонилося кожне коліно... і щоб кожний язик визнавав... славу Бога Отця" (Фил. 2: 10, 11).
Протягом шести тисяч років людство перебувало під пануванням гріха та смерті. Однак всілякі лікарі та світські мудреці не знайшли жодного ліку. Св. Письмо говорить, що Бог дозволив таке прокляття, щоб люди добре зрозуміли, що ж означає непослух. Воно також говорить, що Бог обіцяв усунути нещастя і знову благословити всіх слухняних.
В минулому багато людей виявляло своє задоволення сектантськими вченнями і не мало змоги досліджувати вчення Св. Письма. Історія свідчить, що наукові відкриття поширилися серед людства лише недавно. Лише недавно Св. Письмо прийшло в кожний дім на зрозумілій для читача мові. Загальна освіта поширилася настільки, що кожен має нагоду читати і дізнаватися про чудові Божі обітниці, даровані всім людям.
Догми Середніх Віків затемнили Євангелію. Вони твердили, що покаранням за гріх будуть вічні муки в пеклі. Однак Св. Письмо навчає, що "кара за гріх – смерть". Догма про вічні муки лякала людей, отож багато покинуло Св. Письмо і втратило віру внаслідок твердження, що Бог жахливим чином буде мучити Свої створіння. Справжні учні Св. Письма, після того, як до них завітала правда, збудилися зі сну. Ця правда збільшила їхню віру, дала їм радість, мир для серця і спонукала до побожного життя.
Майже всі люди признають, що ми живемо в чудовій добі людської історії. Нам відчинено очі і ми дивимося на благословення, яких маємо вдосталь – навіть порівняно з тими, що мали наші батьки сто років тому. Нас тішить, що з кожним роком наукові відкриття чинять поступ і полегшують життя людини. Зростає число винаходів для полегшення праці, тому частка важкої праці "в поті чола" поступово зменшується. Це дає людям більше вільного часу і взагалі робить їх більш вільними.
Що це означає? Звідки така раптова зміна? Ми не бачимо, щоб кількість винаходів зменшувалась – вона, навпаки, збільшується. Де відповідь? Відповідь дає нам Біблія. Після створення Адама Бог дозволив, щоб людина обрала свій власний шлях в житті, щоб дізналася, яку силу має гріх, тобто непослух закону Бога. Людство зазнало смутку, його гноблять біль і численні вади: фізичні, моральні та розумові. Бог обіцяв, що такий стан не буде існувати завжди. Згідно Біблійної хронології шість тисяч років від створення Адама вже закінчилися, і ми живемо на порозі кращого Дня. Бог послав Свого Сина, Який згодився вмерти за Адама та весь людський рід, щоб відкупити його від смерті і повернути все, втрачене в Адамі, до стану Раю.
Цей день вже почався
Згідно з хронологією, ми вже живемо в цьому великому Сьомому Дні, тобто на початку Тисячоліття. Від 1874 року ми живемо в чудовому поранку цього нового дня. Благословення, які людство отримало за останні сто років, є дивовижними, і ми віримо, що ці благословення зростатимуть далі, і кожна людина матиме з них користь – не лише ті, котрі тепер живуть, але й ті, що знаходяться в гробах. "Всі, що в гробах, почують голос Його" (Ів. 5: 28, 29).
Бог хоче дати всім нагоду прийти до злагоди з Ним, щоб здобути досконалість і вічне життя. Хто не бажатиме скористатись з такої нагоди, той помре другий раз, назавжди. Тож, зрозуміло, що ми живемо в пору великих благословень в напрямку полегшення праці і т.п., і люди мали б бути більш задоволеними, радими від таких полегшень, однак діється протилежне – людство відчуває більше незадоволення і менше радості, ніж будь-коли досі. Св. Письмо пояснює нам, що так мало бути і що це незадоволення штовхне весь світ у вир анархії.
Усвідомлюючи, що ми живемо на початку цього довгожданого Суботнього Дня, ми ще більше зацікавлені усіма подіями теперішнього життя і перш за все речами, які мають виконатися в Божому Плані. Знання про Божий План дозволяє оцінювати життя і дорожити правдою. Мільйони людей у світі не мають жодної мети в житті, тому що вони дуже мало знають про Божу доброту.
Щоб мати радість в житті, кожна людина повинна признати В еликого Творця, посвяти ти своє життя для Нього і старатись пізнавати Його волю і те, як її виконувати. Один посвячений день для Господа буде мати більше значення, ніж рік без мети і радості, як це є в світі. Хто не вчинив такого кроку, той повинен шукати Двері, Христа, щоб йти в Його слід й отримати ласку та мир в серці.
Ми раді з того, що живемо в часі, коли "піт" починає щезати з "чола", тобто живемо на світанку Нового Дня. Ми раді з того, що знання поширюється до кожного закутка нашої землі. Ми раді з того, що люди мають більше зручностей, краще житло, харчування і кращий одяг. Ми раді з того, що з'явилася можливість зрошувати ті землі, які досі були спраглими, без води, і пустиня місцями вже дає врожай. Потрібна лише влада, яка б контролювала людину, і ми віримо, що це вчинить влада Христового Царства.
Досліджуючи Писання, ми бачимо, що мав настати другий прихід Христа, і метою цього приходу є встановлення Христового царства, яке благословлятиме всі народи, тому що Ісус помер за весь світ, щоб викупити його з-під осуду гріха, смерті та усілякого лиха, пов'язаного з гріхом. Ставши викупом за людство, Ісус отримав працю для виконання, тобто піднесення упалого людства і повернення його до того, що було втрачене, тобто до досконалого людського стану і щасливого вічного життя на землі, яке Бог провістив через всіх пророків (Дії. 3: 19-23). Ось чому після воскресіння Він сказав: "Дана мені всяка влада на небі й на землі" (Мт. 28: 18).
Далі Писання говорить, що для виконання цього великого завдання Богу вподобалось вибрати також деяке число з людей, які мають йти слідами Ісуса, жити та страждати, як Він жив та страждав, щоб потім бути діяльними з Ним у великій і благословенній праці піднесення людства. Апостол каже: "Коли з Ним терпимо, то і з Ним будемо царювати" (2 Тим. 2: 12), і далі: "Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ" (1 Кор. 6: 2). Однак це має виконатись в царстві Христа тут на землі, а не деінде. Усі інші держави та царства мають бути повалені й усунені. На їхньому місці буде встановлене одне царство і про це пророк Даниїл пише: "А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства [усі різні царства і правління, які були і які, почавши від 1914 р., є торощені-валені], а само буде стояти навіки" (Дан. 2: 44). Ми знаємо, що коли валять будівлю, то довкола стоїть гуркіт, здригається земля та повно куряви. Те саме відбувається тепер в світі, де все валиться, розпадається, і самі люди кажуть, що "суспільство валиться". Як влучно про це говорив ап. Петро: "Коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть" (2 Пет. 3: 10), а Ісус сказав: "Тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря і хвиль" (Лк. 21: 25-26). Пророк Наум 2: 1-4 пише про цей час і називає його "днем зброєння [ приготування ] ", тобто що ця боротьба і падіння царств приготовляє землю до встановлення на ній Христового царства.
Святе Письмо виразно говорить, що в цьому часі "великого горя" людство могло б себе знищити, але завдяки Божому втручанню дні цього горя будуть вкорочені: "Через вибраних будуть вкорочені ці дні" (Мт. 24: 22). Отже ми маємо запевнення, що Бог не дозволить повного знищення людства, ані знищення землі, як це деякі хибно розуміють, бо земля має стояти повіки (Екл. 1: 4). Бог створив землю для людей (Пс. 115: 16, Кул.), і вона буде вічним помешканням для всіх тих, котрі під час Тисячолітнього царства Христа приймуть Його постанови та вимоги і справжніми зусиллями, послухом та покорою дійдуть до повної людської досконалості і злагоди зі своїм Творцем. Лише вони будуть гідні здобути вічне царство, яке Бог у Своєму плані приготовив їм від заснування світу (Мт. 25: 34). Тоді виповниться написане ап. Павлом: "...Щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонилося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожний язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця" (Фил. 2: 10-11).
БІБЛІЯ - БОЖЕ СЛОВО
"Освяти Ти їх правдою! Твоє Слово – то Правда"(Ів. 17: 17).
Св. Письмо, тобто Біблія, є великим світильником для цивілізованих народів. Його вплив на суспільство визнали та оцінили відомі люди та державні діячі – навіть, якщо вони добре не розуміли багатьох його вчень та пророцтв і пояснювали їх помилково. На жаль, багато релігійних вчителів також пояснює Біблію не так, як слід, і через те чинить їй шкоду, оскільки вважає, що вона підтримує їхні хибні теорії середньовіччя. Однак тепер, коли ми маємо краще знання історії, маємо кращі переклади і різні словники та конкорданси, кожний щирий дослідник може швидше і краще пізнати, яким є Боже Об'явлення і чого навчали Ісус, апостоли та пророки.
Послухаймо, що про Біблію говорили деякі американські президенти. Вашингтон сказав: "Чисте і приємне світло Біблії мало кращий вплив на людство і примножило благословення для суспільства". Президент Адамс сказав: "Це перша і майже єдина книга, яка заслуговує на загальну пошану, і чим швидше мої діти будуть її читати, тим більше я матиму надію, що вони будуть добрими громадянами нашої держави". Президент Тейлор сказав: "Задля любові до правди, яка знаходиться в цій книзі, наші батьки залишили рідний край, щоб прибути до цієї країни і мати свободу черпати святі Правди, що містяться в цій Книзі". Президент Клівленд сказав: "Жодна мисляча людина не може сумніватися, що зменшення поширення Біблії зашкодить найкращим якостям людського розуму, тому що шляхом вивчення Біблії людина набуває мудрості". Президент Т. Рузвельт сказав: "Майже кожна людина, яка жила і працювала згідно з цією книгою, була славою для нашого народу, а наше теперішнє покоління гордиться такими людьми, які пристосовували своє життя до вчень Біблії".
Знаємо, що деякі письменники також читали Біблію, яка мала великий вплив на розвиток їхньої думки, як, наприклад, Т. Шевченко, який ганьбить представників відпалої церкви, духовенство, а хвалить тих, які виступили проти неправди, – тобто Яна Гуса. Схоже цікавився Біблією інший великий поет І. Франко, який написав поему "Мойсей". Також відомі польські письменники і поети, такі як Кохановський, Красінський, Словацький, Міцкевич читали Біблію і одержували від неї натхнення та заохочення для своєї творчості. Дух любові, свободи, гідності і пошани до людини ("люби ближнього, як себе самого"), який випливає з Біблії, завжди мав просвітницький та корисний вплив на людей думки. "Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить" (Пс. 119: 130). Для Божого народу це є сила Божа для спасіння, і тому великий ап. Павло пише про себе: "Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона – Сила Божа на спасіння кожному, хто вірує" (Рим. 1: 16).
В зміст Біблії входять: 1) Вчення – "Усе Писання... корисне до навчання..." (2 Тим. 3: 16). 2) Обітниці – "Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому "Так", і в Ньому "Амінь" (2 Кор. 1: 20). 3) Настанови – "Благаю ж вас, браття, прийміть слово напомину, бо коротко я написав вам" (Євр. 13: 22). 4) Пророцтва – "І ми маємо слово пророче певніше, і ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника" (2 Петр. 1: 19). "Сімдесят тижнів призначено для твого народу... аж поки будуть потверджені видіння і пророк" (Дан. 9: 24). 5) Історія – "...Ото вони описані в викладі Книги Царів" (2 Хр. 24: 27). 6) Образи і типи – "Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, бо це – тінь майбутнього" (Кол. 2: 16, 17).
Ісус Христос, найбільший Учитель світу і його Спаситель, сказав такі слова: "Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, – час бо близький" (Об. 1: 3). В іншому місці Він сказав: "Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя – вони ж свідчать про Мене" (Ів 5: 39). З вищеподаних слів бачимо, наскільки важливо для тих, котрі хочуть служити Богу, досліджувати Біблію і жити згідно з нею. Ап. Павло пише до Тимофія, що це добре, що він змалку знає Св. Письмо, бо воно може вмудрити його на спасіння через віру в Ісуса Христа, і що воно є корисне до навчання і до направи, щоб Божа людина була досконала і готова до всякого доброго діла (2 Тим. 3: 15-17).
Слід сказати, що Біблія є найстаршою книгою. Вона говорить про одного Всемогутнього Бога, Який має План Спасіння людства. Хто буде її досліджувати і поступати так, як вона навчає, той зможе одержати вічне життя. Це дуже велика пропозиція. Деякі люди кажуть: "Хто ж на писав Біблію? Чи не такі самі люди, як ми?" Очевидно, що її писали люди, а не ангели, отож ап. Петро називає її пророчі слова світильником, що світить в темному місці, і розповідає про людей, які її писали, так: "Бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим" (2 Петр. 1: 19-21).
Численні її пророцтва, які відносяться до різних періодів часу, відкривають чудовий Божий План Спасіння людства, а також події на землі в різні віки: прихід і смерть Христа, вибір Церкви, велике відступництво – образний Вавилон, велике горе, в якому будуть повалені царства та системи цього "злого світу", встановлення Христового Царства, в якому будуть благословенні всі народи, і т.д.
Однак Біблія мала і ще має великих ворогів, які її палили, забороняли читати людям і часто переслідували тих, які її мали і поширювали, бо ті вірили, що лиш вона є Божим Словом, Його об'явленням. Це переслідування приходило переважно з боку релігійних провідників, бо вони боялись, що народ, почавши читати Біблію, побачить, що багато з того, чого навчали і вимагали від народу ці провідники, не знаходиться в Біблії, і відвернеться від них – як це було за часів Ісуса та апостолів. Це, власне, й спричинило Реформацію.
Також останнім часом проти Біблії виступають представники матеріалізму, які відкидають віру в Бога та надію на майбутнє життя. Для мислячих людей тепер зрозуміло, що ця ідеологія матеріалізму в великій мірі привела до аморальності та зіпсуття в суспільстві. Вона твердить, що багато сказаного Біблією про давнину є міфом, але атеїсти та інші недовірки зазнали великої поразки, хоча їм соромно в цьому признатися, бо археологічні розкопки довели, що сказане в Біблії є правдою (Див. "Археологія підтверджує Біблію"). Про безглуздя цих людей Біблія так говорить: "Безумний говорить у серці своїм: нема Бога" (Пс. 14: 1).
Про мудрість таких безумних ап. Павло каже: "Бо написано: Я знівечу мудрість премудрих, а розум розумних відкину. Де мудрий? Де книжник? Де досліджувач віку цього. Хіба Бог мудрість віку цього не змінив на глупоту?.. Бо Боже немудре розумніше від людей, а Боже немічне сильніше від людей... але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудре... щоб не хвалилось перед Богом жодне тіло" (1 Кор. 1: 19, 20, 25, 27, 29).
ЦАРСТВО ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА
Господня молитва, в якій Божий народ просив Бога опіки, благословення і приходу Його Царство була на його устах віками. Не раз приходили думки, чому так довго немає визволення для Божого народу і коли сповняться Божі обітниці, адже різні запевнення Біблії кажуть, що все, обіцяне Богом, сповниться: "Воно конче прийде, не спізниться " (Ав. 2: 3), а також Євр. 6: 17.
Біблія багато говорить про Царство, і тут слід завважити, що мова йде про Боже Царство, тобто про Небесне Царство. Майже всі повчання Ісуса стосуються царства. Багато помилково вважає, що царство означає виключно відновлення серця, тобто християни, які прийняли Христа і посвятились Йому, мають це царство в своєму серці. Це правда, що Церква, яка йде слідами Христа і страждає з Ним, є в Біблії названа царством (Мт. 11: 12), та коли б ми заперечували встановлення Божого Царства на всій землі, то ми б відкидали найбільші і найважливіші обітниці, дані нам Ісусом, апостолами і пророками (Об. 5: 9, 10; Пс. 72: 8; Дан. 7: 13, 14, 18, 22, 27; Об. 11: 15; Іс. 9: 5, 6; Лк. 1: 32, 33).
Коли Ісус говорив нам, щоб ми молилися про Боже царство, щоб Божа воля виконувалась на землі, так як вона виконується в небі, то Він мав на увазі, що ми повинні пам'ятати славну Божу обітницю, що Царство Месії буде закладене в великій силі і славі у Його другому приході, і що через це Царство буде усунено гріх, темряву і смерть, а всі охочі і слухняні люди матимуть нагоду осягнути славний стан людської досконалості і вічного життя: "І Він на горі цій [в Божому Царстві] понищить заслону, що розтягнена над усіма людами... Смерть знищена буде назавжди..." (Іс. 25: 7, 8). "Щоб перед Ісусовим ім'ям вклонилося кожне коліно... і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!" (Фил. 2: 10-11). Важливим також є те, що Ісус Своє вчення називав "Євангелією царства" (Мт. 24: 14) – вісткою про спасіння Церкви і світу, яке Бог обіцяв Авраамові: "І благословляться в тобі всі племена землі" (1 М. 12: 3; 22: 16-18; Гал. 3: 16, 29).
Дві фази царства
На основі обітниці, даної Аврааму, та інших місць Писання дізнаємось, що Боже Царство має складатися з двох частин або фаз – духовної, тобто небесної, фази ("як зорі на небі") і земної фази ("як пісок, що на березі моря") і що через ці фази Бог буде благословити всі народи землі (1 М. 28: 17-18). Це і є біблійним змістом "Євангелії", тобто "радості великої, що станеться людям усім" (Лк. 2: 10-14).
На протязі багатьох століть юдейський народ чекав виконання обітниці, даної Аврааму. Він сподівався бути великим і славним у світі, і що через нього Божі благословення будуть приходити на інші народи. Божа обітниця для них полягала в тому, що коли вони будуть вірними Йому і Його Угоді, вони стануть царськими священиками і святим народом (2 М. 19: 5, 6). Ізраїль, як народ, мав різні повчання і приготування під Угодою Закону, і був найбільш навченим народом на світі в час першого приходу Ісуса. Саме тоді Іван Христитель, Ісус та апостоли почали говорити: "Наблизилось Царство Небесне" (Мт. 3: 2; 4: 17; 5: 10; Мр. 1: 14, 15).
Юдеї втратили найвищі благословення
В той час юдеї чекали великого Визволителя, який би визволив їх з-під ярма Риму – великої і сильної імперії світу, – і встановив знову їх власне царство. Вони думали, що це Боже царство буде тільки земним і тому їм важко було зрозуміти вчення Ісуса про "небесне царство" (схоже, як сьогодні багато вважає Боже Царство лиш небесним царством). Юдейський народ не був готовий прийняти його, за винятком малого числа, "останку" (Іс. 1: 9; Рим. 9: 27; 11: 5), які були "справжніми ізраїльтянами" (Ів. 1: 47). Про стан народу, як одного цілого, наш Господь розповів в притчі, де Він показав їх непридатність і сказав до них: "Від вас Царство Боже відійметься і дасться народові, що плоди його буде приносити" (Мт. 21: 43). Незадовго до Своєї смерті Він сказав до них: "Ось ваш дім залишається порожній для вас" (Мт. 23: 37-39). Кілька днів згодом цей народ, який ходив за Ним і якого Ісус оздоровляв і годував чудовим чином, почав, з намови релігійних проводирів, вигукувати: "Розпни Його!" Натомість чужинець Пилат запитав їх: "За що?" Отже, зрозуміло, що загально юдейський народ не був готовий прийняти Месію і стати духовним насінням Авраама, яке Бог мав вжити для благословення інших народів землі.
Ці славні привілеї Царства були відняті від Ізраїлю по тілу і передані "духовному Ізраїлеві", який почав розвиватися від "П'ятидесятниці" – від сходження Св. Духа на апостолів та інших, які прийняли Христа.
Поган прийнято до класу царства
Залишок з Ізраїлю був гідний статися священичим класом, духовним Ізраїлем. Всі інші були відкинені, відтяті від "оливного дерева", а на їх місце були прищеплені, як "дикі галузки", окремі погани і одержали нагоду статися частиною святого народу, "духовного Ізраїлю", який мав одержати найвищі благословення під Угодою Авраама (Рим. 11: 16-24). Почавши від Корнилія (Дії 10 розд.), і протягом всього Євангельського віку Бог навідав поган, щоб з-поміж них вибрати "люд для Ймення Свого", народ, який є багатий "вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його" (Як. 2: 5). Вони, як духовні істоти найвищого рангу, будуть з Христом головними, хоча й невидимими, правителями в Царстві Христа, тому вони є названі "священиками Бога й Христа" і "царюватимуть з Ним тисячу років" (Об. 20: 4-6). Видимими представниками будуть старозавітні святі, про яких ап. Павло згадує в 11-у розділі до Євреїв.
Час великого горя є приготуванням
Великий час горя, в якому світ опинився після 1914 року, приготовляє світ до встановлення Христового Царства на землі. Пророк Огій 2: 6, 7 говорить, що Бог потрясе небом (духовними і релігійними владами) і землею (суспільним порядком, цивільними владами), морем (незадоволеними і неспокійними масами народу) і суходолом (людьми, що віддають перевагу спокою). Він потрясе всіма народами (будуть порушені всі народи світу, а не лише деякі, і ми бачимо після 1914 р., як різні зміни, клопоти та бунти приходять на народи у всьому світі), і прийде бажання всіх народів (Христове Царство на землі). Ап. Павло (Євр. 12: 27), згадуючи про це потрясіння неба і землі, говорить: "А "ще раз" визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний [тобто все, що є збудоване на правді і справедливості – "царство непохитне" (28 вірш)]".
Інші тексти Св. Письма образно змальовують Час Горя як хмару, яка приносить з собою велику бурю знищення, як кровопролиття, як клопоти, що наповнять світ до такої міри, що ці клопоти стануть огидою для всіх народів. Під проводом Месії світ буде шукати "здорового розуму" для всіх справ, тож люди будуть звертати увагу на права Царства, будуть виявляти слухняність і скажуть того дня: "Це наш Бог, що на Нього ми мали надію – і Він спас нас!" (Іс. 25: 9). Ось так багаті та бідні з кожного народу будуть дізнаватися про зміну часу й обставин, і кожен, хто буде любити справедливість, буде радіти.
Це горе має переорати людські серця, має показати людям безглуздя боротьби, воєн і кровопролиття (як це ми до певної міри бачимо в світі). Про цей час пророк пише: "Вони крутяться і ходять вперед і назад, як п'яний, вся їхня мудрість бентежиться! Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! Він змінює бурю на тишу, – і стихають їхні хвилі, і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані" (Пс. 107: 27-30).
Ціль Христового Царства
Перш за все Христове Царство запровадить повне роззброєння і мир між народами – те, чого не можуть вчинити різні державні діячі попри великі старання та домовленості. Люди не будуть більше вчитись воювати. Незадовго після цього горя почнеться воскресіння – передусім Старозавітних святих, а потім поступово всього людства, бо Писання нас виразно навчає, що Ісус Христос помер за всіх (Євр. 2: 9) і тому буде воскресіння "праведних і неправедних" (Дії 24: 15). Головна ціль цього Царства – просвітити всі народи правдою, щоб вони пізнали, що є один правдивий Бог і що Він послав Свого Єдинородного Сина, щоб викупити всіх з-під Його справедливого осуду смерті, і що всі матимуть нагоду осягнути блаженний досконалий людський стан, в якому немає жодних слабкостей, хиб і смерті. Все це вони зможуть здобути, якщо приймуть вимоги цього Царства. На основі Писання ми дізнаємось, що навіть найбільш деградовані люди, якщо вони будуть щиро і відверто чинити зусилля, зможуть зробити поступ на "святій дорозі", тому, що тоді один одному не завдаватиме шкоди (як це діється сьогодні), і буде дана належна допомога тим, які справді будуть покірні і слухняні (Іс. 35 розд.). Поступово, як каже пророк, Бог напише Свій закон на їхніх серцях, і ці серця вже не будуть кам'яними (нечутливими, немилосердними), а будуть м'ясними – люблячими, добрими (Єр. 31: 34, 35). Кожний знову зможе осягнути "образ і подобу" Бога – те, що втратив Адам через свій непослух.
Про Христа сказано, що "належить Йому царювати, аж доки Він не "покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!" Як ворог останній – смерть знищиться" (1 Кор. 15: 25, 26). Отож усіляке зло, несправедливість, лихо, горе і хвороби будуть остаточно усунені (Об. 21: 4; Іс. 25: 8). Ап. Павло говорить, "що Бог повищив Його... щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонилося кожне коліно небесних, і земних, і підземних" (Фил. 2: 9, 10). Про Христове правління в Об'явленні говориться, як про місто, про Новий Єрусалим, якого освітила Божа слава, де Христос є його світильником. "І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть славу до нього... і не ввійде до нього ніщо нечисте" (Об. 21: 10, 23, 24, 27). Ап. Павло на завершення говорить нам важливі слова, що коли Він (Бог) все Йому упокорить, тоді і сам Син упокориться Тому, що все впокорив був Йому, щоб Бог був все у всьому (1 Кор. 15: 28).
ЛЮДИНА Є ДУШЕЮ
Кожний знає, що тіло вмирає, що воно постійно потребує харчування для підтримання життя. Але Св. Письмо говорить про душу, і багато людей розуміє, що в тілі є щось окреме, що не вмирає. Де воно є, ніхто з них не знає, але люди стверджують, що при смерті людини воно відділяється від тіла і живе далі. Власне це вони називають душею. Один проповідник дав таке визначення душі: "Вона не має ні внутрішності, ні зовнішності, ні тіла, ні форми, ні складових частин, і мільйони душ можна умістити в лушпині горіха". Це, можемо сказати, є добрим визначенням нічого.
Отже, що таке душа? Св. Письмо говорить нам: "І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею" (1 М. 2: 7). З цього виникає, що тіло було вчинене раніше, але воно не було душею, тобто істотою: існували різні органи, але вони не функціонували – очі не бачили, вуха не чули і т.п. Далі сказано, що в це створене тіло, в його ніздрі, Бог вдихнув "дихання життя" – життєву силу, яка підштовхнула до життя органи тіла (легені, серце, систему кровообігу, нерви, мозок і т.д.), і, таким чином, тілесний організм став живою людиною, свідомою істотою, "живою душею". Вираз "жива душа" означає свідому істоту, яка може відчувати, думати, тощо. Хоча Адам мав досконалий організм, він потребував споживати плоди з дерева життя, щоб підтримувати своє життя. Коли він згрішив, Бог забрав його з Раю, щоб він не мав доступу до цього особливого виду дерева.
Властиво згадати, що перед створенням людини на землі були риби, птахи і звірі, які також є названі "душами живими". І сказав Бог: "Нехай вода вироїть... душу живу... І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу..." (1 М. 1: 20, 21). Вони також мають чуття і думають, але є створіннями нижчого рівня, тож повинні харчуватися так, як потрібно для підтримання їхнього життя.
Отже в цьому відношенні людина не відрізняється від тварини, і з цим погоджуються вчені, бо в випадку пошкодження якого-небудь важливого органу людини вона вмирає. Те саме діється з тваринами, тому Писання подає: "Бо доля для людських синів і доля звірини – однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищості людям... Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху" (Екл. 3: 19, 20).
Але людина не є твариною. Різниця між ними полягає в будові тілесного організму і можливостях людського мозку. Тварина має порівняно менший мозок, а, отже, і розум, який дбає про самозбереження. Тварина не здатна розуміти моральні закони, не може творити плани, щоб змінювати і покращувати своє життя, щоб виробляти різні знаряддя, тощо. Людина відрізняється ще й тим, що вона має моральні та розумові якості "на образ і подобу" Творця. Однак Бог має набагато вищий духовний організм, і є найвищою духовною Істотою.
В Раю Бог сказав до людини: "Але з дерева знання добра і зла – не їж від нього, бо... напевно помреш " (1 М. 2: 17). Бог говорив ці слова до людини, до живої душі, бо коли б душа була несмертельна, то ці слова не мали б значення, бо не були б правдивими. Ще в іншому місці ми маємо такі слова: "Та душа, що грішить, вона помре" (Єз. 18: 20). Отож дивно, що ті, котрі посилаються на Біблію, говорять, що душа є безсмертна. І навіть згадані речення деякі пояснюють таким чином, мов би смерть означає покарання вічними муками, тобто, що душа буде далі жити, але не в щасті, а в горі. Але гляньмо, що говорить Писання про тих, які вмирають: "Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм... бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості" (Екл. 9: 5, 10).
У Св. Письмі немає жодного місця, де було б сказано, що душа є безсмертною. В ньому виразно сказано, що лиш сам Бог, а також Христос (після воскресіння) мають безсмертя (1 Тим. 6: 16); безсмертя означає стан, де смерть є неможливою – це життя в собі, і тому Ісус сказав про свій майбутній стан: "Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав [після воскресіння] життя мати в Самому Собі" (Ів. 5: 26). Усім вірним послідовникам Ісуса цього віку, які посвятилися Богу на службу і були вірні Йому аж до смерті (не дивлячись на страждання та переслідування), є також обіцяна Божа природа (безсмертя) після воскресіння: "...Даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти" (2 Петр. 1: 4). Ап. Павло про них говорить, що вони "витривалістю в добрім ділі шукають слави, і честі, і нетління" (Рим. 2: 7).
Як вже згадувалось, надія людини на майбутнє життя полягає в тому, що Бог приготував для неї план спасіння, в якому кожній людині є забезпечена можливість одержати вічне життя. Це гарантовано тим, що Наш Відкупитель, Ісус Христос, "вилляв душу Свою на смерть", тобто помер за весь світ, і Бог воскресив Його третього дня, але вже не в людській природі, а дав Йому духовну, божественну природу, тому ап. Петро пише, що Він був "умертвлений тілом, але Духом оживлений" (1 Петр. 3: 18).
Ап. Павло пише, що це воскресіння є запорукою, що всі воскреснуть: "...Христос воскрес із мертвих, – первісток серед покійних... Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Кор. 15: 20-22).
Життя, яке було дане Адамові, передається його потомству, і Бог не дає знову кожному членові людського роду при його народженні окремо іскру життя, як це деякі помилково думають. Ми знаємо, що деякі діти народжуються здорові, "повні життя", як ми говоримо, а деякі є хворі і вмирають при народженні. Мабуть, є деякі вади в їхньому організмі, який не функціонує добре і тому не може підтримувати переданого їм життя.
ЗАБРУДНЕННЯ ПЛАНЕТИ
Інше несподіване лихо, яке з'явилося останнім часом, є наслідком розвитку індустрії і називається забрудненням землі, води і повітря. Запроваджуючи різного роду винаходи, щоб полегшити працю і дати їй більше вигод, люди цього не передбачили. На думку багатьох вчених воно становить поважну загрозу існуванню людини. Якщо забруднення не зупинити вчасно, то людство може зникнути з обличчя землі. Останніми роками кількість риб у багатьох озерах та ріках катастрофічно зменшилась, і багато риб неможливо вживати в їжу, бо вони містять шкідливі речовини. Також в лісах та на полях все частіше можна знайти мертвих птахів та тварин.
Повітря у великих містах забруднене не тільки димом фабрик, але й відпрацьованими газами двигунів автомобілів, які тисячами безперервно снують вулицями. Викиди внаслідок пошкоджень на атомних електростанціях та інших шкідливих виробництвах забруднили атмосферу усіляким випромінюванням, викликали негативні генетичні наслідки та збільшили кількість захворювань на рак та лейкемію. Також обробка піль та дерев отрутохімікатами, хоч і приносить користь, проте нищить різні органічні складові та збільшує хімічне забруднення навколишнього середовища і є загрозою для здоров'я людини. Все це посилює нервове напруження, і люди стали більш непевними щодо майутнього. Існують різні намагання запобігти кризі й очистити землю, зробивши її більш відповідною для мешкання людини. Це надзвичайно складне завдання, бо люди тепер є жадібними, недбалими і неслухняними – їхнє серце переповнилося самолюбством.
Слово Боже говорить нам, що Бог створив небо і землю (1 М. 1: 1). "Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її" (Пс. 24: 1). Адам і Єва були створені досконалими, і земля мала бути вічним помешканням для них і їхнього потомства: "Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею" (1 М. 1: 28). Однак через непослух вони втратили Божу ласку, втратили Рай і потрапили під осуд смерті "вмираючи вмреш". Сказано було також: "Проклята через тебе земля!.. Тернину й осот вона буде родити тобі" (1 М. 3: 17, 18). Отже, вже на початку було показано, що життя людини під прокляттям буде важким, хворобливим і повним страждань, і що навіть праця на землі в поті чола не приноситиме їй задоволення, тому що все зіпсувалося і забруднилося через гріх людини.
Гріх Адама є головною причиною всякого лиха і смерті: "Жало ж смерті – то гріх" (1 Кор. 15: 56). Поступово цей успадкований гріх забруднив людство – фізично, розумово і морально, і сьогодні наслідки цього дуже великі: убивства, злодійство, шахрайство, алкоголізм, гомосексуалізм, богохульство, ненависть та жадоба, заздрість та лінивство і т.п. Догана, дана Ізраїлеві, має повне застосування також до теперішнього часу: "Й осквернилась земля під своїми мешканцями... тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її..." (Іс. 24: 5, 6).
Не дивлячись на щире бажання і великі зусилля багатьох добрих людей, людство не може успішно розв'язати ці нагальні проблеми і оздоровити себе, своє оточення і привести до бажаного досконалого стану. Отже, людське горе, нещастя та великі злидні, в яких вони потопають, є чинниками, які в часі горя, що почалось в 1914 році, упокорять людей, бо різні лиха, включаючи забруднення, стають вкрай небезпечними. Писання говорить, що коли заворушаться народи і захитаються царства (різні володіння, які стояли віками), на землю буде допущене велике знищення (Пс. 46: 6-8), і тоді люди будуть кликати до Господа в своїй тісноті. Він їх визволить з біди і приведе до бажаної пристані (Пс. 107: 28-30).
Власне тоді, після "часу горя", Ісус Христос, Який стався єдиною надією визволення людини, встановить Своє царство на землі, про яке Він навчив молитися Своїх учнів (Іс. 52: 15). Тоді мільйони людей, які повмирали, не маючи нагоди чути про Бога, про Христа і про Їхні вимоги для досягнення спасіння, одержать цю нагоду і будуть поставлені на випробування, яке покаже, хто з них буде гідний одержати вічне життя (Ів. 5: 28, 29; Мт. 11: 21-24). Усі ті, які не схочуть очистити своє серце, будуть знищені навіки, бо сказано, що не увійде туди ніщо нечисте (Об. 21: 27), і що Бог має знищити тих, які нищать землю (Об. 11: 18).
Тоді також буде повністю очищена земля, вода і повітря, бо земля даватиме здорові плоди. Писання каже, що вся земля буде приведена до досконалого стану, щоб бути відповідним помешканням для всіх людей, які через послух і повне очищення тіла і духа виявляться гідними вічного життя.
ПОВЕРНЕННЯ ІЗРАЇЛЮ
Св. Письмо говорить нам, що Ізраїль був першим і єдиним вибраним Божим народом перед приходом Христа: "Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі" (Ам. 3: 2; Пс. 135: 4). Коли ми вернемося до часу, в якому Бог засудив наших перших батьків, то знайдемо обітницю, що остаточно Насіння жінки розчавить голову змієві – сатані (1 М. 3: 15). Далі читаємо, що Авраам, який мав велику віру в Бога і був слухняний, одержав від Нього обітницю, що в ньому і в його насінні будуть благословенні всі народи землі (1 М. 12: 3; 22: 18), і що його потомство вельми розмножиться (1 М. 15: 5; 17: 4). Ця обітниця була дана для Авраама і повторена Богом для Ісака та Якова (1 М. 26: 24; 28: 14).
Яків, який згодом одержав назву Ізраїль, мав дванадцять синів, з яких постало 12 поколінь ізраїльського народу. Вони перебували кілька століть в Єгипті, де перетворились на великий народ і стали острахом для єгиптян, які їх гнобили. Тоді Бог вибрав з-поміж них велику людину, Мойсея, який виявив віру в Бога і любов до свого пониженого народу, і сам, перейшовши великі труднощі, вивів цей народ з Єгипту, з дому неволі (2 М. 12). Сорок років цей народ перебував на пустині, де Бог дав їм Закон і вчинив з ними Угоду. Їм було сказано, що вони будуть благословенні, якщо намагатимуться виконувати цей Закон, якщо ж ні, то одержать карання (5 М. 28). Так воно й було протягом століть існування їхньої держави. Коли вони відступали від Господа, то потрапляли в неволю, підкорені сусідніми поганськими державами, а коли звертались до Господа, то Він їх визволяв.
Крім того, Бог сказав, що остаточно, якщо вони відступатимуть від Нього, вони одержать найбільшу кару – "сім часів" – і будуть розпорошені серед різних поганських народів (3 М. 26: 18, 21, 33). У Святому Письмі слово "час" вживається для визначення буквального або символічного року. Буквальний юдейський рік має 360 днів, а символічний – 360 років, "один день за один рік Я тобі призначив" (Єз. 4: 6). Отже, сім "часів" це 360х7=2520 років. Віримо, що ці "сім часів", тобто 2520 років, беруть свій початок 606 р. до Христа, коли Вавилонський цар Навуходоносор ув'язнив юдейського царя Седекію і спустошив землю та забрав юдеїв до неволі. Вони закінчилися в 1914 р., коли розпочалась Перша світова війна, і в повному значенні почався "час горя", в якому мають бути знищені всі царства світу. У сні Навуходоносора, в якому він бачив боввана, Бог зобразив чотири всесвітні держави, які існували протягом цих 2520 років: золота голова – Вавилон; груди і руки зі срібла – Медо-Персія; черево і бедра з міді – Греція; гомілки з заліза, а ноги частково з заліза, а частково з глини – Римська Імперія і її продовження в вигляді Священної Римської Імперії, в якій цивільна влада (залізо) була змішана з церковною (глиною). Десять пальців на ногах вказують на десять народів Європи, що існували впродовж її історії.
В зв'язку з цим потрібно зауважити, що наш Господь, говорячи про покарання Ізраїлю, сказав, що Єрусалим буде топтаний поганами, аж закінчаться "часи поган" (Лк. 21: 24). І власне тоді, коли закінчились "часи поган", в 1914 р., коли вибухла світова війна між головними царствами Європи, закінчилось особливе покарання (сім часів) Ізраїлю. Мандат над Палестиною одержала Англія, і юдеї отримали велике полегшення в своїх стараннях повернутися до давно втраченої землі. Збереження юдеїв, порозкиданих між різними народами, в вигляді окремого народу є одним з чудес історії. Вони у властивому часі мали знову повернутися до обіцяної їх батькам землі і відбудувати свою державу так, як це передбачали пророки (Єр. 16: 15).
В зв'язку з їхнім поверненням до своєї землі пророк Єремія говорить про дуже важливу річ, а саме, що Бог пошле рибалок, щоб їх повиловлювали. Віримо, що це вказує на Сіоністський рух, який виник при кінці 19-го століття і почав звертати очі юдеїв на Божі обітниці і пророцтва і заохочував повертатися до Палестини. Відтоді юдеї почали поступово повертатися до своєї землі. Берлінський Конгрес 1878 року частково усунув перешкоди, на які перед тим натрапляли юдеї, які хотіли повертатися і жити в Палестині. Також слід відзначити, що однією з цілей союзників в Першій світовій війні було дати юдеям дім у Палестині, а декларація Бальфура зобов'язала Англію до цього і ще більше полегшила справу повернення юдеїв.
Далі пророк Єремія говорить, що Бог пошле також "численних мисливців, і повиловлюють їх з усіх гір, і з усякого взгір'я, і зо скельних розщілин" (Єр. 16: 16). Це очевидно вказує на переслідування і важкі обставини, в яких мали знайтися юдеї і які мали змусити багатьох до повернення в землю їхніх батьків. Ніхто не може заперечити, що юдеї в Європі зазнали великого переслідування, яке, власне, було причиною їхнього великого переселення до Палестини, їхнього палкого бажання осягнути свою землю і їхньої завзятої боротьби, щоб встановити свою незалежну державу. Це їм остаточно вдалося (очевидно з Божого дозволу) в 1948 р., коли з'явилася держава Ізраїль, офіційно визнана іншими державами.
Ми бачимо, що й тепер, маючи свою державу, юдеї не мають спокою і численні сусідні народи прагнуть знищити їх з допомогою великих держав. В 1967 р. Ізраїль досяг того, чого ми не знаходимо в історії – за шість днів він розбив чужоземні армії, понищив воєнне знаряддя ворожих сусідніх держав, вельми поширив свою територію і зайняв весь Єрусалим. Це не впокорило його ворогів, які далі планують те саме. Однак ми, на основі Писання, знаємо, що Ізраїль ще перейде останнє горе, яке допоможе їм впізнати, що Ісус Христос є дійсний Месія. Отже важливо пам'ятати, що Бог передбачив повернення Ізраїлю і відбудову їхньої держави (ще до того, як вони впізнають, хто є їхнім Месією) незадовго до встановлення Його Царства на землі і вчинення з ними Нової Угоди (Єз. 37: 21-28; Зах. 12: 10; Єр. 31: 23-35).
Для тих, хто вірить в Бога і в Христа і досліджує Його Слово, це подальший важливий доказ, що ми живемо в "останніх часах", в яких валиться старий світ і його порядок, і що незабаром буде встановлене Боже Царство на землі.